Провадження № 11-кп/803/2951/25 Справа № 205/2054/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2025 року у кримінальному провадженні № 12022041690000056 від 17 січня 2022 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Болнісі Грузія, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, останній раз: 06.07.2020 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнений в залі суду по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2025 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 20 січня 2022 року до дня набрання цим вироком законної сили. Вирішено долю речових доказів.
Цим вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим за умисні дії, що виразилися в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, за таких обставин.
ОСОБА_7 16.01.2022 близько 21:40 год., через не зачинені двері зайшов до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: м Дніпро, вул. Каравєва, буд. 68, який належить ОСОБА_9 . При цьому на голові та обличчі у ОСОБА_7 була шапка-маска (балаклава), а у руці він тримав власний ніж, які він заздалегідь приготував для здійснення цього нападу. Знаходячись у вищевказаному магазині, ОСОБА_7 пройшов у касову зону, де перебували раніше незнайомі йому ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Одразу після цього, діючи умисно з корисливим мотивом, утримуючи в правій руці ніж, ОСОБА_7 висловив негайну вимогу до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 передати йому грошові кошти за реалізацію товару з даного магазину, та при цьому погрожуючи потерпілим ножем, тобто застосуванням небезпечного для життя чи здоров'я насильства. Після цього ОСОБА_10 , усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, вищевказану вимогу ОСОБА_7 виконав, а саме відкрив шухляду, де зберігалися грошові кошти за реалізацію товару в магазині, та ОСОБА_7 взяв своєю рукою грошові кошти з даної шухляди в розмірі 3921,75 грн.
В подальшому, продовжуючи реалізацію вищевказаного умислу, ОСОБА_7 , погрожуючи ножем, оголосив вимогу до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 віддати йому їх мобільні телефони. На дану вимогу потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , продовжуючи усвідомлювати небезпеку для свого життя чи здоров'я, віддали ОСОБА_7 свої мобільні телефони, а саме телефон ОСОБА_10 iPhone 10 та телефон ОСОБА_11 Samsung A10s. Утримуючи при собі викрадене майно, а саме грошові кошти в сумі 3921 гривень 75 копійок, мобільний телефон марки Samsung A10s, вартість якого складає 2719 грн., та мобільний телефон iPhone 10, вартість якого складає 2335 грн., ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник, а викраденими майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав майнову шкоду ОСОБА_10 , в розмірі 2335 грн, ОСОБА_11 в розмірі 2719 грн. та ОСОБА_9 в сумі 3921 гривень 75 копійок.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим за ч. 1 ст. 187 КК та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, стягнути з нього на користь держави витрати, пов'язані із залученням експертів на загальну суму 4084,50 гривень. В мотивувальній частині вироку вказати, що умисні дії, які виразилися в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 187 КК. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та міру покарання, вказує, що вирок постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, висновки суду першої інстанції містять істотні суперечності. Так в мотивувальній частині вироку судом вказано, що у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування залучався експерт для проведення судової товарознавчої експертизи, судової трасологічної експертизи, судової експертизи відео-, звукозапису, тому слід стягнути з обвинуваченого витрати на їх проведення на користь держави. Проте в резолютивній частині вироку рішення про стягнення цих витрат відсутнє, чим порушено судом вимоги ч. 2 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Крім того, суд допустив суперечності в мотивувальній частині вироку щодо норми, за якою слід кваліфікувати дії обвинуваченого, а саме судом встановлено, що дії останнього виразилися в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, водночас кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 121 КК замість ч. 1 ст. 187 КК. На думку прокурора, цю суперечність необхідно усунути.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор частково підтримав апеляційну скаргу прокурора, оскільки підстав для ухвалення нового вироку немає, тому апеляційну скаргу просить задовольнити частково, а вирок суду змінити, стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз та усунути описку в мотивувальній частині вироку, вірно зазначивши кваліфікацію за ч. 1 ст. 187 КК замість ч. 2 ст. 121 КК.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав думку прокурора та не заперечував проти часткового задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 187 КК в апеляційні скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст. 404 КПК апеляційним судом не переглядаються.
За вимогами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
В апеляційній скарзі прокурор як на підставу для скасування вироку суду посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд не вирішив питання щодо стягнення процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів для проведення експертиз. При цьому прокурор не оскаржує вид та розмір покарання, правильність кваліфікації дій та не наводить інших підстав для скасування вироку та ухвалення нового, передбачених ст. 420 КПК.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17 (провадження № 13-47кс20) виснувала, що невирішення питання про розподіл процесуальних витрат не може бути єдиною підставою для скасування прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, оскільки не є істотним порушенням вимог КПК та не впливає на вирішення питання кримінально-правової кваліфікації, доведеності винуватості і призначення покарання.
Колегія суддів вважає слушними доводи прокурора щодо невирішення місцевим судом при ухваленні вироку питання про стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого, водночас апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, оскільки допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону не впливають на вирішення питання кримінально-правової кваліфікації, доведеності винуватості і призначення покарання, тому їх можливо усунути шляхом зміни вироку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК до процесуальних витрат відносяться зокрема витрати, пов'язані із залученням експертів, які за вимогами ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави.
Відповідно до ст. 126 КПК питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у вироку, який підлягає обов'язковому виконанню, зокрема, в частині їх стягнення.
За вимогами п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 368 КПК суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі та в разі, якщо обвинувачуються декілька осіб, вирішує питання про стягнення процесуальних витрат окремо щодо кожного обвинуваченого.
Як видно з матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування проведено судову товарознавчу експертизу № 632/633-22 від 16 лютого 2022 року, вартість якої складає 377 гривні 54 копійки, судову трасологічну експертизу № СЕ-19/104-22/2019-Д від 19 січня 2022 року вартість якої складає 686 гривні 48 копійки та судову експертизу відео-, звукозапису № СЕ-19/104-22/127ж-ВЗ від 22 червня 2022 року, вартість якої складає 3020 гривні 48 копійки.
Таким чином загальні документально підтверджені витрати із залученням експертів у даному кримінальному провадженні складають 4084,50 гривень.
Разом з тим, ухвалюючи вирок, суд першої інстанції, хоча і зазначив в його мотивувальній частині про залучення експерта для проведення вказаних експертиз та необхідність стягнення витрат на їх проведення з обвинуваченого на користь держави, проте в резолютивній частині вироку рішення про відшкодування процесуальних витрат не ухвалив, внаслідок чого допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, як з обвинувального акта, так і з вироку суду видно, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 187 КК за умисні дії, що виразилися в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_7 знайшла повне підтвердження під час судового розгляду даного кримінального провадження та його умисні дії, що виразилися в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, кваліфіковано правильно, проте помилково зазначив за ч. 2 ст. 121 КК замість ч. 1 ст. 187 КК. Водночас вказане свідчить про допущення судом описки, яка підлягає виправленню.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду слід змінити.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 408 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2025 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 187 КК України, змінити.
Зазначити в мотивувальній частині вироку, що умисні дії, які виразилися в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 187 КК.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 632/633-22 від 16 лютого 2022 року в розмірі 377 гривні 54 копійки.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення судової трасологічної експертизи № СЕ-19/104-22/2019-Д від 19 січня 2022 року в розмірі 686 гривні 48 копійки.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення судової експертизи відео-, звукозапису № СЕ-19/104-22/127ж-ВЗ від 22 червня 2022 року в розмірі 3020 гривні 48 копійки.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а особою, яка тримається під вартою - в той самий строк з дня отримання ухвали.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4