ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2025Справа № 910/5135/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/5135/24
За позовом Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича
до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
про визнання права
Представники учасників справи:
від позивача: Гасанов Р.А.;
від відповідача: Середюк Т.А.
Фізична особа-підприємець Кузюбердін Олександр Олександрович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (далі - відповідач) про визнання права.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч укладеному договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13, не визнає у позивача наявності права на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування строком до 28.02.2027, вважаючи, що такий договір є діючим до 16.03.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5135/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.05.2024.
17.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та вказав, що про існування протоколу узгодження розбіжностей до договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13 дізнався лише від позивача. При цьому, заперечив можливість підписання такого протоколу, оскільки умовами договору не передбачено застережень про можливість укладення протоколу розбіжностей до спірного договору, а тому його вимоги щодо повернення паркувального майданчика, у зв'язку із закінченням строку дії договору, є такими, що відповідають вимогам Закону та умовам укладеного між сторонами договору.
21.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін, у разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. У даному випадку, 12.02.2021 року сторонами було врегулювано розбіжності щодо умов договору та підписано договір №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування та протокол узгодження розбіжностей до договору. При цьому, ФОП Акімова А.А. при складанні протоколу узгодження розбіжностей до договору перед підписанням одержаного проекту договору не внесла відповідне застереження (не вписала), що договір підписується з протоколом узгодження розбіжностей, втім наведене, на переконання позивача, не свідчить про те, що сторонами не врегульовано заперечення щодо окремих умов договору та не було досягнуто згоди щодо всіх умов договору шляхом складення та підписання обома сторонами протоколу узгодження розбіжностей до договору.
Також позивач зауважив, що у квітні 2023 року Службою Безпеки України проведено обшук в приміщенні Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» за місцем фактичного розташування, під час проведення якого було вилучено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, протокол узгодження розбіжностей від 12.02.2021 до договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, Акт приймання-передачі, копію схеми організації дорожнього руху по вказаній адресі, а також інші документи. У зв'язку з цим, позивач просив суд витребувати відповідні докази.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем поставлено під сумнів чинність протоколу узгодження розбіжностей до договору від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування з підстав того, що у договорі відсутнє застереження про наявність такого протоколу, а у відповідача відсутній примірник протоколу і позивачем не надано доказів направлення такого протоколу відповідачу та отримання відповіді від відповідача, у зв'язку з чим, на спростування вказаних доводів відповідача, позивач надає заяву свідка ОСОБА_1 , підпис якого посвідчено нотаріусом 20.05.2024 та просить поновити строк і приєднати заяву свідка до справи.
21.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича надійшло клопотання про витребування у Головного Управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області копії протоколу (частину протоколу) обшуку, проведеного в квітні 2023 року в приміщенні Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» за адресою: м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп. 10, в якому зафіксовано вилучення протоколу узгодження розбіжностей від 12.02.2021 до договору від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13, укладеного між КП «Київтранспарксервіс» та ФОП Кузюбердін О.О. про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.
Також, 21.05.2024 року через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказу та приєднання до матеріалів справи №910/5135/24 заяви свідка ОСОБА_1 від 20.05.2024.
У судовому засіданні 21.05.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про поновлення позивачу строку на подачу доказів та прийняття їх до розгляду, встановлення сторонам строку на подачу заяв по суті спору, відкладення підготовчого засідання у справі на 20.06.2024.
Так, відповідно до приписів частини 1, 2, 3, 4, 5 та 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Зі змісту статті 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.
Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.
Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) "верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження".
Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв'язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).
Принцип змагальності сторін нерозривно пов'язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., п. 38).
Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2022 у справі №903/522/21 та від 26.05.2021 у справі №912/2007/18.
Виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 Господарського процесуального кодексу України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав про задоволення клопотання позивача про поновлення строку на подачу доказів та їх прийняття.
Судове засідання, призначене на 20.06.2024, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 призначено підготовче засідання у справі на 25.07.2024.
25.07.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач просить суд здійснювати розгляд даної справи за вимогами позивача про визнання права Фізичної особи - підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 28 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, за договором від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13, строком дії до 28.02.2027 року та зобов'язання Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на час дії договору від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13, строком 2190 календарних днів від дати підписання 01.03.2021 акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію, тобто до 28.02.2027, не передавати право на експлуатацію майданчика для паркування іншим особам та/або вчиняти інші дії, що можуть створити перешкоди для реалізації прав Фізичної особи - підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича за цим договором.
25.07.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» надійшло клопотання про призначення у справі №910/5135/24 технічної експертизи, поставити на вирішення експертизи питання: «Чи проставлений підпис саме в.о. директора Свирида Анатолія Олексійовича та печатка КП «Київтранспарксервіс» на протоколі узгодження розбіжностей від 12 лютого 2021 року до договору № ДНП-2021-02/13 від 12 лютого 2021 року, саме 12.02.2021? Чи дійсно виготовлений протокол узгодження розбіжностей від 24 лютого 2021 року до договору №ДНП-2021-02/13 від 1 лютого 2021 року, саме 01.02.2023?». Проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертизи.
У судовому засіданні 25.07.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 15.08.2024.
29.07.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» надійшли уточнення до клопотання про призначення експертизи, в якій відповідач просив вважати вірними наступні питання: «Чи проставлений підпис саме в.о. директора Свирида Анатолія Олексійовича та печатка КП «Київтранспарксервіс» на протоколі узгодження розбіжностей від 12 лютого 2021 року до договору № ДНП-2021-02/13 від 12 лютого 2021 року, саме 12.02.2021? Чи дійсно виготовлений протокол узгодження розбіжностей від 12 лютого 2021 року до договору № ДНП-2021-02/13 від 12 лютого 2021 року, саме 12.02.2021?».
15.08.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову від 25.07.2024.
Також, 15.08.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд здійснювати розгляд справи за вимогами про визнання права Фізичної особи - підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 28 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, за договором від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13, строком дії до 28.02.2027 року та зобов'язання Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» забезпечити Фізичній особі - підприємцю Кузюбердіну Олександру Олександровичу безперешкодне користування майданчиком для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 28 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, впродовж строку дії договору від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13, що становить 2190 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі паркувального майданчика, з 01.03.2021 до 28.02.2027 року.
Судове засідання, призначене на 15.08.2024, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 призначено підготовче засідання у справі на 19.09.2024.
17.09.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича надійшла заява про зміну предмету позов (доповнення вимогою немайнового характеру), в якій позивач просить суд здійснювати розгляд даної справи за вимогами про визнання права Фізичної особи - підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 28 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, за договором від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13, строком дії до 28.02.2027 року; зобов'язання Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» забезпечити Фізичній особі - підприємцю Кузюбердіну Олександру Олександровичу безперешкодне користування майданчиком для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 28 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, впродовж строку дії договору від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13, що становить 2190 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі паркувального майданчика, з 01.03.2021 до 28.02.2027 року; визнання протиправними дії Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», які полягають в направленні Фізичній особі-підприємцю Кузюбердіну Олександру Олександровичу листа вих. від 15.02.2024 №053/05/582 з вимогою в термін до 16.03.2024 включно звільнити майданчик для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 28 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, а також в підписанні Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» в односторонньому порядку акту повернення з експлуатації майданчика для паркування та у поверненні Фізичній особі - підприємцю Кузюбердіну Олександру Олександровичу оплати за договором від 12.02.2021 № ДНП-2021-02/13.
У судовому засіданні 19.09.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залишення без розгляду заяви позивача про зміну предмету позову від 25.07.2024; прийняття до розгляду заяв позивача про зміну предмету позову від 15.08.2024 та від 17.09.2024 та здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням поданих заяв; про зобов'язання Служби Безпеки України надати суду протокол обшуку, який проводився в квітні 2023 року у Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», під час якого було вилучено Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, укладений між відповідачем та ФОП Акімовою А.А., Протокол узгодження розбіжностей від 12.02.2021 до Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, підписаний між відповідачем та ФОП Акімовою А.А., Акт приймання-передачі від 01.03.2021, копію схеми організації дорожнього руху по вказаній адресі та додаткову угоду №1 від 12.02.2021 про зміну сторони до Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, укладену між відповідачем, ФОП Акімовою А.А. та позивачем та, у разі наявності, інші документи що стосуються вказаного договору; встановлення строку для подання витребуваних документів до 15.10.2024 та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 22.10.2024.
Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Приписами частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначено коло прав учасників справи, відповідно до якої учасники мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
При цьому, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11 відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Судом встановлено, що клопотання про залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову від 25.07.2024, підписано представником позивача - Сабадин А.В. на підставі наявного в матеріалах справи ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 25.04.2024.
З огляду на викладене, враховуючи реалізацію позивачем свого процесуального права на подання клопотання про залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову від 25.07.2024, яка підписана уповноваженою особою позивача, суд приходить до висновку про задоволення клопотання та залишення заяви про зміну предмету позову від 25.07.2024 без розгляду.
Частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача на зміну предмета або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Тобто, одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
З поданих позивачем заяв від 15.08.2024 року та від 17.09.2024 року про зміну предмета позову вбачається, що позивач здійснив доповнення позовних вимог новими, без зміни обставин, на яких ґрунтується подана позовна заява, тобто змінив предмет позову.
На підставі наведеного та враховуючи, що заяви позивача про зміну предмета позову подані до закінчення підготовчого провадження, вони приймається судом до розгляду.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) "верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження".
Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв'язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).
Враховуючи вищевикладене, керуючись принципами господарського судочинства з урахуванням конвенційного права кожного на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Служби Безпеки України надати суду протокол обшуку, який проводився в квітні 2023 року у Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», під час якого було вилучено Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, укладений між відповідачем та ФОП Акімовою А.А., Протокол узгодження розбіжностей від 12.02.2021 до Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, підписаний між відповідачем та ФОП Акімовою А.А., Акт приймання-передачі від 01.03.2021, копію схеми організації дорожнього руху по вказаній адресі та додаткову угоду №1 від 12.02.2021 про зміну сторони до Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, укладену між відповідачем, ФОП Акімовою А.А. та позивачем та, у разі наявності, інші документи що стосуються вказаного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 повторно зобов'язано Службу Безпеки України надати протокол обшуку, який проводився в квітні 2023 року у Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», під час якого було вилучено Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, укладений між відповідачем та ФОП Акімовою А.А., Протокол узгодження розбіжностей від 12.02.2021 до Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, Підписаний між відповідачем та ФОП Акімовою А.А., Акт приймання-передачі від 01.03.2021, копію схеми організації дорожнього руху по вказаній адресі та додаткову угоду №1 від 12.02.2021 про зміну сторони до Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, укладену між відповідачем, ФОП Акімовою А.А. та позивачем та, у разі наявності, інші документи що стосуються вказаного договору.
13.11.2024 року через відділ діловодства суду від Головного слідчого управління Служби безпеки України надійшов лист №6/14034 від 14.10.2024, в якому повідомлено, що ухвалу суду від 20.09.2024 у справі №910/5135/24 скеровано до СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області для організації опрацювання у межах кримінального провадження №1217100010010407, в якому досліджуються окремі обставини діяльності КП «Київтранспарксервіс».
25.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича надійшла заява про поновлення пропущеного строку на подання доказів, в якій позивач просить суд поновити строк на подання доказів та приєднати до матеріалів справи ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 11.05.2023 (справа №760/9952/23; 1-кс/760/4482/23).
26.11.2024 року через відділ діловодства суду від Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» надійшли заперечення на заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів, в якій відповідач зауважує на тому, що позивач подаючи заяву про поновлення процесуального строку обмежився лише цитуванням положень процесуального законодавства, які регулюють можливість поновлення пропущеного строку, у разі визнання поважними причини його пропуску, і не наводить будь-яких причин неможливості подання ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 11.05.2023 разом з позовом.
У судовому засіданні 26.11.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про поновлення позивачу строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи; зобов'язання Служби Безпеки України в м. Києві та Київській області надати витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 докази; відкладення підготовчого засідання у справі на 17.12.2024.
Вирішуючи питання про поновлення позивачу строку для подання доказів суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Стаття 118 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Слід зазначити, що вирішення питання щодо поновлення строку, відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Частиною четвертою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (постанова Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зазначає з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 191/2592/19-ц, що дії суду, що сприяють встановленню істини у справі, жодним чином не повинні сприйматися як дії щодо захисту однієї із сторін процесу. При цьому суд має сприяти у вирішенні спору та вживати заходи для повного та всебічного розгляду справи, оскільки неповне встановлення судом фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, має наслідком формальний підхід при вирішенні спору.
Господарський процес є формою реалізації правосуддя, яка забезпечує і гарантії здійснення правосуддя, і гарантії права громадян/юридичних осіб на судовий захист, при цьому такий зв'язок правосуддя і господарського судочинства пояснює їх принципову єдність як змісту і форми.
Правосуддя через процес необхідно розглядати як доступність, що полягає у певному стандарті, який відбиває вимоги справедливого та ефективного судового захисту, що конкретизується в належних судових процедурах, розумних строках, і безперешкодного звернення усякої заінтересованої особи до суду.
Позивач просить суд залучити до матеріалів справи копії ухвали (частину ухвалу) слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 11.05.2023 (справа №760/9952/23; 1-кс/760/4482/23), якою, у свою чергу, було накладеного арешт, зокрема, на спірний протокол узгодження від 12.02.2021 до договору №ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021, сам факт укладення якого заперечується відповідачем.
Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) «верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження».
Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв'язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).
Виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 Господарського процесуального кодексу України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку на подачу доказів та долучення їх до матеріалів справи.
У судовому засіданні 17.12.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про повторне зобов'язання Служби Безпеки України в м. Києві та Київській області надати витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 докази; відкладення підготовчого засідання у справі на 23.01.2025.
22.01.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати від Солом'янського районного суду м. Києва (справа №760/9952/23; 1-кс/760/4482/23), належним чином засвідчену копію протоколу обшуку від 28.03.2023, проведеного Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, у рамках кримінального провадження №12017100010010407 від 02 листопада 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 364 КК України, в ході якого вилучено, зокрема, договір №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 на 7 арк., аркуш погодження від 12.02.2021 на 1-му арк, акт приймання-передачі від 01.03.2021 на 1 арк., копія схеми ОДР на 1 арк., протокол узгодження від 12.02.2021 на 8 арк, копії документальних матеріалів на 5 арк.
У судовому засіданні 23.01.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 30.01.2025.
30.01.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» надійшли письмові пояснення, в яких відповідач повторно наголосив, що пропозицій щодо підписання протоколу узгодження розбіжностей на поштову адресу КП «Київтранспарксервіс» не надходило, а позивачем, у свою чергу, не було надано підтвердження надсилання таких пропозицій. Відповідач заперечує факт укладення протоколу узгодження розбіжностей, оскільки примірник протоколу узгодження розбіжностей у підприємства відсутній, доказів направлення пропозицій щодо укладення протоколу узгодження розбіжностей у підприємства та в матеріалах справи немає, а численні порушення порядку укладання цього документу дають підстави вважати його неукладеним та таким, що не створює правових наслідків для сторін.
Також, відповідач в контексті поданої заяви свідка зауважив, що заява свідка лише підтверджує присутність ОСОБА_1 в кабінеті виконуючого обов'язки директора КП «Київтранспарксервіс» Свирида О.А. 12.02.2021 та підписання сторонами письмового документу, у той же час дана заява свідка не підтверджує змісту протоколу узгодження розбіжностей, зокрема, в частині строку дії договору №ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування та вчинення інших необхідних дій для врегулювання розбіжностей, передбачених ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції станом на час спірних правовідносин).
30.01.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича надійшли письмові пояснення, у яких позивач наголосив, що 12.02.2021 року сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та уклали договір №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування з протоколом узгодження розбіжностей до договору, а те що ФОП Акімова А.А. при складанні протоколу узгодження розбіжностей до договору перед підписанням одержаного проекту договору не внесла відповідне застереження (не вписала), що договір підписується з протоколом узгодження розбіжностей не свідчить про те, що сторонами не врегульовано заперечення щодо окремих умов договору та не було досягнуто згоди щодо всіх умов договору шляхом складення та підписання обома сторонами протоколу узгодження розбіжностей до договору.
Позивач також наголосив, що покази свідка ОСОБА_1 , викладені в заяві свідка, є достовірними, повністю відповідають, і не суперечать доказам, наявним у матеріалах справи, зокрема, ухвалі слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 11.05.2023 (справа №760/9952/23; 1-кс/760/4482/23) та ухвалі Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року по справі №11-cc/824/3440/2023, якими підтверджено вилучення 28 квітня 2023 року під час проведення обшуку в приміщенні КП «Київтранспарксервіс» за адресою: м. Київ, вул. Копилівська, буд. 67, корпус 10, протоколу узгодження розбіжностей до договору від 12.02.2021, та обізнаність відповідача про вилучення даного протоколу.
Крім того, позивач зауважив на тому, що обраний ним спосіб захисту є ефективним з огляду на приписи статті 16 Цивільного кодексу України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц та постанову Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2024 у справі №567/3/22.
Також, позивач просив суд витребувати від ГУ СБУ у м. Києві та Київській області копії вилучених у відповідача в межах кримінального провадження №12017100010010407 - договору №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021, укладеного між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Акімовою Альоною Андріївною на 7 арк., аркушу погодження від 12.02.2021 на 1-му арк, акту приймання-передачі від 01.03.2021 на 1 арк., копії схеми ОДР на 1 арк., протоколу узгодження від 12.02.2021 на 8 арк, копій документальних матеріалів на 5 арк.
Судове засідання, призначене на 30.01.2025, не відбулось у зв'язку з технічним збоєм в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua/), що підтверджується актом Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі №910/5135/24 за підписом секретаря судового засідання, керівника апарату та в.о. заступника начальника відділу захисту інформації, адміністрування баз даних та інформаційних технологій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 призначено підготовче засідання у справі на 13.02.2025.
13.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, витребування у Солом'янського районного суду міста Києва належним чином засвідченої копії протоколу обшуку від 28.03.2023, проведеного Слідчим управлінням ГУ СБУ у м. Києві та Київської області, у рамках кримінального провадження №12017100010010407; та витребування від ГУ СБУ у м. Києві та Київській області копій вилучених у відповідача в межах кримінального провадження №12017100010010407 - договору №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021, укладеного між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Акімовою Альоною Андріївною на 7 арк., аркушу погодження від 12.02.2021 на 1-му арк, акту приймання-передачі від 01.03.2021 на 1 арк., копії схеми ОДР на 1 арк., протоколу узгодження від 12.02.2021 на 8 арк, копій документальних матеріалів на 5 арк.
У судовому засіданні 13.02.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів, водночас, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.
Так, за приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлені права та обов'язки учасників справи. Зокрема, учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно приписів статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Як встановлено судом, заявлені позивачем клопотання про витребування доказів заявлено з пропуском встановленого строку, жодних причин неможливості подання клопотань у строк позивачем не вказано, як і не зазначено жодних обґрунтувань неможливість їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього
Судом також враховано, що позивач є ініціатором судового розгляду та не був обмежений у часі щодо збирання та надання доказів в обґрунтування позовної заяви у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи встановлені обставини, суд з урахуванням імперативних приписів ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про залишення без задоволення клопотання позивача про витребування доказів.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі №910/4501/22.
14.04.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича надійшло клопотання про призначення технічної експертизи, у якому позивач просив суд на вирішення експертизи поставити питання: "1. Чи проставлений підпис саме в.о. директора Свирида Анатолія Олексійовича та печатка КП «Київтранспарксервіс» на протоколі узгодження розбіжностей від 12 лютого 2021 року до договору № ДНП-2021-02/13 від 12 лютого 2021 року, саме 12.02.2021? та 2. Чи виготовлений протокол узгодження розбіжностей від 12 лютого 2021 року до договору №ДНП-2021-02/13 від 12 лютого 2021 року, саме 12.02.2021?". Проведення експертизи просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
22.04.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» надійшло клопотання, в якому відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні клопотання про призначення судової технічної експертизи, з огляду на те, що позивачем порушено строки встановлені Господарським процесуальним кодексом України на звернення до суду з відповідним клопотанням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 призначено судове засідання у справі на 08.05.2025.
У судовому засіданні 08.05.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотань про призначення експертизи.
Згідно з ч.1-2 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено процесуальні критерії належності та допустимості доказів, передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Питання про призначення судової експертизи вирішується судом після вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
При цьому приписами статті 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності і взаємозв'язку всієї сукупності доказів.
Із врахування вище наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотань про призначення експертизи, оскільки не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.
Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 24.06.2025.
У судовому засіданні 24.06.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
У судовому засіданні 24.06.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
12.02.2021 року між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (далі - сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Акімовою Альоною Андріївною (далі - сторона-2) було укладено договір №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 28 (двадцять вісім) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 (три) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 договору сторона-1, зокрема, здійснює контроль за виконанням умов цього договору (п. 2.1.1); має право безперешкодного доступу на майданчик для паркування для здійснення моніторингу та обстеження даної території в будь-який момент без попереднього повідомлення сторони-2. При цьому сторона-1 зобов'язується не перешкоджати господарській діяльності сторони-2 (п. 2.1.3).
Згідно пункту 2.2 договору сторона-2, зокрема, зобов'язана звільнити майданчик для паркування після припинення дії договору в порядку та строки, передбачені договором (п. 2.2.9).
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
За умовами пункту 3.2 договору акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами в термін __.02.2021 по __.03.2021. У випадку не підписання сторонами акту приймання передачі майданчика в експлуатацію даний договір вважається розірваним __.03.2021.
Відповідно до пункту 3.3 договору майданчик для паркування вважається фактично повернутим стороні-1 з моменту підписання сторонами акту повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки визначені п. 7.13. У випадку не підписання стороною-2 акту повернення з експлуатації майданчика для паркування сторона-1 має право підписати даний акт в односторонньому порядку, направивши відповідне повідомлення стороні-2, після чого майданчик вважається повернутим стороні-1.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами (пункт 7.1 договору) .
Згідно пункту 7.2 договору строк дії договору становить 1095 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування.
Пунктом 7.13 договору встановлено, що після припинення дії або розірвання договору (окрім, випадку втрати стороною-1 права експлуатації майданчика для паркування) сторона-2 зобов'язана протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів звільнити майданчик для паркування.
Також, позивачем до матеріалів позовної заяви додано протокол узгодження розбіжностей від 12.02.2021 до договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13 (далі - протокол узгодження розбіжностей), укладеного між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», як стороною-1, та Фізичною особою-підприємцем Акімовою Альною Андріївною, як стороною-2.
Згідно пункту 3.2 договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний з моменту отримання стороною-2 усіх дозвільних документів для здійснення діяльності, та приведення майданчика у відповідність усім нормам законодавства.
Пунктом 7.2 договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, визначено, що строк дії договору становить 2190 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування.
01.03.2021 року між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», як стороною-1, та Фізичною особою-підприємцем Акімовою Альною Андріївною, як стороною-2 було підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, за умовами пункту 1 якого сторони за цим актом підтверджують, що сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 31 машиномісце за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.
14.08.2023 року між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», як стороною-1, Фізичною особою-підприємцем Акімовою Альною Андріївною, як стороною-2, та Фізичною особою-підприємцем Кузюбердіним Олександром Олександровичем, як стороною-3, було підписано додаткову угоду №1 про зміну сторони до договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13 (далі - додаткова угода №1), за умовами пункту 1 якої сторони погодились змінити одну із сторін договору, що укладений між КП «Київтранспарксервіс» та ФОП Акімова А.А., а саме передати стороні-3 усі права та обов'язки сторони-2 по договору.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №1 з моменту набрання чинності додаткової угоди, сторона-3 змінює сторону-2 за договором, сторона-2 втрачає право вимагати від сторони-1 виконання своїх обов'язків, що виникають з договору, а сторона-3 набуває прав та починає нести обов'язки та відповідальність за їх невиконання за договором.
Згідно пункту 3 додаткової угоди №1 права, обов'язки та відповідальність сторони-2 по договору переходять до сторони-3 в тому обсязі, в якому вони належали стороні-2 до набрання чинності додатковою угодою.
За умовами пункту 4 додаткової угоди №1 сторона-2 зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати укладення додаткової угоди передати стороні-3 оригінал договору, а також інші документи та інформацію, які є важливими для його виконання.
Додаткова угода набуває чинності з « 14» серпня 2023 року, підписана та скріплена печатками сторін і діє до закінчення терміну дії договору відповідно до його умов (пункт 5 додаткової угоди №1).
15.02.2024 року Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулося до ФОП Кузюбердіна О.О. з листом №053/05-582, в якому просило позивача повернути паркувальний майданчик 16.03.2024, оскільки термін дії укладеного договору спливає 01.03.2024.
У відповідь на вказаний лист, ФОП Кузюбердін О.О. листом від 22.02.2024 повідомив, що строк дії договору у відповідності до пункту 7.2 договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, не припинений, оскільки строк дії договору становить 2190 календарних днів від 01.03.2021 (дата передачі паркувального майданчика), а тому відсутні підстави для повернення паркувального майданчика підприємству.
01.03.2024 року на адресу відповідача за вхідним №053/05/688 надійшов лист ФОП Кузюбердіна О.О., у якому позивач зауважив, що зі сторони ФОП Кузюбердіна О.О. не зафіксовано будь-яких порушень умов договору, а строк дії договору становить 2190 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі майданчику для паркування, погодженого сторонами у протоколі узгодження розбіжностей від 12.02.2021.
13.03.2024 року адвокат Сабадин А.В. в інтересах ФОП Кузюбердіна О.О. звернулася до КП «Київтранспарксервіс» з адвокатський запитом про надання документів, інформації та відомостей про факти, які можуть бути використані як докази, необхідних для надання правової допомоги №12, у якому адвокат просив у відповідача надати інформацію: «чому у відповідності до п. 4.4 Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021 КП «Київтранспарксервіс» не направило до 05.03.2024 року на електронну пошту ФОП Кузюбердіна О.О. рахунок на оплату послуг за березень 2024 року?».
У відповідь на адвокатський запит №12 від 13.03.2024, КП «Київтранспарксервіс» направило лист №053/05-1063 від 20.03.2024, в якому повідомило, що до 22.02.2024 ним не було відомо про існування протоколу узгодження розбіжностей до договору від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13, адже у підприємства відсутній примірник вказаного протоколу, а тому відповідач просив надати докази, що підтверджують відправлення згаданого протоколу узгодження розбіжностей з пропозиціями його підписання на поштову адресу комунального підприємства, у відповідності до п. 9.4 договору, а також відповіді на зазначену пропозицію.
Крім того, відповідач у листі наголосив на наявності у нього сумнівів щодо чинності даного протоколу узгодження розбіжностей, оскільки у Договорі від 12.02.2024 №ДНП-2021-02/13 відсутні умови, що договір діє разом з протоколом узгодження розбіжностей.
04.04.2024 року на адресу відповідача за вхідним №053/05/1092 від ФОП Кузюбердіна О.О. надійшов лист від 04.04.2024, в якому позивач зазначив, що 12.02.2021 сторонами договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13 було укладено протокол узгодження розбіжностей до вказаного договору, який підписаний уповноваженими представниками сторін у двох примірниках для кожної сторони, а примірник ФОП Акімової А.А. у подальшому переданий ФОП Кузюбердіну О.О. на виконання пункту 4 додаткової угоди №1 до договору.
Разом з вказаним листом позивачем було направлено відповідачу нотаріально засвідчену копію протоколу узгодження розбіжностей від 12.02.2021 до договору від 24.02.2021 №ДНП-2021-02/13.
11.04.2024 року КП «Київтранспарксервіс» направило ФОП Кузюбердіну О.О. листа №053/05-1410, в якому повідомило, що з огляду на нез'явлення ФОП Кузюбердіна О.О. до підприємства для підписання акту повернення з експлуатації майданчика для паркування, комунальне підприємство підписує вказаний акт в односторонньому порядку, у відповідності до пункту 3.3 договору.
Звертаючись до суду з позов про визнання права на експлуатацію та облаштування майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський р-н., пр-т. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - паркувальний майданчик), позивач зазначає про незаконність вимоги відповідача щодо повернення паркувального майданчика, у зв'язку із закінченням строку дії договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13 (надалі - договір), оскільки сторонами було підписано протокол узгодження розбіжностей до договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13, яким змінено, зокрема, положення спірного договору в частині строку дії в сторону його збільшення, а відтак вимога відповідача про повернення паркувального майданчику є передчасною.
У свою чергу, відповідач заперечуючи проти задоволення позовної заяви вказав, що умовами договору не передбачено застережень про можливість укладення протоколу розбіжностей до спірного договору, а тому його вимоги щодо повернення паркувального майданчика, у зв'язку із закінченням строку дії договору, є такими, що відповідають вимогам Закону та умовам укладеного між сторонами договору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частинами 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами статті 284 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) законодавцем визначені істотні умови договору оренди, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
З аналізу умов договору та положень Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), Цивільного кодексу України, укладений між сторонами договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13, за своєю правовою природою є договором найму.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.03.2024 року у справі № 910/1248/23.
Право на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування є складовими користування, яке є речовим правом на чуже майно (ст. 395 Цивільного кодексу України), що підлягає захисту відповідно до положень глави 29 Цивільного кодексу України (ст. 396 Цивільного кодексу України).
Під захистом права власності (як і права користування) у цивільному праві розуміється низка передбачених заходів, що вживаються у випадках порушення цього права та спрямовані на захист і відновлення власності.
Заходи, за допомогою яких цивільне право забезпечує захист відносин власності, поділяються на речово-правові та зобов'язально-правові.
Речово-правові заходи спрямовані безпосереднього на захист права власності як абсолютного права. Вони захищають повноваження власника на володіння, користування та розпорядження майном, яке є індивідуально-визначеним та існує в натурі за умови, що порушення права власності не пов'язано з невиконанням зобов'язань, що існували між власником та особою, яка порушила його права. До речово-правових заходів належить: віндикацій позов, негаторний позов, позов про визнання права.
Одним із речово-правових способів захисту права є визнання його в судовому порядку.
Зокрема, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.
Зобов'язально-правові заходи застосовуються у випадках, коли власник пов'язаний з правопорушником зобов'язальними відносинами. Отже, за умови наявності між власником та правопорушником зобов'язальних відносин, речово-правові заходи захисту відносин власності не можуть бути застосовані.
Метою використання способу захисту права власності шляхом визнання права власності є усунення невизначеності відносин права власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником якого є позивач, або отримання документу, що засвідчує його права власності та був раніше втрачений.
Позивачем у позові про визнання права власності є власник індивідуально-визначеного майна, права якого оспорюються або не визнаються іншою особою, з якою власник не перебуває у зобов'язальних відносинах.
Таким чином, порушення відповідачем своїх обов'язків за договором щодо строку надання майна у користування є підставою для застосування зобов'язально-правових заходів захисту прав, які обумовлюються та ґрунтуються на тих правах та обов'язках, що врегульовані договором.
Ухилення від вчинення дій, покладених на сторону договором, є підставою для примусового спонукання їх здійснити.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 905/1926/16.
За умовами частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За частиною 1 статті 773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором. Аналогічні за змістом положення містить частина 4 статті 284 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Судом встановлено, що 12.02.2021 року між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Акімовою Альоною Андріївною було укладено договір №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, предметом якого за умовами пункту 1.1 є передача стороною-1 за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 28 (двадцять вісім) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 (три) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Додатковою угодою №1 про зміну сторони до договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13, укладеною між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», як стороною-1, Фізичною особою-підприємцем Акімовою Альною Андріївною, як стороною-2, та Фізичною особою-підприємцем Кузюбердіним Олександром Олександровичем, як стороною-3, сторони погодилися замінити одну із сторін договору, що укладений між КП «Київтранспарксервіс» та ФОП Акімова А.А., а саме передати Стороні-3 усі права та обов'язки Сторони-2 до договору, тобто ФОП Кузюбердіну О.О.
Відповідно до пункту 7.2 договору строк дії договору становить 1095 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування.
Передача паркувального майданчика на 31 машиномісце за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, підтверджується актом приймання-передачі паркувального майданчика від 01.03.2021.
Таким чином, строк дії договору починає відлік з 01.03.2021 та закінчується 01.03.2024.
Пунктом 7.13 договору встановлено, що після припинення дії або розірвання договору (окрім, випадку втрати стороною-1 права експлуатації майданчика для паркування) сторона-2 зобов'язана протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів звільнити майданчик для паркування.
Листом №053/05-582 від 15.02.2024 року Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулося до ФОП Кузюбердіна О.О., в якому просило останнього повернути паркувальний майданчик 16.03.2024, оскільки термін дії укладеного договору спливає 01.03.2024, а листом №053/05-1410 від 11.04.2024 року КП «Київтранспарксервіс» повідомило позивача про підписання відповідного акту в односторонньому порядку.
Позивач, посилається на протокол узгодження розбіжностей від 12.02.2021 до договору від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, який є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого пункт 7.2 викладено в редакції сторони-2: строк дії договору становить 2190 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування.
Відтак, на переконання позивача строк дії договору від 12.02.2021 №ДНП-2021-02/13 становить 2190 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування, тобто від 01.03.2021, а договір є діючим.
У той же час, відповідач заперечує існування даного протоколу узгодження розбіжностей, строк дії договору становить 1095 календарних днів, а не 2190, оскільки в договорі відсутнє застереження, що договір підписується з протоколом узгодження розбіжностей.
Як вбачається з долученого до відповіді на відзив скриншоту зі сайту https://kievvlast.com.ua/news/sbu-provodit-obshuki-v-ofisi-kp-kiivtransparkservis-i-na-kvartirah-jogo-kerivnikiv 28 квітня 2023 ГУ СБУ в Києві та Київській обл. за процесуального керівництва прокуратури провели обшуки та виїмку документів в офісі КП «Київтранспарксервіс» за фактичною адресою (вул. Копилівська, 67, корп. 10) та на квартирах керівників КП: директора ОСОБА_3, його першого заступника ОСОБА_1 та начальника договірного відділу ОСОБА_2.
Позивач у власних заявах по суті спору та письмових поясненнях неодноразово наголошував на необхідності дослідження обставин встановлених в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 11.05.2023 у справі 760/9952/23 (провадження 1-кс/760/4482/23) в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100010010407 від 02 листопада 2017 року, як на підтвердження вірності його доводів, про що надавав відповідні витяги з вищезгаданої ухвали суду.
Відповідно до приписів пункту 2 розділу ІХ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, дозвіл на повний доступ до інформаційних ресурсів Реєстру надається, зокрема, суддям.
Так, за повним доступом суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено, що згідно ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 11.05.2023 у справі 760/9952/23 (провадження 1-кс/760/4482/23) за клопотанням прокурора Київської обласної Ковальчука Андрія Андрійовича про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100010010407 від 02 листопада 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 364 КК України, накладено арешт на майно, вилучене 28 квітня 2023 року під час проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Копилівська, буд. 67, корпус 10, шляхом заборони використання, розпорядження, відчуження, а саме, зокрема: Договір № ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021 між КП «Київтранспарксервіс» та ФОП Акімова А.А. код ЄДРПОУ 3402506484, щодо паркувального майданчику, за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд. 8-а, на 7-ми арк., аркуш погодження від 12.02.2021 на 1-му арк., акт приймання-передачі від 01.03.2021, на 1-му арк., копія схеми ОДР на 1 арк., протокол узгодження розбіжностей від 12.02.2021 на 8-ми арк. копії документальних матеріалів ФОП Акімова А.А. на 5 арк.
Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 ( провадження № 12-88гс20) Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що речові докази відповідно до частини другої статті 84 КПК України є процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні. При цьому їх зберігання є однією з гарантій реалізації завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, та умовою дотримання прав осіб, права яких, у тому числі й майнові, було обмежено щодо речей чи майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні і на яке ухвалою слідчого судді уже накладено арешт. Наведений висновок також викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 758/16546/18, постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 757/42018/19/к.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.
Суд зазначає, що статтею 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Приписами ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Приписами ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Тобто, вказана норма визначає, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору. Тобто, це правило є загальним у всіх без винятків випадках.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2024 року у cправі № 907/811/21.
Господарський договір не може існувати без істотних умов (частина 8 статті 181), позаяк недосягнення згоди з усіх істотних умов договору свідчить про його неукладеність. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (постанова Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 926/324/20).
Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (який діяв на час спірних правовідносин) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Вказаною статтею врегульовано порядок дій сторонами у разі заперечень щодо окремих умов проекту договору запропонованого будь-якою з сторін.
Отже, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі, зокрема, протоколом узгодження розбіжностей. Порядок розгляду пропозицій протягом 20-ти днів, встановлений частиною 5 статті 181 Господарського кодексу України є обов'язковим.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 918/370/17, від 09 грудня 2019 року у справі № 910/15190/18.
Натомість, як вбачається з договору № ДНП-2021-02/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.02.2021, він не містить будь-яких застережень щодо протоколу узгодження розбіжностей, так само, як і не зазначено протоколу узгодження розбіжностей від 12.02.2021 в спірному договорі, як його додатка.
Представник позивача у власних заявах по суті та поясненнях вказував на те, що ФОП Акімовою А.А. при складанні протоколу узгодження розбіжностей до договору перед підписанням одержаного проекту договору не вносилось відповідне застереження про підписання договору з протокол узгодження розбіжностей.
Враховуючи викладене вище, підписання договору №ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування та протоколу узгодження розбіжностей до договору №ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021 не свідчить про підписання його на умовах встановлених в протоколі узгодження розбіжностей від 12.02.2021. Вказане свідчить про підписання протоколу узгодження розбіжностей до договору № ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021 після підписання самого договору № ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021.
При цьому, матеріали справи не містять доказів внесення змін до умов договору №ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021 на умовах встановлених в протоколі узгодження розбіжностей від 12.02.2021.
Укладена 14.08.2023 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона-1), ФОП Акімовою Альоною Андріївною (сторона-2) та Фізичною особою-підприємцем Кузюбердіним Олександром Олександровичем (сторона 3) додаткова угода № 1 про зміну сторони до договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021, відповідно до якої сторони погодилися замінити одну із сторін договору, що укладений між КП «Київтранспарксервіс» та ФОП Акімова А.А., а саме передати ФОП Кузюбердіну Олександру Олександровичу усі права та обов'язки ФОП Акімова А.А. до договору, також не містить посилання на протокол узгодження розбіжностей від 12.02.2021.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Дотримуючись наведених приписів процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту укладення договору № ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021 з протоколом узгодження розбіжностей від 12.02.2021 у встановленому законом порядку, а відтак строк дії договору № ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021 є таким, що закінчився 01.03.2024 року.
Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» КП «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.
Пунктом 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 встановлено, що оператор - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування такими майданчиками, забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів.
Відповідно до п. 17.3.1. рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 «Про Правила благоустрою м. Києва» організація та експлуатація паркувальних майданчиків здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів» майданчики для паркування віднесені до об'єктів благоустрою, якими відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» є території, тобто сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту. Правила паркування транспортних засобів передбачають обов'язковість обладнання майданчика для паркування відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, з обов'язковою відповідністю їх нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.
Отже, дії Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», які полягають в направленні Фізичній особі-підприємцю Кузюбердіну Олександру Олександровичу листа вих. №053/05-582 від 15.02.2024 з вимогою в термін до 16.03.2024 включно звільнити майданчик для паркування за адресою: . Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 28 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, а також в підписанні Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» в односторонньому порядку акту повернення з експлуатації майданчика для паркування є правомірними.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі вимоги позивача не підлягають задоволенню, з огляду на встановлені фактичні обставини справи та приписи чинного законодавства.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували його позовні вимоги та свідчили про узгодження сторонами у встановленому законом порядку іншого строку дії договору, а ніж визначено пунктом 7.2 договору - 1095 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі та відповідно наявність у позивача будь-якого належного права користування майданчиком для паркування після 01.03.2024.
При цьому, суд не приймає до уваги описані в нотаріально посвідченій заяві свідка ОСОБА_1 події, з огляду на таке.
У вказаній заяві особа повідомляє, що: «Я, ОСОБА_1, перебував на посаді першого заступника директора Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» з 16.11.2020 по 19.02.2024, та виконував обов'язки директора цього підприємства з 10.01.2022 по серпень 2022 року.
12.02.2021 виконуючим обов'язки директора Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» Свиридом Анатолієм Олексійовичем в моїй присутності в приміщенні Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» за місцем фактичного розташування за адресою: м. Київ, вул. Копилівська, 67, корпус 10, було вручено Фізичній особі-підприємцю Акімовій Альоні Андріївній в двох примірниках проект Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах III територіальної зони паркування м. Києва.
12.02.2021 Фізичною особою-підприємцем Акімовою Альоною Андріївного було надано виконуючому обов'язки директора Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» Свириду Анатолію Олексійовичу два примірники Протоколу узгодження розбіжностей та підписаний екземпляр Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.
12.02.2021 в моїй присутності виконуючим обов'язки директора Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» Свиридом Анатолієм Олексійовичем було підписано Протокол узгодження розбіжностей до договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, та вручено підписаний примірник Протоколу узгодження розбіжностей Фізичній особі-підприємцю Акімовій Альоні Андріївній.
В квітні 2023 року Службою Безпеки України проведено обшук в приміщенні Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» за місцем фактичного розташування, під час проведення якого було вилучено Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, Протокол узгодження розбіжностей від 12.02.2021 до Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 8-а, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, Акт приймання-передачі, копію схеми організації дорожнього руху по вказаній адресі, а також інші документи.
Я, ОСОБА_1, як перший заступник директора Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», підписував протокол обшуку, примірник якого знаходиться в Комунальному підприємстві «Київтранспарксервіс».
В подальшому між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», Фізичною особою-підприємцем Акімовою Альоною Андріївною та Фізичною особою-підприємцем Кузюбердіним Олександром Олександровичем укладено Додаткову угоду Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, якою замінено Фізичну особу-підприємця Акімову Альону Андріївну на Фізичну особу-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича, до якого перейшли всі права та обов'язки за Договором.
Я, ОСОБА_1 , на виконання вимог ч. 2 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, підтверджую те, що обізнаний із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з?явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.».
Приписами ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи (ч. 3 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України).
Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка (ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до ч. 4 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
З аналізу обставин викладених у заяві свідка, вбачається, що дана заява свідка лише підтверджує присутність ОСОБА_1 в кабінеті виконуючого обов'язки директора Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" Свирида А.О. 12.02.2021 та передачу Акімовою Альоною Андріївною виконуючому обов'язки директора Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» Свириду А.О два примірники протоколу узгодження розбіжностей та підписаний екземпляр договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.
У той же час дана заява свідка не підтверджує змісту протоколу узгодження розбіжностей, зокрема в частині строку дії договору №ДНП-2021-02/13 від 12.02.2021 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування та вчинення інших необхідних дій для врегулювання розбіжностей, передбачених статтею 181 Господарського кодексу України.
Відхиляє суд як необґрунтовані і доводи позивача про те, що не внесення відповідного застереження в порядку статті 181 Господарського кодексу України не свідчить про те, що сторонами не врегульовано заперечення щодо окремих умов договору та не було досягнуто згоди щодо всіх умов договору, шляхом складення та підписання обома сторонами протоколу узгодження розбіжностей.
За приписами статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Частина 4 статті 181 Господарського кодексу України встановлює порядок оформлення протоколу узгодження розбіжностей, і не встановлює презумпції погодження всіх умов у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 181 вищезгаданого кодексу.
Як встановлено судом, під час укладення спірного договору сторони не зазначили у його тексті будь-яких застережень щодо наявності чи складання протоколу узгодження розбіжностей.
На переконання суду, відсутність у договорі застережень про наявність протоколу узгодження розбіжностей у розумінні наведених норм свідчить про те, що сторони не заявляли заперечень до окремих умов договору.
Відсутність у спірному договорі будь-яких застережень щодо наявності протоколу узгодження розбіжностей є свідченням того, що всі умови договору сторонами були узгоджені, прийняті до виконання та не викликали взаємних заперечень у межах правовідносин, що виникли між ними, а будь-які зміни умов договору щодо яких не було застережень мали вноситися до договору в порядку внесення змін, а не підписання протоколу розбіжностей.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Кузюбердіна Олександра Олександровича відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2025.
СуддяТ.В. Васильченко