іменем України
15 жовтня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/745/25
Головуючий у першій інстанції - Сороколіт Є. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1506/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
із секретарем - Піцан В.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою, поданою представником ОСОБА_1 - адвокатом Рябко Сергієм Олександровичем, на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 04 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на майно,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив: припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з компенсацією у розмірі 39 916,67 грн, шляхом перерахування з депозитного рахунку Бахмацького районного суду Чернігівської області; визнати за ним право власності на 1/6 частку у спільному майні за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування позовних вимог посилається, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належав будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є внуком померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а відповідачка ОСОБА_2 її донькою та його тіткою.
Позивач вказував, що у вищевказаному будинку проживав протягом усього життя, разом з бабусею ОСОБА_3 , допомагаючи їй у веденні домашнього господарства, здійснюючи догляд та виконуючи різні господарські роботи. Він не лише доглядав за померлою ОСОБА_3 , але доглядав за житловим будинком, проводив ремонтні роботи, утримував прилеглу територію у належному стані. За життя між ОСОБА_3 та позивачем була домовленість, що вона залишить усе своє майно, що підтверджується заповітом.
Зазначав, що протягом періоду проживання у будинку позивач створив власну сім'ю: уклав шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 06.02.2010, в якому народилося двоє дітей. Факт постійного проживання позивача з дня народження в зазначеному будинку підтверджується довідкою та довідкою про склад сім'ї.
Звертав увагу на те, що спадщина ним прийнята, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, він є спадкоємцем 5/6 часток у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа якого 104,1 кв.м, житлова площа 39,1 кв.м, а отже 1/6 частка відповідача у спірному житловому будинку становить 17,35 кв.м, спадщину вона прийняла, що підтверджується свідоцтвом про право власності за законом.
Стверджував, що має намір викупити 1/6 частки спірного майна, що належить відповідачу, сплативши грошову компенсацію в розмірі 39 916,67 грн, що є ринковою вартістю зазначеної частки згідно із звітом про оцінку житлового будинку, шляхом внесення коштів на депозитний рахунок Бахмацького районного суду Чернігівської області, що підтверджується квитанцією.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 04.07.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнанні права власності на майно - відмовлено у повному обсязі.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, що майно не може бути виділено в натурі, або ж що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є неподільною річчю.
Також, за висновком суду, позивачем не доведено, що спільне володіння і користування майном є неможливим, оскільки за змістом позовної заяви позивач відразу вказував про намір здійснити викуп частки відповідача, на що відповідачка не погодилася, і не надав підтвердження, що намагався домовитися про спільне користування.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 04.07.2025 скасувати повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду про ненадання належних та допустимих доказів є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем надані необхідні докази, оцінивши які суд міг встановити неможливість виділення частки в натурі або неподільність спільного майна.
Вважає, що суд під час розгляду справи мав би дослідити докази, зокрема наданий звіт з оцінки майна, який містив Технічний паспорт спірного житлового будинку ( АДРЕСА_1 ) та вирішити, чи можливо фізично розділити майно між співвласниками, виділити частку майна в натурі, враховуючи розмір часток, цільове призначення майна та інші обставини.
Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо необхідності спеціальних знань для встановлення обставин та призначення експертизи, враховуючи ту обставину, що суд першої інстанції не надав оцінку наявним у справі доказам щодо неможливості виділення в натурі частки майна, отже для додаткового обґрунтування позовних вимог і додаткового підтвердження того, що 1/6 частки відповідача в житловому будинку не може бути виділена в натурі, скаржник звернувся до експерта для отримання висновку з даного питання.
Посилається, що відповідно до звіту про проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 29.07.2025, розділення на 2 окремі квартири, а саме виділення частки в 1/6 від житловолодіння неможливе, оскільки квартира, що може бути виділена не відповідатиме будівельним нормам в частині необхідної площі і переліку приміщень, і в ній будуть відсутні необхідні для введення в експлуатацію інженерні мережі (опалення, електропостачання, водопостачання і каналізація). Виділення частки в окрему квартиру призведе до погіршення якості життя в інших частинах житловолодіння, і невідповідності до вимог чинних в Україні будівельних норм.
Звертає увагу на те, що судом не досліджувалось питання чи завдасть припинення права власності істотної шкоди інтересам відповідача і відмовив у позові не на цій підставі. Навпаки, судом встановлено, що відповідач має власне житло за іншою адресою; відповідач не користується спірним майном; позивач готовий виплатити повну ринкову вартість частки (39 916,67 грн), що підтверджено незалежною оцінкою; грошові кошти внесені на депозитний рахунок суду, що фактично підтверджує, що припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, тому припинення права власності відповідача не може розглядатися як таке, що завдасть істотної шкоди її інтересам.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду у визначений строк подано не було.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом у справі встановлено, що ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки від 26.11.2024 № 1659, виданої КП «Прилуцьке МБТІ», за життя ОСОБА_3 була власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва на право власності на житловий будинок від 07.02.2000 № НОМЕР_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.04.2000 (а.с. 77 т.1).
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії НТО № 416331, виданим 04.12.2024 приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Удовик Я.В., позивач є спадкоємцем 5/6 (п'яти шостих) часток у праві власності житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19 т. 1).
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НТР № 877511, виданого 05.02.2025 приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Удовик Я.В., ОСОБА_2 є спадкоємцем 1/6 (однієї шостої) частки у праві власності житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23 т. 1).
Будівля позначена в плані літерою «А 1-1» з верандою літ. «а2-1», має загальну площу 104,1 кв.м, з яких 39,1 кв.м складає житлова площа. До господарських будівель та споруд відносяться: літня кухня літ. «Б 1 -1» з прибудовою літ. «б2-1», сарай літ. «В 1 -1», сарай літ. «Д1 -1» з прибудовою літ. «д2-1», погріб літ. «Е1», огорожа «№1», хвіртка «№2», ворота «№3», колодязь «№4».
Довідками від 18.03.2025 № 109 та № 112, виданими Тиницьким старостинським округом Бахмацької міської ради, підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно фактично з дня народження і по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має такий склад сім'ї: дружина - ОСОБА_5 , 1987 р.н., донька - ОСОБА_6 , 2010 р.н., син - ОСОБА_7 , 2013 р.н. (а.с. 59, 60 т. 1).
Згідно з довідкою від 26.11.2024 № 1658, виданою КП «Прилуцьке МБТІ», за даними технічної інвентаризації станом на 19.11.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено наявність будівель та споруд, а саме: «А 1-1», «а2-1»Житловий будинок, веранда має загальну площу 104,1 кв.м, з яких 39,1 кв.м складає житлова площа. До господарських будівель та споруд відносяться: «Б1 -1», «б2-1», «В1-1», «Д1-1», «д2-1», «Е1» літня кухня, прибудова, сарай, сарай прибудова, погріб; «№1»,«№2», «№3», «№4» огорожа, хвіртка, ворота, колодязь. Виявлено збільшення загальної площі з 69,6 кв.м на 104,1 кв.м без урахування площі приміщень № 7 веранди та № 8 комори, які станом на 1991 рік не входили в загальну площу, та житлова площа змінилась з 47,0 кв.м на 39,1 кв.м у зв'язку зі зміною призначення приміщень. Будівництва без дозвольних документів не виявлено (а.с. 52, 78 т.1).
Відповідно до висновку, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_8 від 10.03.2025, вартість спірного будинку складає 239 500,00 грн (а.с. 27-58 т. 1).
Технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна підтверджує, що будинок з надвірними будівлями споруджувався в 1985-2020 роках (а.с. 45-48 т. 1).
Довідкою від 02.05.2024 № 194, виданою Тиницьким старостинським округом Бахмацької міської ради, підтверджується, що ОСОБА_5 , 1987 р.н., яка доводиться дружиною позивачу (а.с. 24 т. 1), здійснювала поховання ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.110 т. 1).
Копіями товарних чеків та видаткових накладних підтверджується купівля будівельних матеріалів (а.с. 111-118 т. 1).
Квитанціями щодо сплати комунальних послуг, підтверджується, що перерахування коштів за послуги з газопостачання та надання електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювала дружина позивача, ОСОБА_5 ( а.с.128-167 т. 1).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, стосовно того, що майно не може бути виділено в натурі, та спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, є неподільною річчю.
Також, за висновком суду, позивачем не доведено, що спільне володіння і користування майном є неможливим, оскільки за змістом позовної заяви позивач відразу вказував про намір здійснити викуп частки відповідача, на що остання не погодилася, і не надав підтвердження тому, що намагався домовитися про спільне користування.
З такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне
Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
У статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У частині першій статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частин першої - третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Тобто стаття 365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного із співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але можуть бути застосовані за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії НТО № 416331, виданим 04.12.2024 приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Удовик Я.В., позивач є спадкоємцем 5/6 (п'яти шостих) часток, відповідач згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НТР № 877511, виданим 05.02.2025 приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Удовик Я.В. є спадкоємцем 1/6 (однієї шостої) частки у праві власності житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних свідоцтв, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами позначений в плані літерою «А 1-1» з верандою літ. «а2-1», має загальну площу 104,1 кв.м, з яких 39,1 кв.м складає житлова площа. З господарських будівель та споруд є: літня кухня літ. «Б 1 -1» з прибудовою літ. «б2-1», сарай літ. «В 1 -1», сарай літ. «Д1 -1» з прибудовою літ. «д2-1», погріб літ. «Е1», огорожа «№1», хвіртка «№2», ворота «№3», колодязь «№4» (а.с. 19, 23 т. 1).
Отже, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, що майно не може бути виділено в натурі, та спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, є неподільною річчю. Також, за висновком суду, позивачем не доведено, що спільне володіння і користування майном є неможливим, оскільки за змістом позовної заяви позивач відразу вказував про намір здійснити викуп частки відповідача, на що остання не погодилася, і не надав підтвердження тому, що намагався домовитися про спільне користування.
Проте до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з'ясуванням обставин справи, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (частина п'ята статті 12 ЦПК України).
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ним випадках.
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України).
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22).
Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Отже, суд першої інстанції встановивши, що предметом спору є припинення права спільної часткової власності на житловий будинок, під час розгляду справи в суді першої інстанції, не роз'яснив сторонам право на звернення з клопотанням про призначення експертизи для з'ясування питання чи встановлення питання можливості виділення частки в натурі, чи є річ неподільна, для встановлення яких необхідні спеціальні знання, і вирішення яких не можливо без призначення експертизи.
Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено до подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч. 5 ст. 106 ЦПК України).
Так, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи позивачем до апеляційної скарги було надано Звіт про проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 29.07.2025, відповідно до якого: за результатами виконаного будівельно-технічного експертного дослідження житловолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , розміщеному на території Бахмацької громади, Ніжинського району, Чернігівської області, можна дати наступні відповіді на питання.
Розділення на 2 окремі квартири (виділення частки 1/6 від житловолодіння) житловолодіння за адресою АДРЕСА_1 , розміщеному на території Бахмацької громади, Ніжинського району, Чернігівської області, неможливе, оскільки квартира, що може бути виділена (виділення частки в 1/6 від житловолодіння) не відповідатиме будівельним нормам в частині необхідної площі і переліку приміщень, і в ній будуть відсутні необхідні для введення в експлуатацію інженерні мережі (опалення, електропостачання, водопостачання і каналізація). Виділення частки в окрему квартиру призведе до погіршення якості життя в інших частинах житловолодіння, і не відповідності до вимог чинних в Україні будівельних норм.
За будь-яких варіантів, розділення житловолодіння (виділення окремої долі з житловолодіння) призводить до погіршення якості життя в інших частинах житловолодіння, і в виділених (розділених) квартирах неможливо дотриматись виконання вимог чинних в Україні будівельних норм, стандартів і правил.
Висновок за результатами даного експертного дослідження підготовлено для подання до суду, а експерти про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за ст. 384 та ст. 385 Кримінального кодексу України попереджені та обізнані (а.с. 208 зворот - 222, т. 1).
Так, Верховний Суд України у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 вказав, що у справі за позовом одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачеві частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачеві за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію у рахунок визнання за ними права власності на спільне майно, та чи не становитиме це для них надмірний тягар. У цій справі також було заявлено вимогу про визнання права власності.
Правомірність дій суду при встановленні вказаних вище обставини оцінюється з точки зору відповідності принципам об'єктивності і неупередженості, диспозитивності цивільного судочинства, завданням та основним засадам цивільного судочинства, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Таким чином, у справі, яка переглядається, для припинення права на частку у спільному майні на підставі позову інших співвласників необхідно встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, тобто чи є частка відповідача незначною і чи може бути виділена в натурі, або річ є неподільною, або спільне володіння і користування майном є неможливим, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_2 , та факт попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 на підставі статті 365 ЦК України просив припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, у зв'язку з компенсацією вартості частки на користь відповідача у розмірі 39 916,67 грн, шляхом перерахування з депозитного рахунку Бахмацького районного суду Чернігівської області, та визнання за ним права власності на 1/6 частку у спільному майні.
Таким чином, позивачем дотримано порядок внесення на депозитний рахунок суду першої інстанції грошових коштів вартості частки, яка нележить відповідачу.
Також встановлено, що відповідно до наданої відповіді Тиницьким старостинським округом Бахмацької міської ради № 19-27/141 від 26.09.2025, та згідно з погосподарської книги за 1991-1995 роки (особовий рахунок НОМЕР_2 ) станом на 15.04.1991 за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровані та проживали: ОСОБА_9 , 1949 р.н., голова двору; дружина - ОСОБА_2 , 1953 р.н.; дочка - ОСОБА_10 , 1972 р.н.; дочка - ОСОБА_11 , 1975 р.н.; дочка - ОСОБА_12 , 1984 р.н. (а.с. 61 т. 2).
Відповідно до інвентаризаційно-технічної справи на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , інвентарний №727, за цією адресою у 1980 році житловий будинок здано в експлуатацію, що підтверджується оцінювальним актом про будинок (а.с. 66 т. 2).
У карточці прописки зазначено, що 28.11.1981 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прописана за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 59 , т. 2).
Відповідно до погосподарської книги за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 домоволодіння по АДРЕСА_2 є колгоспним двором (а.с. 59 зворот, т. 2).
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що за технічним паспортом будинок за адресою: АДРЕСА_1 має загальну площу 104,1 кв.м, а частка відповідачки на його володіння складає 1/6 частки, тобто 17,35 кв.м, що є незначною. Виділення її в окремий об'єкт нерухомого майна є неможливим, оскільки квартира, що може бути виділена (виділення частки в 1/6 від житловолодіння) не відповідатиме будівельним нормам в частині необхідної площі і переліку приміщень, і в ній будуть відсутні необхідні для введення в експлуатацію інженерні мережі (опалення, електропостачання, водопостачання і каналізація). Виділення частки в окрему квартиру призведе до погіршення якості життя в інших частинах житловолодіння, і невідповідності до вимог чинних в Україні будівельних норм, підтверджується звітом про проведення експертного будівельно-технічного дослідження (а.с. 208 зворот - 222, т. 1).
З врахуванням встановлених обстави, апеляційний суд приходить до висновку, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою ОСОБА_1 не завдасть шкоди ОСОБА_2 , право власності на частку якої припиняється.
Визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи і технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном.
Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні, що викладено у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 219/1551/17, від 27 квітня 2021 року у справі № 524/2579/18, від 29 січня 2021 року у справі № 629/511/17, від 24 листопада 2021 року у справі № 754/16751/18.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17, у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16 та у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16.
У постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15 (провадження № 61-4860св18), від 01 червня 2023 року у справі № 344/2399/21 (провадження № 61-1592св23), від 11 грудня 2023 року у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161св23), від 10 січня 2024 року у справі № 344/6767/14 (провадження № 61-6980св22) зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.
Отже, з врахуванням встановлених обставин, домоволодіння, частку в якому просить припинити позивач, не є місцем проживання відповідача, що підтверджується наданими довідками, не є її єдиним житлом, враховуючи проживання і реєстрацію у домоволодінні, яке є колгоспним двором, частку, яка належить відповідачу не можливо виділити в окреме ізольоване житлове приміщення, сторони не досягли згоди в позасудовому порядку як щодо порядку користування, так і сплати компенсації, також колегія суддів враховує, що припинення права на частку не завдасть істотної шкоди правам та інтересам відповідача.
За матеріалами справи, позивачем внесено на депозитний рахунок Бахмацького районного суду Чернігівської області за 1/6 частку ОСОБА_2 компенсацію у розмірі 39 916,67 грн (а.с. 8, т. 1).
З врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про наявність передбачених пунктами 1- 4 частини 1 статті 365 ЦК України підстав для припинення права відповідача на частку в спільному майні.
Разом з тим, згідно з наданого позивачем звіту про оцінку житлового будинку АДРЕСА_4 від 10.03.2025 визначена ринкова вартість об'єкта, яка становить 239 500,00 грн (а.с. 27-58, т. 1).
З наданої відповідачкою довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 19.05.2025 вбачається, що оціночна вартість об'єкта оцінки становить 251 338,66 грн (а.с. 177 т. 1).
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Рябко С.О. повідомив, що не заперечує щодо оціночної вартості об'єкта в сумі 251 338,66 грн, замість 239 500,00 грн, оскільки різниця у вартості є незначною.
Апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача компенсацію вартості належній 1/6 частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 41 889,78 грн.
Отже, грошова компенсація у розмірі 39 916,67 грн підлягає стягненню, шляхом їх перерахування (а.с. 8, т. 1) на користь ОСОБА_2 , що внесені на депозитний рахунок згідно з квитанцією від 20.03.2025 № 2349491492 та зберігаються на розрахунковому рахунку UA12820172035528900200000960; Одержувач: Ту Дксу України у Чернігівській області Бахмацький суд; Банк отримувача: Державна казначейська служба України; ЄДРПОУ 26295412.
З врахуванням визнання представником позивача вартості спірного об'єкта у розмірі 251 338,66 грн, 1/6 якої становить 41 889,78 грн, необхідно достягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 1973,11 грн недоплачену компенсацію вартості належній 1/6 частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.
При зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн (а.с. 7, т. 1), а при зверненні до суду апеляційної інстанції сплачено - 1454 грн (а.с. 208, т. 1).
Враховуючи, що апеляційний суд задовольняє позовні вимоги повністю, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі 1211,20 грн та за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 1454 грн.
Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 04 липня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на майно задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку у спільному майні за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості належній 1/6 частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 39916,67 грн, що внесені ним згідно з квитанції від 20.03.2025 № 2349491492 та зберігаються на розрахунковому рахунку UA12820172035528900200000960; Одержувач: Ту Дксу України у Чернігівській області Бахмацький суд; Банк отримувача: Державна казначейська служба України; ЄДРПОУ 26295412, шляхом їх перерахування на користь ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості належній 1/6 частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 1973,11 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції в розмірі 1211,20 грн та у суді апеляційної інстанції в розмірі 1453,44 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.10.2025.
Головуючий Судді: