Справа № 128/4150/25
22.10.2025 м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої- судді ОСОБА_1 , при секретарі- ОСОБА_2
за участю: прокурора- ОСОБА_3 ,
потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в режимі відеоконференції з ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» клопотання сторін кримінального провадження у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 28.07.2025 в ЄРДР за №12025020050000475 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та ОСОБА_11 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.15 ч.1 ст.289 КК України,-
До провадження Вінницького районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 28.07.2025 в ЄРДР за №12025020050000475 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та ОСОБА_11 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.15 ч.1 ст.289 КК України.
22.10.2025 у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подані ним письмові клопотання про продовження обвинуваченим: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, оскільки такий строк спливає, а ризики, які стали підставою для його застосування на даний час продовжують існувати, не змінилися та не відпали, а саме: обвинувачені можуть переховуватися від суду, оскільки обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, у зв'язку із чим приховували сліди вчинення злочину, а також обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків шляхом залякування чи погроз та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вважає, що застосування до обвинувачених іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки: особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу обвинуваченого, його репутацію та соціальні зв'язки; особиста порука, оскільки в обвинувачених відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останніх в суд на першу вимогу; застава, оскільки обвинувачені офіційно не працевлаштовані та не мають офіційного джерела доходів, а в разі сплати застави іншою особою вони зможуть продовжити злочинну діяльність чи переховуватися від слідства та суду, а також те, що на підставі того, що відповідно пункту 1, частини 4, статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; домашній арешт, оскільки в силу суворості міри покарання обвинувачені можуть переховуватись від суду, внаслідок чого імовірно можливо покинуть місце проживання.
Тому просить суд продовжити обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів.
Крім цього, прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_9 у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки строк дії якого також спливає, а ті ризики, які стали підставою для його застосування на даний час не відпали. Зазначив, що підставою продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченої ОСОБА_9 є наявність обґрунтованої підозри та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховування обвинуваченої від суду, оскільки ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі, з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, у зв'язку із чим приховувала сліди вчинення злочину; незаконного впливу на потерпілих та свідків шляхом залякування чи погроз.
Прокурор вважає, що вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченої ОСОБА_9 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам, тому просить суд продовжити обвинуваченій ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ще на 60 днів, з покладенням на неї певних обов'язків.
У даному підготовчому судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заперечував щодо прокурора про продовження їм застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити їм запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, а саме цілодобовий домашній арешт.
Захисники обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали позицію своїх підзахисних, також заперечували щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_9 не заперечувала проти клопотання прокурора про продовження їй строку дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 підтримала позицію своєї підзахисної.
Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підтримали письмові клопотання прокурора та заперечували щодо усних клопотань обвинувачених про зміну їм запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Прокурор ОСОБА_3 наполягав на задоволені його письмових клопотань оскільки вважає, що ризики зазначені у вказаних клопотаннях, продовжують існувати та не відпали.
Заслухавши клопотання прокурора, обвинувачених , міркування присутніх учасників судового процесу щодо них, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до такого.
Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно до п.2 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобового або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Судом установлено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.
Окрім цього, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02.10.2025 обвинуваченій ОСОБА_9 , змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд вважає, що наразі існують, не зменшилися та не відпали ризики, передбачені п.п.1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на час затримання не були працевлаштовані, хоча є раніше не судимими особами, однак вони не одружені, дітей не мають; органом досудового розслідування інкримінується їм вчинення, умисного особливо тяжкого злочину, а тому суд вважає, що обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не мають на волі соціально-стримуючих факторів та зможуть продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та переховуватися від суду..
Окрім вказаного, дане кримінальне провадження наразі перебуває на стадії підготовчого судового розгляду, ще судом не заслухані пояснення потерпілих, свідків, обвинувачених, не досліджені письмові та речові докази, тому суд вважає , що існують ризики того, що обвинувачені зможуть незаконно впливати на потерпілих , свідків, з метою зміни їх показів в суді на свою користь.
Окрім вищевикладеного, суд вважає, що обвинувачені зможуть скористуватися запровадженим в країні воєнним станом з метою переховування від суду.
Відтак, суд вважає, що більш м'який запобіжний захід відносно обвинувачених не виправдає себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже суд не зачіпляючи питання доказовості вини обвинувачених, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, доходить висновку, що задля забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити обвинуваченій ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на неї певних обов'язків, а обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - усім на 60 днів , тобто по 20.12.2025 включно, таким чином задовольнивши клопотання прокурора та відмовивши в задоволені усних клопотань обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , - за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст.183, 181, 331, 376 КПК України, суд-
Письмові клопотання прокурора ОСОБА_3 , - задовольнити.
Продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою обвинуваченим: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме - по 20 грудня 2025 року, включно.
У задоволенні усних клопотань обвинувачених ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, - відмовити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на 60 днів, із забороною залишати житло цілодобово за місцем проживання: АДРЕСА_1 , а саме - по 20 грудня 2025 року, включно.
Відповідно до ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_9 , такі обов'язки:
1) повідомляти суд про своє місце проживання та зміну свого місця проживання та/або місця роботи, навчання;
2) утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в України;
3) не відлучатися із місця проживання та не виїзжати за межи України - без дозволу суду.
Попередити обвинувачену ОСОБА_9 , що в разі невиконання покладених на неї обов'язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_9 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом у якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Зобов'язати Відділ поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області (вул. Мечнікова, 7, м. Вінниця, ел.пошта: 03@vn.police.gov.ua), негайно поставити на облік обвинувачену ОСОБА_9 , про що письмово повідомити Вінницький районний суд Вінницької області в найкоротший термін.
Копії ухвали направити уповноваженим особам: Державної установи «Вінницька установа виконання покарань №1» та Відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, - для виконання.
Копію ухвали суду вручити сторонам кримінального провадження в залі судового засідання, - для відома.
Ухвала в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання від вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів: обвинуваченими - з дня отримання копії ухвали; а захисниками - з дня проголошення ухвали.
В інший частині - ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_12