8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2723/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Колесніченко О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клочківська 368", м. Харків
про стягнення 1042260,72 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - Лоскот М.І.;
відповідача - не з'явився;
Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клочківська 368", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 1042260,72 грн за бездоговірне користування тепловою енергією. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 11.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Даною ухвалою суд, на виконання вимог ч. 7 ст. 42 ГПК України, роз'яснив відповідачу його обов'язок, встановлений ч. 6 ст. 6 ГПК України, зареєструвати свій електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документами.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
У судовому засіданні 16.10.2025 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.08.2025, ухвали суду від 04.09.2025 та від 23.09.2025, направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 368.
Але, судова кореспонденція повернута Укрпоштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується довідками АТ "Укрпошта" від 18.08.2025, 10.09.2025, 29.09.2025 (а.с. № 103, 122, 133).
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Так, ухвала про відкриття провадження у даній справі вважається врученою відповідачу 18.08.2025, тобто в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки Укрпошти, зокрема, про відсутність особи за адресою його місцезнаходження, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у даній справі згідно відмітки Укрпошти являється дата - 18.08.2025 року (аркуш справи № 103), та з цього дня починає текти 15-ти денний строк на подання відзиву на позов. З огляду на вищевикладене, строк на подання відзиву на позов сплив 02 вересня 2025 року.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/2723/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За змістом п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
КП "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова та відповідно до мети діяльності, передбаченої Статутом, забезпечує задоволення суспільних потреб населення, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності у якісній тепловій енергії при найменших витратах.
За адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 368 знаходиться та зареєстровано ОСББ "Клочківська 368" (далі - Об'єднання), що підтверджується Безкоштовним запитом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Статуту ОСББ "Клочківська 368", затвердженого Установчими зборами об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клочківська 368" протоколом № 1 від 10.06.2021, а саме до п.2 Розділу І: Об'єднання діє відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", чинного законодавства України та Статуту.
Відповідно до п.5 Розділу І: Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями, коштами і майном об'єднання, що належать об'єднанню як юридичній особі, від свого імені виступає учасником правовідносин, набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.
Відповідно до п.1 Розділу ІІ: Метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Відповідно до п.1 Розділу ІІ: Завданням та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до п.5 Розділу ІV: Якщо інше не встановлено рішенням загальних зборів співвласників, кошторис повинен передбачати такі статті витрат: витрати на утримання і ремонт спільного майна; витрати на оплату комунальних та інших послуг; витрати фондів об'єднання; інші витрати.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку": об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане: забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам; звітувати загальним зборам про виконання кошторису об'єднання за рік; забезпечувати виконання вимог статуту об'єднання; виконувати свої договірні зобов'язання; забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна; припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками; у випадках, передбачених законодавством, статутом об'єднання, представляти інтереси співвласників відповідно до наданих повноважень у відносинах з третіми особами.
Виконання зобов'язань об'єднанням належить до повноважень його правління відповідно до статуту об'єднання.
30.12.2021 року, КП "Харківські теплові мережі" актом обстеження системи теплоспоживання об'єкту у присутності представника ОСББ "Клочківська 368" голови правління Сергія Майбороди за адресою: вул. Клочківська, 368 м. Харків від №СПР/103 зафіксовано, що система опалення житлової будівлі на момент перевірки відключена від теплових мереж на тепловому вводі, на подавальному та зворотному трубопроводах, на запірній арматурі в закритому положенні, встановлені пломби та передані на збереження представнику ОСББ "Клочківська 368". Окрім цього, було надано припис, що після отримання довідки про виконання технічних умов, необхідно звернутися до філії "Харківтеплозбут" для оформлення договірних відносин.
11.07.2025 року, відповідно до Акту обстеження системи теплоспоживання об'єкту у присутності представника ОСББ "Клочківська 368" охоронця Віктора Андрущенко за адресою: вул. Клочківська, 368 м. Харків від 11.07.2025 № 173/249 встановлено, що житловий будинок ОСББ "Клочківська 368" розташований за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 368. На момент обстеження в індивідуальному тепловому пункті житлового будинку, раніше встановлені на вводі системи опалення пломби КП "Харківські теплові мережі" відсутні, що свідчить про самовільне підключення до системи централізованого опалення.
Позивачем було наголошено, що підключення системи опалення будинку можливе тільки після письмового дозволу керівництва КП "ХТМ" та в присутності представника КП "ХТМ".
Договір щодо споживання теплової енергії на потреби опалення приміщень за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 368 між КП "Харківські теплові мережі" та ОСББ "Клочківська 368" не укладався.
Вищезазначені нежитлові приміщення розташовані в житловому будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП "Харківські теплові мережі". Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.
Позивач зазначає, що житловий будинок не обладнаний приладом обліку споживання теплової енергії (на вводі системи опалення будинку встановлений прилад обліку, який не поставлений на комерційний облік В КП "ХТМ"), тому розрахунки вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснюються розрахунковим способом.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об'єкти соціальної сфери позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а постачання гарячої води - цілодобово.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та прикінці опалюваного сезону 2024-2025 до будівлі в цілому.
Відсутність письмового договору між відповідачем та КП "Харківські теплові мережі" не є підставою для не оплати заборгованості за спожиту теплову енергію.
31.07.2025 позивачем відповідачу був направлений рахунок-фактура за спожиту теплову енергію та лист з пропозицією сплатити заборгованість у добровільному порядку. Втім заборгованість відповідачем не сплачена.
Станом на 08.08.2025 вартість спожитої теплової енергії на потреби опалення без укладання договору складає 1042260,72 грн, яка утворилась за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Предметом спору у цій справі є питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за бездоговірне користування тепловою енергією.
Відповідно до частини 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 6 статті 19 Закону України “Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у різні періоди, за які позивачем у даній справі було здійснено нарахування теплової енергії, регулюються ЦК України, ГК України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої воли і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630), Правилами користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила №1198), Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі - Правила №830).
У Законі України "Про теплопостачання" та Правилах №1198 надано визначення поняттю "споживач", а саме:
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору (Закон);
- споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил);
- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
У розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил №1198 споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку спірна заборгованість виникла за опалювальний період 2024-2025 років внаслідок самовільного підключення відповідачем до системи централізованого опалення та споживання теплової енергії відповідачем без оформлення договірних відносин.
Відповідно до абзацу четвертого статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачений обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Пунктами 4, 14 Правил №1198 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
Згідно п. 11 Правил користування тепловою енергією самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.
Відповідно до п. 41 Правил №1198 споживач несе відповідальність в разі самовільного обладнання системи теплопостачання. За правилами діючого законодавства споживачі, що самовільно втрутилися в систему теплопостачання зобов'язані відновити її власним коштом та не звільняються від обов'язку сплати за використану теплову енергію.
У порушення ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" Відповідач не уклав договір з Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" та отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору.
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до абз. 6 п. 40 Правил користування тепловою енергією до обов'язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
За приписами п. 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Згідно з частини 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про теплопостачання", який кореспондується з підпунктом 9 пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198, (далі Правила) споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
У відповідності до вимог пункту 14 Правил споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Отже, саме на споживача, а не на надавача чи виробника послуг, покладений обов'язок із укладення договору на теплопостачання.
Суд приймає до уваги, що відповідно до позиції Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц,від 6листопада 2019 року у справі №642/2858/16 та підтверджена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц та від 7 липня 2020 року у справі №712/8916/17.
З аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що споживачі зобов'язані оплатити послуги, якщо вони фактично користувалися ними у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Такими діями є реальне постачання теплової енергії у приміщення відповідача та її отримання останнім.
Судом встановлено, що за адресою: м. Харків, вул.Клочківська,368 знаходиться та зареєстровано ОСББ "Клочківська 368". Вищезазначені нежитлові приміщення розташовані в житловому будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП “Харківські теплові мережі». Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.
Матеріали справи не містять доказів підписання договору на постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем за опалювальний період 2024-2025 років.
Згідно з частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач зобов'язаний сплатити за фактично отриману теплову енергію.
Суд зазначає, що відсутність письмового договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (див. правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17 та постанові від 21.05.2019 року у справі №922/4239/16).
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за теплову енергію у сумі 1042260,72 грн, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
Згідно ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клочківська 368" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 368, код ЄДРПОУ 44301040) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за бездоговірне користування тепловою енергією у сумі 1042260,72 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 12507,13 грн, витрати пов'язані з відправкою відповідачу позовної заяви з додатками у сумі 55,00 грн на р/рахунок НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно із ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "22" жовтня 2025 р.
Суддя Л.В. Шарко