Провадження № 33/803/2792/25 Справа № 185/822/25 Суддя у 1-й інстанції - Мицак М.С. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
20 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Ілющенко Анни Анатоліївни, в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2025 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
за участю:
захисника Ілющенко А.А.
Зміст оскарженого судового рішення.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та судового збору на користь держави у сумі 605,60 гривень.
Згідно з постановою суду першої інстанції, водій ОСОБА_1 17.01.2025 о 09-15 годині по вул. Лінійній, 3А, в с. Богуслав Павлоградського району Дніпропетровської області керував автомобілем «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини роту). Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого законом порядку на стан алкогольного сп'яніння.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисниця Ілющенко А.А. просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати постанову судді першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог адвокат зазначає, що в порушення п. 6, 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в МЮ від 11.11.2025 №1413/27858, ОСОБА_1 на місці зупинки не запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, огляд на стан сп'яніння в медичному закладі був передчасним.
Адвокат стверджує, що працівниками поліції невірно застосовано технічні засоби фіксування події, відбувалося вимкнення відеореєстратора, відсутні свідки події, ОСОБА_1 не роз'яснено права під відеозапис, що на думку захисника є порушенням вимог ст. 266 КУпАП та положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026.
За твердженням адвоката судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_1 самостійно звернувся до закладу охорони здоров'я для проходження медичного огляду та невідповідності у часі звернення ОСОБА_1 до медичного закладу.
Позиції учасників апеляційного процесу.
В судовому засіданні захисниця підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, постанову суду скасувати і закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та дату апеляційного розгляду повідомлений належним чином, заяв про відкладення судового засідання через неявку з поважних причин до суду не надходило. Захисниця вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без особистої участі ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб, тому апеляційний розгляд здійснено за відсутності учасника справи відповідно до вказаної норми.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Апеляційний суд зважає на те, що первинна апеляційна скарга подана в межах строку апеляційного оскарження, яка була повернена постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року особі, яка її подала через відсутність підтвердження повноважень захисника.
За таких обставин, враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, апеляційний суд вважає, що для забезпечення права особи на апеляційне оскарження рішення суду, необхідно задовольнити клопотання захисника та поновити строк апеляційного оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Перевіривши постанову суду першої інстанції, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.
Приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно поклав в основу судового рішення відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 222990 від 17.01.2025; направленні водія ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від17.01.2025; акті огляду на стан алкогольного сянінння з використанням спеціальних технічних засобів за змістом якого у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного спяніння: запах алкоголю з порожнинит рота, почервоніння обличчя, за результатами огляду водій відмовився від проходження огляду за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820»; письмових поясненнях ОСОБА_1 ; рапорті поліцейського.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису...
На відеозаписі з нагрудної камери співробітника поліції зафіксовано момент зупинки ОСОБА_1 під керуванням автомобіля «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , з причини того, що водій не був не пристебнутий ременем безпеки. При спілкуванні співробітники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння і запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, від огляду ОСОБА_1 відмовився, повідомивши працівникам поліції про те, що напередодні ввечері вживав алкогольні напої, після чого відеозапис припинено для складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанови за ч. 5 ст. 121 КУпАП, про що повідомлено особу.
На другому відеозаписі зафіксовано, що поліцейським складено протокол та постанову, зафіксовано підпис ОСОБА_1 у протоколі та постанові про те, що йому роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Отже, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на вимогу співробітника поліції зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери.
Так, твердження захисниці про порушення прядку роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки наданим відеозаписом спростовується те, що ОСОБА_1 обізнаний зі своїми правами та обовязками, про що свідчить його підпис у протоколі, вказані обставини жодним чином не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Стосовно доводів адвоката щодо фрагментарності відеозапису та того, що відеозапис не є безперервним, суд зауважує таке.
Порядок використання фото та відеотехніки встановлюється п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
Відповідно до п.5 до розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 №1026, зареєстровано в МЮУ 11.01.2019 №28/32999 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Таким чином, на спростування тверджень сторони захисту, апеляційний суд зазначає, що вказане положення підзаконного акту вказує на необхідність безперервності ведення відезапису під час виконання поліцейським своїх обов'язків (перебування на чергуванні тощо), а не зобов'язує надати безперервний відеозапис для огляду суду. Такий обов'язок не закріплений, дійсність відеозапису стороною захисту не спростовано (дата, час, місце та фактичні обставини події).
Законодавчо визначені тільки наступні обов'язки працівника поліції, пов'язані із застосуванням технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Тому доводи сторони захисту є безпідставними, оскільки суд при розгляді справи аналізує лише той обсяг доказів, який наявний на час розгляду справи.
При цьому, слід зауважити, що за змістом відеозапису не встановлено переривання в часі запису події у її хронологічного порядку, що узгоджується з іншими доказами у справі в їх сукупності.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За порушення водієм обов'язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.
Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення..., що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Порушень порядку проведення огляду та складення протоколу не у повній відповідності з вимогами «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція), апеляційним судом не встановлено.
Апеляційний суд погоджується з висновоком суду першої існтанції про те, що працівники поліції у відповідності до вимог закону склали стосовно останнього протокол, дотримуючись вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1103 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції, Тому на висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушень вимог ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції, невірно надано оцінку доводам в частині самостійного огляду ОСОБА_2 у медичному закладі (невірно визначено час звернення до медичного закладу), апеляційний суд відкидає, оскільки будь-які відомості, які б спростовували чи підтверджували факт перебування особи у стані сп'яніння, не можуть братися до уваги, адже протокол складений з підстав невиконання обов'язку пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння відповідно до встановленого порядку (тобто порушення п. 2.5 ПДР України), а не за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, що є порушення п. 2.9 (а) ПДР України.
Інших доводів, які б свідчили про незаконність оскаржуваного рішення та спростовували його висновки, в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи не наведено.
Отже, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішенням, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП, які апелянт тлумачить на свою користь, ігноруючи їх сукупність та об'єктивність відеозапису.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а оскаржену постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. П. Піскун