ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/749/25
провадження № 2-а/753/112/25
29 серпня 2025 року м. Київ
Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., при секретарі Боярської Є.О., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
До Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 , з позовом до УПП у м. Києві про скасування постанови про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. В обґрунтування позову зазначено, що постановою інспектора взводу № 2, роти № 1, батальйону №2, полку №2 УПП в м. Києві , ОСОБА_2 , позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 , 22.12.2024 року о 17:07 год., в м. Києві по вул. Харківське шосе, керуючи транспортним засобом «Peugeot Ion», номерний знак НОМЕР_1 здійснив перетин подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки 1.3, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим інкримінується порушення вимоги п.п. 34 ПДР України. Позивач вважає складену відносно нього постанову, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки не порушував правила дорожнього руху. З урахуванням викладеного просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 3710391 від 22.12.2024 року.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03.03.2025 року відкрито провадження у справі, у порядку спрощеного позовного провадження, визначено строк для відповідача для подання відзиву на позов.
Від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого останній проти задоволенні позовних вимог заперечував, зазначено, що як вбачається, із роздруківки трекінгу переміщення нагрудної-камери поліцейських, що мало місце 22.12.2024 року близько 17 год. 07 хв., на яку зафіксовано фрагмент розгляду справи за адресою: м. Київ, Харківське шосе, місцем розгляду справи є ділянка дороги навпроти Київської міської клінічної лікарні № 1. Місцем вчинення правопорушення є виїзд із прилеглої території житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе 180/21 на Харківське шосе. Виїжджаючи з вказаної прилеглої території можна здійснювати лише поворот праворуч, оскільки в цьому місці немає розриву у розмітці 1.3. Враховуючи вищевикладене інспектор реалізуючи покладені на нього службові обов'язки, щодо виявлення та припинення порушень ПДР, за результатами вчиненого правопорушення, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази та факт вчинення позивачем правопорушення, розглянув справу про адміністративне правопорушення та виніс постанову згідно норм законодавства, у зв'язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких зокрема зазначено, що відповідачем не долучено до відзиву доказів вчинення позивачем інкримінованого правопорушення.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився надав заяву про розгляд справи без його участі проти задоволення позовних вимог заперечував.
Суд, розглянувши матеріали справи приходить до наступного.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що постановою серія ЕНА № 3710391 від 22.12.2024 року, було притягнуто ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП, за порушення вимог п.34 ПДР України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про Національну поліцію"поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,встановленихст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису на який сторона відповідача посилається як на доказ законності винесеної інспектором постанови, вбачається, що вказаний відеозапис не містить факту вчинення ОСОБА_1 , інкримінуємого правопорушення, фактично на вказаному відеозаписі міститься факт спілкування працівника патрульної поліції з позивачем та складання постанови про адміністративне правопорушення. Інших доказів які б підтверджували провину ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП під час розгляду справи надано не було.
Крім того суд враховує, що постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б його обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, є недоведеним та безпідставним, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню. З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.2,72-77,205,241-246,255,286,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.22, ст.122ч.2, ст.247, ст.251, ст.280,284,293ч.3КУпАП, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 3710391 від 22.12.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя С.В.Кулик