вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" вересня 2025 р. Справа№ 910/2583/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 23.09.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ромась Ірини Євгеніївни
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 (повне рішення складено 30.05.2025)
у справі № 910/2583/25 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Ромась Ірини Євгеніївни
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
про стягнення 2 614 738,36 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа - підприємець Ромась Ірина Євгеніївна (далі, позивач або ФОП Ромась І.Є.) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення заборгованості (винагороди) за Договором про надання послуг №10/02-21 від 10.02.2021 у розмірі 2 614 738,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг №10/02-21 від 10.02.202 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем відповідачу послуги.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а саме позивачем не надано доказів виконання позивачем своїх зобов'язань, передбачених пунктами 4.1.1. - 4.1.6. Договору, а також підписання сторонами акту приймання-передачі послуг та виставлення стороною-1 рахунку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 19.06.2025 Фізична особа-підприємець Ромась Ірина Євгеніївна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/2583/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь Фізичної особи - підприємця Ромась Ірини Євгеніївни 2 614 738,36 грн заборгованості за договором про надання послуг №10/02- 21 від 10.02.2021 та 39 221,08 грн судового збору за подання позову.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що місцевим господарським судом не надана оцінка умовам договору про надання послуг №10/02-21 від 10.02.2021 та не надана оцінка вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови договору.
На виконання пункту 2.3.2. Договору про надання послуг №10/02-21 від 10.02.2021 позивач ФОП Ромась І.Є. cформувала (створила) та забезпечила функціонування програмного комплексу для надання послуг з ідентифікації та верифікації споживачів побутового газу, як клієнтів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», а також забезпечила підключення власного програмного комплексу до програмного комплексу для надання послуг з ідентифікації та верифікації споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Укаїни» за допомогою технології API JSON, що підтверджується:
1) скріншотами вебсайту ФОП Ромась І.Є., інструкцією користувача вебсайту ФОП Ромась І.Є. та відео-демонстрацією роботи вебсайту ФОП Ромась І.Є., які підтверджують, що сайт створений для формування заявок-приєднання споживачів природного газу до умов договору постачання природного газу від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»;
2) заявою свідка ОСОБА_1 ;
3) сплатою 26.08.2021 відповідачем 123 411,64 грн позивачу часткової винагороди за договором № 10/02-21 від 10.02.2021 за період з 10 лютого 2021 року по 31 липня 2021 року.
4) електронним листуванням, згідно якого для підключення програмного комплексу ФОП Ромась І.Є. до програмного комплексу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» останній надав ключ;
5) вихідним кодом розробленого програмного комплексу позивача та його описом (додається у додатку Вихідний код з поясненнями програмного комплексу ФОП Ромась І.Є.).
Прийнята стороною відповідача в суді позиція щодо повного заперечення факту надання позивачем послуг за Договором та ненастання обов'язку зі сплати ним винагороди свідчить про суперечливу поведінку відповідача, а саме прийнята стороною в суді позиція щодо відсутності підстав оплати наданих позивачем послуг не відповідає попередній поведінці із вчинення дій зі сплати позивачу 123 411,64 грн винагороди станом 26.08.2021 за договором №10/02-21 від 10.02.2021.
У поданій апеляційній скарзі скаржник просить суд апеляційної інстанції приєднати до матеріалів справи заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від 18.06.2025, скан-копії підписаних споживачами заяв-приєднань до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «ГК «Нафтогаз України», які, як стверджує позивач, він передав відповідачу через власний програмний комплекс, підключений до програмного комплексу відповідача за допомогою технології API JSON, що підтверджується Протоколом передачі даних по АРІ JSON, скріншоти веб-сайту ФОП Ромась І.Є., інструкцію користувача вебсайту ФОП Ромась І.Є., відеодемонстрацію роботи вебсайту ФОП Ромась І.Є., вихідний код розробленого програмного комплексу позивача та його опис, електронний лист відповідача про надання позивачу ключа для підключення його програмного комплексу відповідача та протокол передачі даних по АРІ JSON.
