ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.10.2025Справа № 910/16341/21
за позовом 1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глушкова 9-В"
про визнання незаконним та скасування рішення
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просили визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глушкова 9-В", які оформлені протоколом №7 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 9-В, від 23.06.2021, згідно з наведеним в позовній заяві переліком питань порядку денного.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/16341/21 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів ОСББ "Глушкова 9-В", яке оформлене протоколом №7 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 23.06.2021 про затвердження кошторису ОСББ "Глушкова 9-В" (додаток №2 до протоколу) та встановлення з 01.06.2021 розміру щомісячного внеску співвласників на управління будинком у розмірі 9,86 грн з кожного квадратного метра загальної площі квартири, нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Розмір оплати внесків за електроенергію місць загального користування, опалення, гаряче водопостачання, визначається на підставі розрахункової вартості, відповідно до укладених угод і фактичними витратами, відповідно до затверджених методик (питання №5.1 порядку денного). Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. Стягнуто з ОСББ "Глушкова 9-В" на користь ОСОБА_1 1 135,00 грн судового збору. Стягнуто з ОСББ "Глушкова 9-В" на користь ОСОБА_2 1 135,00 грн судового збору.
До закінчення судових дебатів, представником відповідача заявлено про подання доказів витрат на правову допомогу у строки, встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України.
19.09.2022 від відповідача надійшли докази в підтвердження розміру витрат на правову допомогу та інших судових витрат.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №910/16341/21 скасовано, в частині визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів ОСББ "Глушкова 9-В", яке оформлене протоколом №7 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 23.06.2021 про затвердження кошторису ОСББ "Глушкова 9-В" (додаток №2 до протоколу) та встановлення з 01.06.2021 розміру щомісячного внеску співвласників на управління будинком у розмірі 9,86 грн з кожного квадратного метра загальної площі квартири, нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Розмір оплати внесків з електроенергію місць загального користування, опалення, гаряче водопостачання, визначається на підставі розрахункової вартості у відповідності із укладеними угодами і фактичними витратами, відповідно до затверджених методик (питання №5.1 порядку денного), з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Здійснено розподіл судових витрат.
11.09.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, у якому останній просить стягнути з позивачів на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн та судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 3068,40 грн. Також відповідач просить покласти на відповідачів судові витрати, пов'язані з розглядом заяви про ухвалення додаткового рішення.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2025, заяву розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, Господарський суд м. Києва, -
У відзиві відповідач вказав, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу складає 50000,00 грн. В судовому засіданні 07.09.2022 до закінчення судових дебатів вказав про подання доказів в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України. Докази були подані до суду своєчасно, в межах встановленого ст. 129 ГПК України строку.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідач зазначених вимог ГПК України дотримався і подав докази у строки, встановлю ч. 8 ст 129 ГПК України. При цьому, судом встановлено, що відповідачем було дотримано приписів ч. 1 ст. 124 ГПК України та наведено у першій заяві по суті спору (відзиві) попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Суд відзначає, що ним оцінюються та досліджуються виключно докази, які були наявні в матеріалах справи станом на день прийняття рішення судом та подані разом з заявою від 19.09.2022, тобто в межах строків, передбачених ч. 8 ст 129 ГПК України. За винятком додаткової угоди від 04.11.2022 до договору № 0511/21/Г, якою продовжено строк дії договору до 04.11.2025, і яка була укладена після подання клопотання про долучення доказів від 19.09.2022.
Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 2, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Заява про ухвалення додаткового рішення була подана відповідачем до закінчення строку на виконання рішення.
Зважаючи на викладене вище, суд розглядає дану заяву без виклику сторін.
Розглянувши клопотання відповідача про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідач просить стягнути з позивача інші витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 3068,40 грн, що складаються з витрат на нотаріальні послуги у сумі 1000,00 грн за нотаріальне посвідчення заяв свідків, витрати на поштові відправлення та транспортні послуги, що підтверджуються наданими в додатку до даної заяви доказами.
В підтвердження обставин понесення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи відповідач надав фіскальні чеки на придбання пального: № 9360 від 06.12.2021 о 09:05 на суму 899,70 грн, № 553678 від 07.11.2021 о 12:50 на суму 884,70 грн.
З суті заяви вбачається, що означені витрати відповідач пов'язує з прибуттям адвоката в судові засідання.
Проте суд не вбачає, що означені витрати безпосередньо пов'язані з розглядом справи № 910/16341/21, оскільки, відпуск пального був здійснений 07.11.2021 та 06.12.2021. В свою чергу судові засідання в даній справі мали місце 09.11.2021 та 07.12.2021 відповідно. Отже подані відповідачем докази не підтверджують, що витрати на пальне були здійснені саме в зв'язку з розглядом означеної справи, а тому суд відмовляє у стягненні означених витрат з позивачів.
Також відповідач просить стягнути з позивачів його витрати на нотаріальне посвідчення заяв свідка у сумі 1000,00 грн, що підтверджуються квитанціями № 1186 від 23.11.2021 на суму 500,00 грн та № 1187 від 23.11.2021 на суму 500,00 грн. Суд відзначає, що у квитанціях як осіб, що передали кошти нотаріусу вказано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до п.1 ч. 1 ст 42 ГПК України учасники справи мають право: 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
Відповідно до ч. 1 ст 128 ГПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
Судом не було зобов'язано відповідача подавати докази у вигляд заяв свідків, натомість, відповідач самостійно скористався своїм правом на подання доказів, які вважав за необхідне. Крім того, подані докази в понесення означених витрат не підтверджуються, що дані витрати були здійснені саме відповідачем, оскільки, в квитанціях зазначено прізвища фізичних осіб, як платників. Суду не було надано доказів того, що відповідач уповноважував означених осіб на оплату послуг нотаріуса чи надавав кошти для такої оплати. З огляду на зазначене та приписи ст. 128 ГПК України, суд не вбачає підстав для відшкодування відповідачу витрат на нотаріальне посвідчення заяв свідка.
Відповідачем заявлено до відшкодування витрати на поштові відправлення, без зазначення конкретної суми. В підтвердження понесення означених витрат відповідач надав до матеріалів справи фіскальні чеки про направлення відзиву з додатками позивачам та до суду: № 0911900419867 від 25.11.2021 на суму 55,00 грн, № 0911900419859 від 25.11.2021 на суму 55,00 грн, № 0911900419875 від 25.11.2025 на суму 55,00 грн. Крім того, долучено фіскальний чек про направлення до суду клопотання про долучення доказів № 0911900557330 від 17.09.2022 на суму 35,00 грн. Також відповідач долучив фіскальний чек № 0911900477212 від 22.02.2022 на суму 29,00 грн, згідно якого було направлено адвокатський запит керівнику поштового відділення.
Суд приймає у якості належних доказів понесення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи № 910/16341/21 фіскальні чеки про направлення позивачам та суду відзиву і клопотання про долучення доказів на адресу суду. Загальна сума означених витрат становить 200,00 грн і підлягає відшкодуванню позивачами. Натомість, з суті заяви та поданого доказу не вбачається з приводу чого був направлений адвокатський запит і що він стосувався та був необхідний при розгляді справи № 910/16341/21, а тому суд не вбачає підстав для покладення даних витрат на позивачів.
Також відповідачем заявлено про покладення на позивачів витрат відповідача, пов'язаних з розглядом заяви про ухвалення додаткового рішення, проте не вказує які саме витрати та у якій сумі він просить стягнути, в зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги.
Щодо безпосередньо витрат на правову допомогу у сумі 60000,00 грн.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
При цьому, суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
05.11.2021 між Адвокатським бюро "Радецької Тетяни Петрівни" (виконавець) та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глушкова 9-В" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №0511/21/Г, за умовами п. 1.1. якого клієнт доручає, а виконавець, в особі адвоката Радецької Тетяни Петрівни, бере на себе зобов'язання з надання правової допомоги клієнту в рамках господарської справи №910/16341/21.
В порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати клієнту визначену цим договором правову допомогу в судах всіх інстанцій з усіх питань по справі №910/16341/21 (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 1.3 договору, надання правової допомоги клієнту виконавець доручає адвокату Радецькій Т.П.
За умовами пункту 2.1 договору виконавець приймає на себе зобов'язання надавати клієнту за плату правову допомогу, шляхом: усного та письмового консультування: вивчення та налізу матеріалів справи, складання необхідних процесуальних документів, підготовки та участь в судовому засіданні під час розгляду справи, тощо.
Вартість надання правової за даним договором в суді першої інстанції, становить 35000,00 грн без врахування вартості оплати послуг за підготовку та участь у судових засіданнях. Вартість послуг з надання правової допомоги за даним договором визначається в додатках до даного договору - розрахунках витрат на правову допомогу до даного договору та підтверджується актами приймання-передачі послуг (п. 5.1 договору).
Згідно п. 5.2, 5.3 договору вартість 1 години роботи адвоката або витраченого часу, що невід'ємно пов'язаний з підготовкою та написанням необхідних процесуальних документів по справі, вивчення матеріалів справи, аналізу законодавства, становить 1000,00 грн. Вартість послуг адвоката за підготовку та участь в одному судовому засіданні, в тому числі витрат часу на прибуття до суду та на очікування судового розгляду справи, становить 3000,00 грн з 1 судове засідання, не залежно від його тривалості та/або перенесення (відкладення), у разі явки адвоката на нього та підлягає оплаті клієнтом не пізніше дня, що передує дню судового засідання.
Відповідно до п. 5.4, 5.5 договору загальна вартість послуг адвоката за даним договором визначається відповідно до узгоджених сторонами розрахунків витрат на правову допомогу, який є невід'ємними додатками до цього договору, в межах визначених п. 5.1 договору розміру. Гонорар успіху за даним договором становить 10000,00 грн та підлягає оплаті протягом 90 днів, з дня набрання рішення суду на користь клієнта законної сили.
Відповідач долучив до матеріалів справи наступні розрахунки: № від 05.11.2021, в якому зазначено орієнтовний розмір вартості послуг адвокатського бюро у сумі 35000,00 грн., № 5 від 06.12.2021 на суму 3000,00 грн, № 6 від 31.01.2022 на суму 3000,00 грн, № 7 від 09.08.2022 на суму 3000,00 грн, № 8 від 05.09.2022 на суму 3000,00 грн.
В підтвердження обставин надання правової допомоги відповідач долучив акт № 2 приймання-передачі послуг з правової допомоги по справі № 910/16341/21 в Господарському суді міста Києва від 12.09.2022 на суму 50000,00 грн. Акт підписаний та скріплений печатками обох контрагентів без зауважень.
Актом підтверджується надання наступних послуг:
05.11.2021 консультація клієнта 1 година вартістю 1000,00 грн;
05.11.2021-15.11.2021 вивчення, аналіз наданих клієнтом доказів по справі тривалістю 17 годи, вартістю 17000,00 грн;
15.11.2021 - 18.11.2021 аналіз законодавства даної категорії справ, правових висновків Верховного Суду тривалістю 5 годин, вартістю 5000,00 грн;
18.11.2021 - 25.11.2021 збирання, аналіз додаткових доказів по справі, тривалістю 3 години, вартістю 3000,00 грн;
19.11.2021 - 25.11.2021 написання відзиву на позовну заяву у справі № 910/16341/21 тривалістю 9 годин, вартістю 9000,00 грн;
Підготовка та участь в 5 судових засіданнях (09.11.2021, 07.12.20.21, 01.02.2022, 10.08.2022, 07.09.2022 загальною вартістю 15000,00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджено надання відповідачу правої допомоги на суму 50000,00 грн.
Крім того, відповідач просить стягнути гонорар успіху у сумі 10000,00 грн.
Так, судом встановлено, що представництво інтересів відповідача під час розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва здійснював адвокат Радецька Тетяна Петрівна.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Позивачами не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
У цьому контексті суд також враховує, що у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та наведено такі висновки:
"… У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи".
"Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".
"У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами 5 - 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Керуючись нормами статті 129 ГПК України, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 922/1341/23.
Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
Отже, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний правовий висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.
Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Так, суд не вбачає підстав для покладення на позивачів суми узгодженого між відповідачем та адвокатським об'єднанням "гонорару успіху", з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд, зважаючи на положення ст. 126 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що "гонорар успіху" у даному випадку не був необхідним, а його відшкодування, з огляду на узгоджені між відповідачем та адвокатським об'єднанням ціни на адвокатські послуги, які фактично були надані, матиме надмірний характер.
В своїй решті заявлений до стягнення відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру заявлених витрат на правову допомогу.
Отже, за наведених обставин, суд покладає на позивачів витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн та інші судові витрати у сумі 200,00 грн в рівних частинах, а у відшкодуванні решти судових витрат суд відповідачу відмовляє з підстав, описаних вище.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глушкова 9-В" про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глушкова 9-В" (03188, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 9-В; ідентифікаційний код: 40789511) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн 00 коп., інші судові витрати у розмірі 100 (сто) грн 00 коп.
3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глушкова 9-В" (03188, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 9-В; ідентифікаційний код: 40789511) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн 00 коп., інші судові витрати у розмірі 100 (сто) грн 00 коп.
4. В іншій частині заяви відмовити.
5. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслід ками апеляційного перегляду.
Суддя І.В.Усатенко