Справа № 761/11144/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14965/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Волошин В.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
14 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2025 року, ухвалене у м. Києві о 15:07 год., у складі судді Волошина В.О., повний текст якого складено 19 червня 2025 року, у справі № 761/11144/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення грошової компенсації вартості половини автомобіля, -
У червні 2022 рокуОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості половини автомобіля. Зазначала, що з 11 червня 2016 року вона перебувала з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4 . За час перебування у шлюбі ними було набуто автомобіль «Suzuki Vitara», 2016 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який був зареєстрований 12 червня 2021 року за відповідачем. Посилаючись на те, що вказаний автомобіль є неподільною річчю та перебуває у користуванні відповідача, ОСОБА_2 просила в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля «Suzuki Vitara», 2016 року випуску, колір сірий, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , дата реєстрації 12 червня 2021р. та стягнути з відповідача на її користь вартість 1/2 частини вище зазначеного автомобіля у сумі 308 805,00 грн.
В червні 2025 року ОСОБА_5 подала до суду заяву про залишення її позову без розгляду в частині вимог про визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного автомобіля. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року зазначену заяву ОСОБА_5 задоволено.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності, у розмірі 1/2 вартості відчуженого майна, а саме транспортного засобу - автомобіля «Suzuki Vitara», 2016р. випуску, колір сірий, VIN: НОМЕР_1 у розмірі 245 216,41 грн., судовий збір у розмірі 2 452,16 грн. та витрати на проведення експертизи в розмірі 1 600,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, внаслідок чого обмежено у здійсненні належних йому процесуальних прав. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не надав оцінки тому, що вимоги ОСОБА_2 про поділ майна та стягнення грошової компенсації належної їй частки у спільному майні ґрунтуються на різних правових підставах, поділ майна, яке вже було відчужене не допускається. Вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для прийняття до уваги оцінки вартості автомобіля «Suzuki Vitara», 2016 року випуску №9 від 25 лютого 2023 року. Вказана оцінка була додана до його зустрічного позову, який був залишений судом без розгляду. Крім того, вартість вказаного автомобіля мала визначатися судом саме станом на момент його відчуження. Вимагаючи стягнення половини вартості автомобіля, позивачка не надала належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що на момент відчуження автомобіля вони вже не перебували у сімейних правовідносинах. Також, суд не встановив обсяг спільно набутого майна та не врахував, що у власності сторін є також квартира, яку вони придбали за кошти батьків.
08 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Бабіка К.В., поданий в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому представник позивачки просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
09 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду відзиву представника ОСОБА_2 на апеляційну скаргу. В обґрунтування вказаного клопотання ОСОБА_1 зазначав, що відзив подано з пропуском встановленого судом строку для його подання, питання про поновлення пропущеного строку стороною позивача не порушено. З матеріалами справи ОСОБА_2 ознайомилася 25 серпня 2025 року, а відтак, строк для подання відзиву закінчився 30 серпня 2025 року. Крім того до відзиву не надано доказів його надсилання іншим учасникам справи. Разом з тим, 30 серпня 2025 року припало на суботу, яка є вихідним днем, тому зурахуванням положень ч. 3 ст. 124 ЦПК України, останнім днем строку подання відзиву для ОСОБА_2 є 01 вересня 2025 року. Відзив на апеляційну скаргу було подано представником ОСОБА_2 шляхом направлення поштового відправлення01 вересня 2025 року тобто в межах встановленого судом строку. До відзиву представником позивачки було додано квитанцію відділення поштового зв'язку про надсилання відповідачу цього відзиву (т.2, а.с. 197). При цьому необхідно враховувати, що до відзиву на апеляційну скаргу не додано нових доказів, а викладені в ньому доводи є відображенням позиції, яку займала сторона позивача в суді першої інстанції. Відтак, у колегії суддів відсутні підстави для задоволення вищевказаного клопотання.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 та її представник адвокат Бабік К.В. проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 червня 2016 року, який було розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року в справі № 761/1591/22 (а.с. 5 т. 2).
ІНФОРМАЦІЯ_1 в ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася дочка ОСОБА_4 (а.с. 12 т. 1).
На підставі договору купівлі-продажу укладеному в ТСЦ № 8047/2021/2630282 від 12 червня 2021 року сторонами було придбано транспортний засіб «Suzuki Vitara», 2016 року випуску, колір сірий, VIN: НОМЕР_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_1 , транспортному засобу було присвоєно д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 65 т. 1).
На підставі договору купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ № 8046/2021/2989787 від 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 продав транспортний засіб «Suzuki Vitara», 2016 року випуску, колір сірий, VIN: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , яка є його матір'ю (а.с. 49 т. 1).
Відповідно до висновку експерта № 9 з дослідження усередненої ринкової вартості автомобіля «Suzuki Vitara», VIN: НОМЕР_1 , від 25 лютого 2023 року, складеного кваліфікованим та сертифікованим судовим експертом Семенком В.М., усереднена ринкова вартість вказаного автомобіля становить 490 432,82 грн.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності, у розмірі 1/2 вартості відчуженого майна, а саме транспортного засобу - автомобіля «Suzuki Vitara», 2016 р. випуску, колір сірий, VIN: НОМЕР_1 у розмірі 245 216,41 грн.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Відповідно до частини 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, зокрема гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до змісту вказаних норм у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними.
Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст. ст. 77-78 ЦПК України) і це є її процесуальним обов'язком (ст. 12, 81 ЦПК України).
При цьому, згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте ними до шлюбу; майно, набуте ними за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте ними за час шлюбу, але за кошти, які належали їм особисто; житло, набуте ними за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, під час шлюбу 12 червня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали транспортний засіб «Suzuki Vitara», 2016 року випуску, колір сірий, VIN: НОМЕР_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_1 . В подальшому після припинення шлюбних відносин без згоди ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_1 17 грудня 2021 року продав транспортний засіб своїй матері ОСОБА_3 .
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошової компенсації вартості її частки у праві спільної сумісної власності, у розмірі 1/2 вартості відчуженого транспортного засобу «Suzuki Vitara», 2016р. випуску, VIN: НОМЕР_1 .
При цьому колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на безпідставність прийняття судом до уваги висновку експерта № 9 з дослідження усередненої ринкової вартості автомобіля «Suzuki Vitara», VIN: НОМЕР_1 , від 25 лютого 2023 року, складеного кваліфікованим та сертифікованим судовим експертом Семенком В.М., оскільки ним не було надано належних та допустимих доказів на спростування вказаного висновку.
Питання про призначення у справі відповідної судової експертизи відповідач не порушував.
У суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку, що визначена у вказаному висновку ринкова вартість транспортного засобу «Suzuki Vitara», VIN: НОМЕР_1 , від 25 лютого 2023 року, не відповідає дійсності та є завищеною
Також, колегія суддів відхиляє посилання відповідача ОСОБА_1 на недоведення позивачкою відчуження вказаного транспортного засобу після припинення шлюбних відносин та без її згоди.
Як зазначила позивачка, вони з ОСОБА_1 підтримували шлюбні відносини та вели спільне господарство до вересня 2021 року, тоді як транспортний засіб був проданий відповідачем 17 грудня 2021 року.
ОСОБА_1 вказаних обставин не спростував та не надав доказів на підтвердження того, що він продав транспортний засіб його матері зі згоди позивачки.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2022 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов, який у подальшому був залишений судом без розгляду. У своєму зустрічному позові відповідач зазначив, що транспортний засіб «Suzuki Vitara», 2016 р. випуску, VIN: НОМЕР_1 був проданий ним його матері за 49 000,00 грн., у зв'язку з чим просив стягнути на користь ОСОБА_7 половину вартості спірного автомобіля в розмірі 24 500,00 грн.
Таким чином відповідач фактично визнав наявність підстав для відшкодування позивачці вартості її частки у транспортному засобі «Suzuki Vitara», 2016р. випуску, VIN: НОМЕР_1 , наполягаючи на стягнення половини вартості транспортного засобу, що була зазначена у договорі.
Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо того, що окрім транспортного засобу, сторони також придбали квартиру, оскільки ні позивачка, ні відповідач не заявляли вимог про поділ такої квартири.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судом першої інстанції було надано належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та розглянуто справу в межах заявлених позовних вимог та предмета розгляду.
Колегія суддів не вбачає порушень судом норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді