Провадження № 11-сс/803/1937/25 Справа № 202/8145/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 вересня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024041230002220 від 22 жовтня 2024 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 24 листопада 2025 року включно.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме останній, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винуватим, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, при ховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків шляхом вмовляння, підкупу, психологічними та фізичними методами тиску, з метою схили до зміни показань.
Слідчим суддею визнано недоведеним органом досудового розслідування ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, який спростовується тим, що підозрюваний раніше не судимий.
Слідчий суддя, врахувавши, що ОСОБА_10 є раніше не судимим, підозрюється у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 185 КК, що складається з одного епізоду злочинної діяльності, має постійне місце проживання, є особою похилого віку, дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, тому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є достатнім для нівелювання заявлених ризиків.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень.
Прокурор зазначає про доведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК. Щодо ризику можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, вказано, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який у разі визнання його винуватим передбачено покарання виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Підозрюваний офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, на території України не має сім'ї та утриманців, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, які могли б стримати його не покидати місце проживання. Крім того, в ході допитів свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 встановлено, що 24.09.2025 після виходу публікації в телеграм-каналі “ ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якій вказувалося про привласнення грошових коштів підопічних Криворізького психоневрологічного інтернату, директором якого тривалий час був ОСОБА_7 , останній зібрав свої речі з місця тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 та планував переїжджати. Враховуючи те, що ОСОБА_7 не підлягає мобілізації за віком, не має обмежень на виїзд за кордон під час воєнного стану, відповідно до його пояснень в суді його діти мешкають за кордоном, в наявності має дійсний до 09.07.2035 закордонний паспорт, який він отримав лише два місяці тому. За таких обставин наявні підстави вважати, що суворість можливого покарання, відсутність міцних соціальних зв'язків, можуть спонукати його до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності та свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК. Під час досудового розслідування відшукані не всі речові докази у кримінальному провадженні та можуть бути приховані в інших місцях, дотепер не встановлено місцезнаходження банківської картки, належної ОСОБА_13 , гроші з якої зняв та привласнив собі ОСОБА_7 .
Реальним є ризик впливу на свідків, оскільки повідомлення про підозру ґрунтується в тому числі і на їх показах. Прикладом впливу на свідків є поведінка свідка ОСОБА_12 , яка при допиті повідомила, що 24.09.2025 попросила ОСОБА_7 з'їхати з її квартири, яку він орендував у неї з травня 2025 року, а вже 26.09.2025 цей свідок з'явилася до слідчого судді з заявою, що вона хоче взяти ОСОБА_7 на поруки і навіть дозволяє мешкати йому в своїй квартирі, в якій ухвалою слідчого судді визначено місце цілодобового домашнього арешту. Враховуючи, що ОСОБА_7 раніше притягався до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 185 КК та був звільнений від покарання на підставі Закону України “Про амністію у 2014 році», що свідчить про його схильність до вчинення корисливих злочинів. Застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити.
В судовому засіданні підозрюваний і його захисники заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на її безпідставність, просили відмовити в її задоволенні, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
З вимог ст. 177 КПК слідує, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною першою статті 194 КПК передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи апеляційної скарги прокурора про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неспроможними, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання слідчого, та не оскаржуються прокурором в апеляційній скарзі. Сторона захисту апеляційну скаргу з підстав необґрунтованості підозри не подавала.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки стороною обвинувачення не доведено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання заявленим ризикам.
З таким висновком слідчого судді апеляційний суд погоджується, оскільки він в повній мірі відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, вимогам кримінального процесуального закону та підтверджується наданими доказами.
Частиною третьою статті 176 КПК, передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
При оцінці обґрунтованості ризиків та ймовірності їх настання слідчий суддя належним чином обґрунтував та визнав доведеними ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, а також взяв до уваги дані про особу підозрюваного, наявність в нього постійного місця проживання, його вік, який є особою похилого віку, останній раніше не судимий, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, який складається з одного епізоду злочинної діяльності.
Ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема суворістю ймовірного покарання, яке підозрюваному загрожує у разі визнання його винуватим, адже злочин, у якому обґрунтовано він підозрюється є тяжким та передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від слідства і суду, колегія суддів зважає на те, що існує достатньо висока ймовірність того, що ОСОБА_7 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Водночас тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, обґрунтовано існує, враховуючи, що наразі не проведені всі необхідні слідчі та розшукові дії, тому є підстави вважати, що без застосування запобіжного заходу підозрюваний може знищити, приховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Обґрунтовано слідчий суддя визнав недоведеним стороною обвинувачення наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки належних доказів в існування даного ризику суду не надано, враховуючи, що ОСОБА_7 є особою, яка раніше не судима.
Необґрунтованими є посилання прокурора в апеляційній скарзі в підтвердження наявності ризику п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, що ОСОБА_7 раніше притягався до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 185 КК та був звільнений від покарання на підставі Закону України “Про амністію у 2014 році», тому ці обставини свідчать про його схильність до вчинення корисливих злочинів.
Таким чином, слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, належним чином врахував його особу та дійшов обґрунтованого висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту у повній мірі забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та зможе запобігти доведеним ризикам.
Отже, колегія суддів не знайшла беззаперечних доказів або обставин, які б свідчили, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Крім того, належних доводів щодо їх наявності прокурор також не наводить, відомостей про порушення підозрюваним умов застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суду не надано.
Згідно з прецедентною практикою Суду, домашній арешт вважається, з огляду на його ступінь і інтенсивність, позбавленням волі у значенні статті 5 Конвенції (див. Бузаджи проти Республіки Молдова [ВП]).
Суд постановив, що цей вид позбавлення волі вимагає відповідних і достатніх підстав, як і досудового ув?язнення. Вона зазначила, що поняття «ступінь обмеження» та «інтенсивність обмеження» у прецедентній практиці, як критерії застосовності статті 5, стосуються виключно ступеня обмеження свободи пересування, а не відмінностей у комфорті або внутрішнього режиму у різних місцях утримання. Таким чином, Суд застосовує ті ж критерії для позбавлення волі, незалежно від того, де заявник утримувався (там же, §§ 113 14).
У справі “Ігнатов проти України», заява № 40583/15, рішення від 15.12.2016, ЄСПЛ зазначив, що ризик того, що обвинувачений може перешкодити належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою (див. Строган проти України, № 30198/11, § 97, 6 жовтня 2016 р.).
Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року п. 80 рішення, неодноразово наголошував, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов законного та обґрунтованого висновку, що на даному етапі досудового розслідування з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання встановленим ризикам стосовно нього можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який також пов'язаний із обмеженням особистої свободи і дозволить контролювати його поведінку.
Наданими матеріалами клопотання, а також прокурором в судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанціях не доведено обставини, передбачені ч. 3 ст. 176, ч. 1 ст. 183 та п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, а саме, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З огляду на викладене, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись статті 132, 176, 177, 181, 183, 193, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 вересня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4