29 вересня 2025 року
справа № 357/11120/25
провадження № 33/824/4385/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2025 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №378997 від 02.07.2025 року, встановлено, що 21.05.2025 року о 11 год. 55 хв. ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «OpelAstra» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, в свою чергу не реагував на її зміну, наближаючись до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг, вулиць Європейська-Грушевського, здійснюючи поворот праворуч не надав переваги в русі автомобілю «Honda CR-V» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою Білоцерківського районного суду Київської області від 28 липня 2025 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП
В обґрунтуванні своїх вимог посилається на те, що суд визнав скаржника невинуватим, тобто відкинув версію поліції, відповідно якої саме останній був винним у ДТП. У такому випадку відповідальність повинен був нести інший учасник ДТП, а саме - ОСОБА_2 , який порушив ПДР. Проте суд, розглянувши справу щодо ОСОБА_2 також визнав його невинним, що створює суперечність між рішеннями судів. ОСОБА_2 виїжджав з другорядної дороги і згідно з ПДР мав надати перевагу транспортному засобу скаржника, який рухався по головній дорозі. Відсутність розмітки унеможливлює однозначне визначення смуги руху і правильного положення для повороту, що створює сумнів у тому що ОСОБА_2 міг дотриматись п. 10.5 ПДР щодо зайняття відповідного положення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи зазначені в апеляційній скарзі підтримав та просив апеляційну скаргу задовольнити.
Також в судове засідання з'явився ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, за положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.ст.245,251,280,283 КУпАП, в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції провадження в справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, оскільки достатніх та беззаперечних доказів порушення ОСОБА_2 п.п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 16.1 ПДР до протоколу адміністративного правопорушення не долучено, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
З висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, з огляду на наступне.
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №378997 від 02 липня 2025 року;
- Схемою місця ДТП від 21.05.2025 року;
- Заявою ОСОБА_1 від 01.07.2025 року ;
- Письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 02.07.2025 року;
- Копією постанови від 17.06.2025 року закриття адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 ;
- Копією рапорту поліцейського від 21.05.2025 року
Відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху, Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Згідно з п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Відповідно до п. 16.11 Правил дорожнього руху,на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
З огляду на зазначені положення нормативно-правових актів випливає, що для правомірності відступлення водієм автомобіля вимог України повинно бути декілька складових, зокрема забезпечення безпеки дорожнього руху.
Дослідивши письмові пояснення, заслухавши апелянта ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що 21.05.2025 року о 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Honda CR-V» д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по головній дорозі по вул. Європейська с. Фурси зі сторони м. Біла Церква по крайній лівій стороні дороги та зупинився на перехресті для здійснення повороту на вул. Грушевського. Упевнившись в безпеці руху транспортного засобу, та розпочавши поворот на другорядну дорогу на вул. Грушевського та відчув удар у ліву сторону свого автомобіля, який виїжджав ліворуч з другорядної дороги на головну, внаслідок чого його транспортний засіб зазнав пошкоджень з лівої сторони.
З письмових пояснень ОСОБА_2 , вбачається, що 21.05.2025 року близько 11 год. 55 хв. на перехресті вул. Європейська та вул. М. Грушевського, на транспортному засобі «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 , наближаючись до перехрестя нерівнозначних доріг по другорядній дорозі, мав намір виконати поворот праворуч в бік м. Біла Церква, оглянувши, що попереду відсутні транспортні засоби, подивився ліворуч та побачив, що рух транспортного засобу і в цей же час відчув удар в ліву сторону транспортного засобу, якого останній не бачив.
Таким чином було складено протокол відносно ОСОБА_2 та в його діях вбачаються порушення ПДР про що свідчить даний протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №378997 від 02.07.2025 року .
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, подія, у зв'язку з якою ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні правопорушення, мала місце 21 травня 2025 року.
Відповідно, строки накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення закінчилися 21 серпня 2025 року.
Водночас, провадження по справі відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що для закриття провадження у справі у зв'язку зі спливом строків для накладення адміністративного стягнення необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення (винної дії чи бездіяльності), а також враховуючи, що повноваження суду на з'ясування обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні передбачені ст. 280 КУпАП, суд вважає, що є достатні правові підстави для встановлення вини особи при закритті провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а тому невстановлення судом першої інстанції вини ОСОБА_2 в оскаржуваній постанові є необґрунтованим і таким, що не ґрунтуються на законі.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2025 року скасувати.
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя