Відповідно до п. 6.6. попереднього договору позивач може відмовитись від цього договору в односторонньому порядку шляхом направлення ним відповідачу в порядку, передбаченому п. 8.4. повідомлення про розірвання. У такому випадку даний договір припиняє свою дію через 5 (п'ять) календарних днів з дати направлення позивачем повідомлення про розірвання. В цьому випадку відповідач зобов'язаний повернути позивачу оплачений ним згідно з розділом 3 даного договору забезпечувальний авансовий платіж (попередню оплату вартості квартири) протягом 90 (дев'яноста) банківських днів з моменту розірвання цього договору за вирахуванням штрафу в розмірі 10 (десяти) % від суми забезпечувального авансового платежу (попередньої оплати вартості квартири), визначеного розділом 3 даного договору.
Тобто, сторони погодили у попередньому договорі умову, за якою позивач може відмовитись від цього договору.
У такому випадку даний договір припиняє свою дію через 5 (п'ять) календарних днів з дати направлення позивачем повідомлення про розірвання.
Проте, в цьому ж договорі, сторони погодили відповідальність за відмову від договору та передбачили, що у такому випадку, якщо позивач відмовиться від договору, він має сплатити штраф.
Звісно ж, умова договору про надання відповідних прав та закріплення в цьому ж договорі відповідальності за використання цих прав, - протирічить загальним засадам про зобов'язання.
Таким чином, вважаю, що позовні вимоги, в тому числі про визнання договору частково недійсним, є доведеними та обґрунтованими.
Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.
Суддя Є.В. Болотов