ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.10.2025Справа № 910/1644/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В. розглянувши заяву Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляр Яна Анатолійовича про відвід судді Господарського суду міста Києва Турчина С.О. у справі №910/1644/23
За позовом Акціонерного товариства «Галичфарм»
до Корпорації «Артеріум»
про стягнення 783712448,10 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство «Галичфарм» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Корпорації «Артеріум» про стягнення 867824646,95 грн заборгованості.
У підготовчому засіданні 23.03.2023 суд прийняв до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із чим подальший розгляд справи здійснювався із предметом позову - стягнення 783712448,10 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 затверджено мирову угоду по справі №910/1644/23, укладену між Акціонерним товариством «Галичфарм» та Корпорацією «Артеріум» та закрито провадження у справі №910/1644/23.
03.10.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Корпорації «Артеріум» надійшла скарга на дії приватного виконавця Маляра Яна Анатолійовича, відповідно до якої корпорація просить суд:
- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича, які полягають у арешті коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №79229580 на суму 168 489 278, 56 грн, складені постановами про арешт коштів боржника, неправомірними;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича про арешт коштів боржника від 01.10.2025 в межах ВП № 79229580, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/ електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: Корпорація "АРТЕРІУМ", м. Київ, вул. Саксаганського, 139, код ЄДРПОУ 33406813 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження , штрафів, яка становить 168489278,56 грн;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича про арешт коштів боржника від 01.10.2025 в межах ВП № 79229580, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/ електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: Представництво Корпорації "АРТЕРІУМ" в Азербайджанській Республіці, код ЄДРПОУ 33406813 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження , штрафів, яка становить 168489278,56 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 прийнято скаргу до розгляду та призначено розгляд скарги Корпорації «Артеріум» на дії приватного виконавця на 16.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 відкладено розгляд скарги Корпорації «Артеріум» на дії приватного виконавця на 23.10.2025.
17.10.2025 року через відділ діловодства суду від Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляр Яна Анатолійовича надійшла заява про відвід судді Господарського суду міста Києва Турчина С.О. у справі №910/1644/23.
Вказана заява мотивована тим, що оскільки суддя Турчин С.О., здійснював розгляд справи №910/1644/23, в межах якої затвердив мирову угоду між сторонами та закрив провадження у справі, і наразі розглядає скаргу щодо законності вчинення дій виконавця під час виконання мирової угоди, у приватного виконавця виникає об'єктивний сумнів у неупередженості судді Турчина С.О.
Згідно положень частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 визнано заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Я.А. про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи №910/1644/23 за скаргою Корпорації «Артеріум» на дії приватного виконавця необґрунтованою. Заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Я.А. про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи №910/1644/23 за скаргою Корпорації «Артеріум» на дії приватного виконавця передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали справи для розгляду заяви про відвід судді, поданої в межах справи №910/1644/23, передано судді Васильченко Т.В.
Відповідно до частини 1 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Частинами 7, 8, 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Розглянувши матеріали вищевказаної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
В силу положень частини 2 та 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
При цьому, стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
- «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим давали б підстави сумніватися в його неупередженості. У світлі прецедентної практики Суду об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
У рішенні в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Отже, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин справи, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи. Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості.
При цьому, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про наявність відповідних обставин, не підтверджених належними, достовірними й допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Водночас, надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Турчина С.О. у справі №910/1644/23, судом враховано те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, відповідно до частини четвертої статі 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У поданій заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею Турчином С.О. поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі або того, що він допустив порушення вимог стандарту безсторонності та неупередженості у своїй процесуальній діяльності.
При цьому, доводи заявника про прояв суддею Турчином С.О. упередженості в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із здійсненням розгляду скарги Корпорації «Артеріум» на дії приватного виконавця Маляра Яна Анатолійовича є безпідставними.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
За умовами частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до стаття 339 Господарського процесуального кодексу України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339-1 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
При цьому, скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство «Галичфарм» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Корпорації «Артеріум» про стягнення коштів.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи №910/1644/24 між суддями, справу передано на розгляд судді Турчину С.О., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2023.
За наслідками розгляду справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 затверджено мирову угоду по справі №910/1644/23 та закрито провадження у справі №910/1644/23.
Рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 №17 затверджено Засади використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва (із змінами внесеними рішеннями зборів суддів від 27 березня 2025 року №1) (далі - засади), які розроблені на виконання Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1.1 Засад розподіл судових справ між суддями здійснюється з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні, закінчення терміну повноважень судді, а також в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
Згідно підпункту 4.2.2. пункту 4.2 Засад раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються заяви (скарги, клопотання) з процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, у тому числі заяви про забезпечення виконання рішення.
На виконання наведених вище статей Господарського процесуального кодексу України та положень Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва, матеріали скарги Корпорації «Артеріум» на дії приватного виконавця Маляра Яна Анатолійовича в межах справи №910/1644/23 були передані раніше визначеному складу суду.
З огляду на наведене, суд не вбачає в діях судді Турчина С.О. упередженого ставлення щодо прийняття до розгляду скарги на дії приватного виконавця, в контексті дослідження обставин належного виконання судового рішення та законності дій приватного виконавця під час виконання судового рішення, яке постановлено судом за наслідками розгляду справи №910/1644/23 раніше.
При цьому, сам факт прийняття скарги до провадження не може свідчити про упередженість судді, оскільки є процесуальною дією, передбаченою законом.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи ж заявника про упередженість судді у даній справі не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та ґрунтуються лише на припущеннях, пов'язаних з незгодою заявника з процесуальними рішеннями судді. Інших обставин, які викликають у заявника сумнів у неупередженості та об'єктивності судді не зазначено.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляр Яна Анатолійовича про відвід судді Господарського суду міста Києва Турчина С.О., оскільки наведені заявником доводи у її обґрунтування не є, в розумінні процесуального закону, підставою для відводу судді.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маляр Яна Анатолійовича про відвід судді Господарського суду м. Києва Турчина С.О.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 22.10.2025 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (в порядку ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяТ.В. Васильченко