ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.10.2025Справа № 910/4290/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронавтика"
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Шевчук М.Д.
представники учасників справи:
від позивача: Волинський А.В.
від відповідача: Курчанова А.В., Лук'янова І.Ю.
В судовому засіданні 07.10.2025, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеронавтика" (далі - ТОВ "Аеронавтика", позивач) до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" (далі - ДП "Укрінмаш", відовідач) про стягнення 4 268 232,35 грн. за договором комісії № 25/74-Д від 14.08.2019.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов вказаного договору комісії в частині своєчасної сплати грошових коштів, отриманих у зв'язку із продажем товару, наданого позивачем.
У позові ТОВ "Аеронавтика" просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 1 917 081,99 грн., збитки (втрачену вигоду) у сумі 2 155 913,23 грн., пеню у сумі 144 739,62 грн., 3 % річних у сумі 50 497,51 грн., що разом становить 4 268 232,35 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 вказаний позов був прийнятий до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
01.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній проти позову заперечив, зазначив, що на виконання умов договору, отримавши від покупця оплату за товар у сумі 345 420,01 дол. США, ним було утримано комісійну плату та витрати комісіонера, а решту суми в розмірі 10 239 952,56 грн. було перераховано позивачу. Отже, відповідачем належним чином були виконані умови договору комісії.
06.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній проти доводів відповідача, викладених у відзиві заперечив, вказав про їх необгрунтованість. Також у відповіді на відзив просив зменшити позовні вимоги, а саме - стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 556 998,51 грн., збитки (втрачену вигоду) у сумі 1 850 320,72 грн., пеню у сумі 42 053,28 грн., 3 % річних у сумі 36 604,74 грн., що разом становить 2 485 977,26 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Вказана заява була подана позивачем з додержанням вимог ст. 46 ГПК України та прийнята судом до розгляду, тому має місце нова ціна позову виходячи з якої й вирішується спір по суті.
12.05.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, а 19.05.2025 - від позивача пояснення на заперечення відповідача від 12.05.2025, у яких сторони наполягали на своїй позиції по суті справи.
26.05.2025 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, зазначених у даному клопотанні, зокрема, доказів, що стосуються правовідносин відповідача з іншим суб'єктом господарювання - ТОВ «Портавіа» за іншим правочином (№ 25/56Д від 12.06.2018).
Розглянувши вказане клопотання про витребування доказів, суд відмовив у його задоволенні, оскільки вважав, що немає необхідності у витребуванні зазначених позивачем документів, оскільки докази про які зазначає позивач у своєму клопотанні не стосуються правовідносин, що виникли між ТОВ "Аеронавтика" та ДП "Укрінмаш" за договором № 25/74-Д від 14.08.2019, а також у справі достатньо доказів для прийняття рішення у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті 07.10.2025 представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві та інших заявах по суті справи, просили відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14.08.2019 між ТОВ "Аеронавтика" (комітент) до ДП "Укрінмаш" (комісіонер) був укладений договір комісії (далі - договір комісії), відповідно до умов якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату вчинити правочин з поставки на експорт агрегартів до літака МІГ-29Б/УБ від свого імені в інтересах та за рахунок комітента по ціні, кількості та номенклатурі, які визначаються у додатку № 1 до цього договору, який відповідає вимогам договору і складає його невід'ємну частину (п. 1.1).
Виступаючи від свого імені комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду з третьою особою (покупець) щодо продажу йому виробів (п. 1.2 договору).
Для виконання цього договору комітент доручає комісіонеру, а комісіонер приймає на себе зобов'язання за рахунок коштів, які надійшли від покупця укласти угоду про надання робіт (послуг) з третіми особами, у тому числі комерційних посередників-нерезидентів, пов'язаних з укладанням зовнішньоекономічного контракту та наступним супроводженням (виконанням) умов укладеного контракту з покупцем (п. 1.3 договору).
Кількість і номенклатура виробів, які поставляються за даним договором, зазначені у додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (п. 2.1 договору).
Комісіонер передбачає у контракті з покупцем поставку виробів на умовах СРТ-Міжнародний аеропорт «Hazrat Shahjalal International Airport Dhaka» (Народна Республіка Бангладеш), відповідно до правил Інкотермс у редакції 2010 року (п. 3.1 договору).
Поставка виробів покупцю повинна бути здійснена до 15.10.2019. Комітент повинен передати вироби комісіонеру на комісію не менше, ніж за 10 календарних днів до зазначеної в цьому пункті дати. Датою передачі виробів на комісію вважається дата зазначена в акті передачі-приймання виробів (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 4.1.4 договору після виконання доручення комітента комісіонер надає комітенту звіт комісіонера (повний або проміжний в залежності від термінів виконання договору) за кожний звітній період, в якому відбувалися будь-які фінансові операції за дорученням комітента. Звіт надається не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітнім. Впродовж 30-ти днів з дати отримання звіту комітент в обов'язковому порядку повертає комісіонеру другий примірник (затверджений або з зауваженнями). В іншому випадку звіт вважається прийнятим. Звіт комісіонера є первинним документом, на підставі якого визначаються витрати комітента, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування.
Комітент відповідно до цього договору зобов'язується відшкодувати витрати, які комісіонер здійснив в забезпечення виконання доручення на умовах, визначених розділом 5 цього договору (п. 4.2.11 договору).
Ціна виробів, за якою комітент передає вироби комісіонеру для їх поставки покупцю, встановлюється в доларах США, зазначена у додатку № 1 до цього договору, і складає 403 361,68 дол. США (п. 5.1 договору).
Витрати комісіонера, передбачені п. 4.2.1 договору, не повинні перевищувати 56 512,11 дол. США та включають: витрати на роботи (послуги) третіх осіб, у тому числі комерційних посередників, нерезидентів, пов'язані з укладанням зовнішньоекономічного контракту та наступного супроводження (виконання) умов укладеного контракту з покупцем; витрати на відрядження представників комісіонера; банківських витрат; витрати на обслуговування акредитиву та банківської гарантії; витрати на оформлення відповідних дозволів державних органів влади; витрати на митне оформлення; витрати на доставку виробів з України в Міжнародний аеропорт «Hazrat Shahjalal International Airport Dhaka» (Народна Республіка Бангладеш); поштово-телеграфні витрати; інші фактичні витрати, пов'язані з виконанням цього договору. Залишок зазначених коштів, не витрачених комісіонером згідно з даним підпунктом до договору, вважаються додатковою комісійною платою комісіонера (п. 5.1.1 договору).
Згідно з п. 5.2 договору за виконання доручення за цим договором комісіонер одержує з коштів, що надійшли від покупця комісійну плату в розмірі 40 336,17 дол. США (10 % від погодженої ціни виробів у тому числі ПДВ).
Право комісіонера на комісійну плату виникає з моменту укладання контракту покупцем (п. 5.3 договору).
Сторони домовились, що кошти переказуються комісіонером комітенту у валюті цього договору протягом 15 банківських днів після надходження коштів від покупця на рахунок комісіонера відповідно до п. 6.2 цього розділу за винятком комісійної плати комісіонеру та витрат комісіонера, понесених у зв'язку з виконанням цього договору (п. 6.1.2 договору).
Належна комісіонеру комісійна плата буде утримуватись пропорційно від кожного з платежів, що надійдуть від покупця. З отриманої комісійної плати комісіонер сплачує ПДВ (п. 6.1.3 договору).
Розділом 7 договору передбачено, що комітент підготує вироби до направлення та передасть їх комісіонеру у строки, які визначаються п. 3.3 договору (п. 7.1 договору). Технічне приймання виробів за кількістю та якістю здійснюється представниками комісіонера та комітента на підприємстві комітента в обсязі контрольного огляду перед відвантаженням виробів та завершується підписанням акту технічного приймання виробів, який підписується у двох примірниках (п. 7.4 договору).
Передача виробів, визначених у додатку № 1 до цього договору, проводиться на території ДП «МА «Бориспіль» з оформленням акту передачі-приймання виробів, який підписується у двох примірниках. Акт передачі-приймання виробів є підтвердженням виконання комітентом зобов'язань за даним договором, в частині, що стосується передачі виробів комісіонеру для реалізації покупцю (п. 7.7 договору). При отриманні виробів покупцем, вироби інспектується спільно представниками покупця, комітента та комісіонера з метою виявлення будь-якого виробу таким, що суперечить і не відповідає вимогам контракту з покупцем (п. 7.10 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань, що виникли з цього договору (п. 14.1, в редакції додаткової угоди № 5 від 30.12.2024).
У додатку № 1 до договору (специфікація виробів) сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість товару у сумі 403 361,68 дол. США.
Судом встановлено, що ДП "Укрінмаш" (комісіонер) та ТОВ "Аеронавтика" (комітент) уклали акт передачі-приймання виробів від 18.02.2020, вартість яких становить 403 361,68 дол. США. У цьому ж акті сторони зазначили, що технічний стан виробів відповідає умовам договору № 25/74-Д від 14.08.2019.
Також встановлено, що 25.06.2018 між ДП "Укрінмаш" та Міністерством Оборони Народної Республіки Бангладеш (покупцем) був укладений контракт (далі - контракт), на виконання якого покупець відповідно до платіжної інструкції сплатив відповідачу грошові кошти за переданий йому товар згідно договору комісії, у сумі 345 420,01 дол. США, що еквівалентно 14 230 026,36 грн. (призначенням платежу зазначено: «виручка акр. 05018226КЕ contract 272.211.17-24/49-К від 25.06.2018 мінус Id USD 57661,67 та ком.іноб. USD 280,00»).
У свою чергу відповідачем, на виконання договору комісії, 16.10.2024 відповідно до платіжної інструкції № 9175, було перераховано позивачу грошові кошти у сумі 10 239 952,56 грн., що еквівалентно 248 564,86 дол.США за курсом НБУ 41,1963 грн.
Звертаючись з даним позовом, ТОВ "Аеронавтика" не погоджується з вказаною сумою перерахованих відповідачем коштів за товар, та вказує, що з урахуванням комісійної плати та витрат комісіонера, сума коштів, що мала бути перерахована відповідачем становить 13 472,75 дол.США, що еквівалентно 556 998,51 грн. за курсом НБУ 41,3426 грн. (станом на дату звернення з позовом 04.04.2025).
Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно зі ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Відповідно до 1020 ЦК України комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.
Згідно зі ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Як вказує відповідач у відзиві, 15.10.2024, на рахунок ДП "Укрінмаш" від покупця надійшли грошові кошти у сумі 345 420,00 дол.США, з яких комісіонером було утримано: - 40 336,17 дол.США - комісійної плати (п. 5.2 договору комісії); - 56 232,11 дол. США - комісійні витрати (п. 5.1.1 договору комісії).
Отже, як вказує відповідач, позивачу була перерахована оплата за товар у сумі 10 239 952,56 грн., що еквівалентно 248 851,73 дол. США.
Однак, суд не погоджується з вказаною сумою перерахованих коштів позивачу та зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 6.1.2 договору сторони домовились, що кошти переказуються комісіонером комітенту у валюті цього договору протягом 15 банківських днів після надходження коштів від покупця на рахунок комісіонера відповідно до п. 6.2 цього розділу за винятком комісійної плати комісіонеру та витрат комісіонера, понесених у зв'язку з виконанням цього договору .
Належна комісіонеру комісійна плата буде утримуватись пропорційно від кожного з платежів, що надійдуть від покупця. З отриманої комісійної плати комісіонер сплачує ПДВ (п. 6.1.3 договору).
Згідно з п. 5.2 договору за виконання доручення за цим договором комісіонер одержує з коштів, що надійшли від покупця комісійну плату в розмірі 40 336,17 дол. США (10 % від погодженої ціни виробів у тому числі ПДВ). Право комісіонера на комісійну плату виникає з моменту укладання контракту покупцем (п. 5.3 договору).
Відповідно до п. 5.1.1 договору витрати комісіонера, передбачені п. 4.2.1 договору, не повинні перевищувати 56 512,11 дол. США. При цьому, залишок зазначених коштів, не витрачених комісіонером згідно з даним підпунктом до договору, вважаються додатковою комісійною платою комісіонера
Також у п. 4.1.4 договору сторони погодили, що звіт комісіонера є первинним документом, на підставі якого визначаються витрати комітента, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжної інструкції № 460139 від 15.10.2024 покупцем товару було перераховано ДП "Укрінмаш" грошові кошти за товар у сумі 345 420,01 дол. США.
Отже, враховуючи погоджену сторонами у п. 6.1, п. 6.1.3 договору комісії умову в частині пропорційності утримання комісійної плати від кожного платежу покупця, суд вважає, що відповідач мав отримати комісійну плату у сумі 34 542,00 дол.США (10 % від сплаченої суми 345 420,01 дол. США).
Також судом встановлено, що відповідно до звітів комісіонера від 28.02.2021, від 30.04.2021, від 31.07.2021, від 30.09.2022, від 31.07.2023, від 30.09.2023, від 31.01.2024, від 29.02.2024, № 59 від 31.07.2024, підписаних сторонами без зауважень, сторони погодили витрати, що були здійснені комісіонером за рахунок власних коштів, та підлягають відшкодуванню станом на 31.07.2024, у сумі 15 942,53 дол. США.
Отже, враховуючи п. 5.1.1 договору комісії щодо обмеження суми витрат комісіонера (56 512,11 дол. США), а також, що залишок коштів, невитрачених комісіонером є додатковою комісійною платою комісіонера, то суд вважає, що відповідач мав право на відшкодування коштів згідно з п. 5.1.1 договору комісії у сумі 56 512,11 дол. США.
Проте, як зазначив відповідач у відзиві, на виконання умов п. 5.1.1 договору комісії, ним було утримано меншу суму - 56 232,11 дол. США.
За таких обставин, відповідач мав перерахувати позивачу грошові кошти у сумі 254 645,90 дол. США (345 420,01 дол. США - 34 542,00 дол. США - 56 232,11 дол. США), однак, відповідно до платіжної інструкції № 9175 від 16.10.2024 відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у сумі 10 239 952,56 грн., що еквівалентно 248 564,86 дол. США за курсом НБУ 41,1963 грн.
Таким чином, сума коштів, що належить до перерахування комітенту становить 6 081,04 дол. США.
При цьому, суд відхиляє у якості належного доказу звіт комісіонера № 60 від 30.11.2024 на загальну суму 57 941,67 дол. США, направлений позивачу листом від 26.05.2025, оскільки, направлення вказаного звіту відповідачем відбулось з порушенням строку, визначеного п. 4.1.4 договору комісії.
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено та не спростовано ДП "Укрінмаш", що відповідач допустив прострочення зобов'язання зі сплати позивачу вартості поставленого товару у сумі 6 081,04 дол. США., що є порушенням господарського зобов'язання, а тому позовні вимоги ТОВ "Аеронавтика" в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню - у сумі 6 081,04 дол. США, що станом на 04.04.2025 еквівалентно 251 406,00 грн. (курс НБУ 41,3426 грн.)
Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 42 053,28 грн., нараховану за прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
У силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Так, відповідно до п. 12.3 договору комісії за порушення комітентом строку передачі виробів, комітент сплачує комісіонеру пеню у розмірі 0,05 % від ціни не переданих виробів за кожний день затримки. Загальний розмір пені не повинен перевищувати 10 % від ціни непереданих виробів.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені з урахуванням встановленої у даній справі суми основного боргу, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 18 855,53 грн. грн., тобто, у меншій сумі, ніж просить позивач.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 36 604,74 грн.
Так, суд враховує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, ДП "Укрінмаш" допустило прострочення зобов'язання зі сплати позивачу грошових коштів у зв'язку з реалізацією товару, що є порушенням господарського зобов'язання, а тому відповідач має сплатити 3 % річних.
Тому, за перерахунком суду підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 3 096,56 грн., тобто, у меншій сумі, ніж просить позивач, з підстав зазначених судом, при перевірці розрахунку пені.
Щодо вимог ТОВ "Аеронавтика" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 1 850 320,72 грн., суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 22 ЦК України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.
Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Відповідно до п. 12.5 договору незалежно від виплати штрафних санкцій, сторона, що порушила умови цього договору, відшкодовує іншій стороні понесені внаслідок цього прямі збитки, підтверджені відповідними платіжними документами.
Розглянувши спір у цій частині, суд вважає, що позивач не надав належних доказів на підтвердження наявності складу цивільного правопорушення у діях відповідача під час виконання зобов'язання за договором комісії, зокрема, протиправної поведінки та вини (умислу) відповідача на заподіяння шкоди.
Так, згідно з п. 5.1 договору комісії ціна виробів, за якою комітент передає вироби комісіонеру для їх поставки покупцю, встановлюється в доларах США, зазначена у додатку № 1 до цього договору, і складає 403 361,68 дол. США.
Відповідно до акту приймання-передачі виробів від 14.02.2020 сторони передбачили, що вартість переданого позивачем відповідачу товару становить 403 361,68 доларів США.
З матеріалів справи вбачається, що ДП "Укрінмаш" (комісіонер) відповідної до митної декларації UA100030/2020/120258 від 18.02.2020 здійснило оформлення виробів та направило їх покупцю.
У свою чергу, покупець (Міністерство Оборони Народної Республіки Бангладеш) відповідно до платіжної інструкції № 460139 від 15.10.2024 здійснило оплату поставленого товару лише у сумі 345 420,01 дол.США (призначенням платежу у платіжній інструкції зазначено: «виручка акр. 05018226КЕ contract 272.211.17-24/49-К від 25.06.2018 мінус Id USD 57661,67 та ком.іноб. USD 280,00»).
При цьому, листом № 06.06.0000.272.211.17-24/49-К.206 від 12.12.2024 Головне управління оборонних закупівель МО повідомило відповідача, що, оскільки товар був поставлений з порушенням строку та підлягав гарантійному обслуговуванню з метою проведення ремонтних робіт, то покупцем була нарахована неустойка відповідно до контракту № 272.211.17-24/49-К від 25.06.2018 у сумі 57 661,67 дол. США, сума коштів якої були утримані покупцем.
Отже, саме покупцем (Міністерством Оборони Народної Республіки Бангладеш) з суми вартості товару були вирахувані кошти 57 661,67 дол. США, у той час, як позивачем не заперечувалось проведення гарантійних робіт частини поставлених виробів.
Крім того, сторони погодили, що перерахування комісіонером комітенту коштів за поставлений товар здійснюється лише після надходження коштів за товар від покупця (п. 6.1 договору), яким оплата за товар була здійснена у сумі 345 420,01 дол. США.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вирогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, суд вважає, що позивач не довів вини відповідача у спричиненні ТОВ "Аеронавтика" збитків у вигляді упущеної вигоди, наявність протиправної поведінки, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Аеронавтика" про стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 1 850 320,72 грн. задоволенню не підлягають.
Отже, позовні вимоги ТОВ "Аеронавтика" підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У даному випадку витрати позивача складаються із судового збору на суму 29 831,73 грн. (враховуючи зменшення позовних вимог) та витрат на правничу допомогу у сумі 34 452,31 грн.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (з ч. 8 ст. 129 ГПК України).
У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 34 452,31 грн. позивач долучив копії:
- свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Волинському А.В. КВ № 5918 від 18.05.2017;
- договору про надання професійної правничої допомоги № 25-01 від 07.01.2025, укладеного між ТОВ "Аеронавтика" та АО «Інвестмент Лойер Груп»; додатку № 1 від 07.01.2025 до цього договору;
- актів прийому-передачі наданих послуг № 1 від 31.01.2025, № 2 від 04.07.2025 із зазначенням детального переліку наданих адвокатом послуг та витраченого адвокатом часу.
Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У той же час, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даному випадку позивач заявив 34 452,31 грн. витрат на послуги адвоката. Проте, суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, яка має середній ступінь складності; ціну позову; розгляд справи у загальному позовному провадженні; характер спірних правовідносин та значення справи для сторін; кількість наданих представником позивача суду пояснень, доказів та підготовлених клопотань; обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки позову та інших заяв по суті справи; участь адвоката Волинського А.В. у судових засіданнях; той факт, що розгляд справи не вимагав великого обсягу роботи, а також відмову судом у клопотанні позивача про витребування доказів; при цьому, розгляд справи проводився без додаткових процесуальних дій та відшукування нестандартних правових позицій.
Виходячи з викладеного, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат в цій частині у сумі 26 452,31 грн. (від заявленої суми 34 452,31 грн.), які разом з судовим збором у сумі 29 831,73 грн. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст. 129 ГПК України.
Також позивач подав до суду заяву про повернення надміру сплаченого судового збору у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно з ч. 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами на суму 4 268 232,35 грн., сплатив судовий збір в розмірі 51 218,79 грн, що підтверджується квитанцією № 6UE1-LE5E-LDLE від 04.04.2025.
Проте, в подальшому у зв'язку з прийняттям заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, розгляд справи здійснювався з урахуванням зменшеної ціни позову - про стягнення 2 485 977,26 грн., яка підлягає сплаті судовим збором в сумі 29 831,73 грн. (враховуючи коефіціент 0,8).
За таких обставин, враховуючи переплату позивачем суми судового збору при подачі позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно повернути надмірно сплачений судовий збір за квитанцією № 6UE1-LE5E-LDLE від 04.04.2025 у сумі 29 831,73 грн.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" (04119, Україна, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 36; ідентифікаційний код: 14281072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронавтика" (03061, Україна, місто Київ, вулиця Пост-Волинська, будинок 2/103; ідентифікаційний код: 36274023) основний борг у сумі 251 406 (двісті п'ятдесят одна тисяча чотириста шість) грн. 00 коп., пеню у сумі 18 855 (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 53 коп., 3 % річних у сумі 3 096 (три тисячі дев'яносто шість) грн. 56 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 280 (три тисячі двісті вісімдесят) грн. 30 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 2 908 (дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 70 коп.
3. У решті вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Аеронавтика" (03061, Україна, місто Київ, вулиця Пост-Волинська, будинок 2/103; ідентифікаційний код: 36274023) з Державного бюджету України судовий збір, сплачений квитанцією № 6UE1-LE5E-LDLE від 04.04.2025, що становить 21 387 (двадцять одна тисяча триста вісімдесят сім) грн. 06 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21 жовтня 2025 р.
Суддя О.В. Котков