номер провадження справи 3/157/25
22.10.2025 Справа №908/2622/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:
за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код ЄДРПОУ/умовний код 0290997323) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:
позивача: Запорізької міської ради (проспект Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» (проспект Голосіївський, 132, місто Київ, Київська область, 03127; ідентифікаційний код юридичної особи 43746308)
про стягнення коштів в розмірі 177 899,48 грн
Без повідомлення (виклику) представників сторін
РУХ СПРАВИ.
26.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - позивача: Запорізької міської ради, до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» (скорочене найменування - ТОВ «ПРОМАКТИВ ГРУП»), про стягнення несплаченої орендної плати за договором оренди землі, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему міста Запоріжжя Запорізької області від 11.11.2011 за № 231010004000148, у розмірі 177 899,48 грн. Судові витрати у справі зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 справу №908/2622/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2622/25 та присвоєний справі номер провадження 3/157/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Згідно із наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 01.09.2025 про відкриття провадження у справі №908/2622/25) в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача - ТОВ«ПРОМАКТИВ ГРУП», 01.09.2025.
Також про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА.
За результатами опрацювання інформації, яка розміщена в Державному земельному кадастрі прокуратурою встановлено, що між Запорізькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Завод напівпровідників» укладено договір оренди землі за № б/н, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,4641 га, з кадастровим номером 2310100000:02:018:0101, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему міста Запоріжжя Запорізької області від 11.11.2011 за № 231010004000148
Відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, зареєстрованого в реєстрі за № 1-123 від 01.04.2021, право власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:02:018:0101, перейшло від ПрАТ «Завод напівпровідників» до ТОВ «Промактив груп».
Запорізькою міською радою самостійно вживалися заходи щодо стягнення з ТОВ «Промактив груп» несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4641 га з кадастровим номером 2310100000:02:018:0101 за період часу з 01.04.2021 по 30.09.2023.
ТОВ «Промактив груп» з 01.10.2023 по теперішній час не нараховує орендну плату за вказану земельну ділянку.
За розрахунком прокурора загальний розмір несплачених коштів ТОВ «Промактив груп» за період з 01.10.2023 по 31.12.2024 становить 177 899 грн 48 коп.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач (Запорізька міська рада) письмових пояснень щодо суті справи не надав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзив на позов не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є стягнення заборгованості з орендної плати за Договором оренди землізареєстрованого за № 231010004000148 від 11.11.2011 за період з 01.10.2023 по 31.12.2024 у розмірі 177 899 грн 48 коп.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (в які строки і якому розмірі орендна плата мала бути сплачена), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи були орендні платежі сплачені відповідачем у повному обсязі), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Між Запорізькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Завод напівпровідників» укладено договір оренди землі б/н, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,4641 га, з кадастровим номером 2310100000:02:018:0101, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему міста Запоріжжя Запорізької області від 11.11.2011 за №231010004000148 (далі за текстом - Договір)
Згідно з п. 1 Договору Орендодавець, відповідно до рішення дев'ятої сесії шостого скликання Запорізької міської ради №51/70 від 18 травня 2011 року, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничого майданчика, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16.
Власником земельної ділянки загальною площею 0,4641 га, кадастровий номер 2310100000:02:018:0101 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16 (далі - земельна ділянка) є Запорізька міська рада, про що зазначено у рішенні дев'ятої сесії шостого скликання Запорізької міської ради №51/70 від 18.05.2011.
Пунктом 5 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1 395 548,70 грн в цінах 2011 року.
Відповідно до п. 11.1.3 Договору з дати введення об'єкту до експлуатації орендна плата вноситься в розмірі 41 866,47 грн, що складає трикратний розмір земельного податку в цінах 2011 року.
Згідно з п. 13 Договору орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Заводського району м. Запоріжжя.
Вимогами п. 14 Договору вказано, що розмір орендної плати переглядається, зокрема у разі: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; затвердження нової нормативно грошової оцінки землі; в інших випадках, передбачених законом.
Запорізька міська рада повністю виконала покладені на неї зобов'язання передбачені договором, та передала Орендарю земельну ділянку кадастровий №2310100000:02:018:0101 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, а Орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду, що підтверджується підписаним між сторонами Актом прийому-передачі земельної ділянки за Договором оренди землі.
Відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, зареєстрованого в реєстрі за №1-123 від 01.04.2021, право власності на вказані об'єкти нерухомості, зокрема розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:02:018:0101,перейшло від ПрАТ «Завод напівпровідників» до ТОВ «Промактив груп».
Державну реєстрацію права власності за ТОВ Промактив Груп» на об'єкти нерухомості проведено 01.04.2021 та 02.04.2021, що підтверджується Інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 437993530 від 04.08.2025 та 437994508 від 04.08.2025.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.04.2024 у справі за №908/3735/23, яке набрало законної сили 28.05.2024, внесено зміни до договору оренди землі № б/н, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему міста Запоріжжя Запорізької області від 11.11.2011 за №231010004000148, зокрема у преамбулі договору вказано інформацію про орендаря в редакції: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Промактив Груп», та в розділі «Реквізити сторін» змінено реквізити орендаря, а саме на: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Промактив Груп».
Також, вказаним судовим рішенням внесено зміни у пункт 5 Договору, а саме: викладено його у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 558 018 грн 92 коп. (чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч вісімнадцять гривень 92 коп.) в цінах 2023 року».
Окрім цього, наведеним судовим рішенням викладено пункт 11 Договору у такій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 136 740,57 грн (сто тридцять шість тисяч сімсот сорок гривень 57 коп.), що складає 3% нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2023 року».
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.05.2024 у справі за №908/3290/23, яке набрало законної сили 04.06.2024, позовні вимоги Запорізької міської ради задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Промактив груп» заборгованість за договором оренди землі б/н, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему міста Запоріжжя Запорізької області від 11.11.2011 за №231010004000148, за період з 01.04.2021 по 30.09.2023 у розмірі 222 278 грн 66 коп.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області від 12.06.2025 за №5862/5/08 01-04-01-05 ТОВ «Промактив груп» з 2021 року по теперішній час не нараховує орендну плату за вказану земельну ділянку.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:018:0101 у розмірі 4 558 018 грн 92 коп. (витяг від 21.04.2023 за № НВ-2300028422023).
За розрахунком позивача сума заборгованості з орендної плати за період з 01.10.2023 по 31.12.2024 становить 177 899 грн 48 коп.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо повноважень прокурора.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
З положень статті 1311 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
За приписами статті 53 ГПК України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Незалежно від причин неможливості самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, сам факт не звернення до суду місцевої ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів відповідної територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Таку ж позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №12/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.
Позивачем у позовній заяві визначено Запорізьку міську раду.
Прокурор вважає, що надходження коштів зі сплати орендної плати не в повному розмірі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому. Несплата ТОВ «Промактив груп» орендної плати за землю в повному розмірі у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки порушує інтереси територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення її нагальних потреб.
За приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст.14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.
В силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтями 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
У статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зокрема закріплено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Відповідно до частини першої статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Право на звернення прокурора в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування підтверджене у постанові Великої Плати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №32/563 (провадження №12-172гс18).
З метою встановлення обставин Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області направлено на адресу Запорізької міської ради запити від 03.10.2024 за № 52-103 9360ВИХ-25 та від 23.01.2025 за № 52-1172-24 про надання інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «Промактив груп» несплаченої орендної плати за фактичне використання земельної ділянки, кадастровий номер: 2310100000:02:018:0101.
Листом від 10.04.2025 № 06523/03.3-20/03 Запорізька міська рада надала окружній прокуратурі розрахунки розміру орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер: 2310100000:02:018:0101, за період з 01.10.2023 по 31.12.2024, складені за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724.
Запорізька міська рада листом від 02.05.2025 за №21407-03.3-20/05, №02392/03.3-32/05, №06523/03.3-20/05 повідомила про те, що Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради не вживалися заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «Промактив груп» несплаченої орендної плати за використання вказаної земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:02:018:0101.
Зазначене свідчить про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя і наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
Фактично, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання в оренду комунального майна та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, у зв'язку з чим заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звертається до суду з позовом щодо захисту інтересів держави в сфері комунальної власності.
Також в матеріалах справи міститься адресоване Запорізькій міській раді повідомлення Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 15.08.2025 листом № 52-103-6424вих.25 на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до господарського суду з позовною заявою.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача - Запорізької міської ради.
Стосовно заявлених позовних вимог.
Відповідно до положень ч. 4 статті 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Частиною 1статті 377 ЦК України (в редакції станом на квітень 2021) визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частинами 1, 2статті 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на квітень 2021) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За змістом частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на квітень 2021) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходять права на земельну ділянку, на якій вказане майно розміщене, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.
Верховний Суд у постанові від 17.11.2020 у справі №904/5968/19 наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Таким чином, особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.
Ураховуючи наведене, необхідно зробити висновок, що договір оренди, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему міста Запоріжжя Запорізької області від 11.11.2011 за № 231010004000148, земельної ділянки 0,4641 га з кадастровим номером 2310100000:02:018:0101, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, припинився щодо зобов'язань для ПрАТ «Завод напівпровідників», а відповідач фактично став стороною вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов'язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Вказаний висновок підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.04.2024 у справі за № 908/3735/23.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Сторонами у п. 11. Договору визначено, що оренда плата вноситься орендарем у грошовій формі та складає 3% нормативної грошової оцінки землі за календарний рік.
Відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 у справі №908/3735/23 пункти 5 та 11 викладено у новій редакції:
« 5. «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 558 018 грн 92 коп. (чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч вісімнадцять гривень 92 коп.) в цінах 2023 року»;
« 11. «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 136 740,57 грн (сто тридцять шість тисяч сімсот сорок гривень 57 коп.), що складає 3% нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2023 року».
Вказане судове рішення набрало законної сили 28.05.2024.
Згідноз матеріалами справи, відповідач з 01.10.2023 по 31.12.2024 орендну плату за договором оренди землі який зареєстрований в Управлінні Держкомзему міста Запоріжжя Запорізької області від 11.11.2011 за №231010004000148, земельної ділянки 0,4641 га, з кадастровим номером 2310100000:02:018:0101, не сплачував.
За розрахунком позивача, що зроблений на підставі витягу від 21.04.2023 за №НВ-2300028422023, з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель і земельних ділянок, та з урахуванням розміру орендної плати, встановленої в п. 11 договору, в період 01.10.2023 по 31.12.2024 заборгованість відповідача з орендної плати становить 177 899 грн 48 коп.
Розрахунок орендної плати судом перевірений та визнається правильним.
Відповідач проти позову не заперечив, належних та допустимих доказів на підтвердження сплати орендної плати за спірний період та контррозрахунку боргу не надав.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться, інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 20-34), свідоцтвом (а.с. 30-44), договором оренди землі, який зареєстровано 11.11.2011 за № 231010004000148 (а.с.45-55), листуванням прокуратури із Запорізькою міською радою (а.с. 56-69), Витягом із технічної документації з НГО (а.с. 70), листом ГУ ДПС у Запорізькій області від 12.06.2025 за №5862/5/08 01-04-01-05 (а.с. 84), Розрахунком розміру орендної плати та заборгованості наведеному в позовній заяві.
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Ураховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» (пр. Голосіївський, буд. 132, м. Київ, 03127; ідентифікаційний код юридичної особи 43746308) на користь Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) несплачену орендну плату за договором оренди землі, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему міста Запоріжжя Запорізької області від 11.11.2011 за № 231010004000148, у розмірі 177 899,48 грн (сто сімдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять гривень 48 коп). Видати наказ.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» (пр. Голосіївський, буд. 132, м. Київ, 03127; ідентифікаційний код юридичної особи 43746308) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривень 40 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленомуст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 22.10.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич