Провадження № 2/641/2145/2025 Справа № 646/3409/25
21 жовтня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Музиченко В.О.,
за участю секретаря судового засідання Микитюк В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 646/3409/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача переплату пенсії в розмірі 91625,03 грн. та сплачений судовий збір.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи з 10.07.2023 року, призначену відповідно до Закону № 1058 «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» на підставі заяви від 28.07.2023 року за № 3719, виписки з акта огляду медико-соціально експертною комісією серії 12ААВ № 709199 від 10.07.2023, виданої міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною м. Харкова. Територіальні органи ПФУ припиняють виплати пенсії, зокрема на підставі відповідної інформації від уповноважених установ, отриманої ними в результаті виконання своїх функціональних обов'язків. Виплата пенсії припинена на підставі довідки виданої Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний центр медичко-соціальної експертизи» від 08.11.2024 № 26 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 10.07.2023. Листом від 22.11.2024 № 2000-0308-8/203566 ОСОБА_1 повідомлено про те, що виплату пенсії призупинено у зв'язку зі скасуванням ІІ групи інвалідності від 08.11.2024. У зв'язку із скасуванням довідки зайво виплачено пенсію у розмірі 91625,03 грн. за період з 10.07.2023 по 30.11.2025 та запропоновано внести зазначені кошти на рахунок Пенсійного фонду України як зайво виплачена пенсія. Враховуючи, що відповідач права на отримання пенсії по інвалідності не має, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.04.2025 року матеріали позовної заяви передані за підсудністю до Комінтернівського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 15.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Водолазьким О.М. подано до суду відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позову та просить суд відмовити в позові в повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позовну заяву представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 вважає рішення прийняте Комунальним закладом охорони здоров'я “Обласний центр медико-соціальної експертизи» у формі довідки №26 протиправним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що відсутні законодавчо визначені підстави для прийняття Комунальним закладом охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» висновку оформленого довідкою №26 від 08.11.2024 р. із одночасним порушенням порядку прийняття такого висновку з огляду на положення пунктів 1.4, 1.10 Інструкції №561. Відповідно довідка №26 від 08.11.2024 р. Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» є протиправною та підлягає скасуванню, в зв'язку з чим він звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом. У позовній заяві, позивач обґрунтовує заявлені вимоги, зокрема обставинами щодо повідомлення відповідача про призупинення виплати пенсії листом від 22.11.2024 № 2000-0308 8/203566, надає копію вказаного листа, натомість не надає доказів його направлення відповідачеві, яке повинно бути оформлене у відповідності до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, документом, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Відповідач на свою адресу не отримував жодного листа від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Також зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь суму переплати пенсії у розмірі 91625 грн. при цьому не надаючи будь-яких розрахунків.
Представник позивача про місце, дату і час розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу за відсутності представника за наявними матеріалами у справі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, представником подано до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без їхньої участі, просив у задоволенні позову відмовити. Надав суду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року, яке набрало законної сили, відповідно до якого визнано протиправним та скасовано рішення КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» викладене у формі довідка № 26 від 08.11.2024 р. про невизнання інвалідом ОСОБА_1 . Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Так судом встановлено, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 709199 від 10.07.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 10.07.2023 року за загальним захворюванням на строк до 10.07.2024 року. Дата чергового переогляду 10.07.2024 року.
Згідно із довідкою про невизнання інвалідом № 26, ОСОБА_1 08.11.2024 року оглядався заочно РЕК КЗОЗ «ОЦМЕ» і за результатами не визнаний інвалідом з 10.07.2023 року.
Рішенням ГУ ПФУ від 19.11.2024 року № 204850015205 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи з 10.07.2023 року, призначену на підставі заяви від 28.07.2023 року за № 3719, виписки з акта огляду медичко-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 709199 від 10.07.2023 року, виданої міжрайонною Слобідською МСЕК м. Харкова. На підставі довідки КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров'я ХМР від 08.11.2024 № 26 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 10.07.2023, прийнято рішення припинення виплати пенсії. Рішення від 04.08.2023 за № 2048500155205 про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ групи скасовано з дати призначення пенсії 10.07.2023.
ОСОБА_1 направлено пропозицію про повернення коштів 20.11.2024 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертиз» про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасувано рішення Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертиз», викладене у формі довідки №26 від 08.11.2024 р. про невизнання інвалідом ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 18.09.2025 року.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.
Згідно ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.
Порядок та підстави повернення суми пенсій, виплачених пенсіонеру, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 та Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21.03.2003 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 25-3 від 25.11.2014).
Згідно пункту 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку, у разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.
Отже, стягнення надмірно сплачених сум пенсій передбачене лише у випадках, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації, ненадання відповідної інформації або внаслідок рахункової помилки органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
Верховний Суд у постанові від 18.08.2020 року у справі №638/10460/17 дійшов висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані пенсійним органом за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним. Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 487/3380/16-а та від 11.02.2020 року у справі № 761/41107/16-а.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених чим кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області або надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з його боку при отриманні наведеної в позові суми, позивач суду не надав.
Крім того, на даний час в судовому порядку визнано протиправною та скасовано довідку про невизнання ОСОБА_1 інвалідом, на підставі якої позивачем було прийнято рішення № 204850015205 від 19.11.2024 про скасування ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ групи з дати її призначення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Питання про судові витрати, підлягає вирішенню в порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.11, 14, 16, 526, 530, 549, 611, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, адреса місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О.Музиченко