Провадження № 11-сс/803/1984/25 Справа № 204/10449/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 07 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22025040000000354 від 07 березня 2025 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Кривий Ріг, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.2 ст. 201 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
підозрюваної ОСОБА_7
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 07 жовтня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Дніпропетровській області підполковника юстиції ОСОБА_9 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокурори ОСОБА_10 та продовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 05 грудня 2025 року з визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, а також продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме остання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Слідчий суддя, врахував особу підозрюваної, наявність ризиків та тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання її винуватою та дійшов висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти наявним ризикам.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує про недоведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри. Вважає, що заявлені ризики не доведені. У клопотанні сторона обвинувачення обмежилася декларативними твердженнями без посилання на конкретні матеріали кримінального провадження, які б підтверджували наявність заявлених ризиків. Слідчий суддя безпідставно погодився з доводами прокурора, що заявлені ризики не зменшилися, не надавши при цьому жодної оцінки фактичним даним. Підозрювана раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, має міцні соціальні зв'язки, постійне місця проживання, навчання, позитивну характеристику, після повідомлення про підозру не перешкоджала слідству і не намагалася впливати на інших осіб. Визначена слідчим суддею застава є непомірною для підозрюваної, непропорційною її доходам та не відповідає вимогам справедливості та розумності.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрювана та її захисник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, посилаючись на її безпідставність, та просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК).
Відповідно до ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: (1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК, слідчий суддя, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги захисника, вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею не були дотримані належним чином. Внаслідок чого ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали в суді апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК.
Щодо обґрунтованості повідомлення про підозру.
15 серпня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 201 КК, а саме у вчиненні закінченого замаху на контрабанду, тобто переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, викладених в повідомленні про підозру, які є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання слідчого.
Окрім цього, обґрунтованість цієї підозри раніше була предметом судового розгляду і знайшла об'єктивне підтвердження при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, а також під час перегляду відповідного рішення слідчого судді в апеляційному порядку. З матеріалів провадження не вбачається, що з того часу виникли будь-які нові обставини, які б спростували обґрунтованість цієї підозри або причетність ОСОБА_7 до інкримінованого їй злочину.
Отже, доводи захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 у причетності до вчинення інкримінованого їй злочину, апеляційний суд вважає непереконливими з огляду на сукупність доказів, долучених до клопотання слідчого.
При цьому, після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування) обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваної, тому апеляційний суд розглядає обґрунтованість обставин, що перешкоджають завершити досудове розслідування, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК та неможливість їх запобігання шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Стосовно наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Розглянувши клопотання слідчого, апеляційний суд доходить висновку, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, продовжують існувати, а саме, що підозрювана, перебуваючи без жодного запобіжного заходу та усвідомлюючи суворість можливого покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема суворістю ймовірного покарання, яке підозрюваній загрожує у разі визнання її винуватою, адже злочин, у якому обґрунтовано вона підозрюється є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 12 років.
Водночас тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у випадку визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Надаючи оцінку наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, апеляційний суд враховує обставини кримінального правопорушення, при яких підозрюється ОСОБА_7 та відомості про її особу, яка офіційно не працевлаштована та не має легального джерела доходу, тому може вдатися до дій, спрямованих на продовження даного кримінального правопорушення.
Отже, апеляційний суд вважає доведеними стороною обвинувачення продовження існування заявлених ризиків та підозрювана, перебуваючи без жодного запобіжного заходу, може вдатися до відповідних дій.
На переконання суду апеляційної інстанції, є такими, що знайшли своє підтвердження і обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, строк якого продовжено ухвалою слідчого судді від 07 жовтня 2025 року до чотирьох місяців, тобто до 15 грудня 2025 року, що обумовлено складністю цього кримінального провадження, необхідністю провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, про які зазначає слідчий в клопотанні.
Щодо можливості запобігання встановленим ризикам, шляхом застосування альтернативних запобіжних заходів.
Відповідно до установленої практики ЄСПЛ висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Харченко проти України», № 40107/02, § 80, рішення від 10 лютого 2011 року, Суд зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Відповідно до ст. 178 КПК апеляційний суд, перевіривши обґрунтованість та достатність обраного виду запобіжного заходу, враховує міцність соціальних зв'язків підозрюваної, наявність постійного місця проживання та реєстрації, відомості про її особу, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, її молодий вік, а також обставини кримінального правопорушення, при яких вона підозрюється, зокрема, що остання, перебуваючи в приміщенні відділення поштовою зв'язку помістила до картонної коробки натільні хрести часів Київської Русі ХІ-ХІІІ ст. у кількості трьох штук з метою їх відправлення для продажу, яка не була відправлена, оскільки було проведено огляд, виїмку та накладення арешту.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що запобігти встановленим ризикам на даній стадії досудового розслідування можливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який також пов'язаний із обмеженням особистої свободи і дозволить контролювати поведінку підозрюваної, тим самим в повній мірі зможе забезпечити виконання нею процесуальних обов'язків та ефективність досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, апеляційний суд враховує всі зазначені вище обставини та те, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу, зі сплином часу зменшуються, а сама лише тяжкість ймовірного суворого покарання не може слугувати самодостатньою підставою для продовження тримання підозрюваної під вартою, та виснує, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, є необхідним та достатнім для запобігання заявленим ризикам і забезпечення її належної процесуальної поведінки, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.
Вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді та не отримали належної правової оцінки, що потягло необґрунтованість його висновку про необхідність продовження застосування стосовно ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Питання неможливості застосування у даній справі на цій стадії досудового розслідування іншого альтернативного запобіжного заходу належним чином не розглянуто слідчим суддею та не наведено переконливих мотивів, чому у даному випадку неможливо застосувати менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Наданими матеріалами клопотання, а також прокурором в судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанціях не доведено обставини, передбачені ч. 3 ст. 176, ч. 1 ст. 183 та п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, а саме, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК, не може запобігти доведеним під час судового розгляду ризикам.
В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до дослівного викладу положень КПК, інших рішень ЄСПЛ, проте вони не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду по всім ключовим доводам захисту, на які захисник акцентував увагу в судовому засіданні та апеляційній скарзі, викладені вище.
Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги захисника та скасування ухвали слідчого судді з постановленням нової ухвали.
Керуючись статті 132, 176, 177, 181, 183, 193, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 07 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 ,підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 201 Кримінального кодексу України скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Дніпропетровській області підполковника юстиції ОСОБА_9 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 .
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 05 грудня 2025 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки строком до 05 грудня 2025 року, а саме:
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора чи суду;
- цілодобово не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора або суду в залежності від стадії кримінального провадження за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності прямувати до укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
Звільнити підозрювану ОСОБА_7 з-під варти негайно в залі суду.
Ухвалу суду направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4