Справа № 503/338/25
Провадження № 1-кп/503/69/25
Іменем України
21 жовтня 2025 року м. Кодима
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження) з ДУ "Одеський слідчий ізолятор" за участю обвинуваченого ОСОБА_4 та з власних технічних засобів за участю адвоката ОСОБА_5 клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024160000001144 від 09.09.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Болград Одеської області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_3 , не працюючого, раніше не судимого в розумінні ст.89 КК України, на даний час притягується до кримінальної відповідальності Приморським районним судом міста Одеси за ч.2 ст.185 КК України та Ширяївським районним судом Одеської області за ч.1 ст.309 та ч.2 ст.310 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця Республіки Вірменія, громадянина Республіки Вірменія, проживаючого в АДРЕСА_4 , не працюючого, раніше неодноразово засудженого, на даний час притягується до кримінальноївідповідальності Приморським районним судом м. Одеса за ч.2 ст.307 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
У провадженні Кодимського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 та кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Прокурор у судовому засіданні подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на те, що строк тримання під вартою спливає 25.10.2025 року на стадії судового провадження, однак ризики на час подання вищевказаного клопотання не зменшилися та продовжують існувати. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений можуе здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України.
Прокурор вважає, що у зазначеному випадку метою продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання підвартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 є забезпечення виконання останнім, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду під впливом тяжкості покарання, що йому загрожує у випадку визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків шляхом їх схиляння до зміни показів в рамках даного кримінального провадження або взагалі відмови від надання показів; вчиняти інші кримінальні правопорушення, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 на даний час притягується до кримінальної відповідальності за вчинення інших злочинів.
Крім того, обвинувачений може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
З огляду на вищевикладене, прокурор просив задовольнити клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який закінчується 25.10.2025 року та визначити обвинуваченему заставу, як вид альтернативного запобіжного заходу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із покладенням на них обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
У судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав та просив їх задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на те, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. А тому, враховуючи незадовільний стан здоров'я обвинуваченого та наявність у нього постійного місця проживання, просила застосувати до ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Крім того, захисник звернула увагу суду на те, що у обвинуваченого ОСОБА_4 взагалі не має грошових коштів для внесення застави навіть у мінімальному розмірі, визначеному законом.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вбачається зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
При прийнятті даного рішення суд також приймає до уваги праву позицію, яка викладена в Листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року, № 511-550/0/4-13, де вказано що суд повинен зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені уст. 177 КПК України. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України».
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі Харченко проти України суд також зауважує, що згідно зі статтею 253 КПК України національний суд, віддаючи особу до суду, зобов'язаний вирішити питання про зміну, скасування чи обрання запобіжного заходу. Не вбачається, що від суду вимагається умотивовувати своє рішення про подовження строку тримання обвинуваченого під вартою та встановлювати строк, на який особа має залишатися під вартою.
Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, суд приймає до уваги наступні відомості: незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, що підтверджується відповідною медичною документацією, яка міститься в матеріалах судового провадження, наявність у останнього зареєстрованого місця проживання та міцних соціальних зв'язків; відсутність судимості, враховуючи, що вироки в інших кримінальних провадженнях, порушених щодо ОСОБА_4 , судом ще не ухвалені.
Натомість, прокурором в поданому клопотанні хоч і доведені обставини, викладені в п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КК України, однак не доведено жодними матеріалами (доказами), про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Крім того, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, згідно установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
На підставі викладеного суд вважає, що не має подальшої необхідності тримати обвинуваченого під вартою. На цей час судом не встановлено виняткових обставин, які б виправдовували подальше обмеження права обвинуваченого на свободу, та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Таким чином, зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_4 ніяким чином не зашкодить встановленню всіх обставин по кримінальному провадженні та не перешкодить кримінальному провадженню в інший спосіб.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
З гідно ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, для запобігання існуючим ризикам достатнім буде застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, без використанням електронного засобу контролю. Крім того, саме такий запобіжний захід як домашній арешт в змозі забезпечити дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час продовження судового розгляду кримінального провадження. На думку суду, сам факт наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не може виключати можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, враховуючи сукупний аналіз обставин злочину та особи обвинуваченого.
Окрім цього, застосовуючи, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього наступні обов'язки: прибувати до Кодимського районного суду Одеської області за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_3 , без дозволу суду; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими учасниками кримінального провадження.
Керуючись ст. ст.369-372,376 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - відмовити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, без використання електронного засобу контролю, заборонивши ОСОБА_4 залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня, строком на два місяці, тобто до 15 грудня 2025 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 виконання наступних обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до Кодимського районного суду Одеської області за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_3 , без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими учасниками даного кримінального провадження;
Обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнити з-під варти в залі суду та негайно доставити до місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченому, що згідно ч.5 ст. 181 КПК України, працівники ОВС, з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Встановити строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу до 15.12.2025 року включно.
Виконання ухвали доручити ВПД №1 Березівського РУП ГУНП в Одеській області та зобов'язати негайно поставити на облік ОСОБА_4 , про що повідомити суд.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому ОСОБА_4 після її проголошення.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали для виконання направити начальнику ВПД №1 Березівського РУП ГУНП в Одеській області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1