Єдиний унікальний номер справи № 753/8180/24
Провадження №22-ц/824/10210/2025
15 вересня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України» на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави,
23 квітня 2024 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідача.
Позов мотивований тим, що 30.12.2020 року між АТ «Держаний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3233_045 про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу), з додатком до нього (графік платежів), що складає його невід'ємну частину, за умовами якого АТ «Держаний ощадний банк України» надав ОСОБА_1 строковий цільовий кредит для придбання транспортного засобу за договором купівлі-продажу в сумі 639 680 грн. 00 коп., строком на 84 місяці, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 29.12.2027 року, зі сплатою процентів в розмірі 10,99% річних, які нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитним договором, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.
Для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 30.12.2020 року між АТ «Держаний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено Договір застави № 5640 автомобіля «Мазда», 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , придбаний ОСОБА_1 за Договором купівлі-продажу від 21.12.2020 року, укладеним між заставодавцем та продавцем транспортного засобу, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 30 грудня 2020 року, яким передбачено, що для забезпечення і своєчасного виконання позичальником зобов'язань за договором позичальник надає банку в заставу вказаний автомобіль, який йому належить на праві власності.
Умовами договору застави визначено, що у разі невиконання заставодавцем умов кредитного договору або кредитного договору кредитодавець має право звернути стягнення на предмет застави і задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги в повному обсязі, включаючи дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором (суму кредиту, проценти за користування ним та інші платежі та санкції, передбачені кредитним договором, а також витрати, пов'язані з утриманням предмета застави і виконання забезпеченого заставою зобов'язання).
Починаючи з травня 2023 року позичальник ОСОБА_1 не належним чином виконує зобов'язання за договором про споживчий кредит в частині сплати кредиту та процентів по кредиту, внаслідок чого АТ «Держаний ощадний банк України» у відповідності до п.3.9.1 та 3.9.2 Кредитного договору ОСОБА_1 направлено лист-повідомлення про прострочену заборгованість по кредиту з прохання сплатити заборгованість, а після чого Вимогу від 21.01.2024 року № 55/5.1-02/63336/2023 про усунення порушень за зобов'язаннями за Кредитним договором, якою надано тридцяти денний строк з дня отримання вимоги для погашення заборгованості у повному обсязі, які залишені позичальником без реагування, а Вимогою від 21.04.2024 року АТ «Держаний ощадний банк України» у відповідності до порушеного положення п.3.3.3 Кредитного договору, у відповідності до п.3.9, 4.2.2 пропонував позичальнику достроково повернути всу суму кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, оскільки станом на 19.01.2024 року у позичальника перед банком наявна заборгованість в сумі 503 685 грн. 91 коп., з яких: 423 731 грн. 86 коп. - строкова заборгованість за основним боргом, 45 054 грн. 87 коп. - прострочена заборгованість за основним боргом, 34 648 грн. 81 коп. - прострочені проценти за користування кредитом, 250 грн. 37 коп. - строкові проценти за користування кредитом, протягом 30 днів, з роз'ясненням позичальнику права банку розпочати процедуру звернення до суду з позовом про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави. Всі звернення та вимоги АТ «Держаний ощадний банк України» позичальником ОСОБА_1 залишені без реагування.
На підставі зазначеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача станом на 19 березня 2024 року заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором у розмірі 513 272 грн. 99 коп., яка складалася з наступних складових: борг за кредитом - 468 786 грн. 73 коп. ,проценти за користування кредитом - 44 486 грн. 26 коп., а також звернути стягнення на предмет застави.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України 513 272, 99 грн . - заборгованості за кредитним договором, 7 699, 09 грн. - судового збору, а всього - 520 972, 08 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, 02 квітня 2025 року позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. У зв'язку з цим апелянт просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
14 травня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій він просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в позові. Крім того, просив звільнити його від сплати судового збору на підставі ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення виявлених в ній недоліків протягом десяти календарних днів з дня отримання ухвали суду.
У зв'язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду від 26 травня 2025 року, хвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Оскільки апеляційна скарга відповідача була повернута судом, розгляд цієї апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не здійснювався. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів переглядає справу в межах доводів і вимог апеляційної скарги акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України» .
Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
У судове засідання, призначене на 11 вересня 2025 року, з'явився представник позивача.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків:
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, зазначив, що умови кредитного договору позичальником не виконуються починаючи з квітня 2023 року, останній платіж здійснено 23.10.2023 року у розмірі 1 000, 00 грн всупереч узгодженого сторонами договору графіку погашення кредиту, тому вимога позивача про стягнення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, є обґрунтованою.
Рішення в даній частині не оскаржувалося.
В мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазначив, що при подачі позову позивач сплатив судовий збір лише за вимогу про стягнення заборгованості, водночас вимога про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості, не була оплачена судовим збором, у зв'язку з чим суд оцінку їй не надає. В той же час в резолютивній частині рішення суд відмовив у задоволенні такої вимоги.
Наведена позиція суду першої інстанції не може бути прийнята апеляційним судом.
За своїм характером як позовна вимога про стягнення коштів, так і вимога про звернення стягнення на предмет застави з метою стягнення цих коштів, є майновими вимогами.
У відповідності до положень Закону України «Про судовий збір» лише немайнові вимоги оплачуються судовим збором окремо за кожною вимогою. При оплаті судового збору за майновими вимогами, позивач оплачує судовий збір в залежності від загального розміру усіх майнових вимог.
Як убачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір виходячи з тієї суми, яку він просив стягнути з відповідача, в тому числі і шляхом звернення стягнення на предмет застави, тому сплачувати додатково ще раз судовий збір за такою вимогою не було необхідності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією апелянта про неналежність висновків суду щодо необхідності окремої сплати судового збору за вимогою про стягнення коштів та вимогою про встановлення способу такого стягнення, а саме звернення стягнення на предмет застави.
Як убачається з матеріалів справи, для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 30.12.2020 року між АТ «Держаний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено Договір застави № 5640 автомобіля «Мазда», 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , придбаний ОСОБА_1 за Договором купівлі-продажу від 21.12.2020 року, укладеним між заставодавцем та продавцем транспортного засобу, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 30 грудня 2020 року, яким передбачено, що для забезпечення і своєчасного виконання позичальником зобов'язань за договором позичальник надає банку в заставу вказаний автомобіль, який йому належить на праві власності.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За частиною 1 статті 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Частиною 2 статті 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання (ст. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
У ході судового розгляду справи судом першої інстанції встановлено та не спростовано жодним із учасників процесу, що відповідач не виконав зобов'язання за договором про споживчий кредит, забезпеченим заставою. Наявність заборгованості перед позивачем підтверджена належними доказами. Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про заставу», заставодержатель у разі невиконання основного зобов'язання має право, звернути стягнення на предмет застави.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до сталої судової практики Верховного Суду, стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості звернення стягнення на предмет застави, адже саме кредитор має право обирати спосіб реалізації своїх прав. Зокрема, такі правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду: від 28.08.2019 року у справі № 759/4036/18, від 22.05.2019 року у справі № 640/18356/17, від 05.12.2018 року у справі № 761/31346/13-ц, та від 31.10.2018 року у справі № 2-1513/10.
Колегія суддів підкреслює, що звернення стягнення на предмет застави є додатковим, а не альтернативним способом захисту, що може застосовуватися окремо або разом з вимогами про стягнення основної заборгованості. Це не становить подвійного стягнення, а відповідає правовій природі акцесорного зобов'язання, сприяє забезпеченню належного захисту прав кредитора та відповідає принципам цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, доводи наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, відтак апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаних вимог в цій частині.
Згідно з положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для лише часткового задоволення скарги, зважаючи на співвідношення задоволених та відхилених позовних вимог, з відповідача на користь акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України» підлягають стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11 548, 64грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України» задовольнити частково.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року в частині вирішення вимог про звернення стягнення на предмет застави скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення таких вимог.
Звернути стягнення на майно, передане в заставу відповідно до договору застави майна №5640 від 30.10.2021, а саме: транспортний засіб марки MAZDA, модель СХ-5, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , рік випуску 2020, колір - синій, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_3 , Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 30.12.2020 ТСЦ 8046 та договору купівлі-продажу № 1892 від 21.12.2020, на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код СДРПОУ 09322277) в рахунок погашення заборгованості за Договором про споживчий кредит № 3233_045 від 30.12.2020 в розмірі 513 272,99 грн (п'ятсот тринадцять тисяч двісті сімдесят дві грн 99 коп.), шляхом реалізації предмета застави на електронних торгах відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, що має бути визначена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_3 , Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11 548,64 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот сорок вісім грн 64 коп).
В решті оскаржуване рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько