ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 жовтня 2025 року Справа № 918/357/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Дуленко А.Г. (в режимі відеоконференції)
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт"
на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 08.07.2025, повне рішення складено 11.07.2025,
у справі № 918/357/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ава-Капітал"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт"
про стягнення 717 482,76 грн
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ава-Капітал" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" про стягнення 717 482,76 грн, з яких 263 907,00 грн основного боргу, 133 974,44 грн інфляційних втрат, 294 438,23 грн штрафних санкцій та 25 161,61 грн 3 % річних.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 08.07.2025 позов задоволив.
Присудив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Ава-Капітал" 717 482,46 грн, з яких 263 907,00 грн - сума основного боргу, 133 974,44 грн інфляційне збільшення, 294 438,23 грн штрафних санкцій, 25 161,61 грн 3 % річних, 8 610,00 грн судового збору та 25 000,00 грн витрат на правову допомогу.
31.07.2025, згідно з поштовим штемпелем, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропринт", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої скаржник зазначає:
- позивач не забезпечив свою явку в судове засідання 17.06.2025, про яке належним чином повідомлений. Оскільки суд у судовому засіданні 17.06.2025 виснував, що йому від позивача необхідно отримати відповідні пояснення по суті справи, було прийняте рішення про відкладення розгляду справи на 08.07.2025;
- 08 липня 2025 року, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи, позивач та/або його представник повторно в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили і заяви про розгляд справи у їх відсутність не подали. Разом з тим, суд першої інстанції, двічі питання неявки позивача та/або його представника в судове засідання залишив без уваги, питання причин неявки чи надходження заяв про розгляд справи без участі не з'ясовував, чим допустив формалізм та упередженість при розгляді справи, оскільки кожна сторона у справі зобов'язана належним чином користуватись наданими їй законом правами та виконувати обов'язки;
- оскільки позивач та/або його представник не виконали свій обов'язок прибуття до суду, про причини своєї неявки суд не повідомили та заяви про розгляд справи без участі не подали, що свідчить про невиконання ними своїх процесуальних обов'язків, суд першої інстанції був зобов'язаний, у відповідності до частини 4 статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, залишити позовну заяву без розгляду;
- у відповідності до умов договору відступлення права вимоги (цесії) не перейшло право цесіонарія на вимоги до ТОВ «Пропринт» у вигляд 3 % річних, а також заявленої у позовній заяві суми інфляційних втрат. Питання розбіжностей щодо розміру заявлених вимог у позовній заяві та передбачених у договорі відступлення права вимоги (цесії) від 20.01.2025 судом першої інстанції, незважаючи на вказання з цього приводу представником відповідача, залишилось не з'ясованим;
- оскільки товар на суму 263 907,70 грн поставлений ТОВ «Герместорг-19» для ТОВ «Пропринт» без передоплати, у ТОВ «Пропринт» не виникло зобов'язання оплати вартості даного товару;
- оскільки у ТОВ «Пропринт» перед ТОВ «Герместорг-19» боргових зобов'язань не виникало, а товар поставлений ТОВ «Герместорг-19» на власний ризик, без проведеної передоплати, то і інфляційні нарахування не здійснюються та 3% річних нараховані бути не можуть;
- через невірно проведений розрахунок за період з 03.06.2022 по 27.07.2023, за період з 28.07.2023 по 14.09.2023 та за період з 15.09.2023 по 26.10.2023, невірно розрахована сума пені, заявлена до стягнення;
- крім того відповідач надав належні обґрунтування, а також докази можливості зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій;
- також судом першої інстанції ухвалене рішення про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн;
- разом з тим позивачем, окрім доданої до позовної заяви копії, укладеного між ним та адвокатом Дуленко А.І. договору № 15-02-25/01 від 15.02.2025, будь-які докази понесених витрат не надані;
- як доказ понесених витрат на правничу допомогу на користь позивача судом взято копію акту про виконання замовлення (надання юридичних послуг) згідно з договором про надання юридичних послуг № б/н від 01.05.2025 на суму 25 000,00 грн, наданих суду саме відповідачу разом із клопотанням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем.
Враховуючи наведене вище, скаржник просить рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2025 у справі № 918/357/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
01.08.2025 апеляційну скаргу зареєстровано у суді апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01.08.2025, для розгляду справи № 918/357/25 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Коломис В.В., Юрчук М.І.
Листом № 918/357/25/4186/25 від 01.08.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
07.08.2025 до суду надійшли матеріали справи № 918/357/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2025 у справі № 918/357/25, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2025 у справі № 918/357/25 - залишено без руху. Зобов'язано апелянта усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду: докази сплати 16 143,36 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
14.08.2025 до суду від ТОВ "Пропринт" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію № 4778 від 12.08.2025 про сплату 16 143,36 грн судового збору.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Юрчука М.І. у період з 11.08.2025 по 05.09.2025 включно здійснено його заміну у справі № 918/357/25, протокол від 18.08.2025, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Коломис В.В., Саврій В.А.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2025 у справі № 918/357/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.10.2025 о 15:30 год.
03.10.2025 (вх. № 7747/25) до суду апеляційної інстанції, через систему "Електронний суд", від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ава-Капітал" надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких просить в задоволенні поданої ТОВ “Пропринт» апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, а рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2025 у справі № 918/357/25 - залишити без змін.
Ухвалою суду від 06.10.2025 задоволено заяву (вх.№ 4292/25) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ава-Капітал" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судовому засіданні 07.10.2025 представник ТОВ "Пропринт" підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задоволити, представник ТОВ "Ава-Капітал" надав заперечення щодо апеляційної скарги.
Водночас ухвалою суду від 07.10.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі № 918/357/25 до 16.10.2025 о 14:00 год.
16.10.2025 (вх. № 8075/25) до суду апеляційної інстанції, через систему "Електронний суд", від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" надійшла заява про проведення судового розгляду справи 16.10.2025 о 14:00 год. без участі представника апелянта.
16.10.2025 в судовому засіданні за участі представника позивача судом проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення (постанова).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
03.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Герместорг-19" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропринт" (далі - покупець, відповідач), укладено Договір поставки № 97 (далі - Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця папір виробництва (далі - Товар), а покупець зобов'язується цей товар прийняти і своєчасно оплатити відповідно до умов цього Договору /т. 1, а.с. 13-14/.
Згідно з п. 1.2 Договору поставки кількість і асортимент товару, що поставляється вказуються в Специфікаціях на поставку партії товару та/або накладних, складених на підставі замовлення покупця, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Накладні оформляються на кожну партію товару.
Відповідно до п. 2.2 Договору поставка товару здійснюється на умовах ЕХW, місце завантаження м. Зміїв, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС 2010". За домовленістю сторін, поставка може здійснюватися на інших умовах. Така домовленість оформляється додатковою письмовою угодою до цього Договору або Специфікацією. Поставка товару здійснюється партіями відповідно до Специфікацій або накладних на кожну партію товару. Підтвердженням передачі товару покупцю є відмітка покупця у товаросупровідних документах. При недостачі товару покупець в день прийому-передачі товару складає відповідний акт і протягом 1 календарного дня повідомляє про це постачальника. В іншому випадку сторони підтверджують, що поставка товару здійснена в повному обсязі.
Згідно з п. 4.1 Договору поставки асортимент (щільність, формат), кількість і ціна товару (з урахуванням ПДВ) та умови оплати визначаються в Специфікаціях або заявці на поставку партії товару, і видаткових накладних на відвантажену продукцію.
За змістом п. 5.1 Договору поставки розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок постачальника в якості передоплати у розмірі 100 % вартості партії товару до дати передачі товару, якщо інше не зазначено у Специфікації. За кожний прострочений календарний день нараховується пеня в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більш, подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 Договору).
Відповідно до п. 8.4 Договору поставки, у разі несвоєчасного здійснення покупцем платежів, передбачених ч. 5 даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 %, від суми заборгованості за кожен прострочений календарний день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток /т. 1, а.с. 14/.
07.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Герместорг-19" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропринт", укладено Додаткову угоду № 1 до договору поставки № 97 від 03.09.2021, відповідно до якої сторони погодили викласти пункт 5.1 Договору в наступній редакції: "Розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок постачальника в якості предоплати у розмірі 100 % вартості товару до дати передачі товару. Якщо "Сторони", з огляду на наявні обставини, дійдуть усної або письмової згоди, щодо оплати замовленого товару по факту поставки, то оплата може бути відтермінована. За кожен прострочений календарний день нараховується пеня в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше, подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення" /т. 1, а.с. 15/.
На виконання умов Договору відповідачу поставлено товар загальною вартістю 4 308 420 грн 30 коп., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами та скріпленими відтиском їх печаток /т. 1, а.с. 16-21/.
18.09.2023, з метою досудового врегулювання спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Герместор-19" направило претензію на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт", в якій просило в найкоротший термін погасити заборгованість у розмірі 263 907 грн 70 коп. /т. 1, а.с. 22-23/.
Однак вказана претензія залишена відповідачем поза увагою.
Разом з тим 20.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Герместорг-19" (далі - цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ава-Капітал" (далі - цесіонарій, позивач), було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) за договором поставки № 97 від 03.09.2021 (далі - Договір цесії), укладеним між ТОВ "Герместорг-19" та ТОВ "Пропринт" /т. 1, а.с. 24-25/.
За умовами п. 1 Договору цесії, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за Договором поставки № 97 від 03 вересня 2021 року, укладеним між цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропринт".
Згідно з п. 2 Договору цесії, цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних зобов'язань: заборгованість у розмірі 687 601 грн 35 коп., які складаються з 263 907,00 грн (сума основного боргу), 129 256 грн 12 коп. (інфляційне збільшення) та 294 438,23 грн (штрафних санкцій в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення), дата виникнення зобов'язання 17 грудня 2021 року.
Відповідно до п. 2.1 Договору цесії, до цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного Договору, тобто станом на 20 січня 2025 року.
Вказаний договір цесії підписаний сторонами та скріплений відтиском їх печаток /т. 1, а.с. 25/.
20.01.2025 ТОВ "Герместорг-19" листом № 20-01-25/04 повідомило ТОВ "Пропринт" про відступлення права вимоги по існуючій заборгованості останнього новому кредитору - ТОВ "Ава-Капітал".
02.04.2025 ТОВ "Ава-Капітал" надіслало претензію № 1 на адресу ТОВ "Пропринт", в якій просило в найкоротший термін погасити заборгованість у сумі 717 482,76 грн.
Вказана претензія залишена відповідачем без реагування, що і стало підставою для звернення до місцевого господарського суду з відповідним позовом.
08.07.2025 Господарським судом Рівненської області ухвалено оскаржуване рішення, яким позов задоволено.
Вказане рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що спірні правовідносини між сторонами пов'язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За правилами ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що відповідачу, на виконання договору поставки, поставлено товар загальною вартістю 4 308 420,30 грн, що підтверджується видатковими накладними.
Вказане також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та квитанціями про реєстрацію податкової накладної /т. 1, а.с. 120-131/.
Поставлений товар прийнятий відповідачем у повному обсязі, заперечень щодо якості та/або кількості поставленого товару відповідачем не надано.
Також відповідачем, як платником податку на додану вчинено дії, спрямовані на реєстрацію податкових накладних в межах Договору поставку № 97 від 03 вересня 2021 року,
Водночас зі змісту претензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Герместор-19" від 18.09.2023 вбачається, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" наявна заборгованість за поставлений товар у розмірі 263 907 грн 70 коп /т. 1, а.с. 22-23/.
Доказів щодо сплати відповідачем коштів у розмірі 263 907,70 грн матеріали справи не містять, а наявність вказаної заборгованості відповідачем не заперечується.
При цьому колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що у ТОВ «Пропринт» не виникло обов'язку з оплати вартості товару на суму 263 907,70 грн, оскільки він був поставлений ТОВ «Герместорг-19» без попередньої оплати з огляду на наступне.
Так згідно з п. 5.1 договору поставки (в редакції додаткової угоди № 1 від 07.09.2021 до договору поставки № 97 від 03.09.2021) розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточних розрахунковий рахунок постачальника в якості передоплати розмірі 100 % вартості товару до дати передачі товару. Якщо, сторони з огляду на наявні обставини, дійдуть усної або письмової згоди, щодо оплати замовленого товару по факту поставки, то оплата може бути відтермінована. За кожен прострочений календарний день нараховується пеня в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше, подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Таким чином, умовами договору поставки прямо передбачено можливість здійснення поставки товару без попередньої оплати у разі досягнення сторонами відповідної домовленості.
До того ж колегія суддів зауважує, що всі проведені поставки товару відповідачем отримані, що підтверджується відповідними підписами та печаткою на товаро-транспортних накладних.
Отже факт відсутності передоплати не звільняє покупця від обов'язку оплатити отриманий товар після його прийняття на підставі ст. 692 ЦК України, а тому доводи скаржника щодо відсутності у ТОВ «Пропринт» зобов'язання з оплати поставленого товару є безпідставними.
Як вже було встановлено, право вимоги за договором поставки № 97 від 03.09.2021 перейшло від ТОВ "Герместорг-19" до ТОВ "Ава-Капітал" на підставі укладеного між ними 20.01.2025 договору відступлення права вимоги (цесії).
За наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність у відповідача простроченої заборгованості, підтвердженої належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим обґрунтованими є позовні вимоги ТОВ "Ава-Капітал" в частині стягнення з відповідача на користь позивача 263 907 грн 70 коп. основного боргу.
Щодо вимог про стягнення 294 438 грн 23 коп. штрафних санкцій.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України (далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так судом встановлено, що відповідно до п. 8.4 Договору поставки, у разі несвоєчасного здійснення покупцем платежів, передбачених ч. 5 даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 %, від суми заборгованості за кожен прострочений календарний день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно з п. 2 Договору цесії, цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних зобов'язань: заборгованість у розмірі 687 601 грн 35 коп., які складаються з 263 907,00 грн (сума основного боргу), 129 256 грн 12 коп. (інфляційне збільшення) та 294 438,23 грн (штрафних санкцій в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення), дата виникнення зобов'язання 17 грудня 2021 року.
Пунктом 2.1 Договору цесії встановлено, що до цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного Договору, тобто станом на 20 січня 2025 року.
Отже нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та штрафних санкцій охоплює період з 17.12.2021 по 20.01.2025 включно, оскільки саме за цей період у цедента існувало право вимоги до боржника, яке згодом перейшло до цесіонарія.
Водночас колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 дійшла висновку про те, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини шостої статті 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині третій статті 549 ЦК України.
Подібний висновок до застосування частини шостої статті 232 ГК України та неможливості розцінювати формулювання в договорі (умови договору) про сплату пені за кожний день прострочення як установлення цим договором іншого, ніж передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 01.07.2019 у справі № 910/4377/18, від 08.07.2019 у справі № 910/4375/18, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19, від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 910/17317/17, від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.
Отже здійснене позивачем нарахування штрафних санкцій за період з 17.01.2021 по 20.01.2025 є безпідставним в частині, що перевищує шестимісячний строк, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Зазначеного вище суд першої інстанції не врахував, а тому дійшов помилкового висновку, що стягненню з відповідача підлягає штраф в розмірі 294 438,23 грн, оскільки штрафні санкції, нараховані за період після 17.06.2022, підлягають виключенню із загального розрахунку, як такі, що перевищують строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій за період з 17.01.2021 по 17.06.2022 на суму боргу 263 907,00 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір штрафних санкцій становить 29 210 грн 53 коп., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Тому у стягненні з відповідача 265 227,7 грн штрафних санкцій необхідно відмовити у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.
Щодо вимог про стягнення 133 974 грн 44 коп. інфляційного збільшення та 25 161 грн 61 коп. 3 % річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 2 Договору цесії, цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних зобов'язань: заборгованість у розмірі 687 601 грн 35 коп., які складаються з 263 907,00 грн (сума основного боргу), 129 256 грн 12 коп. (інфляційне збільшення) та 294 438,23 грн (штрафних санкцій в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення).
Колегія суддів зауважує, що пункт 2 Договору цесії є вичерпним щодо обсягу права вимоги позивача та не встановлює для нього права вимагати стягнення 25 161,61 грн 3 % річних.
Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір права вимоги щодо інфляційного збільшення, який перейшов до позивача, менший (129 256,12 грн) від суми, нарахованої позивачем у позовній заяві (133 974,44 грн).
Наведеного вище суд першої інстанції також не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 25 161,61 грн 3 % річних та 4 718,32 грн інфляційного збільшення.
За наведеного суд вважає, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, є вимога щодо стягнення з відповідача 129 256,12 грн інфляційного збільшення, у стягненні 4 718,32 грн інфляційного збільшення та 25 161,61 грн 3 % річних необхідно відмовити у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.
Отже доводи відповідача, наведені ним в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення, тоді як заперечення позивача, викладені у письмових поясненнях на апеляційну скаргу відповідача, не спростовують наведених судом апеляційної інстанції висновків.
За сукупності встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення 25 161,61 грн 3 % річних та 25 000,00 грн витрат на правову допомогу, а також зміні в частині розміру стягнутих інфляційних втрат, штрафних санкцій та судового збору. Відтак потрібно ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Щодо доводів апелянта про не застосування судом першої інстанції положень ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Так судом апеляційної інстанції, що до місцевого господарського суду заява про розгляд справи за відсутності представника позивача у цій справі не надходила.
Водночас колегія суддів зауважує, що зі змісту ухвали Господарського суду Рівненської області від 03.06.2025 вбачається, що представник позивача брав участь у судовому засіданні 03.06.2025 та не заперечував проти закриття підготовчого провадження.
Отже твердження скаржника про невиконання процесуальних обов'язків позивачем або його представником є необґрунтованими, а дії суду першої інстанції відповідають вимогам процесуального законодавства.
Щодо тверджень скаржника про можливість зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частиною 3 статті 551 ЦК), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.
Колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки у відповідності до норми статті 551 ЦК є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 тощо).
Необхідно враховувати і те, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.
Оцінюючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому статтями 86, 210, 237 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладаючи з ТОВ "Герместорг-19" договір, який містить умови щодо стягнення штрафних санкцій у разі порушення строків оплати, відповідач, беручи на себе відповідні зобов'язання, діючи вільно і на власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки несвоєчасної оплати за поставки товару.
Також колегією суддів враховується і той факт, що грошове зобов'язання відповідача щодо оплати за поставку товару тривалий час не здійснювалось.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у цій справі, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.
Щодо витрат позивача на правову допомогу.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
У ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, на підтвердження факту понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн позивачем долучено договір про надання правничої допомоги № 15-02-25/01 від 15.02.2025 (далі - Договір), що укладений між ТОВ «Ава-капітал» (далі - клієнт) та адвокатом Дуленко Андрієм Григоровичем (далі - адвокат) /т. 1, а. с. 36 на звороті - 39/.
За умовами п. 4.2 Договору юридичну допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях на підставі наданих адвокатом актів виконаних робіт із зазначенням виду та обсягу наданих послуг та виконуваних робіт та рахунку про визначення загальної суми.
Відповідно до п. 4.5 Договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги та її вартість. Акт надається клієнту адвокатом особисто.
Вказаний договір підписаний сторонами /т. 1, а. с. 39/.
В силу ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тобто відшкодування судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Так позивачем у позовній заяві зазначено про витрати на професійну правничу допомогу - від 35 000,00 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що для підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем разом із позовною заявою надано лише договір про надання правничої допомоги № 15-02-25/01 від 15.02.2025 та ордер на надання правової допомоги серії АН № 1675932 від 15.02.2025.
Інші докази для підтвердження понесення витрат на правову допомогу, зокрема, акт виконаних робіт, передбачений п. 4.2 Договору, квитанції або платіжні доручення, які мали бути подані до закінчення судових дебатів в силу ч. 8 ст. 129 ГПК України у матеріалах справи відсутні.
При цьому місцевим господарським судом помилково взято, як доказ понесених витрат на правничу допомогу на користь позивача, копію акту про виконання замовлення (надання юридичних послуг) згідно договору про надання юридичних послуг № б/н від 01.05.2025 на суму 25 000,00 грн, наданих до суду першої інстанції відповідачем разом із клопотанням про долучення доказів стосовно підтвердження судових витрат.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 91 ГПК України визначено, що письмові докази є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Також в питанні надання доказів колегія суддів приймає до уваги позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, відповідно до якої відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення заяви про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн.
Отже у стягненні витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем необхідно відмовити у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Щодо витрат відповідача на правову допомогу у суді першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву (перша заява по суті спору) повідомляв, що понесе судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 25 000,00 грн.
Також до вказаного відзиву відповідач долучив договір про надання правової допомоги від 01.05.2025 (далі - Договір), укладений між ТОВ «Пропринт» (далі - клієнт) та адвокатом Бурмою Олексієм Віталійовичем (далі - адвокат) /т. 1, а. с. 98/.
Відповідно до п. 1 Договору, предметом даного Договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої, (правової) допомоги клієнту у справі № 918/357/25, що перебуває на розгляді Господарського суду Рівненської області (судовий розгляд у суді першої, апеляційної, касаційної інстанції).
Згідно з п. 7 Договору гонорар адвоката за надані послуги у вирішенні даного спору є фіксованим та становить 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень, які сплачуються на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро або готівкою в момент підписання даного Договору.
Вказаний договір підписано сторонами та скріплено відтиском їх печаток /т. 1, а. с. 98 на звороті/.
На підтвердження понесених витрат відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням (вх. № 3106/25 від 13.06.2025) про долучення доказів стосовно підтвердження судових витрат, до якого долучив ордер на дання правничої допомоги серії ВК № 1170390 від 01.05.2025, акт про виконання замовлення (надання юридичних послуг) згідно договору про надання юридичних послуг № б/н від 01.05.2025, опис виконаної роботи (наданих послуг) та платіжну інструкцію № 4369 від 14.05.2025 на суму 25 000,00 грн /т. 1, а. с. 142-147/.
Вказане вище клопотання було подане відповідачем до закінчення судових дебатів у цій справі, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Так зі змісту акту про виконання замовлення (надання юридичних послуг) згідно договору про надання юридичних послуг № б/н від 01.05.2025 вбачається, що сторони прийшли до спільної згоди щодо укладення цього договору про наступне:
- даним Актом підтверджується, що виконавцем надано для замовника послуги у відповідності до договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 01.05.2025 (надання правничої допомоги у справі № 918/357/25);
- вартість послуг встановлена у твердій грошовій сумі, погоджена сторонами і складає 25 000 гривень 00 копійок, які сплачені замовником на рахунок адвоката в повному обсязі;
- замовник не має до виконавця ніяких претензій щодо якості і термінів виконаних робіт та розміру винагороди;
- даний Акт є підтверджуючим документом по врегулюванню двосторонніх відносин.
Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений відтиском їх печаток /т. 1, а. с. 145/.
Отже матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем, як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
При цьому колегія суддів враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів дійшла висновку, що позов у цій справі підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим розподіл судових витрат має бути здійснений відповідно до вказаної вище норми ГПК України.
Враховуючи складність спору, обсяг і характер наданих адвокатських послуг, тривалість представництва у суді, а також часткове задоволення позову, колегія суддів вважає заявлену суму, а саме 25 000,00 грн витрат завищеною та такою, що не відповідає принципу пропорційності, передбаченому ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України.
Отже, оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг у цій справі в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ава-Капітал" витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем у цій справі в розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2025 року у цій справі - скасуванню в частині стягнення 25 161,61 грн 3 % річних та 25 000,00 грн витрат на правову допомогу, зміни в частині розміру стягнутих інфляційних втрат, штрафних санкцій і судового збору та залишення без змін в частині основного боргу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір заявлених позовних вимог 717 481,28 грн; розмір задоволених позовних вимог 422 373,65 грн; відношення задоволених вимог до заявлених 58,87 %.
Отже на Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропринт" покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог 5 068,58 грн судового збору за подання позову.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, з огляду на її часткове задоволення, у розмірі 6639,76 грн покладається на Товариство з обмеженою відповідальність "Ава-Капітал".
Керуючись ст. 126-129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" - задоволити частково.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2025 року у справі № 918/357/25 скасувати в частині стягнення 25 161,61 грн 3 % річних та 25 000,00 грн витрат на правову допомогу, змінити в частині розміру стягнутих інфляційних втрат, штрафних санкцій і судового збору та залишити без змін в частині основного боргу, виклавши резолютивну частину рішення у такій редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" (код ЄДРПОУ: 38822418, адреса реєстрації: 33016, м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Ава-Капітал" (м. Харків, вул. Котельниківська, буд. 5; код ЄДРПОУ: 38878209) 422 373 (чотириста двадцять дві тисячі триста сімдесят три) грн 65 коп., з яких 263 907 (двісті шістдесят три дев'ятсот сім) грн 00 коп. - сума основного боргу, 129 256 (сто двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн 12 коп. - інфляційне збільшення, 29 210 (двадцять дев'ять тисяч двісті десять) грн 53 коп. - штрафних санкцій, 5 068 (п'ять тисяч шістдесят вісім) грн 58 коп. судового збору.
Видати наказ.
3. У позові про стягнення 4 718,32 грн інфляційного збільшення, 265 227,7 грн штрафних санкцій, 25 161,61 грн 3 % річних та витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Ава-Капітал" (м. Харків, вул. Котельниківська, буд. 5; код ЄДРПОУ: 38878209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" (код ЄДРПОУ: 38822418, адреса реєстрації: 33016, м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 6) 3000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
Видати наказ".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Ава-Капітал" (м. Харків, вул. Котельниківська, буд. 5; код ЄДРПОУ: 38878209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" (код ЄДРПОУ: 38822418, адреса реєстрації: 33016, м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 6) 6 639 (шість тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн 76 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Господарському суду Рівненської області видати накази на виконання цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу № 918/357/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повну постану складено "22" жовтня 2025 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.