ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.10.2025Справа № 910/7712/25
За позовом ОСОБА_1 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "НАНОСАН УА" 2) Печерської районної в місті Києві державна адміністрація про припинення повноважень керівника та зобов'язання вчинити дії
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Деркач С.С.;
від відповідачів - не з'явилися.
На розгляд Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАНОСАН УА" (далі - відповідач-1) та Печерської районної в місті Києві державна адміністрації (далі - відповідач-2) передано указану позовну заяву про припинення повноважень ОСОБА_1 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "НАНОСАН УА", з дати набрання рішенням законної сили та зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести зміни до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "НАНОСАН УА" шляхом внесення запису про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з розділу атрибуту "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "НАНОСАН УА".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, та призначене судове засідання.
Ухвалою суду від 10.09.2025 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 08.10.2025.
Ухвалою суду від 08.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.10.2025.
У судове засідання з розгляду справи по суті 22.10.2025 з'явився представник позивача, вимоги позову підтримав повністю.
Відповідачі своїх представників у судові засідання не направляли, відзивів на позов не подавали. Ухвали суду отримували у своєму електронному кабінеті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 протоколом Загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "НАНОСАН УА" від 06.10.2021 був обраний директором Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНОСАН УА» (ідентифікаційний код 44639441). На підставі та на виконання наказу № 1-к/тр від 18.10.2021 позивач приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «НАНОСАН УА» з 18.10.2021.
29.04.2025 позивач звернувся із письмовою заявою від 23.04.2025 про звільнення його з посади директора до єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНОСАН УА» - громадянина Чешської республіки ОСОБА_2 .
Вказана заява була направлена поштою з описом вкладення за адресою, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У заяві про звільнення позивач просив звільнити його з посади директора ТОВ «НАНОСАН УА» за власним бажанням.
Також 02.05.2025 позивачем направлено повідомлення про скликання та проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальні «НАНОСАН УА» за адресою м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 7 на 12:00 год. 05.06.2025, та розглянути на них питання про звільнення позивача з посади директора Товариства з обмеженою відповідальні «НАНОСАН УА» та призначення нового директора цього товариства.
Враховуючи викладене вище, незважаючи на відправлені позивачем документи, 05.06.2025 загальні збори учасників ТОВ «НАНОСАН УА» не відбулися у зв'язку із неявкою єдиного учасника ОСОБА_2 , про що позивачем було складено відповідний акт.
Позивач зазначає, що станом на дату звернення із цим позовом, його волевиявлення щодо припинення трудових відносин із відповідачем-1 не реалізовано, що порушує конституційне право позивача на працю, яку він має право вільно обирати або на яку вільно погоджується, що стало підставою на звернення до суду із позовною заявою про припинення трудових відносин із внесенням відповідного запису до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
За приписами частини 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Аналогічне положення закріплено у пункті 4.2 Статуту Товариства.
Згідно з п. 4.11 Статуту Товариства директор Товариства є одноосібним виконавчим органом Товариства та здійснює управління поточною діяльністю Товариства.
У п. 4.14 Статуту Товариства вказано, що повноваження директора можуть бути припиненими або він може бути тимчасово відстороненим від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків.
Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Матеріали справи не містять доказів того, що між позивачем та відповідачем-1 укладався контракт чи договір, натомість, вбачається, що на посаду директора позивача було обрано загальними зборами учасників відповідача-1.
Таким чином, можливість звільнення директора вирішується тільки за рішенням Загальних Зборів учасників відповідача-1, тому позивач як директор Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.
Відповідно до п. 4.5 Статуту Товариства загальні збори учасників Товариства скликаються виконавчим органом Товариства шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників.
Відповідно до частин другої, третьої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Наявними у справі доказами підтверджується, що позивачем, на виконання наведених вище вимог Закону, було за 30 днів до призначеної дати загальних зборів учасників повідомлено його єдиного учасника шляхом направлення відповідного повідомлення шляхом направлення поштовим відправленням з описом вкладення на юридичну адресу відповідача-1.
Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.
Однак, до цього часу заява позивача про звільнення загальними зборами учасників Товариства у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 Кодексу законів про працю України.
Крім того, судом враховано, що оскільки питання щодо звільнення директора у Товаристві може бути вирішеним за рішенням загальних зборів відповідно до Статуту відповідача-1, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", діючого на час виникнення спірних обставин, то сам директор який є відповідальною особою, яка користується правом підпису в товаристві, має печатку товариства, та має право користуватись рахунками та коштами товариства в межах своєї компетенції, згідно зі Статутом Товариства, не міг самостійно себе звільнити.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
Отже, неявка учасників Товариства на загальні збори учасників для розгляду питання щодо звільнення позивача фактично нівелює положення закону щодо письмового попередження керівником учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає, хоча згідно ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.
Судом також враховано, що перебування на посаді керівника Товариства особи поза волею цієї особи покладає на неї правовий тягар, оскільки така особа має певні обов'язки як керівник (наприклад, з подання податкової звітності тощо) та обмежена у певних своїх правах (наприклад, не може влаштуватись на державну службу тощо).
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24.05.2019 у справі №758/1861/18).
Уповноважений на звільнення директора орган Товариства проігнорував повідомлення позивача про її звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов'язків.
Часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві. Комплексний аналіз законодавства дає можливість дійти висновку, що частка у статутному капіталі товариства є майном учасника.
Згідно статті 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (ч. 5 ст. 319 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності Товариства відповідачем-1 були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Цими ж положеннями передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Враховуючи положення наведених норм чинного законодавства України, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є визнання припинених трудових відносин, з дати набрання законної сили рішення суду, між ним та відповідачем-1 на підставі ст. 38 КЗпП України.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача-2 провести реєстраційну дію до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "НАНОСАН УА" (м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, поверх 8; ідентифікаційний код 44639441) шляхом внесення запису про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу атрибуту «відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "НАНОСАН УА" (ідентифікаційний код 44639441), суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 в справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року в справі № 910/7164/19.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За приписами частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зроблено в тому числі висновок про те, що наявність повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Враховуючи наведене, у зв'язку із прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими трудових відносин, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача в цій частині та зобов'язання Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 як керівника (директора) та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НАНОСАН УА".
З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, який сплачений позивачем за подання даного позову до господарського суду, покладається на відповідача-1, оскільки спір виник саме через неправомірні дії останнього.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати припиненими повноваження ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "НАНОСАН УА" (м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, поверх 8; ідентифікаційний код 44639441) з дати набрання рішенням законної сили.
Зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка, буд. 15; ідентифікаційний код 37401206) внести зміни до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "НАНОСАН УА" (м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, поверх 8; ідентифікаційний код 44639441) шляхом внесення запису про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу атрибуту «відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» відомостей про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "НАНОСАН УА" (ідентифікаційний код 44639441).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАНОСАН УА" (м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, поверх 8; ідентифікаційний код 44639441) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у сумі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків