Київський апеляційний суд
4 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи "Київський слідчий ізолятор" та з використанням телекомунікаційної платформи "EasyCon" матеріали кримінального провадження № 12023111130003846 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Морозівка Баришівського району Київської області,
громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , згідно зі ст.89 КК України не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 1 липня 2024 року,
Баришівським районним судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні розбою щодо ОСОБА_8 за наступних обставин.
2 листопада 2023 року близько 18 години 45 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись на залізничній станції "Нова троянда", що за адресою: Київська область, Броварський район, с. Морозівка, побачив ОСОБА_8 , яка рухалась пішки в напрямку будинку № 28 у пров. Святоуспенському, і у нього виник умисел вчинити напад з метою заволодіння майном останньої. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_7 почав переслідувати ОСОБА_8 , за пагорбом за координатами: 50,358069, 31,210023 підбіг до неї і, застосовуючи насильство, небезпечне для здоров'я потерпілої, завдав їй один удар рукою в праву сторону обличчя, від якого вона впала на землю. В подальшому, з метою недопущення фізичного опору з боку ОСОБА_8 , ОСОБА_7 насів на неї зверху та продовжив завдавати удари обома руками в обличчя. Своїми діями ОСОБА_7 подолав можливість потерпілої чинити йому опір, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-лицевої травми - по одному синцю лівої та правої параорбітальної ділянок, лівих та правих скроневих та виличних ділянок, саден на обличчі, забійно-рваної рани носа, перелому кісток носа, струсу головного мозку, синців на грудях. Після цього ОСОБА_7 зірвав з плеча ОСОБА_8 шкіряну сумку, в якій були ключі від будинку, роботи, автомобіля "Volkswagen" та поштових скриньок, павербанк, транспортна картка, платіжні картки "Сенс банк", "ПриватБанк", "ОТР Банк", гроші в сумі 18 000 гривень та гаманець, і залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а майном потерпілої розпорядився на власний розсуд, чим завдав їй майнової шкоди на загальну суму 19 008 гривень.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 01.07.2024 за наслідками розгляду клопотання прокурора ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів по 29.08.2024 включно.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на положення ч.1 ст.183 КПК України, у відповідності з якою тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжний заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу. Проте прокурор не надав суду жодних доказів наявності та обґрунтованості ризиків, про які зазначив у клопотанні, і не навів конкретних ризиків, які можуть існувати і за наявності яких до ОСОБА_7 може бути застосовано запобіжний захід виключно у вигляді тримання під вартою. У свою чергу, суд в ухвалі не навів достатніх мотивів і не обґрунтував, чому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Звертає увагу, що його підзахисний тримається під вартою з 30.11.2023. Не врахував суд і те, що ОСОБА_7 є людиною молодого віку, має постійне місце реєстрації та проживання, його матір ОСОБА_9 перенесла складні операції, є інвалідом третьої групи, у обвинуваченого є малолітня сестра ОСОБА_10 , 2012 року народження. Також сам ОСОБА_7 має незадовільний стан здоров'я та потребує хірургічного втручання.
Що стосується позиції захисту, то ОСОБА_7 наполягає на тому, що злочин відносно ОСОБА_8 вчинити не міг, оскільки проживає неподалік її будинку, підтримує дружні стосунки з її сином, неодноразово був у них вдома. Потерпіла вказує, що окрім платіжних карток і грошових коштів у неї в гаманці була транспортна картка, і через застосунок "Київ цифровий" вона виявила, що невідома особа користувалася її карткою 3 і 5 листопада 2023 року, що свідчить про непричетність ОСОБА_7 до вчинення злочину. 3 листопада 2023 року слідчий за місцем проживання ОСОБА_7 в с. Морозівка протягом дня проводив обшук за участю останнього, а тому обвинувачений в цей день не міг користуватися транспортом у м. Києві. Більше того, цією особою виявився ОСОБА_11 , який також проживає у с. Морозівка і за місцем проживання якого під час обшуку виявлено належні потерпілій транспортну картку і платіжні картки "ПриватБанк", "Альфа-Банк". Однак орган досудового розслідування належним чином не перевірив причетність ОСОБА_11 до вчинення розбою.
Тож, суд безпідставно задовольнив клопотання прокурора за відсутності достатніх і переконливих доказів вини ОСОБА_7 , а тому у випадку зміни запобіжного заходу останній не зможе впливати на судовий розгляд у кримінальному провадженні, на потерпілу чи свідків, не зможе знищити речові докази, які зберігаються у правоохоронному органі.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився з доводами в клопотанні про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений зможе переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни запобіжного заходу.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання прокурора судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Зважаючи на стадію кримінального провадження та особливості апеляційного розгляду з перегляду конкретного судового рішення, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку доводам захисника про відсутність доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Не вправі давати таку оцінку і суд першої інстанції, оскільки під час судового розгляду докази тільки досліджуються, а оцінка їм може бути надана лише в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бекчиєв проти Молдови").
Суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, оскільки санкцією ч.4 ст.187 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, що свідчить про можливість переховуватись від суду з метою уникнення покарання. Що стосується особи обвинуваченого, то він не має власної сім'ї та утриманців, офіційно не працевлаштований, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв'язки.
Також, як вказав суд, в ході досудового розслідування не встановлено місцезнаходження всіх речей ОСОБА_8 , у зв'язку з чим існує ризик знищити, сховати або спотворити їх, а також ризик незаконно впливати на потерпілу та свідків, які дали викривальні показання щодо ОСОБА_7 .
Стан здоров'я матері обвинуваченого та наявність у нього малолітньої сестри не можуть бути перешкодою для тримання його під вартою.
Що ж стосується стану здоров'я самого обвинуваченого, то відповідно до консультативного заключення ортопедо-травматологічного центру КНП Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" діагноз йому встановлений дистанційно за скаргами зі слів матері. Відомості про звернення обвинуваченого зі скаргами на стан здоров'я до лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО відсутні, як і відомості про неможливість надати необхідне лікування відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10.02.2012, яким передбачено порядок лікування особи, узятої під варту, у разі відсутності можливості надати таку допомогу в медичній частині СІЗО.
Враховані судом обставини, на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що ризики продовжують існувати і виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою. А тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані раніше дії.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 1 липня 2024 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2