Справа № 756/8358/25 суддя в І-й інстанції Макаренко І.Г.
Провадження № 33/824/4925/2025 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ст. 124 КУпАП
Іменем України
13 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Стагера Олега Миколайовича та захисника ОСОБА_2 адвоката Журова Євгена Євгеновича на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , за ст. 124 КУпАП та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , за ст. 124 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28 травня 2025 року серії ЕПР 1 №344306, 16 квітня 2025 року о 22 годині 56 хвилин у м. Києві на проспекті В. Івасюка 2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_3 , при зміні напрямку руху не переконалась, що це буде безпечно, що призвело до зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_4 , з подальшим наїздом в некерованому стані на дорожні знаки. При ДТП транспортні засоби та дорожні знаки отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, ОСОБА_1 та пасажир автомобіля марки «Hyundai» ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження. Вказаними діями, водій ОСОБА_1 порушила п. 10.1 ПДР України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09 червня 2025 року серії ЕПР 1 №356265, 16 квітня 2025 року о 22 годині 56 хвилин у м. Києві на проспекті В. Івасюка, 2, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_4 , рухався з перевищенням максимально дозволеної в населеному пункті швидкості (висновок експерта № 61 від 04 червня 2025 року), що призвело зіткнення з транспортним засобом марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Після зіткнення автомобіль марки «Hyundai» в некерованому стані здійснив наїзд на дорожні знаки. При ДТП транспортні засоби та дорожні знаки отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, ОСОБА_1 та пасажир автомобіля марки «Hyundai» ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження. Вказаними діями, водій ОСОБА_2 порушив пункти 12.4; 12.9.6; 3.29; 3.31; 30.3 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, але на час розгляду справи строки, передбачені ч. 2 ст. 38 КУпАП, закінчились.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Стагер О.М. через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу. Крім того, аналогічну апеляційну скаргу за підписом ОСОБА_1 адвокат Стагер О.М. подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У апеляційних скаргах, які є ідентичними за змістом, ОСОБА_1 та її захисникадвокат Стагер О.М. просять змінити постанову в частині визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_1 адвокат Стагер О.М. вказують, що 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 виїхала на проспект Володимира Івасюка (спочатку на смугу для руху громадського транспорту, а потім у другу смугу) та з огляду на відсутність великої кількості автомобілів на проїзній частині через пізню годину, прийняла рішення здійснити поступове перестроювання із другої смуги у четверту смугу для подальшого виїзду у смугу для повороту ліворуч. Перед початком маневру зміни напрямку руху, рухаючись повільно у другій смузі руху, ОСОБА_1 , за допомогою дзеркал заднього виду, оцінила дорожню обстановку та переконалася у тому, що всі автомобілі, які рухалися в попутному напрямку, або проїхали, або були далеко позаду та не розпочали інших маневрів, відтак вона не створювала їм перешкод, обґрунтовано сподіваючись, що водії інших транспортних засобів будуть дотримуватися вимог ПДР України. Перед початком маневру ОСОБА_1 увімкнула покажчик лівого повороту і почала маневр перестроювання. В цей момент вона продовжувала контролювати дорожню обстановку та помітила у дзеркало заднього виду, що автомобіль, який рухався за нею у третій смузі (як з'ясувалося згодом - автомобіль марки «Toyota Prius» темного кольору), рухався швидше, ніж вона очікувала, проте водій цього автомобіля побачив її маневр і загальмував, що давало їй змогу завершити маневр перестроювання із третьої смуги в четверту. Продовжуючи маневр перестроювання із третьої смуги в четверту жодних автомобілів у цій четвертій смузі ОСОБА_1 не бачила (у тому числі автомобіля Volkswagen Polo н.з. НОМЕР_4 , який рухався позаду Toyota Prius), тому вона продовжила свій маневр і в момент виїзду вже з четвертої смуги руху на смугу для лівого повороту відчула удар у задню ліву частину свого автомобіля, внаслідок чого автомобіль ОСОБА_1 перекинувся, вона вдарилася головою і втратила свідомість. На думку адвоката, вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення спростовується наявним відеозаписом та висновком експерта № 61 за результатами інженерно-транспортної експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди. Так, ОСОБА_1 не створювала перешкод жодним учасникам руху, оскільки у четвертій смузі руху, у яку вона мала намір перестроїтися, не було жодного транспортного засобу перед початком її маневру. ОСОБА_2 , рухаючись у третій смузі руху за автомобілем марки «Toyota Prius», не міг не бачити маневру перестроювання ліворуч (із увімкненням лівого покажчика повороту), розпочатого водієм автомобіля, що рухався у другій смузі руху і внаслідок чого автомобіль «Toyota Prius» розпочав гальмування - тобто у водія транспортного засобу марки «Volkswagen Polo» з технічної точки зору була можливість оцінити дорожню обстановку і належним чином зреагувати, принаймні, зменшити швидкість. Експерт ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив свої висновки та наголосив, що саме перевищення швидкості знаходиться у причинному зв'язку з ДТП.
Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник ОСОБА_2 адвокат Журов Є.Є. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_2 адвокат Журов Є.Є. вказує на те, що у вступній частині висновку експерта не було зазначено про спосіб доставки та вид упаковки матеріалів, які були надані замовником ОСОБА_1 для виконання дослідження, зокрема не зазначено інформації про походження відеозапису та на якому конкретно електронному носії його було надано. Також невідомо, чи піддавався файл даного відеозапису зміні, обробці. Висновок експерта не містить відомостей про посаду судового експерта ОСОБА_4 в ТОВ «Українська Експертна Компанія», його клас судового експерта, науковий ступінь та вчене звання, освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень, експертну спеціальність, стаж експертної роботи. В дослідницькій частині висновку експерт ОСОБА_4 вказує, що в розглянутій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_2 , в своїх діях повинен керуватися вимогами п.п. 12.3, 12.4, 12.9.6) ПДР України. Переходячи до питання, в якому експерт мав би дослідити дії водія ОСОБА_1 , він лише формально цитує положення пунктів 10.1, 1.10 ПДР України, не вирішуючи поставленого перед ним питання. Експерт ОСОБА_4 взагалі лише обмежується узагальненням про те, що водій ОСОБА_1 не створювала небезпеки для руху водію ОСОБА_2 , а тому, в її діях вбачити невідповідностей вимогам ПДР України не має підстав технічного характеру. Під час судового розгляду було допитано судового експерта ОСОБА_4 , який не зміг роз'яснити належним чином свого висновку. Переконання судового експерта, що в даній ДТП наявна виключна провина ОСОБА_2 , не ґрунтується ані на положеннях ПДР України, ані на наявних доказах. Відеозапис з відеореєстратора, який було встановлено в автомобілі ОСОБА_2 , спростовує висновки, зроблені судовим експертом Горою І.В. Крім того, висновок експерта було складено не на замовлення особи, на яку законом покладено обов'язок щодо збирання доказів, а отримано Управлінням патрульної поліції в м. Києві від третьої особи по іншій справі про адміністративне правопорушення, а тому, не може вважатися допустимим доказом. Таким чином, у діях водія ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки відсутні обов'язкові елементи складу відповідного правопорушення, а саме, вина та причинно-наслідковий зв'язок. Саме дії водія ОСОБА_1 призвели до ДТП, яка перед початком зміни напрямку руху повинна була переконатися в безпечності свого маневру, впевнитися у можливості на даній ділянці автодороги здійснити перестроювання. Водій ОСОБА_2 не передбачав можливості виникнення небезпеки та тієї аварійної ситуації, яку створила водій ОСОБА_1 перед ним.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 адвокат Журов Є.Є.також просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та вказує, що на момент подачі апеляційної скарги постанова відсутня, як в Єдиному державному реєстрі судових рішень, так і в електронному кабінеті.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Стагер О.М. заперечував проти поновлення строку на апеляційне оскарження, адже ОСОБА_2 та його захисник адвокат Журов Є.Є. приймали участь у розгляді справи, були обізнані про прийняття 22 серпня 2025 року оскаржуваної постанови та зі строками подання апеляційної скарги.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи захисника ОСОБА_2 адвоката Журова Є.Є. щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 22 серпня 2025 року винесено оскаржувану постанову. Апеляційну скаргу захисник ОСОБА_2 адвокат Журов Є.Є. подав 17 вересня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Намомент подачі апеляційної скарги постанова була відсутня як в Єдиному державному реєстрі судових рішень, так і в електронному кабінеті, оскільки до електронного суду вона надійшла лише 22 вересня 2025 року о 18:14 год. Оскільки пропуск строку на апеляційне оскарження пов'язаний з не виготовленням встановлений законом строк повного тексту оскаржуваної постанови, право особи на апеляційне оскарження судового рішення, з яким вона була позбавлена можливості ознайомитися, має бути забезпечене шляхом поновлення пропущеного з поважних причин строку.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисників адвокатів Стагера О.М. та Журова Є.Є., вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її захисника адвоката Стагера О.М. залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його захисника, адвоката Журова Є.Є. задовольнити, виходячи з наступного.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною сьомою статті 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Згідно п. 2.3 б) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно положень п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
З п. 10.3 ПДР України вбачається, що разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є спричинення пошкодження об'єктів, зазначених у цій статті.
Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов'язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила Правил дорожнього руху, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.
Умовою відповідальності за вказаними нормами є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою Правил дорожнього руху, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, причинно-наслідковий зв'язок між порушенням Правил дорожнього руху і виявленими пошкодженнями.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2025 року о 22 годині 56 хвилин у м. Києві на проспекті В. Івасюка, 2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_3 , при зміні напрямку руху не переконалась, що це буде безпечно, що призвело до зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_4 , з подальшим наїздом в некерованому стані на дорожні знаки. При ДТП транспортні засоби та дорожні знаки отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, водій ОСОБА_1 порушила п. 10.1 ПДР України
З наданого суду відео, вбачається, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись в другій смузі руху (праворуч), розпочала маневр перестроювання у третю смугу руху, по якій рух прямо здійснював автомобіль марки «Toyota Prius». Виїхавши на третю смугу руху, ОСОБА_1 створила перешкоду для подальшого руху транспортного засобу марки «Toyota Prius», внаслідок чого зазначений автомобіль почав гальмувати та зменшувати швидкість. Позаду вказаного автомобіля здійснював рух транспортний засіб марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який, побачивши здійснення автомобілем марки «Toyota Prius» гальмування та зменшення швидкості, успішно здійснив його об'їзд, перестроєвшись з третьою смугу руху у четверту смугу, по яким дозволено рух лише прямо. У цей час, автомобіль марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , намагаючись здійснити поворот ліворуч, завчасно не зайнявши відповідну смугу руху для цього, з третьої смуги руху, виїхала у четверту, через яку намагалась переїхати у п'яту смугу руху, яка відведена виключно для повороту ліворуч. Разом із тим, у четвертій смузі у своїй полосі для руху їхав автомобіль марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який рухаючись прямо по дозволеній для цього смузі руху, не встиг загальмувати перед автомобілем марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , який раптово виїхав на його смугу руху, намагаючись здійснити маневр повороту з третьої смуги руху через четверту та п'яту.
При цьому, водій ОСОБА_1 грубо порушила ряд пунктів правил дорожнього руху, серед яких і п. 10.1 ПДР України, який зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
В даному випадку, саме водій ОСОБА_1 , з метою здійснення повороту ліворуч, не маючи переваги в русі, виїхала на четверту смугу руху, по якій рухався автомобіль марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який мав перевагу у русі відносно автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_3 .
Посилаючись на висновок експерта №61 від 04 червня 2025 року, відповідно до якого, в діях водія ОСОБА_1 вбачити невідповідності вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, які б знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, не має підстав технічного характеру, а в діях водія ОСОБА_2 , з технічної точки зору, невідповідності вимогам п.12.4, 12.9.б) Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, ОСОБА_1 та її захисник, не звернули уваги, що згідно ч. 1 ст. 273 КУпАП, експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації.
Зі змісту висновку експерта № 61 від 04 червня 2025 року вбачається, що експерт, посилаючись на підстави технічного характеру, фактично дав оцінку діям учасників дорожнього руху на предмет їх відповідності правилам дорожнього руху з юридичної точки зору та не вказав при цьому, які ж обставини технічного характеру надали йому можливість вирішувати питання відповідності дій учасників пригоди правилам дорожнього руху.
У даному випадку, з огляду на фактичні обставини справи та наявне у справі відео, на якому зафіксовано подію ДТП та послідовність дій учасників пригоди, оцінка дій останніх на відповідність вимог ПДР не потребують спеціальних знань технічного характеру від експерта і повністю перебувають в межах повноважень суду.
Отже, місцевий суд дійшов вірного висновку в частині, що водій автомобіля «Hyundai» ОСОБА_1 порушила вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, що є наслідком виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.
Вимоги п. 10.1 ПДР в частині, що перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, кореспондується з вимогами п. 10.3 відповідно до якого водій ОСОБА_1 зобов'язана була надати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку вона має намір перестроїтися.
Зі змісту даних пунктів правил, вбачається, що обов'язок надати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку водій має намір перестроїтися, є безумовним і не залежить від швидкості руху транспортного засобу у смузі, на яку мала намір перестроїтися ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що водій автомобіля марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_2 , рухався з перевищенням встановленої швидкості.
Разом із тим, посилання водія ОСОБА_1 та її захисника на перевищення водієм ОСОБА_2 дозволеної швидкості руху, як на дії, що призвели до ДТП, є безпідставними, оскільки даний автомобіль рухався в своїй смузі руху в дозволеному напрямку, мав абсолютну перевагу в русі і у відповідності до п. 1.4 ПДР мав повне право розраховувати, що жоден з учасників дорожнього руху не створить йому перешкод.
Іншими словами, водій ОСОБА_1 повинна була надати дорогу автомобілю марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_4 не залежно від швидкості руху останнього.
При цьому, водій ОСОБА_1 ,у відповідності до п. 1.4 ПДР, не мала права розраховувати, що будь-який водій, який рухається прямо по четвертій смузі руху, надасть їй дорогу тільки тому, що вона виявила намір здійснити маневр повороту ліворуч, ввімкнула лівий поворот та рухаться з третьої смуги руху через четверту - у п'яту.
Вина ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, передбачених п. 10.1, а відтак і у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, є очевидною.
Разом з тим, висновки місцевого суду в частині доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах.
Як було зазначено вище, порушення правил дорожнього руху в частині перевищення водієм ОСОБА_2 дозволеної швидкості є встановленими, та учасниками не заперечуються. Відповідно, даний водій підлягає адміністративній відповідальності у встановленому законом порядку за порушення відповідного п. ПДР.
Однак, перевищення швидкості даним водієм, не перебувало в причинному зв'язку з наслідками, що настали у вигляді пошкодження транспортних засобів, оскільки, як було зазначено вище, водій ОСОБА_1 , зобов'язана була надати дорогу автомобілю, що рухався по смузі, на яку вона мала намір перестроїтися. При цьому водій ОСОБА_2 не мав обов'язку надавати перевагу у русі водієві, який мав намір перестроїтись і перестроювався на його смугу руху.
Посилання апеляційної скарги на швидкість руху автомобіля «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_4 , в даному випадку може розглядатись виключно в сенсі можливості водія ОСОБА_2 уникнути наслідків протиправних дій, які були вчинені водієм ОСОБА_1 .
За таких обставин, відсутні будь-які підстави стверджувати, що дії водія автомобіля «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_4 перебувають в причинному зв'язку з наслідками, що настали, у вигляді пошкодження транспортних засобів.
У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину, всі сумніви, щодо винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У даній справі не доведено, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом та допустив порушення правил дорожнього руху, які мали наслідком пошкодження транспортних засобів.
Отже, висновки суду першої інстанції у цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, а тому постанова суду в частині закриття провадження у справі відносно ОСОБА_2 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_2 у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 124, 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд, -
Поновити захиснику ОСОБА_2 адвокату Журову Євгену Євгеновичу строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року.
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Стагера Олега Миколайовича залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 адвоката Журова Євгена Євгеновичазадовольнити.
Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року в частині закриття провадження у справі відносно ОСОБА_2 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
В іншій частині постанову Оболонського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлене 20 жовтня 2025 року.
Суддя В.О. Фінагеєв