Скаржник зазначив також, що у зв'язку з тим, що 11 334 заяв-приєднання не можуть бути подані разом з цією скаргою, оскільки максимальний розмір одного файлу, що завантажується у додатки в ЄСІТС не може перевищувати 95.8 MB(MiB), відповідні заяви-приєднання та відеодемонстрація роботи вебсайту ФОП Ромась І.Є. надаються з доповненням від 19.06.2025 до апеляційної скарги на флеш-носії.
В обґрунтування поважності причин неподання вказаних доказів до суду першої інстанції позивач зазначив, що такі документи зібрані після винесення рішення судом першої інстанції, який відхилив факт вжитих сторонами договору про надання послуг №10/02-21 від 10.02.2021 дій на його виконання у їх сукупності. Про відмову суду першої інстанції надати оцінку вжитих сторонами договору про надання послуг №10/02-21 10.02.2021 дій на його виконання скаржник дізнався лише після винесення рішення.
Разом із апеляційною скаргою позивачем також заявлене клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» інформації про загальний розмір нарахувань природного газу за поставлений ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природний газ протягом 12-місячного періоду споживачам, укладання договору постачання природного газу з якими відбулося із використанням послуг ФОП Ромась І.Є. відповідно до договору про надання послуг №10/02-21 від 10.02.2021, що підтверджується Протоколом передачі даних по АРІ (JSON).
Також позивач просив суд поновити строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/2583/25.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
22.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні клопотань апелянта про долучення та витребування доказів, а також відмовити у задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ромась Ірини Євгеніївни.
У відзиві відповідач заперечує проти надання ФОП Ромась І. Є. послуг за Договором, вартість яких позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім того, відповідач заперечує проти наявності оригіналу електронного документу, який подано позивачем під назвою «Клієнти залучені до Нафтогаз», а також проти достовірності інформації, яка в ньому зазначена. Про вказані обставини відповідачем було повідомлено безпосередньо у відзиві на позовну заяву (першій заяві по суті справи), як того вимагає процесуальне законодавство.
Жодні акти приймання-передачі послуг щодо спірної заборгованості між ФОП Ромась І.Є. та ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не складались та не підписувались ані в паперовому, ані в електронному вигляді. Рахунки позивачем на адресу відповідача також не направлялись. Матеріали справи не містять жодних актів приймання-передачі послуг чи рахунків.
Відповідно до пункту 10.1. Договору його дія закінчилась 31.12.2021, а тому звернення позивача з позовом після більш ніж трьох років після закінчення дії Договору за відсутності будь-яких рахунків, актів, за умови ненадання послуг, є проявом непослідовної та недобросовісної поведінки.
Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, позивач намагається долучити до матеріалів справи нові докази, які під час розгляду судом першої інстанції позивачем не подавались, необхідність їх витребування чи забезпечення не розглядалась, обставини щодо їх наявності суду не повідомлялись.
В якості обґрунтування своїх клопотань про долучення та витребування нових доказів позивач взагалі посилається на факт відмови суду у задоволенні позову, а не на порушення судом будь-яких норм процесуального права.
25.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Ромась Ірини Євгеніївни до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якому остання просить суд повернути без розгляду відзив на апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ромась Ірини Євгеніївни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/2583/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_9, судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2583/25.
10.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2583/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 відмовлено у клопотанні Фізичній особі-підприємцю Ромась Ірині Євгеніївні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/2583/25 з огляду на те, що така апеляційна подана до суду у встановлений законом строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ромась Ірини Євгеніївни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/2583/25, запропоновано відповідачу висловити письмово свою позицію відносно заявлених клопотань скаржника; розгляд апеляційної скарги призначено на 27.08.2025.
Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-07/487/25 від 20.08.2025 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_9 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку відповідно до підпункту 2.3.43, 2.3.44. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2583/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ромась Ірини Євгеніївни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/2583/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ромась Ірини Євгеніївни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/2583/25 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Мальченко А.О., розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ромась Ірини Євгеніївни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/2583/25 призначено на 23.09.2025.
У судовому засіданні 23.09.2025 суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача з приводу заявленого позивачем разом із апеляційною скаргою клопотання про витребування доказів, дійшов такого висновку.
Згідно з частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України
кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частин 1-4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
За змістом частин 1-2, 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Дослідивши матеріали справи та подане позивачем до суду апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів, а саме інформації про загальний розмір нарахувань природного газу за поставлений ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природний газ протягом 12-місячного періоду споживачам, укладання договору постачання природного газу з якими відбулося із використанням послуг ФОП Ромась І.Є. відповідно до договору про надання послуг №10/02-21 від 10.02.2021, що підтверджується Протоколом передачі даних по АРІ (JSON), колегія суддів у першу чергу звертає увагу на те, що ні у позовній заяві, ні окремо від неї позивач під час розгляду справи судом першої інстанції не заявляв про необхідність такого доказу для доведення своїх позовних вимог та про неможливість
самостійно надати такий доказ.
При цьому інтереси позивача в суді першої інстанції представляв адвокат, який не був позбавлений можливості звернутися до відповідача з відповідним адвокатським запитом про надання такого документу.
Водночас, заявлене разом із апеляційною скаргою клопотання про витребування доказів не відповідає вимогам частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не надано суду доказів вжиття заходів для отримання цього доказу самостійно та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Так, позивачем / її представником не надано суду доказів на підтвердження звернення до відповідача задля отримання відповідного доказу.
Посилання скаржника на те, що він звертався до відповідача з досудовою вимогою від 27.06.2024 судом у даному контексті до уваги не приймаються, оскільки така вимога стосувалася здійснення виплати, а не надання відповідного доказу.
З урахуванням наведеного суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
Щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів, то мотиви відхилення такого клопотання будуть наведені судом у мотивувальній частині постанови.
У судовому засіданні 23.09.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання, призначене на 23.09.2025, з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
10.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (сторона-1 за договором) та Фізичною особою - підприємцем Ромась Іриною Євгеніївною (сторона-2 за договором) було укладено Договір про надання послуг №10/02-21, відповідно до пункту 2.1. якого позивач в порядку та на умовах, визначених цим договором та законодавством України, за винагороду від імені та за дорученням відповідача буде надавати споживачам інформаційно-консультаційні послуги, перелік яких наведено у підпунктах 2.1.1.-2.3.4. Договору.
Права та обов'язки сторони-1 визначені розділом 3 Договору, права та обов'язки сторони-2 - розділом 4 Договору.
За змістом пункту 5.1. Договору розмір винагороди сторони-2 становить 2% (два проценти) від фактичних щомісячних нарахувань споживачам до сплати за поставленим ним стороною-1 природний газ. Винагорода у розмірі 2% розраховується після завершення кожного місяця постачання природного газу протягом 12-місячного періоду.
Винагорода розраховується з фактичних нарахувань за поставлений природний газ Споживачам, що відповідають усім наступним критеріям:
- укладання договору постачання природного газу зі Споживачем відбулося використанням послуг Сторони-2;
- включення Стороною-1 Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи відбулося до початку розрахункового місяця;
- включення Стороною-1 Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи відбулося не раніше, ніж за 12 місяців до першого дня звітного розрахункового місяця, за який відбувається нарахування винагороди.
Винагорода розраховується тільки за повні місяці постачання природного газу Споживачу протягом 12 місяців. В 12-місячний період нарахування Винагороди включаються 12 повних місяців, починаючи з першого повного місяця постачання Стороною-1 природного газу Споживачу. Нарахування Винагороди припиняється після закінчення 12-місячного періоду, або раніше - у разі зміни Споживачем постачальника на третю особу чи припинення постачання природного газу Споживачу Стороною-1 з інших підстав.
Пунктом 5.2. Договору сторони визначили, що розмір винагороди сторони-2 у розрахунковому періоді (місяці) визначається на підставі даних білінгової системи сторони-1. З метою визначення вартості послуг сторони-2 сторона-1 надає стороні-2 щомісячний звіт про обсяги споживання природного газу споживачами, що відповідають вимогам п.5.1. цього договору.
Згідно з положеннями пункту 5.3. Договору щомісячно не пізніше 14 числа за місяцем постачання природного газу, але не раніше дати отримання звіту від сторони-1, сторона-2 надсилає стороні-1 підписаний і скріплений печаткою акт приймання - передачі послуг та рахунок за попередній місяць. Рахунок має містити посилання на номер та дату цього договору. Надсилання актів та рахунків може здійснюватися засобами електронного зв'язку з обов'язковим подальшим наданням їх оригіналів стороні-1 або шляхом обміну електронними документами з накладенням на них ЕЦП обох сторін.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що виплата винагороди сторони-2 здійснюється стороною-1 на підставі підписаного сторонами печаткою акту приймання - передачі послуг та виставленого стороною рахунку, не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу споживачам за умови надання оригіналів актів.
Згідно з пунктом 10.1. Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021 в частині надання послуг стороною-2, та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором - в частині інших прав та обов'язків сторін.
У позовній заяві позивач стверджує, що на виконання Договору ФОП Ромась І.Є. вчинено комплекс заходів, в тому числі забезпечено програмно-технічний комплекс, що дозволив оформлення заяв-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, проведення ідентифікації та верифікації споживачів, а також передавання зазначеної інформації разом з необхідним пакетом документів за допомогою технологій АРІ (JSON) безпосередньо в програмно-технічні комплекси ТОВ «ГК «Нафтогаз України». У рамках виконання договору в період з 10.02.2021 по 08.06.2022 було здійснено підключення 11 334 клієнтів.
За доводами позивача відповідно до даних, отриманих від клієнтів при підключенні постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «ГК «Нафтогаз України», споживання усіма підключеними клієнтами протягом 12 місяців мало становити 17 199719 м.куб, відповідно винагорода ФОП Ромась І.Є. складає 2 738 195,00 грн.
26.08.2021 на рахунок ФОП Ромась І.Є. надійшли кошти у розмірі 123 411,64 грн, сплачені відповідачем в якості частини винагороди за договором №10/02-21 за період з 10 лютого 2021 року по 31 липня 2021 року. Решта коштів у якості винагороди від відповідача не надходила. Отже, позивач вказує, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором про надання послуг №10/02-21 від 10.02.2021 у розмірі 2 614 738,36 грн.
Позивач звернувся до відповідача із досудовою вимогою від 17.06.2024 про сплату йому відповідних коштів у сумі 2 614 738,36 грн (отримана відповідачем 21.08.2024).
Однак, така вимога залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з позовом у даній справі про стягнення 2 614 738,36 грн.
Відповідач факт надання позивачем послуг за Договором заперечив, стверджуючи, що позивач не надав жодних належних, допустимих та достовірних доказів надання ним послуг за договором.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (статті 628, 638 Цивільного кодексу України).
Так, судом установлено, що укладаючи Договір, сторони у пункті 2.1. останнього погодили, що Сторона-2 (позивач) в порядку та на умовах, визначених цим Договором та законодавством України, за винагороду зобов'язується від імені та за дорученням відповідача вчиняти наступні дії, а саме:
2.1.1. Від імені, в інтересах та під контролем сторони-1 надавати споживачам послуги відповідно до алгоритму процесів, описаних у Додатку 1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною;
2.1.2. Надавати інформаційно-консультаційні послуги, зазначені в п. 2.1.1. цього Договору з ідентифікацією та верифікацією споживачів.
В межах цього Договору сторона-2 виконує такі дії:
2.3.1. Формує дані споживача для передачі стороні-1;
2.3.2. Формує схеми взаємопідключення програмних комплексів сторони-2 з програмними комплексами сторони-1 за допомогою технології допомогою API (JSON) відповідно до додатку 1 до цього договору.
2.3.3. Забезпечує споживачу можливість оформлення та скріплення особистим підписом заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Права та обов'язки сторін Договору визначені у розділах 3, 4 останнього.
Так, Сторона-2 згідно з умовами пункту 4.1. Договору зобов'язана:
4.1.1. Від імені та за дорученням Сторони-1 виконувати дії, передбачені п.п.2.1-2.3 цього Договору, а саме: надати інформаційно-консультаційні послуги, проводити ідентифікацію та верифікацію Споживачів, забезпечувати можливість оформлення та підписання Заяв-приєднань. Оформлення Заяви-приєднання здійснюється шляхом заповнення в типовій формі даних про Споживача згідно Додатку 3 до цього Договору.
4.1.2. Зберігати до передачі Стороні-1 та вести облік оформлених Заяв-приєднань зі Споживачами та передавати їх в належні строки Стороні-1.
4.1.3. Після оформлення та підписання Споживачем Заяви-приєднання (нове підключення/зміна постачальника) завантажувати скан-копію підписаної Споживачем Заяви-приєднання та доданих до неї документів, створених в ході процесів, описаних у Додатку 1 до цього Договору, не пізніше наступного календарного дня.
4.1.4. Після підписання Споживачами Заяв-приєднань (нове підключення/зміна постачальника) їх оригінали, підписані у паперовому вигляді, направляти з інформаційним реєстром (номер заявки, ПІБ, ЕІС-код) один раз на місяць, за адресою Сторони-1: 25006, м. Кропивницький, вул. Арсенія Тарковського,67. Копію інформаційного реєстру направляти на електронну адресу сторони-1 partner@gas щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за звітним.
4.1.5. Протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати підписання цього Договору призначити працівників, відповідальних за його виконання, які мають право від імені Сторони-2 здійснювати обмін інформацією, узгоджувати дані, пов?язані з реалізацією кожної юридичної дії, та повідомити Стороні-1 інформацію про них: (П.І.Б., контактні телефони, адреси розташування їх робочих місць та їх офіційні електронні адреси) шляхом надсилання повідомлення на електронну адресу payments@gas.ua. У випадку зміни відповідальних працівників, Сторона-2 зобов?язана повідомити Сторону-1 про такі зміни не пізніше 5 (п?яти) робочих днів з моменту настання таких змін в зазначеному вище порядку.
4.1.6. Належним чином виконувати інші обов?язки за цим Договором.
Колегія суддів наголошує, що приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем.
Отже, під час розгляду спору господарський суд, враховуючи обставини, що входять до предмету доказування у справі, зобов'язаний встановити, чи має місце факт надання послуг відповідно до умов Договору.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Позивач у позові зазначає, що ФОП Ромась І.Є. вчинено комплекс заходів, в тому числі забезпечено програмно-технічний комплекс, що дозволив оформлення заяв-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, проведення ідентифікації та верифікації споживачів, а також передавання зазначеної інформації разом із необхідним пакетом документів за допомогою технології API (JSON) безпосередньо в програмно-технічному комплексі ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» факт надання та отримання ним послуг за Договором від позивача категорично заперечує як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі, зазначаючи про відсутність жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин дійсного надання таких послуг.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що на підтвердження факту надання послуг відповідно до умов Договору позивач долучив до позовної заяви лише роздруківку сформованої в електронному вигляді таблиці Exel «Клієнти залучені до Нафтогаз», створену самим позивачем.
Дана таблиця, на думку позивача, підтверджує оформлення заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такий документ не є належним та допустимим доказом надання послуг по Договору та їх розміру в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не відповідає умовам Договору, не є звітом чи актом приймання-передачі послуг.
Виходячи зі змісту умов укладеного сторонами Договору, кінцевою метою надання позивачем відповідачу послуг за ним є оформлення споживачами заяв-приєднання до умов договору постачання природного газу споживачам.
При цьому, згідно з пунктами 4.1.2., 4.1.3., 4.1.4. Договору позивач зобов'язаний передавати відповідачу оформлені заяви-приєднання зі споживачами, зокрема, після оформлення та підписання їх споживачами надсилати їх оригінали, підписані у паперовому вигляді один раз на місяць за адресою Сторони-1, яка зазначена у Договорі.
Однак, ні відповідних заяв-приєднання, ні доказів на підтвердження того, що їх оригінали у паперовій формі щомісяця направлялися позивачем відповідачу матеріали справи не містять.
Також колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями пункту 5.3. Договору щомісячно не пізніше 14 числа за місяцем постачання природного газу, але не раніше дати отримання звіту від сторони-1, сторона-2 надсилає стороні-1 підписаний і скріплений печаткою акт приймання-передачі послуг та рахунок за попередній місяць. Рахунок має містити посилання на номер та дату цього договору. Надсилання актів та рахунків може здійснюватися засобами електронного зв'язку з обов'язковим подальшим наданням їх оригіналів стороні-1 або шляхом обміну електронними документами з накладенням на них ЕЦП обох сторін.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що виплата винагороди сторони-2 здійснюється стороною-1 на підставі підписаного сторонами печаткою акту приймання - передачі послуг та виставленого стороною рахунку, не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу споживачам за умови надання оригіналів актів.
Позивач стверджує, що послуги по Договору надавалися у період з 10.02.2021 по 08.06.2022.
Однак, у матеріалах справи відсутні як докази направлення позивачем відповідачу актів приймання-передачі послуг, рахунків на їх оплату, так і самі акти та рахунки, оформлені зі сторони позивача.
Доводи скаржника, висловлені у судовому засіданні 23.09.2025 про те, що відповідні документи направлялися позивачу простим листом, оцінюються судом критично, адже, по-перше, позивачем не надані суду квитанції про направлення таких листів відповідачу, а по-друге, згідно з умовами пункту 11.4. Договору будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього Договору, повинні бути здійснені у письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін (з відміткою про отримання).
Виписка про рух коштів по рахунку ФОП Ромась І.Є., надана позивачем до позовної заяви, підтверджує перерахування відповідачем 26.08.2021 на рахунок ФОП Ромась І.Є. коштів у розмірі 123 411,64 грн за послуги з ідентифікації і верифікації згідно з договором №10/02-21 від 10.02.2021, однак така виписка сама по собі також не є доказом виконання робіт (послуг) по Договору та не підтверджує факт надання позивачем відповідачу послуг у заявленому в позовній заяві розмірі. При цьому, як зазначив представник позивача у судовому засіданні 23.09.2025, основна маса послуг була надана відповідачу у другі півроку дії Договору, а у позові зазначено, що оплата в сумі 123 411,64 грн здійснена в якості винагороди за період з 10.02.2021 по 31.07.2021.
У зв'язку з цим суд не вважає, що відповідачем у спірних правовідносинах було допущено порушення принципу «заборони суперечливої поведінки».
Будь-яких інших доказів на підтвердження виконання позивачем послуг (робіт) по Договору №10/02-21 від 10.02.2021 позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції до матеріалів справи не надано.
З огляду на наведене, враховуючи критерій вірогідності доказів, суд доходить висновку про те, що обставини надання послуг на зазначену позивачем у позові суму скоріше не мали місце, ніж відбулися.
Щодо долучених позивачем до апеляційної скарги нових доказів та клопотання про їх приєднання до матеріалів справи, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Позивач просить долучити до матеріалів справи докази, які, на його думку, підтверджують факт надання послуг згідно з Договором, а саме заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від 18.06.2025, скан-копії підписаних споживачами заяв-приєднань до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (на флеш-носії), які, як стверджує позивач, він передав відповідачу через власний програмний комплекс, підключений до програмного комплексу відповідача за допомогою технології API JSON, що підтверджується Протоколом передачі даних по АРІ JSON, скріншоти веб-сайту ФОП Ромась І.Є., інструкцію користувача вебсайту ФОП Ромась І.Є., відеодемонстрацію роботи вебсайту ФОП Ромась І.Є. (на флеш-носії), вихідний код розробленого програмного комплексу позивача та його опис, електронний лист відповідача про надання позивачу ключа для підключення його програмного комплексу відповідача та протокол передачі даних по АРІ JSON.
Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За змістом пункту 6 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Судом установлено, що в апеляційній скарзі позивач в обґрунтування поважності причин неподання вищеперелічених доказів до суду першої інстанції зазначає, що такі були зібрані після винесення рішення судом першої інстанції, який відхилив факт вжитих сторонами договору про надання послуг дій на його виконання у їх сукупності. Про відмову суду першої інстанції надати оцінку вжитих сторонами договору дій на його виконання скаржник дізнався лише після винесення рішення.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скаржник не навів об'єктивних та виняткових причин неподання таких доказів до суду першої інстанції, хоча ще у відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти факту надання йому позивачем відповідних послуг.
Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4 та 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена стороною суду та належним чином обґрунтована.
Системний аналіз положень статей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою або із відзивом на позовну заяву. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту статті 269 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (у даному випадку на позивача, який подав їх разом із апеляційною скаргою), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у рішенні апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивач, звертаючись до суду з позовом у даній справі про стягнення заборгованості за договором про надання послуг мав довести суду факт надання таких послуг відповідно до умов Договору.
Обсягів доказів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, визначається ним на власний розсуд, а суд, у свою чергу, згідно з положеннями частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Однак, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач, подаючи до суду першої інстанції позовну заяву, не повідомляв суд про те, що він будь-яким чином обмежений у доступі до всіх документів, що стосуються спірного питання, більш того, навіть не посилався на існування відповідних доказів у поданих до суду заявах по суті спору, а на підтвердження своїх позовних вимог надав суду лише роздруківку таблиці Exel «Клієнти залучені до Нафтогаз» та виписку з банківського рахунку позивача.
Відповідач, при цьому, ще у відзиві на позовну заяву висловив свої заперечення щодо повідомлених позивачем у позові обставин, наголосивши, що не визнає факт надання йому відповідних послуг.
Колегією суддів установлено, що представництво інтересів позивача у суді першої інстанції було забезпечено адвокатом у кожному судовому засіданні, як у підготовчому провадженні, так і при розгляді справи по суті. Сама позовна заява також від імені позивача підписана адвокатом, тобто особою, що має вищу юридичну освіту та має бути обізнаною, враховуючи, у тому числі, заперечення відповідача по суті спору, як про обставини, що підлягають доведенню у межах даної справи, так і про наслідки спливу процесуальних строків на подання до суду доказів.
Посилання представника скаржника у судовому засіданні 23.09.2025 на те, що позивач розраховувала на добросовісність відповідача у визнанні факту отримання послуг, а тому такі докази подаються лише під час апеляційного перегляду справи, судом оцінюються критично, оскільки позиція відповідача була чіткою та послідовною і з першої заяви по суті спору він заперечував проти факту надання йому послуг за спірним Договором.
Сам же по собі факт відмови у задоволенні позову з підстав недоведення обставин надання послуг по Договору не є поважною причиною для поновлення скаржнику строку на подання таких доказів до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду апеляційної інстанції неможливості подання доданих до апеляційної скарги доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Крім того, колегія суддів зазначає, що долучені до апеляційної скарги заяви свідків створені 18.06.2025, тобто вже після ухвалення в даній справі оскаржуваного рішення суду (20.05.2025), водночас така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання таких доказів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).
Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене у сукупності, подане позивачем клопотання про долучення нових доказів не може бути задоволено, а відповідні докази не підлягають розгляду та оцінці судом апеляційної інстанції.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини та в межах доказів, поданих до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в даній справі.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Доводи апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Ромась Ірини Євгеніївни не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в даній справі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Ромась Ірини Євгеніївни є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ромась Ірини Євгеніївни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/2583/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/2583/25 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу - підприємця Ромась Ірину Євгеніївну.
Матеріали справи №910/2583/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко