Справа №491/602/25
Провадження № 2/491/447/25
іменем України
22 жовтня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне некомерційне підприємство «Любашівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Любашівської селищної ради»,
Керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області,діючи в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Національної служби здоров'я України кошти, витрачені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_3 , в сумі 13879,48 гривень, які перерахувати в дохід Державного бюджету України.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 27 лютого 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Потерпілою у даному кримінальному провадженні була ОСОБА_3 . В ході проведення досудового розслідування встановлено, що потерпіла ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні КНП «Любашівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Любашівської селищної ради» з 01 до 07 жовтня 2024 року. Згідно довідки КНП «Любашівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Любашівської селищної ради» № 201 від 14 березня 2025 року розмір витрат, понесених медичним закладом за рахунок коштів Національної служби здоров'я України на лікування потерпілої ОСОБА_3 становить 13879,48 гривень. Оскільки цивільний позов про відшкодування витрат, понесених медичною установою на лікування потерпілої ОСОБА_3 від кримінального правопорушення під час розгляду вказаного кримінального провадження прокурором не заявлявся, це питання не вирішувалося в порядку кримінального судочинства, керівник прокуратури просить стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Національної служби здоров'я України витрати на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 13879,48 гривень.
10 липня 2025 року ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області вище зазначену справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України (а.с.64-65).
Ухвалою суду від 02 вересня 2025 року задоволено клопотання відповідача - прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (а.с.79-80).
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.87).
Представник позивача - прокурор Бровченко В.С. надала через канцелярію суду письмову заяву, в якій просить провести судовий розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Також представник вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, оскільки він належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив (а.с.92).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув,причини неприбуття невідомі. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.91).
Представник Національної служби здоров'я України в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України.
Представник третьої особи - КНП «Любашівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Любашівської селищної ради» в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України (а.с.89). Водночас, в матеріалах справи міститься заява представника в особі керівника Підприємства Фоміна Д.А., в якій просить розгляд справи здійснити за відсутності третьої особи, позовні вимоги підтримує та вважає їх такими, що підлягають задоволенню (а.с.69-71).
Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі палати КГС від 08 грудня 2022 року у справі № 921/542/20 «40. Відповідно до частин першої, третьої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. 41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»). 42. Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини»"). 43. На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ від 01 квітня 2008 року щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), рішення ЄСПЛ від 17 липня 2012 року у справі «Мускат проти Мальти» (Muscat v. Malta). 44. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).».
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Про перебування у провадженні Ананьївського районного суду Одеської області даної справи відповідачеві відомо (а.с.72, 75, 84, 91).
З заяви відповідача про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження вбачається, що вимоги до нього про стягнення витрат на лікування потерпілої відповідачем не визнаються, посилаючись на не долучення ніяких доказів здійснення таких витрат. Крім того, як зазначає відповідач, усі витрати на лікування потерпілої здійснювались ним особисто. При цьому, будь-яких доказів цьому відповідачем не надано. Тобто відповідач висловив свою думку щодо пред'явлених до нього позовних вимог.
Відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористався, зокрема, відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, не надав. Тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Верховний Суд в постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду цієї справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
Суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене, положення статтей 128, 131, 223 ЦПК України, наявність відомостей про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи.
У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
В частині першій статті 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Підставою представництва прокурором інтересів держави у суді відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Крім того, в ряді справ Європейський суд з прав людини звертав увагу, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію: «…сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави…».
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Судом встановлено, що у даній справі звернення прокурора з позовом обґрунтовано невжиттям відповідних заходів для відшкодування витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення Національною службою здоров'я України, про що остання була повідомлена листом Любашівської окружної прокуратури Одеської області (а.с.55).
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засідання встановлено, що вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 27 лютого 2025 року у справі № 491/86/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки (а.с.21-27). Вирок суду набрав законної сили 31 березня 2025 року.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно листа Ананьївської міської ради від 07 липня 2025 року за вихідним № 04-32/2071 відповідач змінив прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (а.с.62-63).
Згідно листа КНП «Любашівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Любашівської селищної ради» витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_3 за період з 01 до 07 жовтня 2025 року склали 13879,48 гривень, що були перераховані на рахунок Підприємства Національною службою здоров'я України на підставі поданих звітів (а.с.30-35). Також повідомлено, що КНП «Любашівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Любашівської селищної ради» до суду з цивільним позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 від злочину не зверталось.
Відповідно до листа Національної служби здоров'я України від 19 травня 2025 року за вихідним № 20930/2-16-25, НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави органами прокуратури стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілих від кримінальних правопорушень. Також повідомлено, що у 2024 році між НСЗУ та КНП «Любашівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Любашівської селищної ради» укладено договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №№ 3627-Е124-Р000, 0940-Е124-Р000 (а.с.52-54).
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо кримінальне правопорушення вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Згідно частини другої статті 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.
Відповідно до частини сьомої статті 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
У пункті 2 Порядку передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Згідно пункту 4 вищезазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.
Згідно зі статтями 140, 142 Конституції України та статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №915/20/18 зазначено, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Згідно частини третьої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до статті 167 ЦК України держава діє в цивільних правовідносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно статті 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров'я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері. Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров'я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.
Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефектно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Відповідно до частини першої статті 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Згідно частини третьої статті 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», Положення про Національну службу здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1101 від 27 грудня 2017 року (далі - Положення), Національна служба здоров'я України (далі - НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров'я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.
НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - програма, що визначає перелік та обсяг медичних (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.
Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» однією з основних функцій НСЗУ, як Уповноваженого органу, передбачено укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.
У пункті 8 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 410 від 25 квітня 2018 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1067 від 06 жовтня 2021 року), передбачено, що надавач зобов'язується надати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.
З матеріалів справи вбачається, що послуги КНП «Любашівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Любашівської селищної ради»пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до підпункту 14 пункту 5 Положення НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво НСЗУ в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби НСЗУ, а також забезпечує представництво інтересів НСЗУ в судах України та інших органах через представників.
Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1086 від 24 грудня 2019 року затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, який визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 3 Порядку, розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є НСЗУ.
Згідно частини четвертої статті 20 Бюджетного кодексу України відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.
Відповідно до підпунктів 8, 10 пункту 5 розділу 1 Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 574 від 14 грудня 2001 року (в редакції наказу Міністерства фінансів України № 112 від 15 березня 2019 року), відповідальний виконавець, зокрема, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів у бюджетному процесі; головний розпорядник та відповідальний виконавець у встановленому порядку здійснюють контроль за дотриманням бюджетного законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу з метою забезпечення ефективного та результативного управління бюджетними коштами.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Частинами шостою та сьомою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, внаслідок якого потерпіла ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, у зв'язку з чим ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «Любашівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Любашівської селищної ради» з 01 до 07 жовтня 2024 року, на що закладом охорони здоров'я було витрачено 13879,48 гривень.
Оскільки НСЗУ на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій витратила державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг потерпілій ОСОБА_3 , яка перебувала на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_2 , то суд дійшов висновку, що дані кошти необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь НЗСУ та зарахувати до Державного бюджету України.
Заявлений розмір витрат на лікування потерпілої від злочину відповідачем жодним чином не спростований.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач в силу пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне згідно статті 141 ЦПК України та статті 4 Закону України «Про судовий збір» судові витрати у вигляді судового збору стягнути з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13 76-81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд
Позовну заяву керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне некомерційне підприємство «Любашівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Любашівської селищної ради», задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь держави в особі Національної служби здоров'я України витрати, понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілої від кримінального правопорушення в розмірі 13879 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 48 коп., які перерахувати в дохід до Державного бюджету за наступними реквізитами: отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський район/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.податок), рахунок UA978999980313080115000026011.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: Орган, в інтересах якого виступає позивач:Любашівська окружна прокуратура Одеської області; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 03528552; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 66502, Одеська область, Подільський район, с-ще. Любашівка, вул. Володимира князя, буд. 107 Національна служба здоров'я України; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42032422; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 19
Відповідач: Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:ОСОБА_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 Комунальне некомерційне підприємство «Любашівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Любашівської селищної ради»; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 01998822; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 66502, Одеська область, Подільський район, с-ще. Любашівка, вул. Софіївська, буд. 47
Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
У відповідності до положень частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 22 жовтня 2025 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Желясков
Рішення суду набрало законної сили «____» __________________20____ року.
Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/602/25 Ананьївського районного суду Одеської області.