21 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/2090/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» - не з'явився,
Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» - Кузьменко С.В., адвокат (дов. від 01.11.2023),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 (головуючий суддя Слободін М.М., судді: Гребенюк Н.В., Шутенко І.А.)
у справі № 917/2090/24
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» (далі - ТОВ «НВП «Залізничавтоматика»)
до Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (ПрАТ «Полтавський ГЗК», скаржник)
про стягнення 1 019 436,16 грн та
зустрічним позовом ПрАТ «Полтавський ГЗК»
до ТОВ «НВП «Залізничавтоматика»
про стягнення 1 609 243,98 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» звернулося до суду з вимогами до ПрАТ «Полтавський ГЗК» про стягнення 1 019 436,16 грн за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки від 14.06.2021 № 1456 (далі - договір поставки) в частині оплати поставленого товару, з яких: 892 989,23 грн вартості товару; 59 580, 41 грн пені; 51 056,22 грн інфляційних втрат; 15 810,30 грн 3% річних.
ПрАТ «Полтавський ГЗК» звернулося до суду із зустрічним позовом до ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» про стягнення 1 609 243,98 грн з яких: 833 861,63 грн штрафу за прострочення поставки товару та 775 382,35 грн збитків, спричинених нереєстрацією податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 (суддя Сірош Д.М.) у справі № 917/2090/24 первісний позов задоволено повністю. Зустрічний позов щодо вимог про стягнення штрафу за прострочення поставки товару задоволено повністю.
Оскільки під час ухвалення рішення місцевого господарського суду від 19.03.2025 у цій справі не вирішено питання щодо вимоги за зустрічним позовом про стягнення 775 382,35 грн збитків, Господарським судом Полтавської області від 31.03.2025 (суддя Сірош Д.М.) у справі № 917/2090/24 ухвалено додаткове рішення, яким задоволено зазначену вимогу у повному обсязі.
Рішення місцевого господарського суду стосовно задоволення первісних позовних вимог мотивовано тим, що: - позивач за первісним позовом належним чином виконав зобов'язання за договором, поставивши відповідачу за первісним позовом обумовлений договором товар, жодних претензій з боку відповідача щодо якості та об'єму поставки матеріали справи не містять, разом із цим, відповідач за первісним позовом, порушуючи взяті на себе зобов'язання за вказаним договором, плату за поставлену продукцію у повному обсязі не здійснив, у зв'язку із чим у нього виник борг перед позивачем за первісним позовом у сумі 829 989,23 грн, який відповідачем за первісним позовом не спростований, а тому первісний позов у зазначеній частині підлягає задоволенню; - прострочення виконання зобов'язань стосовно оплати залишку вартості поставленого товару спричинило нарахування боржнику пені у сумі 59 580, 41 грн, інфляційних втрат у сумі 51 056,22 грн та 3% річних у сумі 15 810,30 грн, - розмір яких місцевим господарським судом перевірений та є арифметично правильним.
Ухвалюючи рішення щодо задоволення зустрічного позову стосовно вимог про стягнення штрафу за прострочення поставки товару, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- ПрАТ «Полтавський ГЗК» здійснило 18.02.2022 попередню оплату за умовами Специфікації № 3 до договору поставки, а тому поставка мала бути здійснена у період 120 календарних днів (до 18.06.2022), однак ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» прострочило поставку, порушивши умови договору та фактично поставивши товар лише 04.03.2024, через що наявні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення штрафу, розмір якого перевірено місцевим господарським судом, який є арифметично правильним та складає 833 861,63 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення щодо задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення збитків, спричинених нереєстрацією податкових накладних в ЄРПН, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- постачальником всупереч вимог пункту 5.7. договору поставки не зареєстровано в ЄРПН частину податкових накладних за певними операціями з постачання (за Специфікаціями № 1 та № 2 до договору поставки) через зупинення/відмови реєстрації таких контролюючим органом, у зв'язку із чим ПрАТ «Полтавський ГЗК» втратило право на включення суми ПДВ за вказаними операціями до податкового кредиту, що призвело до зайвої сплати останнім цієї суми до бюджету, тобто спричинило покупцеві збитки на вказану суму;
- постачальник не вчинив всіх належних від нього дій з метою оскарження рішення контролюючого органу про зупинення/відмови реєстрації податкових накладних, а лише оскаржив до суду рішення контролюючого органу про відповідність критеріям ризиковості підприємства постачальника, період ризиковості якого почався ще з 04.02.2020;
- наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю постачальника (його вина) щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту покупцем, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками покупця, отже вбачаються наявними усі елементи складу господарського правопорушення, а тому є підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з постачальник на користь покупця збитків у сумі 775 382,35 грн.
ТОВ «НВП «Залізничавтоматика», не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції стосовно задоволення зустрічних позовних вимог, оскаржило їх до Східного апеляційного господарського суду, звернувшись із апеляційною скаргою, в якій просило рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог повністю.
За результатом апеляційного розгляду постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у цій справі, апеляційну скаргу ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» задоволено, рішення місцевого господарського суду у частині, якою задоволено зустрічні позовні вимоги про стягнення штрафу у сумі 833 861,63 грн та додаткове рішення місцевого господарського суду, яким задоволено зустрічні позовні вимоги про стягнення 775 382,35 грн збитків, - скасовані, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПрАТ «Полтавський ГЗК», з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить Верховний Суд скасувати постанову апеляційного господарського суду, якою відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення штрафу та збитків, а рішення, у частині, якою задоволені зустрічні позовні вимоги про стягнення штрафу та додаткове рішення місцевого господарського суду, яким задоволені зустрічні позовні вимоги про стягнення збитків, - залишити в силі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування підстави касаційного оскарження позивач за зустрічним позовом посилається, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України Кодекс), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм:
- частини першої статті 614 та частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в їх взаємозв'язку з положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), викладених у постановах Верховного Суду: від 03.12.2018 у справі № 908/76/18; від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21; від 31.01.2023 у справі № 904/72/22; від 19.04.2023 у справі № 906/824/21; від 07.06.2023 у справі № 916/334/22; 02.05.2024 у справі № 910/155/23 (в контексті того, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни);
- статей 13, 74, 77, 80, 86, 269 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду: від 14.12.2018 у справі № 914/809/18; від 28.05.2019 у справі № 925/859/16; від 07.08.2019 у справі № 910/29116/14; від 28.01.2020 у справі № 910/6981/19; від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19; від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц; від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20; від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22); від 04.05.2023 у справі № 925/636/22; від 15.06.2023 у справі № 910/21122/20; від 16.06.2023 у справі № 925/1775/21; від 12.07.2023 в справі № 910/5080/21, вказуючи, що апеляційний господарський суд ухвалив рішення на підставі оцінки доказів стосовно переписки сторін, якою погоджено пролонгацію поставки товару, які були відсутні під час розгляду справи у суді першої інстанції, а були долучені до апеляційної скарги постачальником, всупереч процесуального порядку їх подання, а судом апеляційної інстанції клопотання апелянта про долучення нових доказів на стадії апеляційного розгляду відхилено.
У зазначеному контексті позивач за зустрічним позовом посилається також на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, вказуючи про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (що за своїм змістом відповідає пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України), а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
Доводи інших учасників справи, заяви/клопотання
ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно з ухвалою Суду від 05.09.2025 задоволено клопотання ПрАТ «Полтавський ГЗК» про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів її представника - адвоката Кузьменко С.В.
Ухвалою Суду від 11.09.2025 розгляд справи відкладено до 09.10.2025.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.10.2025 32.2-01/2443 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 917/2090/24 у зв'язку із запланованим відрядженням судді Булгакової І.В.
Ухвалою Суду від 09.10.2025 розгляд справи відкладено до 21.10.2025.
Від ПрАТ «Полтавський ГЗК» 20.10.2025 до Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 21.10.2025 долучив вказані додаткові пояснення у справі скаржника до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками:
- ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» (постачальник) та ПрАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) 14.06.2021 уклали договір поставки № 1456, за яким постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених цим договором, а також специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.1. договору поставки);
- поставка повного обсягу продукції здійснюється протягом терміну, зазначеного у відповідних специфікаціях/рахунках. Дострокова поставка допускається за погодженням сторін (пункт 3.2. договору поставки);
- за умовами Специфікації від 14.06.2021 № 1 постачальник зобов'язався поставити Систему автоматизації переїзду № 30 пост Західний у кількості 1 комплект на суму 8 652 781,10 грн, крім того ПДВ 1 730 556,22 грн, а всього з ПДВ 10 383 337,32 грн. Термін постачання 170 календарних днів після передплати 30%. Умови оплати: 30% попередня оплата протягом 5 банківських днів від дати рахунку, 70% по факту постачання продукції протягом 10 календарних днів;
- ПрАТ «Полтавський ГЗК» на підставі попереднього рахунку від 23.06.2021 № 20 здійснило попередню оплату за товар у розмірі 30% на загальну суму 3 115 001,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: - від 01.07.2021 № 30762 на суму 2 595 834,33 грн, у т.ч. ПДВ 432 639,06 грн, - від 02.07.2021 № 30905 на суму 519 166,87 грн, у т.ч. ПДВ 86 527,81 грн;
- ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» 06.12.2021 поставило товар, що підтверджується: - товарно-транспортними накладними від 03.12.2021 № 5 і № 6, - видатковою накладною від 06.12.2021 № 5, - фактичним рахунком від 06.12.2021 № 46, - прибутковим ордером від 06.12.2021 № 2647;
- на підставі фактичного рахунку від 06.12.2021 № 46 ПрАТ «Полтавський ГЗК» здійснило повну оплату товару за Специфікацією № 1 у розмірі 70% на загальну суму 6 796 051,56 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: - від 22.12.2021 № 56994 на суму 2 000 000 грн, у т.ч. ПДВ 333 333,33 грн, - від 24.12.2021 № 57460 на суму 1 000 000 грн, у т.ч. ПДВ 166 666,67 грн, - від 11.01.2022 № 1775 на суму 3 796 051,56 грн, у т.ч. ПДВ 632 675,26 грн;
- за умовами Специфікації від 16.12.2021 № 2 постачальник зобов'язався поставити товари (батарейний модуль, джерело безперебійного живлення та карту моніторингу) на суму 1 370 939,97 грн, крім того ПДВ 274 187,99 грн, а всього з ПДВ 1 645 127,96 грн. Термін постачання 90 календарних днів після передплати 10%. Умови оплати: 10% попередня оплата протягом 10 банківських днів від дати рахунку, 90% по факту постачання продукції протягом 20 календарних днів;
- ПрАТ «Полтавський ГЗК» на підставі попереднього рахунку від 17.12.2021 № 47 здійснило попередню оплату за товар у розмірі 10% на загальну суму 164 512,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням: від 20.12.2021 № 56726 на суму 164 512,80 грн, у т.ч. ПДВ 27 418,80 грн;
- ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» 11.01.2022 поставило товар, що підтверджується: - видатковою накладною від 11.01.2022 № 1, - товарно-транспортною накладною від 11.01.2022№ 1, - фактичним рахунком від 11.01.2022 № 3, - прибутковим ордером від 12.01.2022 № 45;
- на підставі фактичного рахунку від 11.01.2022 № 3 ПрАТ «Полтавський ГЗК» здійснило повну оплату товару за Специфікацією № 2 у розмірі 90% на загальну суму 1 537 292,86 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.02.2022 № 6493 на суму 1 537 292,86 грн, у т.ч. ПДВ 256 215,48 грн;
- за наявності попередньої оплати протягом 5 банківських днів після оплати встановлено обов'язок постачальника направити покупцеві оригінал рахунку на авансовий платіж і оформити податкову накладну згідно з чинним законодавством України (пункт 4.5. договору поставки);
- умовами договору поставки (пункт 5.7.) передбачено відповідальність за порушення порядку виписки та реєстрації податкових накладних: - з метою дотримання вимог ПК України, за порушення постачальником порядку виписки податкової накладної чи порушення термінів її реєстрації в ЄРПН постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 100% суми ПДВ по кожній зареєстрованій з простроченням податковій накладній при простроченні реєстрації податкової накладної в ЄРПН до 1095 днів з дати виписки такої податкової накладної; - 250% суми ПДВ по кожній незареєстрованій в ЄРПН податковій накладній чи податковій накладній, складеній з порушенням порядку її заповнення. Штрафні санкції не застосовуються у разі, якщо постачальник здійснив всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної, визначені ПК України. Водночас постачальник зобов'язаний повідомити покупця про здійснення зазначених дій не пізніше 5 днів з моменту здійснення та надати підтверджуючі документи. Підписуючи цей пункт договору в розділі, який передбачає господарську відповідальність сторін, постачальник підтвердив свої наміри здійснити всі необхідні дії щодо реєстрації податкових накладних. Постачальник зобов'язався сплатити 250% штрафу у випадку порушення цих зобов'язань;
- постачальник має статус платника ПДВ на загальних підставах, передбачених чинним законодавством України (пункт 7.6. договору поставки);
- ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» відповідно до пункту 201.7 ПК України склало та відправило на реєстрацію, зокрема:
- податкові накладні на попередню оплату по Специфікації № 1: - від 01.07.2021 № 1 на суму 2 595 834,33 грн, у т.ч. ПДВ 432 639,06 грн; - від 02.07.2021 № 2 на суму 519 166,87 грн, у т.ч. ПДВ 86 527,81 грн, - статус цих ПН станом на поточну дату реєстрацію зупинено;
- податкову накладну на фактичну поставку по Специфікації № 2 від 11.01.2022 № 1 на суму 1 537 292,86 грн, у т.ч. ПДВ 256 215,48 грн - статус цієї ПН станом на поточну дату відмовлено за рішенням комісії податкового органу;
- ПрАТ «Полтавський ГЗК» свої зобов'язання з оплати, поставленої протягом грудня 2021 - січня 2022 року ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» продукції по Специфікаціям № 1 і № 2 виконало у повному обсязі, оплатило таку протягом липня 2021 - січня 2022 на загальну суму 4 652 294,06 грн, з них сума ПДВ становить 775 382,35 грн, що не заперечується сторонами, натомість податкові накладні постачальником щодо цих подій на загальну суму ПДВ 775 382,35 грн в ЄРПН не зареєстровані;
- на підставі відповідальності, передбаченої сторонами у пункті 5.7. договору поставки за нереєстрацією податкових накладних, ПрАТ «Полтавський ГЗК» звернулося до ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» з претензією від 20.03.2024 вих. № 4641/25 та вимогою сплатити визначений умовами договору штраф у сумі втраченого ПДВ;
- у відповіді на претензію листом від 23.04.2024 вих. № 37 ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» пояснило, що податкові накладні сформовані та включені до податкової декларації за відповідний період, однак заблоковані податковою службою через відповідність підприємства критеріям ризиковості, що у сукупності зі складними умовами воєнного стану, стало причиною неможливості зареєструвати податкові накладні. Пропонував сплатити штраф у розмірі 100% втраченого ПДВ, але просив відстрочити відшкодування не менше ніж на шість місяців;
- ПрАТ «Полтавський ГЗК» притримало виконання грошового зобов'язання по наступній Специфікації від 16.02.2022 № 3 у зв'язку з тим, що постачальник уникає вирішення питання по збитках на суму 775 382,35 грн, спричинених нереєстрацією податкових накладних;
- ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» оскаржено до суду рішення Комісії ГУ ДПС у Харківській області про відповідність підприємства критеріям ризиковості За результатами цього оскарження рішеннями судів першої і другої інстанцій (постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2022 року у справі № 520/6486/21) визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ГУ ДПС у Харківській області про відповідність підприємства критеріям ризиковості та зобов'язано виключити підприємство з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості і на виконання цих рішень Головним управлінням ДПС у Харківській області ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» виключено з реєстру ризикових;
- водночас внаслідок зазначених обставин податковим органом позбавлено покупця права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 775 382,35 грн;
- за умовами Специфікації від 16.02.2022 № 3 постачальник зобов'язався поставити промислові кондиціонери (3 комплекти) на загальну суму 1 191 608, 23 грн. Термін постачання протягом 120 календарних днів після передплати. Умови оплати: 30% - попередня оплата протягом 5 банківських днів з дати рахунку на передоплату, 70% - по факту постачання продукції протягом 10 календарних днів;
- ПрАТ «Полтавський ГЗК» платіжним дорученням від 18.02.2022 № 7291 здійснило попередню оплату у сумі 298 619 грн, у т.ч. ПДВ 49 769,83 грн, на підставі рахунку від 18.02.2022 № 1, згідно з умовами договору поставки та Специфікації № 3;
- постачання продукції за Специфікацією № 3 мало відбутися до 18.06.2022 (період 120 календарних днів з 19.02.2022 до 18.06.2022);
- при порушенні пункту 3.2. договору постачальник сплачує на користь покупця штраф в розмірі 0,5% від суми непоставленої у строк продукції за кожен день прострочення. Сплата штрафів не звільняє від виконання зобов'язань за цим договором (пункт 5.2. договору поставки);
- при порушенні пункту 4.3 цього договору покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості продукції (пункт 5.3. договору поставки);
- поставка товару за Специфікацією № 3 на загальну суму 1 191 608, 23 грн відбулася у повному обсязі 04.03.2024 (ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» прострочило поставку товару за Специфікацією № 3, більше ніж на півтора роки від встановленого договором строку), на підтвердження чого матеріали справи містять копію видаткової накладної № 2, підписану сторонами;
- сума основного боргу за Специфікацією № 3 за договором поставки, за висновком місцевого господарського суду, у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом склала 829 989, 23 грн (оскільки покупець, порушивши умови та строки оплати, здійснив лише попередній платіж за Специфікацією № 3 у сумі 298 619 грн) - нарахована постачальником правомірно та підлягає задоволенню повністю;
- прострочення оплати вартості поставленого товару стало підставою для застосування до покупця постачальником пені, передбаченої умовами пункту 5.3. договору поставки у сумі 59 580,41 грн, а також інфляційних втрат у сумі 51 056,22 грн та 3% річних у сумі 15 810,30 грн, - нарахованих відповідно до вимог статті 625 ЦК України (за висновком місцевого господарського суду, розрахунок яких є арифметично правильним, документально обґрунтованим та підтвердженим, а тому вимоги щодо стягнення яких є такими, що підлягають задоволенню повністю);
- доведення постачальником прострочення покупцем оплати залишку вартості поставленого за Специфікацією № 3 товару і не спростування таких обставин покупцем, стало підставою для задоволення судом першої інстанції первісних позовних вимог ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» про стягнення залишку боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі;
- у свою чергу, покупець (ПрАТ «Полтавський ГЗК») звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до постачальника (ТОВ «НВП «Залізничавтоматика»):
1) про стягнення з постачальника за порушення строків поставки товару за Специфікацією № 3 штрафу, передбаченого пунктом пункт 5.2. договору поставки за період прострочення поставки з 19.06.2022 до 15.12.2022 у сумі 833 861,63 грн (розмір якого перевірено місцевим господарським судом та визнано таким, що є арифметично правильним й таким, що відповідає вимогам пункту 5.2. договору поставки та підлягає задоволенню повністю).
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду у частині задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення штрафу за прострочення поставки товару за Специфікацією № 3, додатково встановив таке.
За наявним у матеріалах справи листуванням сторін договору, визначені в Специфікаціях строки поставки змінені з ініціативи покупця у зв'язку з обставинами, які не залежали від волі постачальника. Зокрема листами від 05.08.2022 № 642/4670 від 15.08.2022 та № 669/4670 ПрАТ «Полтавський ГЗК» надіслано запит на перенесення терміну відвантаження та оплат на пізніший термін. При цьому постачальник неодноразово звертався до покупця з повідомленнями про готовність обладнання згідно зі Специфікацією № 3 (промислових кондиціонерів (3 комплекти) до поставки та просив підписати відповідні додаткові угоди щодо зберігання відповідної продукції, однак зазначені звернення постачальника залишені покупцем без задоволення (вихідні листи: від 18.08.2022 № 154, від 21.12.2022 № 227, від 20.02.2023 № 20, від 21.11.2023 № 125, від 08.08.2023 № 105 та ін., електронне листування, які додані до апеляційної скарги ТОВ «НВП «Залізничавтоматика»). Здійснення поставки пізніше встановленого строку обумовлено саме діями покупця (ПрАТ «Полтавський ГЗК») у вигляді зволікання у прийнятті від постачальника готової для поставки продукції, за які постачальник не відповідає, а тому відсутні правові підстави для стягнення з ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» штрафу у порядку пункту 5.2 договору за порушення останнім строків поставки товару за Специфікацією № 3;
2) про стягнення збитків у сумі 775 382,35 грн (розмір яких перевірено місцевим господарським судом та визнано таким, що є арифметично правильним й таким, що підлягає задоволенню повністю) за невиконання постачальником зобов'язань за договором поставки та вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН, а саме:
- за Специфікацією № 1 дві податкові накладні (за платіжними інструкціями від 01.07.2021 № 1 на суму 2 595 834,33 грн, у т. ч. ПДВ 432 639,06 грн; від 02.07.2021 № 2 на суму 519 166,87 грн, у т. ч. ПДВ 86 527,81 грн);
- за Специфікацією № 2 одна податкова накладна (за платіжними інструкціями від 11.01.2022 № 1 на суму 1 537 292,86 грн, у т. ч. ПДВ 256 215,48 грн); - чим позбавив покупця права на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про стягнення збитків у повному обсязі, місцевий господарський суд зазначив, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу в їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни. При цьому виснував про доведення покупцем наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, як-то: об'єктивної та суб'єктивної сторони спричинених ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» збитків, причинно-наслідкового зв'язку між діями та понесеними позивачем за зустрічним позовом збитками саме у сумі 775 382,35 грн, вини відповідача за зустрічним позовом у заподіянні збитків.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи додаткове рішення місцевого господарського суду у частині задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення збитків за нереєстрацією трьох податкових накладних у ЄРПН за Специфікаціями № 1 і № 2, обґрунтував своє рішення таким.
Визнання за скаргою постачальника протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДПС у Харківській області про відповідність підприємства постачальника критеріям ризиковості свідчить про те, що ця сторона договору поставки вже довела легітимність своїх дій щодо реєстрації податкових накладних та, відповідно, й незаконність органів державної влади щодо перешкоджанню в їх вчиненні, тоді як неоскарження постачальником рішення державних податкових органів про блокування (зупинення) податкових накладних, яке юридично базувалося виключно на зазначеному вище скасованому та визнаному незаконним рішенні податкового органу, є покладенням на добросовісну сторону договору непомірного тягаря щодо вчинення формалістичних дій задля повного відновлення свого порушеного права стосовно належної реєстрації податкових накладних, порушеного органами держави. Такий підхід ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» та суду першої інстанції свідчить про надмірний формалізм (пуризм), який є недопустимим.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду, ухвалена виключно за наслідком перегляду рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду щодо розгляду зустрічних позовних вимог про стягнення штрафу за прострочення поставки товару за Специфікацією № 3 у сумі 833 861,63 грн та стягнення збитків у сумі 775 382,35 грн за невиконання постачальником зобов'язань за договором поставки та вимог податкового законодавства щодо реєстрації трьох податкових накладних у ЄРПН за Специфікаціями № 1 та № 2.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин, здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення збитків у сумі 775 382,35 грн за невиконання постачальником зобов'язань за договором поставки та вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН за Специфікаціями № 1 та № 2
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач за зустрічним позовом посилається, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, від 07.06.2023 у справі № 916/334/22, від 02.04.2024 у справі № 910/155/23 (факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача та порушення ним господарського зобов'язання).
Стосовно наведеного Верховний Суд виходить із того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови і, зокрема має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
При дослідженні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: 1) чи є правовідносини подібними та 2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосованих нормативно-правових актів.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
Стосовно наведеного колегія суддів зазначає, що постанови Верховного Суду, на неврахування яких зазначає скаржник ухвалені не у подібних правовідносинах, що виключає підставу касаційного оскарження. Обґрунтовуючи неподібність правовідносин Суд вказує таке:
- у справі № 908/76/18 встановлені обставини відсутності передачі постачальником податкових накладних на реєстрацію згідно з вимогами ПК України; у цій справі № 917/2090/24 підтверджено складення та передання на реєстрацію податкових накладних;
- у справі № 910/3338/21 висновки стосуються обставин, за яких постачальник не надав контролюючому органу копій документів для реєстрації податкової накладної під час зупинення її реєстрації; встановлено відсутність оскарження рішення податкового органу в судовому порядку; у цій справі № 917/2090/24 обставин ненадання відповідачем за зустрічним позовом контролюючому органу копій документів для реєстрації податкової накладної під час зупинення її реєстрації не встановлено, при цьому встановлено оскарження до суду рішення податкового органу щодо відповідності підприємства постачальника критеріям ризиковості, на підставі якого заблоковано фіскальним органом реєстрацію зазначених податкових накладних, яку в наступному скасовано;
- у справі № 904/72/22 висновки стосуються обставин, за яких постачальник не зареєстрував спірні розрахунки коригування до податкових накладних через помилки у складенні податкової звітності; у цій справі № 917/2090/24 підтверджено складення та передання на реєстрацію податкових накладних, реєстрація їх була зупинена через відповідність підприємства постачальника критеріям ризиковості, на підставі якого заблоковано фіскальним органом реєстрацію зазначених податкових накладних, яку в наступному скасовано;
- у справі № 906/824/21 постачальник оскаржував рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в судовому порядку, за результатами такого розгляду Верховний Суд визнав законною відмову контролюючого органу в реєстрації податкової накладної; у цій справі № 917/2090/24 постачальник оскаржив рішення податкового органу до суду щодо відповідності підприємства постачальника критеріям ризиковості, на підставі якого заблоковано фіскальним органом реєстрацію зазначених податкових накладних, за результатом розгляду якого рішення податкового органу щодо відповідності підприємства постачальника критеріям ризиковості скасовано;
- у справі № 910/155/23 встановлено, що постачальник склав та направив на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну, реєстрація якої була зупинена та запропоновано надати пояснення та копії документів. Після надання письмових пояснень та копій документів податковий орган рішенням відмовив у реєстрації податкової накладної, яке було оскаржено, водночас на момент розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанції таке рішення ще не було оскаржено в судовому порядку, через що суди виснували про відсутність судового рішення про скасування рішення податкового органу щодо відмови податкової накладної; у цій же справі № 917/2090/24 після зупинення реєстрації податкових накладних через відповідність підприємства постачальника критеріям ризиковості, постачальник оскаржив означене рішення до адміністративного суду, за результатом розгляду якого відповідне рішення податкового органу скасовано, а реєстрацію податкових накладних згодом поновлено;
- у справі № 916/334/22 встановлено, що відповідач виконав свої обов'язки з реєстрації податкових накладних. При цьому висновки Суду у зазначеній скаржником справі про достатність доказів протиправної поведінки відповідача, як порушення ним господарського зобов'язання, - є факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу в їх реєстрації, зроблені безвідносно до встановлених у цій конкретній справі (№ 916/334/22) обставин виконання відповідачем своїх обов'язків з реєстрації податкових накладних. Отже, обставини цієї справи відрізняються від обставин справ № 908/76/18, № 910/3338/21, № 904/72/22, № 906/824/21, в яких зроблені висновки очевидності фактів податкового порушення (не реєстрації податкових накладних чи обґрунтованої відмови податкового органу у такій у реєстрації), які є не подібними. У свою чергу, у справі, яка наразі розглядається Верховним Судом (№ 917/2090/24), апеляційною інстанцією встановлено, що відповідач вчасно подав на реєстрацію податкові накладні у ЄРПН, а подальше блокування податковим органом їх реєстрації, спричинене статусом ризикованості підприємства відповідача оскаржено до суду, шляхом звернення з позовом про визнання недійсним та скасування відповідного рішення органу податкової служби, наслідком чого стало скасування рішення податкової служби про відповідність підприємства постачальника критеріям ризиковості; в наступному фіскальний орган поновив реєстрацію зазначених податкових накладних у ЄРПН, що комплексно свідчить про неподібність спірних правовідносин у цій справі та справі № 916/334/22.
Як встановили суди попередніх інстанцій, ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» склало та направило на реєстрацію до ЄРПН податкові накладні на попередню оплату по Специфікації № 1 від 01.07.2021 № 1 та від 02.07.2021 № 2, реєстрація яких зупинена, а також податкову накладну на фактичну поставку по Специфікації № 2 від 11.01.2022 № 1, у реєстрації якої податковим органом відмовлено.
Суд апеляційної інстанції встановив, що постачальник, оскарживши рішення Комісії ГУ ДПС у Харківській області про відповідність підприємства постачальника критеріям ризиковості, на підставі якого заблоковано фіскальним органом реєстрацію зазначених податкових накладних та визнано неправомірним відповідне рішення. Зважаючи на вказане суд апеляційної інстанції за встановлених у цій справі обставин дійшов висновку про доведення постачальником в означений спосіб легітимності своїх дій щодо реєстрації податкових накладних та, відповідно, й незаконність дій органів державної влади у перешкоджанні в їх вчиненні. В свою чергу, неоскарження постачальником рішення державних податкових органів про блокування (зупинення) податкових накладних, яке юридично базувалося виключно на зазначеному вище скасованому та визнаному незаконним рішенні податкового органу, є покладенням на добросовісну сторону договору непомірного тягаря щодо вчинення формалістичних дій задля повного відновлення свого порушеного права щодо належної реєстрації податкових накладних, порушеного органами держави.
Отже, правовідносини у зазначених скаржником справах та у цій справі не є подібними, при цьому аргументи скаржника є безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом. Крім того, на висновки у наведених постановах Верховного Суду: від 03.12.2018 у справі № 908/76/18; від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21; від 31.01.2023 у справі № 904/72/22; від 19.04.2023 у справі № 906/824/21; від 07.06.2023 у справі № 916/334/22; 02.05.2024 у справі № 910/155/23, - скаржник послався, виокремивши їх зі змісту вказаних судових рішень, не врахувавши викладених у рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин, у контексті досліджуваних судами у справі № 917/2090/24 доказів та встановлених фактичних обставин.
З огляду на все вищевикладене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що у зазначених спірних правовідносинах відсутні правові підстави для стягнення з постачальника збитків за невиконання ним зобов'язань за договором поставки та вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН.
Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення штрафу за прострочення поставки товару за Специфікацією № 3
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається, зокрема на те, що в порушення приписів статей 13, 74, 77, 80, 86, 269 ГПК України апеляційний господарський суд ухвалив рішення на підставі оцінки доказів, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, оскільки такі були подані ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» разом із апеляційною скаргою. Між тим апелянтом не доведено наявності об'єктивних обставин, які унеможливили вчасне їх подання до суду першої інстанції у межах процедури і строку, визначеного господарським процесуальним законодавством, а судом апеляційної інстанції клопотання апелянта про долучення нових доказів на стадії апеляційного розгляду відхилено. При цьому у зазначеному контексті скаржник посилається на висновки Верховного Суду щодо застосування наведених норм права, які, зокрема містяться у постанові від 28.05.2019 у справі № 925/859/16, яка (висновок) не врахований судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
Так, у постанові суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема про те, що названим судом встановлено, що за наявним у матеріалах справи листуванням сторін договору, визначені у Специфікації № 3 строки поставки змінені з ініціативи покупця у зв'язку з обставинами, які не залежали від волі постачальника. Зокрема листами від 05.08.2022 № 642/4670 від 15.08.2022 № 669/4670 від ПрАТ «Полтавський ГЗК» надіслано запит на перенесення терміну відвантаження та оплати на пізніший термін. При цьому постачальник неодноразово звертався до покупця з повідомленнями про готовність обладнання згідно зі Специфікацією № 3 (промислових кондиціонерів виробництва (3 комплекти) до поставки та просив підписати відповідні додаткові угоди щодо зберігання відповідної продукції, однак зазначені звернення постачальника залишені покупцем без задоволення (вихідні листи: від 18.08.2022 № 154, від 21.12.2022 № 227, від 20.02.2023 № 20, від 21.11.2023 № 125, від 08.08.2023 № 105 та ін., електронне листування, які додані до апеляційної скарги ТОВ «НВП «Залізничавтоматика»). Здійснення поставки пізніше встановленого строку обумовлено саме діями покупця (ПрАТ «Полтавський ГЗК») у вигляді зволікання у прийнятті від постачальника готової для поставки продукції, за які постачальник не відповідає, а тому відсутні правові підстави для стягнення з ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» штрафу у порядку пункту 5.2. договору за порушення останнім строків поставки товару за Специфікацією № 3.
Між тим під час розгляду справи судом першої інстанції зазначене вище листування у матеріалах справи було відсутнє, місцевий суд йому оцінки не надавав на предмет належності, допустимості, достовірності та вірогідності зазначених доказів у їх сукупності. Посилання на його зміст міститься виключно в обґрунтуванні доводів апеляційної скарги ТОВ «НВП «Залізничавтоматика», додатків до неї та клопотанні про подання доказів в апеляційній інстанції.
Згідно з приписами частини першої статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно. Близька за змістом правова позиція міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 зі справи № 904/3526/20, від 09.02.2022 зі справи № 17/169-07.
Згідно із частиною першою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до частин першої-третьої статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.
Отже, у розумінні наведених положень процесуального законодавства рішення господарського спору може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом у судовому засіданні.
Водночас згідно з приписами статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За правилами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справу не інакше як, зокрема на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 14 ГПК України).
Водночас як вбачається з протоколу судового засідання в режимі відеоконференції від 08.07.2025 № 4801623 та відтворенням звукозапису судового засідання від 08.07.2025, за результатами розгляду клопотання ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» про подання доказів в апеляційній інстанції, після заслуховування думки сторін, суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою постановив клопотання про долучення доказів відхилити, з наведенням відповідного обґрунтування про те, що виключних підстав для подання нових доказів на стадії апеляційного розгляду таке клопотання не містить і заяви про докази стороною здійснено не було, що унеможливлює їх долучення на стадії апеляційного розгляду. При цьому зазначений протокол судового засідання та відтворення звукозапису судового засідання від 08.07.2025 у справі свідчать, що судом апеляційної інстанції досліджувалися лише докази, наявні у матеріалах справи без додатково поданих ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» доказів, долучених до апеляційної скарги. При цьому з протоколу судового засідання в режимі відеоконференції від 09.07.2025 № 4812204 та відтворенням звукозапису судового засідання від 09.07.2025 вбачається, що у зазначеному судовому засіданні лише проголошено скорочену вступну та резолютивну частини постанови, роз'яснено її зміст, порядок і строк її оскарження.
Отже, перевіряючи доводи касаційної скарги в частині порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, яке полягало в дослідженні та використанні доказів, які не були належно долучені до матеріалів справи, а клопотання про долучення нових доказів на стадії апеляційного відхилено, Верховний Суд дійшов висновку, що матеріали справи № 917/2090/24 не містять підтвердження факту долучення таких нових доказів від учасника справи - ТОВ «НВП «Залізничавтоматика», а саме листів: від 05.08.2022 № 642/4670, від 15.08.2022 № 669/4670, від 18.08.2022 № 154, від 21.12.2022 № 227, від 20.02.2023 № 20, від 21.11.2023 № 125, від 08.08.2023 № 105 та ін., електронного листування, - які долучені ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» до апеляційної скарги на стадії апеляційного розгляду та дослідження цих доказів судом апеляційної інстанції у судовому засіданні. При цьому матеріали справи містять протокольну ухвалу від 08.07.2025 та звукозапис судового засідання від 08.07.2025, за змістом яких судом апеляційної інстанції відхилено клопотання про долучення таких доказів до матеріалів справи № 917/2090/24.
Зміст оскаржуваної постанови апеляційної інстанції свідчить про те, що Східним апеляційним господарським судом надавалася оцінка доказам, зібраним ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» після ухвалення рішення місцевим господарським судом від 19.03.2025, а саме враховуючи такі докази встановлено відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення штрафу за прострочення поставки товару за Специфікацією № 3.
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції досліджувалися лише докази, наявні у матеріалах справи, а листування сторін договору, яким, на думку ТОВ «НВП «Залізничавтоматика», визначені в Специфікації № 3 строки поставки змінені з ініціативи покупця у зв'язку з обставинами, які не залежали від волі постачальника (листи від 05.08.2022 № 642/4670 від 15.08.2022 № 669/4670 від 18.08.2022 № 154, від 21.12.2022 № 227, від 20.02.2023 № 20, від 21.11.2023 № 125, від 08.08.2023 № 105 та ін., електронне листування, яке долучено до апеляційної скарги ТОВ «НВП «Залізничавтоматика»), - не було предметом дослідження судом першої інстанції, оскільки таке не подавалося відповідачем за зустрічним позовом.
Вказане порушення вимог статті 210 ГПК України свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції від 09.07.2025 за результатом розгляду справи № 917/2090/24 ухвалена на підставі доказів, які не були предметом дослідження в судовому засіданні апеляційного господарського суду, водночас містяться в мотивувальній частині постанови апеляційного господарського суду, а, отже, не можуть бути покладені судом в основу оскаржуваного судового рішення.
Верховний Суд зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Отже, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, суд апеляційної інстанції з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, мав би дослідити всі наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, долучені до матеріалів справи згідно з вимогами ГПК України, з наданням їм належної правової оцінки, з урахуванням своєї ж протокольної ухвали від 08.07.2025 у цій справі про відхилення клопотання ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» про долучення нових доказів на стадії апеляційного розгляду та розглянути справу з урахуванням вимог господарського процесуального законодавства. Тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що за наявним у матеріалах справи листуванням сторін договору, визначені в Специфікації № 3 строки поставки змінені з ініціативи покупця у зв'язку з обставинами, які не залежали від волі постачальника, судова колегія касаційної інстанції оцінює як передчасний, оскільки такий зроблений з урахуванням доказів, які не були долученні судом апеляційної інстанції відповідно до протокольної ухвали від 08.07.2025.
Таким чином, Суд бере до уваги доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції, зокрема статті 13, частини восьмої статті 80, частини першої статті 86, частини п'ятої статті 236, статті 269 ГПК України стосовно долучення додаткових доказів на стадії апеляційного розгляду поза процесуального порядку, всупереч сталої та послідовної практики Верховного Суду.
Суд зазначає, що наведений висновок Верховного Суду у постанові Верховного суду від 05.12.2018 зі справи № 916/1813/16 є релевантним до спірних правовідносин, оскільки подання учасником справи доказів та застосування статей 74, 77, 80, 86, 269 ГПК України розглядається судом безвідносно до предмета та підстав позову у конкретній справі, його суб'єктного складу, а наведені скаржником обставини подання доказів відповідачем за зустрічним позовом не одночасно із зустрічною позовною заявою, а разом із апеляційною скаргою перевірені та підтверджені матеріалами справи. При цьому оскільки зазначені вище докази не досліджувалися в судовому засіданні з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, наявне порушення принципу рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та відповідно свідчить про порушення судом апеляційної інстанції положень статей 13, 74 ГПК України.
Водночас касаційна інстанція згідно з приписами частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що спірне рішення апеляційного господарського суду у зазначеній частині (щодо стягнення штрафу), ухвалене на підставі доказів, долучених до апеляційної скарги постачальника на стадії апеляційного провадження, не може вважатися обґрунтованим і законним, а, отже, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З урахуванням наведеного, постанова суду апеляційної інстанції в частині висновків про скасування рішення місцевого господарського суду щодо задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення штрафу за прострочення поставки товару за Специфікацією № 3 у сумі 833 861,63 грн, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд у зазначеній частині зустрічних позовних вимог до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають і впливають на кваліфікацію спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте у передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ТОВ «Полтавський ГЗК».
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на викладені мотиви цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам у частині зустрічних позовних вимог щодо стягнення штрафу за прострочення поставки товару за Специфікацією № 3, перевірити доводи та докази наявні у матеріалах справи, а також вагомі (визначальні) аргументи і заперечення учасників справи, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір за зустрічним позовом у зазначеній частині відповідно до закону.
Судові витрати
Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує судове рішення апеляційного господарського суду у відповідній частині та передає справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі № 917/2090/24 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» про стягнення штрафу за прострочення поставки товару у сумі 833 861,63 грн та передати справу у зазначеній частині на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2025, у частині якою переглянуте додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі № 917/2090/24, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов