вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" жовтня 2025 р. Справа№ 910/2999/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни
на рішення Господарського суду м. Києва
від 22.05.2023
у справі № 910/2999/23 (суддя В.В.Сівакова)
за позовом Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
про стягнення 49 500,00 грн.
та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни
на додаткове рішення Господарського суду м. Києва
від 03.07.2023
у справі № 910/2999/23 (суддя В.В.Сівакова)
за позовом Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
про стягнення 49 500,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог
27.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 49.500,00 грн виплаченого страхового відшкодування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" (далі - ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ") на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/0320385 від 22.03.2019, укладеного із ОСОБА_1 (далі - страхувальник) внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля марки "Volkswagen Passat", державний номер НОМЕР_1 виплачено страхове відшкодування за пошкодження автомобіля марки "Tesla Model S", державний номер НОМЕР_2 у березні 2021 року в сумі 99.000,00 грн.
Під час розгляду страхового випадку було виявлено, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу "Volkswagen Passat", державний номер НОМЕР_1 була застрахована також у відповідача згідно полісу № ЕР/126989962. На підставі Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.2020 ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" має право на компенсацію 50% виплати страхового відшкодування з вищенаведеною страховою подією.
08.06.2021 між ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" та ТОВ "Траст АССІСТАНС Україна" укладено договір № 2 ТАУ про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" до відповідача перейшло до ТОВ "Траст АССІСТАНС Україна". 27.01.2022 ТОВ "ТРАСТ АССІСТАНС Україна" змінило назву на ТОВ "ІН24 АССІСТАНС".
18.07.2022 між ТОВ "Траст АССІСТАНС" та позивачем укладено договір №1807 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від ТОВ "Траст АССІСТАНС" до відповідача перейшло до позивача.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовною вимогою стягнути з відповідача 49.500,00 грн страхового відшкодування.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач не звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування у строк встановлений п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що є в свою чергу підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Також, позивач посилався на п. 3 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що страхувальник, укладаючи з відповідачем 28.08.2019 поліс ЕР/126989962, не повідомив останнього про наявність раніше укладеного поліса з ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" (АО/0320385 від 22.03.2019), а тому укладений з відповідачем поліс ЕР/126989962 є нікчемним.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 у справі № 910/2999/23 у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 49 500,00 грн. відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи те, що договір страхування - поліс № ЕР/126989962, укладений з Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" щодо автомобіля марки "Volkswagen Passat", державний номер НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 є нікчемний, та те, що позивачем не доведено обов'язку відповідача сплатити 49.500,00 грн страхового відшкодування, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 49.500,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - Фізична особа-підприємць Титорук Тетяна Степанівна звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що чинне законодавство, зокрема, п. 2.1 ст. 2, п. 2.2. ст. 2 Порядку виконання зобов?язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов?язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020) дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об?єкта страхування з різними страховиками, при цьому наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу є достатнім доказом виконання страхувальником свого обов?язку повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування. Таким чином, на переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про нікчемність договору страхування, вийшовши за межі позовних вимог.
Крім того, скаржник наголошував, що матеріали справи містять повідомлення щодо виплати страхового відшкодування № 51-5136 від 26.08.2020, направленого ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" на адресу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»: 04080 м.Київ, вул. Кирилівська, 40, що підтверджує звернення протягом року з повідомленням про настання страхового випадку від 15.02.2020, а про обізнаність таких обставин свідчить лист від № 2258/18 від 27.07.2020.
Також, скаржник наголошував, що матеріали страхової справи містять лист Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», направленого на адресу ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ", в якому повідомлено про розслідування страхової пригоди і висловлено прохання надати інформацію про звернення будь-кого з учасників події до страхової компанії, та повідомити чи проводилась виплата страхового відшкодування потерпілим по даній події.
Також, відповідь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" № 6677 від 17.06.2021 містить інформацію про відмову у виплаті у зв?язку із спливом річного строку звернення, що суперечить наявним у справі доказам.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
23.08.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 у справі № 910/2999/23 - залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що:
- факт неподання позивачем заяви про страхове відшкодування впродовж 1 року з моменту скоєння ДТП, є підставою відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для відмови у здійсненні страхового відшкодування;
- станом на дату звернення позивача з позовом до суду, його права з боку відповідача не були порушеними, оскільки позивачем пропущено спеціальний строк, впродовж якого потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, може реалізувати своє право на отримання страхового відшкодування, може реалізувати своє право на отримання страхового відшкодування шкоди;
- поліс № ЕР/126989962, укладений з Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" щодо автомобіля марки "Volkswagen Passat", державний номер НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 є нікчемним в силу п. 3 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України, оскільки страхувальник не повідомив відповідача про те, що на момент укладення даного полісу об?єкт страхування вже застрахований;
- Порядок виконання зобов?язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов?язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020, не розповсюджується на спірні правовідносини.
Короткий зміст додаткового рішення
Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 03.07.2023 у справі № 910/2999/23 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) 6.000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення мотивоване тим, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх оплату, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідача на правову допомогу покладаються на позивача повністю в сумі 6.000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги на додаткове рішення та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємць Титорук Тетяна Степанівна (31.07.2023 згідно штемпеля поштової установи на конверті, в якому направлено апеляційну скаргу) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване додаткове рішення та відмовити відповідачу у стягненні 6.000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 у справі № 910/2999/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/2999/23. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 у справі № 910/2999/23.
10.07.2023 на виконання ухвали до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2999/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 у справі № 910/2999/23 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду: докази сплати судового збору в розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп. за оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) 03.08.2023, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2999/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 поновлено Фізичній особі-підприємцю Титорук Тетяні Степанівні пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2999/23, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2999/23 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023, розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2999/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
16.08.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни надійшла заява про усунення недоліків в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 у справі № 910/2999/23, до якої долучено платіжне доручення № 114 від 15.08.2023 у розмірі 4026,00 грн. про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 у справі № 910/2999/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 поновлено Фізичній особі-підприємцю Титорук Тетяні Степанівні пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 у справі № 910/2999/23, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2999/23 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 у справі № 910/2999/23, об?єднано апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2999/23, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 у справі № 910/2999/23 призначено для спільного розгляду з апеляційною Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2999/23, вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Зупинено дію оскаржуваного рішення.
Розглянувши заявлене клопотання про проведення судового засідання з повідомленням та викликом сторін, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частин 5, 6, 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.
Зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту (особливості предмету позову), категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, які входять до предмету доказування, час, необхідний для вчинення судом та учасниками процесуальних дій, кількість учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справа має незначну складність, для якої пріоритетним є швидке вирішення спору, тож справа є малозначною, розгляд якої підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також, заявник не навів, а суд апеляційної інстанції не встановив виняткових обставин, передбачених ч. 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України для розгляду справи у загальному порядку.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який на даний час продовжено і триває.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 прийнято справу №910/2999/23 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023, до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л., вирішено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 у справі № 910/2999/23 призначити для спільного розгляду з апеляційною Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2999/23, та здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 прийнято справу №910/2999/23 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А., вирішено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі №910/2999/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV від 01.07.2004 обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Автомобіль марки "Volkswagen Passat", державний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 ), застрахований у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/0320385 від 22.03.2019 (далі поліс № АО/0320385).
З постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 13.07.2020 у справі № 760/9223/20 вбачається, що 15.02.2020 о 10 годині 30 хвилин по вулиці Г.Шаповалова в місті Києві, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки "Volkswagen Passat", державний номер НОМЕР_1 , порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме - перед зміною напрямку руху не був уважним, не переконався в безпечності та допустив зіткнення з автомобілем марки "Tesla Model S", державний номер НОМЕР_2 , який рухався по зустрічній смузі у попутному напрямку виконуючи обгін, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрито провадження у справі, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення стягнення.
18.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" з повідомленням про ДТП.
19.03.2020 ОСОБА_2 (потерпілий), який керував автомобілем марки "Tesla Model S", державний номер НОМЕР_2 у момент настання дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), звернувся до ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" з повідомленням про ДТП.
Довіреністю б/н від 01.04.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Кар" (код ЄДРПОУ 40359249) уповноважено ОСОБА_2 бути представником ТОВ "Рент Кар" в тому числі перед ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ", з усіх питань, що стосуються автомобіля марки Tesla, модель Model S, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , 2015 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ "Рент Кар", на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 виданого ТСЦ 8045 від 30.01.2018.
Довіреністю б/н від 01.04.2020 ТОВ "Рент Кар" надано ОСОБА_2 право підписувати заяви про страхове відшкодування та одержувати страхове відшкодування згідно з калькуляціями та розрахунками.
11.08.2020 ОСОБА_2 звернувся до ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" із заявою про страхове відшкодування від 23.07.2020.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунку страхового відшкодування та страхового акту № 20.0320385-1268 від 12.08.2020 розмір страхового відшкодування, що підлягає сплаті постраждалому власнику, або особі, яка має право на отримання відшкодування, становить 99.000,00 грн.
Згідно п. 3 статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Матеріали справи свідчать, що кошти в загальному розмірі 99.000,00 грн були перераховані страховиком (ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ") на рахунок ОСОБА_2 , що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 34669 від 16.03.2021 на суму 15.000,00 грн; № 34832 від 17.03.2021 на суму 21.000,00 грн; № 35092 від 19.03.2021 на суму 31.500,00 грн; № 35214 від 22.03.2021 на суму 31.500,00 грн.
Згідно наданої інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що цивільна відповідальність автомобіля марки автомобіля марки "Volkswagen Passat", державний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 ), відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/126989962 в період з 28.08.2019 по 27.08.2020 була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - відповідач).
В матеріалах справи міститься лист ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - відповідач) про повідомленням щодо виплати страхового відшкодування № 51-5136 від 26.08.2020, зі змісту якого вбачається, що відповідно до Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.2020, ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" буде звертатися до ПрАТ "УПСК" з приводу компенсації 50% виплати страхового відшкодування за страховою подією, яка сталася 15.02.2020 з вини ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять будь-яких доказів в підтвердження направлення повідомленням щодо виплати страхового відшкодування № 51-5136 від 26.08.2020 на адресу ПрАТ "УПСК" та відповідач, в свою чергу не підтверджує отримання відповідного повідомлення.
08.04.2021 ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" звернулося до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування № 51-2716, згідно з якою просило, на підставі п. 5.3 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, протягом 15 днів відшкодувати здійснене ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" страхове відшкодування у розмірі 44.500.00 грн.
Відповідач листом № 6677/18 від 17.06.2021 надав відповідь ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ", відповідно до якої відповідачем відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з пропуском встановленого п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строку на подання заяви про страхове відшкодування.
08.06.2021 між ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" та ТОВ "Траст Ассістанс Україна" було укладено договір про відступлення права вимоги № 2 ТАУ, згідно з яким первісний кредитор (ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ") передає (відступає) новому кредитору (ТОВ "Траст Ассістанс Україна") свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування у порядку та строки встановлені цим договором.
Згідно додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги № 2 ТАУ від 08.06.2021 новий кредитор набув право вимоги в тому числі за справою РС/20.0320385-1268/1, страхувальник ОСОБА_1 , дата випадку - 15.02.2020, боржник ПрАТ "УПСК", сума боргу 49.500,00 грн.
27.01.2022 ТОВ "Траст Ассістанс Україна" змінило назву на ТОВ "ІН24 Ассістанс", що підтверджується наявним в матеріалах справив рішенням єдиного учасника № 4 ТОВ "Траст Ассістанс Україна".
18.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІН24 Ассістанс" та Фізичною особою-підприємцем Титорук Тетяною Степанівною (далі - позивач) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1807, згідно з яким первісний кредитор (ТОВ "ІН24 Ассістанс") передає (відступає) новому кредитору (ФОП Титорук Т.С.) свої права вимоги до боржників, в тому числі права вимоги на сплачений судовий збір, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування і понесеними судовими витратами.
Згідно додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги № 1807 від 18.07.2022 новий кредитор набув право вимоги в тому числі за справою РС/20.0320385-1268, страхувальник ОСОБА_1 , дата випадку - 15.02.2020, боржник ПрАТ "УПСК", сума боргу 99.000,00 грн.
В матеріалах справи міститься заява позивача від 11.11.2022, згідно з якою позивач звертається до відповідача з проханням перерахувати на користь позивача 49.500,00 грн страхового відшкодування.
Суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження направлення на адресу відповідача заяви від 11.11.2022.
Спір виник в зв'язку з тим, що оскільки позивач набув право вимоги до відповідача у сумі 49.500,00 грн, а відповідачем не було виконано вимоги позивача викладені в заяві від 11.11.2022 та кошти у розмірі 49.500,00 грн не сплачено, тому позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 49.500,00 грн страхового відшкодування.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до п. 5.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Протоколом президії МТСБУ від 26.02.2020 № 464/2020 (далі - Порядок), страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
Пунктом 5.3 Порядку визначено, що страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов'язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Згідно матеріалів справи, транспортний засіб винної в ДТП особи, а саме марки "Volkswagen Passat", державний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 ), на дату ДТП - 15.02.2020 було застраховано за двома договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме:
- за полісом № АО/0320385, укладеним з Товариством з додатковою відповідальністю "СК "Ю.ЕС.АЙ", строком дії з 23.03.2019 по 22.03.2020 (згідно страхового акту № 20.0320385-1268), державний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 ;
- за полісом № ЕР/126989962, укладеним з Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія", строком дії з 28.08.2019 по 27.08.2020 (згідно наданої МТСБУ інформації), державний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 .
Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Отже, за страхувальником існує обов'язок повідомити страховика - відповідача про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, в даному випадку з ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ".
Відповідач заперечуючи проти позову зазначав, що йому не було повідомлено про діючий договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений з ТДВ " СК "Ю.ЕС.АЙ".
Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилається на затверджений Протоколом президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.20220 Порядок, згідно з яким передбачено право позивача на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України та п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Даним Порядком встановлено, що він є обов'язковим для виконання усіма членами МТСБУ і поширюється на врегулювання страхових випадків, інформація про настання яких отримана членами МТБСУ після 01.03.2020.
При цьому, наявними матеріалами справи підтверджується, що Товариству з додатковою відповідальність "СК "Ю.ЕС.АЙ" стало відомо про настання страхового випадку за полісом № АО/0320385 - 18.02.2020 (повідомлення ОСОБА_1 про ДТП), а отже до початку дії Порядку.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції не вбачав підстав для застосування норм встановлених Порядком виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, при розгляді даних правовідносин.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та запереченнями відповідача, з огляду на наступне.
Відносини між страховиками-членами МТСБУ з питань забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинними на момент дорожньо-транспортної пригоди, врегульовує Порядок виконання зобов?язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 від 26.02.2020 (далі - Порядок №464/2020 від 26.02.2020).
Згідно з вказаним Порядком, останній є внутрішнім нормативним документом МТСБУ, що є обов?язковим для виконання усіма членами МТСБУ і поширюється на врегулювання страхових випадків, інформація про настання яких отримана членами МТСБУ після 01 березня 2020 року.
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 даного Порядку визначено, завданням цього Порядку є забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного врегулювання страховиками вимог про виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортних пригод, та забезпечення ефективного захисту майнових прав відповідальних за таку шкоду осіб, цивільно-правова відповідальність яких застрахована на умовах, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон 1961).
Пунктом 2.1 ст. 2 вказаного Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов?язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 Цивільного кодексу України та п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У відповідності до ст. 540 Цивільного кодексу України, якщо у зобов?язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов?язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Порядку 2.2. встановлено, що рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування, що обгрунтовується можливою нікчемністю внутрішнього договору страхування згідно з абзацом другим пунктом 3 частини першої статті 989 Цивільного кодексу України, при наявності передбаченого пунктом 2.1 цієї статті достатнього доказу виконання страхувальником обов'язку виконання страхувальником зобов?язання при укладенні Внутрішнього договору страхування повідомив страховика про інші Внутрішні договори страхування, с порушенням цього Порядку.
Судом апеляційної інстанції враховано, що чинним законодавством передбачено право страхувальника укладати декілька договорів страхування, стосовно одного об??єкта страхування з різними страховиками, при цьому наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, є достатнім доказом виконання страхувальником свого обов?язку повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Пункт 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України встановлює, що страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Аналогічні положення містяться в п. 17.3. ст. 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
Отже, чинне законодавство (на момент скоєння ДТП) дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об'єкта з різними страховиками, проте у разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об'єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов?язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування.
Так, станом на дату ДТП - 15.02.2020 автомобіль марки "Volkswagen Passat", державний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 ), був застрахований у Товариства з додатковою відповідальністю " Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" та у відповідача - Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", проте згідно відомостей наявних в матеріалах справи (страховий акт № 20.0320385-1268 та надана МТСБУ інформація) поліс № АО/0320385 з ТДВ "СК "Ю.ЕС.АЙ" (строк дії з 23.03.2019 по 22.03.2021) був укладений раніше, ніж поліс № ЕР/126989962 (строк дії з 28.08.2019 по 27.08.2020), що укладений з відповідачем.
Враховуючи вищенаведені норми, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо нікчемності договору страхування - полісу № ЕР/126989962, укладеного з Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" щодо автомобіля марки "Volkswagen Passat", державний номер НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилався на те, що позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика (страхової компанії) поза межами річного строку, встановленого нормою підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Щодо вказаних заперечень відповідача, суд першої інстанції зазначав наступне.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 33-1.1 статті 33-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної дорожньо-транспортної пригоди.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає.
Поняття "преклюзивні строки" здійснення регулятивного суб'єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю "позовна давність" (строк захисту порушеного права особи).
Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трирічного строку, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
Разом з тим, ані Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ані Цивільний кодекс України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено Цивільним кодексом України при пропуску позовної давності.
Водночас Цивільним кодексом України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).
Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування.
З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.
Крім того суд апеляційної інстанції врахував, що матеріали справи містять повідомлення щодо виплати страхового відшкодування №S1-5/36 від 26.08.2020 направленого ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» на адресу ПрАТ «УСК»: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, що підтверджує звернення протягом року до ПрАТ «УНСК» з повідомленням про настання страхового випадку від 15.02.2020.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали страхової справи №20.0320385-1268 містять лист від ПрАТ «УПСК» №2258/18 від 27.07.2020 направленого на адресу ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ.», листи містить інформацію, що ПрАТ «УПСК» проводить розслідування обставин пригоди, що сталась 15.02.2020 року, за адресою м. Київ, по вул. Шаповала з транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.д, НОМЕР_8 , VIN-код НОМЕР_4 , який був забезпечений в ПрАТ «УПСК» полісом № EP-126989962 та прохання надати інформацію про звернення будь кого з учасників події до Страхової компанії ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ.», та повідомити чи проводилась виплата страхового відшкодування потерпілим по даній події.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідь ПрАТ «УПСК» Nє 6677 від 17.06.2021 містить інформацію про відмову у виплаті у зв?язку зі спливом річного строку звернення.
Як вбачається з матеріалів справи, інформацію про страховий випадок позивачем було отримано 19.03.2020 з повідомлень про ДТП, що має ознаки страхового випадку, від уповноваженої особи пошкодженого транспортного засобу - ОСОБА_2 .
Однак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо дати отримання інформації про страховий випадок від винуватця в ДТП - ОСОБА_1 18.02.2020.
Суд першої інстанції зазначав, що позовна заява не містить доказів саме направлення повідомлення щодо виплати страхового відшкодування №51-5136 від 26.08.2020 на адресу ПрАт «УПСК».
Водночас всупереч встановленого судом першої інстанції факту, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач - ПрАТ «УПСК» під час розгляду даної справи в суді першої інстанції не спростовував отримання листів-повідомлень, заяв про відшкодування шкоди направлених первісним кредитором ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» та новим кредитором ФОП Титорук Т.С. на його адресу.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв?язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги - Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 49.500,00 грн виплаченого страхового відшкодування - підлягають задоволенню за наведених у даній постанові підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення вказаного позову в повному обсязі.
Крім того, позивач звернувся із апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 по справі №910/2999/23, в якій посилався на те, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення.
Тобто, додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. Тож, у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21).
Враховуючи наведене та зважаючи, що суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу та скасував рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023, то додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 також підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу - слід відмовити.
Також суд апеляційної інстанції відхиляє вимогу відповідача зазначену у відзиві на апеляційну скаргу про стягнення на його користь з позивача витрат на професійну правничу допомогу з огляду на задоволення судом апеляційної інстанції позовної заяви в повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, з урахуванням усіх доводів.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційних скаргахі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржувані рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позову повному обсязі, а додаткове рішення - скасуванню, а у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу - слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову в розмірі 2684, 00 грн. покладається на Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», з якої також на користь скаржника підлягає стягненню 4026,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2023 у справі №910/2999/23- задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2023 у справі №910/2999/23 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким:
Позов Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 49.500,00 грн виплаченого страхового відшкодування - задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) 49 500 (сорок девять тисяч п?ятсот гривень) грн. 00 коп. - виплаченого страхового відшкодування.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. за подачу позову та 4026 (чотири тисячі двадцять шість) 00 грн - за подачу апеляційної скарги.
5. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2999/23 - задовольнити.
6. Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2999/23 - скасувати.
7. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
8. Матеріали справи №910/2999/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров