Справа №303/3885/25
2/303/1354/25
09 жовтня 2025 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого - судді Куцкір Ю.Ю.
з участю секретаря судових засідань Славич М.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідачів Бородій В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Попович Віта Володимирівна про визнання договору недійсним, -
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Попович В.В. про визнання договору недійсним.
Позов мотивований тим, що 14.06.2017 року о 13 год. 00 хв., відповідач ОСОБА_3 , знаходячись на території дворогосподарства за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з метою спалювання сіна, під стіною господарського приміщення, розпалила багаття, в результаті чого вогонь перекинувся на вищевказане господарське приміщення, а з нього в подальшому на сусідський будинок та гаражне приміщення з надбудовою за адресою: АДРЕСА_2 , які належали матері позивача ОСОБА_5 . В результаті пожежі будинок та гаражне приміщення з надбудовою за адресою: АДРЕСА_2 , які належали матері позивача ОСОБА_5 були знищені вогнем.
Згідно висновків експерта судової будівельно-технічної експертизи №207 від 01.12.2017 року та №208/17 від 08.12.2017 року сума збитків, які були нанесені матері позивача ОСОБА_5 становила 2 441 671 гривень.
25.04.2018 року вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області було задоволено цивільний позов ОСОБА_5 , стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , матеріальну шкоду в розмірі 2 261 621 гривень. Даний вирок набув законної сили.
23.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. відкрито виконавче провадження №60122010 з примусового виконання вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.04.2018 року.
В межах даного виконавчого провадження приватним виконавцем Лукеча О.В., з метою повного та фактичного виконання виконавчого документа, 29.09.2019 року винесено Постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить Боржнику у межах суми звернений стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження, що разом становить 2 488 062,22 гривень.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.04.2025 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_5 на її правонаступника ОСОБА_2
08.05.2025 року приватним виконавцем Лукеча О.В. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено стягувача ОСОБА_5 на її правонаступника ОСОБА_2 .
В результаті здійсненої виконавцем Лукеча О.В. перевірки майнового стану боржника було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення. Однак, під час детального вивчення отриманої інформації було встановлено, що боржник мав у власності нерухоме майно та здійснив його відчуження.
Так, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, відповідачу ОСОБА_3 , на праві приватної власності, належало домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
16.02.2018 року відповідач ОСОБА_3 уклала Договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Попович В.В., зареєстрований в реєстрі за номером: 361, згідно якого відчужила належний їй житловий будинок відповідачці ОСОБА_4 , яка є її дочкою.
Відчуження відповідачем ОСОБА_3 нерухомого майна робить неможливим виконання нею зобов'язання з відшкодування матеріальної шкоди спричиненої ОСОБА_5 .
Представник позивача вважає, що Договір купівлі-продажу житлового будинку від 16.02.2018 року, тобто який і є предметом спору, був укладений між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою уникнення відшкодування матеріальної шкоди спричиненої вчиненням злочину, вчинений з недодержанням вимог закону, порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності, вчинений на шкоду кредитору, а відтак є фраудаторним та підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі і надано відповідачам можливість для подання відзиву, а третій особі на подання письмового пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі .
Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав до суду відзиви на позовну заяву в якому заперечив щодо задоволення позову.
Мотивом заперечення зазначено те, що 16.02.2018 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений Договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно висновку експерта про ринкову вартість зазначеного нерухомого майна від 05.02.2018 року, ринкова вартість оцінки такого будинку становила 155 097 гривень. Відповідно до умов договору, продавець продала, а покупець купила у власність зазначений будинок за ціною у 155 097 гривень і дану суму продавець отримала у повному обсязі. Отримані кошти, а також і інші кошти, що всього становило 180 050 гривень, відповідач ОСОБА_3 передала ОСОБА_5 , як часткове відшкодування завданих нею збитків.
Таким чином, представник відповідача вважає, що між відповідачами був укладений договір відповідно до чинного законодавства України, а отже заявлені вимоги позивачем є необґрунтовані не доведені належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позові.
Представник відповідачів ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову з мотивів викладених у відзивах на позовну заяву.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Попович В.В. в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказами в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч. 6, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Судом встановлено, що 16.02.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору, продавець ОСОБА_3 продала, а покупець ОСОБА_4 купила у власність зазначений будинок (а.с. 21-24, 106-113).
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.04.2018 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.270 КК України та призначено їй покарання у виді 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік та зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. На підставі п. «г» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» засуджену ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання. Цим же вироком цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 із зменшеними вимогами задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 2 261 621 гривень (а.с. 25-27).
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 органом досудового розслідування було направлено прокурору 27.02.2018 року, який був затверджений останнім 28.02.2018 року (а.с. 28-31).
23.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В., на підставі виконавчого листа №303/1179/18 виданого 01.04.2019 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 2 261 621 гривень, було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №60122010 (а.с. 32, 33).
Цього ж числа, приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. було винесено Постанову про арешт майна боржника (а.с. 34).
15.10.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. було винесено Постанову про арешт коштів боржника (а.с. 35).
Із Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.01.2022 року вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 36).
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.04.2025 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_5 на її правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП №60122010 (а.с. 37-39).
08.05.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. було винесено Постанову про заміну сторони виконавчого провадження, стягувача на правонаступника ОСОБА_2 (а.с. 40).
Із Висновку про вартість об'єкта оцінки від 14.05.2025 року, вбачається, що оціночна (ринкова) вартість житлового будинку АДРЕСА_1 , станом на 16.02.2018 року, становить 1 198 400 гривень (а.с. 45-47).
Із Висновку про вартість майна, станом на 03.06.2025 року, вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 , становить 2 160 971,61 гривень (а.с. 61-63).
На виконання ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2025 року про забезпечення доказів, приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Попович В.В., було надіслано на адресу суду копію договору купівлі-продажу та інші документи, на підставі яких посвідчувався зазначений договір купівлі-продажу. Серед таких документів міститься і Висновок про вартість майна, який був виготовлений станом на 15.02.2018 року, де зазначена вартість житлового будинку АДРЕСА_1 , що становить 155 097 гривень (а.с. 105-139).
Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 753/765/17 з аналогічних правовідносин, цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
У свою чергу, із матеріалі справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу 16.02.2018 року із своєю дочкою ОСОБА_4 , а саме через два дні (14.02.2018 року) після повідомлення їй органом досудового розслідування підозри у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.270 КК України, тобто у порушенні встановлених вимог законодавства про пожежну безпеку, що спричинило майнову шкоду у особливо великому розмірі. Внаслідок такого правочину відбувся перехід права власності від ОСОБА_3 до її дочки ОСОБА_4 , що свідчить що вони діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами стосовно кредитора, оскільки укладений договір купівлі-продажу житлового будинку порушує майнові права та інтереси кредитора направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
За викладених обставин справи вбачається, що сторони договору купівлі-продажу не передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином, а їх дії були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення, тобто вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.04.2018 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди у розмірі 2 261 621 гривень.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 750/5751/20-ц, в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
З урахуванням наведеного, вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу, зміст яких суперечить вимогам ЦК України, суд враховує наступні обставини:
1) договір купівлі-продажу житлового будинку був укладений між матір'ю ОСОБА_3 і дочкою ОСОБА_4 16.02.2018 року, тобто через два дні (14.02.2018 року) після повідомлення їй органом досудового розслідування підозри у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.270 КК України, тобто у порушенні встановлених вимог законодавства про пожежну безпеку, що спричинило майнову шкоду у особливо великому розмірі;
2) нерухоме майно відчужене на користь близького родича - дочки ОСОБА_4 ;
4) на час розгляду справи в суді майнова шкода ОСОБА_5 завдана ОСОБА_3 у розмірі 2 261 621 гривень не сплачена.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що ОСОБА_3 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора, оскільки відчуження належного їй нерухомого майна відбулося 16.02.2018 року,тобто через два дні після повідомлення їй органом досудового розслідування підозри у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.270 КК України, тобто у порушенні встановлених вимог законодавства про пожежну безпеку, що спричинило майнову шкоду у особливо великому розмірі, а тому вважає, що такі дії вчинено з метою уникнення звернення стягнення кредитором на вказане майно. Укладення особою договору купівлі-продажу нерухомого майна зі своїм близьким родичем з метою приховання цього майна від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення заподіяної шкоди, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена спірним правочином, а тому такий правочини є фіктивними і відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України визнаються судом недійсними.
У свою чергу, відповідачами та його представником не надано суду належних та достовірних доказів, що під час укладення спірного договору їхня внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, та що сторони договорів передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами.
Таким чином, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 13, 16, 202, 203, 234, 717 та ст.ст. 81, 206, 274, 258-259, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним Договір купівлі-продажу житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 16.02.2018 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , посвідченим приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Попович В.В., за реєстровим №361.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на житловий будинок розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) гривень.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) гривень.
Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Попович Віта Володимирівна, місце знаходження: м.Мукачево, вул.Духновича, 25/1, Закарпатська область.
Повний текст рішення суду складений 17.10.2025 року.
Головуючий Ю.Ю. Куцкір