Єдиний унікальний номер 728/1584/25
Номер провадження 2/728/576/25
(повне)
06 жовтня 2025 року місто Бахмач
Бахмацький районний суд у складі
головуючого судді Сороколіта Є.М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Кирути Л.І.,
а також
позивача - не з'явився,
представника позивача - не з'явився,
відповідача (у порядку самопредставництва) - не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “КРЕМІНЬ» (вул.Шевченка Тараса, буд.97А, с.Парафіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, індекс 16530, код ЄДРПОУ 22817612) про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки неукладеною, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації речового права оренди, негайно після закінчення судового розгляду ухвалив рішення про таке.
І. Рух справи.
1. Ухвалою Бахмацького районного суду (далі також - Суд) від 25.06.2025 № 728/1584/25 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та прийнято до розгляду позов ОСОБА_1 (далі також - Позивач) та ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “КРЕМІНЬ» (далі також - Відповідач, ПрАТ “КРЕМІНЬ» або Товариство), за змістом якого Позивач просить визнати неукладеною між ним та Відповідачем Додаткову угоду від 10.02.2015 до договору оренди земельної ділянки від 05.11.2011, реєстраційний номер 742030004002824; усунути перешкоди у користуванні ним, земельною ділянкою площею 4,97 га, кадастровий номер 7420387500:11:000:0021, що розташована на території Рубанської сільської ради Бахмацького району, Чернігівської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі) та яка належить йому на праві приватної власності; витребувати із чужого незаконного володіння Відповідача земельну ділянку площею 4,97 га, кадастровий номер 7420387500:11:000:0021, що розташована на території Рубанської сільської ради Бахмацького району, Чернігівської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля) на користь Позивача, як на власника і скасувати державну реєстрацію речового права оренди Відповідача на вказану ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
2. Вищезгаданою ухвалою Суду призначено проведення підготовчого засідання на 30 липня 2025 року о 10 годині 00 хвилин.
3. Протокольною ухвалою Суду від 30.07.2025 проведення підготовчого судового засідання у цій справі було відкладено до 15 серпня 2025 року на 10 годину 00 хвилин з метою надання можливості учасникам справи належним чином скористатися правами, визначеними процесуальним законом.
4. У подальшому згідно з ухвалою Суду від 15.08.2025 № 728/1584/25 підготовче провадження у справі було закрите, справу призначено до розгляду по суті на 24 вересня 2025 року о 12 годині 00 хвилин, вирішено питання про виклик та допит свідків.
5. У судовому засіданні з розгляду справи по суті Суд, перейшовши до стадії ухвалення рішення, на підставі відповідних положень абзацу другого частини першої статті 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі також - ЦПК України) вирішив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення - 06.10.2025 о 12 год 00 хв.
6. Інші заяви та клопотання на розгляд Суду не надходили.
ІІ. Позиції учасників справи.
7. В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач вказав, що є власником двох земельних ділянок: площею 4,97 га з кадастровим номером 7420387500:11:000:0021 та площею 0,89 га з кадастровим номером 7420387500:11:000:0089, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Рубанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.
8. Зазначає, що між ним та ЗАКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ПО ВИРОБНИЦТВУ І ПЕРЕРОБКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ “КРЕМІНЬ» 05.11.2011 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,97 га, кадастровий номер 7420387500:11:000:0021 строком на 5 (п'ять) років.
9. Однак як йому стало відомо під час розгляду цивільної справи № 728/1597/24, між ним та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ “КРЕМІНЬ» 10.02.2015 укладено Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 05.11.2011, реєстраційний номер 742030004002824, правомірність підписання якої Позивач взагалі ставить під сумнів, оскільки таке підписання здійснила його дружина, ОСОБА_2 , яку він не уповноважував на вчинення відповідних дій.
10. Наголошує, що, на його переконання, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов під час укладення Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 05.11.2011, така додаткова угода є неукладеною і користування та володіння його земельною ділянкою здійснюється Відповідачем без достатніх правових підстав, у зв'язку з чим належним способом захисту його порушеного права є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 4,97 га з кадастровим номером 7420387500:11:000:0021 і її витребування з чужого незаконного володіння.
11. Як на правову підставу свої вимог посилався на положення статей 11, 15, 16, 202, 203, 205, 215, 241 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), а також на статтю 93 Земельного кодексу України та відповідні положення Закону України “Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-ХІV (далі також - Закон № 161-ХІV) у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
12. У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з вищенаведених підстав.
13. Щодо позиції Відповідача, то Суд враховує, що 16.07.2025 від нього надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вважає позовну заяву ОСОБА_1 безпідставною та необґрунтованою і просить відмовити у її задоволенні.
14. Наголошує, що Товариство дійсно орендує належні Позивачу земельні ділянки на підставі укладених договорів оренди, умови яких ПрАТ “КРЕМІНЬ» повністю виконує; орендна плата, розмір якої за договорами був визначений у 7 118,93 грн (за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:11:000:0021) та у 98,32 грн (за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:11:000:0089), була виплачена Позивачу з урахуванням індексів інфляції; зокрема, сума виплаченої Позивачу орендної плати за оренду обох земельних ділянок у 2020 році становить 11 153,52 грн, у 2021 році - 11 155,23 грн, у 2022 році - 11 154,50 грн та у 2023 році - 11 154,45 грн.; Товариство не отримувало від Позивача листа з пропозицією щодо зміни розміру орендної плати за 2016-2025 роки; Позивач безпідставно вказує про наявність порушення вимог щодо підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.
15. Вважає, що Договір виконувався належним чином обома сторонами, зокрема Відповідач користувався спірною земельною ділянкою і сплачував орендну плату за її використання, а Позивач приймав відповідні платежі, що виключає можливість визнання правочину неукладеним.
16. Окрім того, представник Відповідача у судовому засіданні повідомила, що орендовані у Позивача земельні ділянки використовуються ПрАТ “КРЕМІНЬ» відповідно до їх цільового призначення; зміна розміру орендної плати можлива, шляхом погодження даного питання між сторонами та укладення додаткової угоди, про що було роз'яснено Позивачу; жодних угод про розподіл продукції щодо орендованих земельних ділянок ПрАТ “КРЕМІНЬ» ні з ким не укладало і погоджень на видобуток корисних копалин не надавало.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені Судом та докази на їх підтвердження.
17. Згідно із Державним актом на право власності на нерухоме майно (земельну ділянку), серія ЯБ №624039 Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,86 га, що розташована на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (зараз - Дмитрівська територіальна громада Ніжинського району Чернігівської області) (а.с. 11).
18. Між ЗАТ “КРЕМІНЬ» та ОСОБА_1 05.11.2011 було укладено договір оренди земельної ділянки, (далі також - Договір), відповідно до умов якого в оренду було передано земельну ділянку площею 4,97 га, кадастровий номер 7420387500:11:000:0021, строком на 5 (п'ять) років (а.с. 14-17, 127-128).
19. Згідно з положеннями пункту 12.1 вищевказаного Договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку (а.с. 15).
20. У подальшому 10.02.2015 між Позивачем та Відповідачем було укладено спірну додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 05.11.2011 (далі також - Додаткова угода), яку було зареєстровано 21.12.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1273939 (а.с. 18-19).
21. Відповідач 12.11.2015 надіслав Позивачу листа з проханням підписати додаткову угоду від 10.02.2015, яка містила умови про збільшення орендної плати та строку дії договору, а також запропонував надіслати копію паспорта і ідентифікаційного коду (а.с. 32, 73).
22. На адресу Відповідача від Позивача надійшла підписана додаткова угода з копією паспорта та ідентифікаційного коду останнього, про що свідчить відповідний запис від 03.12.2015 у копії витягу з книги реєстрації вхідної кореспонденції (а.с. 74).
23. Оригінал Додаткової угоди 11.03.2016 було вислано на поштову адресу Позивача, про що свідчить відповідний запис у копії витягу з книги реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 75).
24. Згідно з положеннями Додаткової угоди пункт 3.1 Договору викладено у такій редакції: “Договір укладено на 18 (вісімнадцять) років (з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою)».
25. Також згаданою Додатковою угодою пункт 2.1 Договору викладено у такій редакції: “В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,9665 га, у тому числі: рілля 4,9665 га».
26. Пунктом 2 Додаткової угоди передбачено, що інші умови Договору, не змінені цією угодою, залишаються чинними в тій редакції, у якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов'язковість для себе (а.с. 18).
27. Синтетичними бухгалтерськими відомостями, копіями видаткових касових ордерів, платіжних інструкцій та квитанцій про поштові перекази підтверджується регулярні виплати орендної плати Позивачу протягом 2015-2025 років (а.с. 51-72).
28. Листом від 14.12.2018 Позивач повідомив Відповідача, що не задоволений виплатами за земельний пай, який останній орендує. Зокрема вказував, що виплата орендної плати має здійснюватися з урахуванням індексації (а.с. 80).
29. Окрім того, Відповідач направляв повідомлення від 07.12.2023 № 1843 з роз'ясненням Позивачу, що на його адресу у 2021-2023 роках надсилались додаткові угоди з пропозицією підвищення орендної плати за землю. У 2022 році Позивач підписав додаткові угоди, однак у їх текст вніс виправлення та закреслення, що унеможливило їх державну реєстрацію відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно». Також, Відповідач просив Позивача для підвищення розміру орендної плати, починаючи з січня 2023 року, підписати додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок, які йому надсилаються в черговий раз, та повернути їх Відповідачу до 25.12.2023 (а.с. 99-101).
30. Починаючи з грудня 2021 року Позивач почав надсилати листи щодо неспівпадіння розміру земельної ділянки, що вказана в додатковій угоді та у державному акті на право власності на земельну ділянку. Зокрема зазначав, що у 2011 році сторони підписали договір на 22 роки, а площа його земельної ділянки становить 4,97 га, а не - 4,9665 га (а.с. 84).
31. Згідно з повідомленням державного кадастрового реєстратора Відділу № 7 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 28.02.2025 № РВ-6300069412025 розглянуто повідомлення про виявлення технічної помилки фізичною або юридичною особою від 27.02.2025 з реєстраційним номером 3В-7400204592025 разом із доданими до нього документами та прийнято рішення про відмову у виправленні зазначених у повідомленні помилок у зв'язку із встановленням факту, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей та не потребують виправлення у зв'язку з не виявленням відповідних технічних помилок у таких документах (а.с. 25).
32. Допитана в якості свідка ОСОБА_2 показала, що саме вона здійснила підписання як договору оренди від 05.11.2011, оскільки Позивач видав їй доручення від 28.02.2010, що було посвідчене 02.03.2010 директором ПП “Житловик» Гаркушою Н.Г., так і додаткової угоди до неї від 10.02.2015. Зазначала, що вказане доручення є недійсним, оскільки ним її уповноважували лише отримувати кошти, належні Позивачу. Наголошувала, що інші додаткові угоди, які надходили від Відповідача протягом 2015-2017 років вона не підписувала. Також вказувала, що орендну плату за земельну ділянку вона отримувала з 2011 по 2024 роки, однак розмір такої орендної плати є явно недостатнім.
ІV. Оцінка Суду та релевантне законодавство.
33. Перш за все Суд наголошує, що розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
34. За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
35. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
36. Суд звертає увагу, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати Суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
37. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
38. Стоосвно обраного Позивачем способу захисту порушеного права, то Суд відмічає, що за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
39. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
40. Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
41. При цьому такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
42. У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
43. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняттям та використанням земельної ділянки позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав).
44. При цьому Суд враховує, що окрім позовної вимоги про визнання договору неукладеним, Позивач одночасно просить усунути перешкоди у користуванні його нерухомим майном (негаторний позов) і витребувати з чужого незаконного володіння його нерухоме майно (віндикаційний позов).
45. У вказаному контексті Суд нагадує, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
46. При цьому судовою практикою сформовано підхід, у відповідності до якого володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється. Якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими можна підтвердити, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).
47. Під час перегляду рішень судів у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 дійшла висновку, що зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.
48. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не позбавляє власника його права володіння на майно, не створює перешкоди у розпорядженні цим майном, а створює лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном.
49. Суд зауважує, що у випадку, якщо власник земельної ділянки залишається її володільцем, для захисту його права застосовується інститут усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном. Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними.
50. Тож Суд приходить до висновку, що у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке Позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, тобто негаторний позов (близькі за змістом висновки наявні у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).
51. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи і оцінюючи їх з урахуванням вищевказаних підходів, Суд відмічає, що особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов'язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов'язків, зокрема правочин.
52. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
53. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
54. Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
55. Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
56. Здійснення правочину законодавчо може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).
57. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.
58. Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків, передбачено статтею 205 ЦК України.
59. Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
60. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
61. Тобто, слід розрізняти правочин як вольову дію суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.
62. Беззаперечно, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).
63. Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
64. За загальним правилом відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений, а наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою, не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов'язки поза таким волевиявленням.
65. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.
66. Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
67. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
68. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
69. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
70. Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
71. Відповідно майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, до такого договору застосовуються положення Земельного кодексу України (далі також - ЗК України) і Закону України “Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-ХІV (далі також - Закон № 161-ХІV) у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі також - Закону № 161-ХІV).
72. Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в орендну земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
73. Крім того статтею 1 Закону № 161-ХІV визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
74. Відповідно до статті 13 Закону № 161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
75. За змістом статті 15 Закону № 161-ХІV орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.
76. Відповідно до статті 21 Закону № 161-ХІV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
77. Положеннями статті 24 Закону № 161-ХІV передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
78. Відповідно загальною істотною умовою цього договору є предмет договору. Також істотними умовами договору оренди є плата, яка стягується з наймача за користування майном (орендна плата) та строк дії договору.
79. На переконання Суду, Позивач та Відповідач належним чином ідентифікували предмет договору - земельну ділянку площею 4,9665 га, кадастровий номер 7420387500:11:000:0021.
80. Крім того, починаючи з 2015 року саме додатковою угодою сторони узгодили зміну розміру орендної плати за землю з 3 894,82 грн на 7 118,93 грн. Сторонами не заперечується, що Відповідач здійснював сплату орендної плати за 2015-2024 роки в узгодженому розмірі, а Позивач, хоч і вважав цей розмір замалим, все ж отримував таку орендну плату і не повертав її.
82. Більш того, після спливу п'ятирічного строку оренди, який було узгоджено первинною редакцією договору оренди земельної ділянки, Позивач не заявляв про розірвання договору, не направляв вимоги Відповідачу повернути орендовану земельну ділянку, а у листі від 04.12.2021, адресованому керівнику ПрАТ “КРЕМІНЬ» зазначав, що договір підписано на 22 роки.
83. Вирішуючи цей спір Суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
84. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.
85. Також Суд не може не зауважити, що для цивільного права характерною є доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
86. Очевидно, що дії Позивача, який виконував Додаткову угоду до Договору (отримував плату за користування земельною ділянкою), а згодом пред'являє позов про визнання такої Додаткової угоди неукладеною, суперечить його попередній поведінці і має ознаки недобросовісності.
87. Підсумовуючи вищезазначене, на переконання Суду, Позивачем не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами факт неукладення Додаткової угоди до Договору.
88. За таких обставин, Суд приходить до висновку, що вимоги Позивача не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, а тому підстав для задоволення позову шляхом усунення перешкод у користуванні та скасування державної реєстрації речового права оренди не вбачає.
V. Розподіл судових витрат.
89. Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
90. Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України розподіл судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
91. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
92. При цьому Суд враховує, що згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I групи.
93. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
94. Підсумовуючи наведене, оскільки Позивач є особою з інвалідністю I групи, а відтак - звільнений від оплати судових витрат у виді судового збору, то такий судовий збір слід віднести на рахунок держави.
95. Клопотання про розподіл інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи сторонами у встановленому порядку не заявлялися.
96. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 247, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України Суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “КРЕМІНЬ» про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки неукладеною, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації речового права оренди - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення цього рішення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “КРЕМІНЬ», адреса місцезнаходження: вул. Шевченка Тараса, буд. 97 А, с. Парафіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, індекс 16530, код ЄДРПОУ 22817612.
Повний текст рішення суду складено 16.10.2025.
Суддя Є.М. Сороколіт