Ухвала від 21.10.2025 по справі 908/3468/13

УХВАЛА

21 жовтня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/3468/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" в особі керуючого санацією Оберемка Р.А.

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025

у справі № 908/3468/13

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест"

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 у справі № 908/3468/13 визнано кредиторські вимоги відділення ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі до боржника в розмірі 15 798 482,54 грн. другої черги задоволення.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Запорізький сталепрокатний завод", в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 у справі № 908/3468/13.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Запорізький сталепрокатний завод" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 у справі № 908/3468/13, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 у справі № 908/3468/13 - повернуто заявникові.

01.10.2025 Публічне акціонерне товариство "Запорізький сталепрокатний завод" в особі керуючого санацією Оберемка Р.А. звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі №908/3468/13 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/3468/13 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.10.2025.

Дослідивши касаційну скаргу, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

З аналізу змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 у справі № 908/3468/13 подана через систему "Електронний суд" 25.08.2025, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали у даній справі є 02.06.2015 року, тобто зі значним пропуском процесуального строку встановленого на апеляційне оскарження (понад 10 років).

Апелянтом подано клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 у справі № 908/3468/13, в обґрунтування якого посилався на результати розгляду господарським судом скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) арбітражних керуючих Персюка С.В., Нагіх Л.К. та комітету кредиторів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", визначення ухвалою від 04.03.2024 у даній справі осіб та встановлення судом порушення ними норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим вважав, що бездіяльність попередніх ліквідатора та керуючого санацією у даній справі щодо неоскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 у справі № 908/3468/13 та неприведення у відповідність вимогам Закону реєстру кредиторів може розглядатись судом як поважна причина пропуску строку оскарження ухвали суду.

Окрім цього, апелянт зазначав, що документи від попереднього арбітражного керуючого Нагіх Н.К. були прийняті ним лише 22.06.2021, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження, приймаючи до уваги обсяг переданих керуючому санацією документів (декілька тисяч особових справ працівників та архів заводу), для вивчення яких арбітражному керуючому необхідний був певний час. Також, через карантин запроваджений з 2020 року та запровадження в Україні військового стану з лютого 2022 року, в тому числі окупація військами РФ частини Київської області, де перебував керуючий санацією, були наявні об'єктивні обставини, які заважали розібратись з переданими документами та провести аналіз кредиторської заборгованості та привести у відповідність реєстр кредиторів.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповід-ного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, не залежали від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі №904/1875/19, від 02.10.2024 у справі №9/41.

Отже, норми Господарського процесуального кодексу України підлягають застосуванню до всіх без винятку учасників судового процесу, а окремі норми визначають початок перебігу процесуального строку на оскарження судових рішень саме для осіб, які не брали участі у розгляді справи, а суд вирішив питання про їх права та інтереси, та передбачають можливість поновлення процесуального строку на оскарження судових рішень.

При розгляді даного клопотання, апеляційний суд має враховувати, що імперативною нормою частини 2 статті 261 ГПК України встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У цій нормі врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме, відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку.

Відтак, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239).

Зазначений у частині 2 статті 261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у тій же нормі.

Тому, суд апеляційної інстанції, розглянувши подане клопотання на встановлення поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, зазначив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час у справі триває процедура санації, повноваження керуючого санацією виконує арбітражний керуючий Оберемко Р.А.

З огляду на призначення арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича керуючим санацією Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" та формалізацію господарським судом Запорізької області його статусу як учасника справи про банкрутство у квітні 2020 року, а попередні керуючий санацією та ліквідатор брали участь у розгляді справи та були обізнані про постановлення оскаржуваної ухвали та, з урахуванням покладених на них процесуальних прав та обов'язків, мали вчасно скористатися правом на її оскарження в апеляційному порядку, наведені у клопотанні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку не є у розумінні статті 261 ГПК України обставинами, які надавали б йому право на звернення із апеляційною скаргою на судове рішення зі спливом 1 року з дня складання повного тексту рішення.

Слід відзначити, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Апеляційний суд, також враховав, що гідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Таким чином, враховуючи подання скаржником апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.05.2015 у справі № 908/3468/13 після спливу зазначеного строку, відсутність випадків, передбачених п.п. 1,2 ч. 2 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд правомірно відмовив Публічному акціонерному товариству "Запорізький сталепрокатний завод" у відкритті апеляційного провадження.

Верховний Суд вважає, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції частини другої статті 261 ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність оскаржуваного судового рішення. Тому відсутні підстави вважати, що судом апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права під час постановлення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі № 908/3468/13.

Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" в особі керуючого санацією Оберемка Р.А. на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі №908/3468/13, у зв'язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права апеляційним судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 287, 290, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" в особі керуючого санацією Оберемка Р.А. на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі №908/3468/13.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді К.М. Огороднік

В.Я. Погребняк