іменем України
17 жовтня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/8343/25
Головуючий у першій інстанції - Маринченко О. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1622/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
із секретарем: Герасименко Ю.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чернігівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 ,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2025 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання батьківства, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження, в якому просила:
1. Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
2. Внести зміни до актового запису №21 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 21.05.2019 Куликівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, зазначивши в графі «батько» - « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України», прізвище дитини ОСОБА_5 - залишити без змін.
05.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із клопотанням про призначення судової генетичної експертизи, в якому просила:
1. Призначити у справі молекулярно-генетичну експертизу.
2. На вирішення експертизи поставити питання:
- Чи є кровне споріднення між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як між бабусею та онукою?
3. Проведення експертизи доручити експертам Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, а відібрання зразків генетичного матеріалу експертам Комунального закладу «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи».
4. Оплату за проведення експертизи покласти на позивача.
Заяву обґрунтовувала тим, що для вирішення питання біологічного батьківства безвісти зниклого ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_5 , судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу провести неможливо у зв'язку з відсутністю біологічного матеріалу.
Уважала за можливе призначити у справі молекулярно-генетичну експертизу для вирішення питання родинної спорідненості між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та малолітньою ОСОБА_5 , як бабуся/дідусь-онуки.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.08.2025 призначено в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання батьківства судову молекулярно-генетичну експертизу.
Проведення експертизи доручено експертам Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» (площа Соборна, 14, м. Дніпро).
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
На вирішення експертизи поставлено таке питання:
Чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .?
Відібрання зразків генетичного матеріалу від ОСОБА_5 , 12.05.2019, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , доручено експертам Державної спеціалізованої установи «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» (вул. Шевченка, 36, м. Чернігів).
Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 .
Роз'яснено сторонам, що у разі ухилення учасника справи від подання експерту необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі автоматично встановив спорідненість між учасниками справи не маючи доказового підґрунтя, визнав належними співвідповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зобов'язавши останніх до участі у проведенні експертизи.
Заявниця зазначає, що в даній ситуації, відповідач ОСОБА_2 не є загиблим, а рахується в статусі осіб, що зникли безвісті, що виключає можливість застосування статті 130 СК України до моменту смерті особи.
Указує, що вказана експертиза жодним чином не стосується відповідача - ОСОБА_2 , біологічні зразки якого в силу Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» зберігаються у визначений законом спосіб.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні, а ухвалу районного суду залишити без змін.
Позивачка вказує, що призначення експертизи у справі не порушує прав учасників справи, а є лише способом доведення нею заявлених позовних вимог.
Зазначає, що апеляційна скарга не містить доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 , здавав кров, яка зберігається в архіві лабораторії центру служби крові в об'ємі 2 мл, на випадок тяжкого поранення, контузії чи смерті, більше того в підготовчому судовому засіданні на питання судді представник відповідача не надав відповідної інформації, а тому вказані доводи є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 , яка просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21.05.2019 Куликівським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Чернігівській області, вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дитини зазначено ОСОБА_6 (а.с. 11).
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 23.07.2021 відомості про батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 12).
Відповідно до копії сповіщення сім'ї (близьких родичів) безвісти зниклого від 05.11.2024 №3В/40, що надійшло на адресу ОСОБА_4 , її син, старший солдат ОСОБА_2 1997 р.н., гранатометник 3-го відділення 2-го взводу оперативного призначення військової частини НОМЕР_3 НГУ, зник безвісти 02.11.2024 в районі населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області (а.с. 53).
У цій справі позивачка просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком її доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Аналізуючи дану статтю слід зазначити, що судова експертиза, як один із засобів доказування, сприяє всебічному, повному й об'єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з наданням висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (абз. 1 ст. 7-1 Закону України "Про судову експертизу").
Згідно з ч.1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Приписами ч. 3-6 ст. 103 ЦПК України передбачено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Ст. 109 ЦПК України визначені наслідки ухилення від участі в експертизі, відповідно до яких у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Пунктом 1.5 розділу I Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 (далі - Інструкція) визначено, що проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) біологічного матеріалу осіб, геномна інформація яких підлягає обов'язковій або добровільній державній реєстрації, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державну реєстрацію геномної інформації людини" та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної реєстрації геномної інформації людини.
Предметом спірних правовідносин є визнання батьківства.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (ст.128 СК України).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2009 року в справі «KALACHEVA v. RUSSIA», заява № 3451/05, § 34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами.
Відтак, предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність кровного споріднення між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , а для з'ясування питання, чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_5 необхідні спеціальні знання у галузі генетики.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 1997 р.н., зник безвісти 02.11.2024 в районі населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області. Таким чином, провести молекулярно-генетичну експертизу за його участі на даний момент не можливо.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, №48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33).
Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.
Враховуючи неможливість проведення молекулярно-генетичної експертизи за участі ОСОБА_2 , позивачка просила провести молекулярно-генетичну експертизу на вирішення, якої поставити питання: «Чи є кровне споріднення між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як між бабусею та онукою?».
Ураховуючи вищевикладене, районний суд, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, правомірно призначив молекулярно-генетичну експертизу, яка має встановити наявність кровного споріднення між дитиною - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які є батьками ОСОБА_2 .
При цьому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі автоматично встановив спорідненість між учасниками справи не маючи доказового підґрунтя, визнав належними співвідповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зобов'язавши останніх до участі у проведенні експертизи.
Так, до відзиву на позовну заяву ОСОБА_4 додано копію сповіщення сім'ї (близьких родичів) безвісти зниклого від 05.11.2024 №3В/40, яким ОСОБА_4 сповістили про те, що її син, старший солдат ОСОБА_2 1997 р.н., зник безвісти 02.11.2024 в районі населеного пункту Спірне, Бахмутського району, Донецької області. Тобто з наданого сповіщення вбачається, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_2 . Жодних доказів на спростування зазначеного нею не надано. Крім того, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за однією адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 34-36).
В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції відсутні будь-які посилання на наявність кровного споріднення дитини - ОСОБА_5 та відповідачів. Навпаки, суд призначив дану експертизу саме з метою з'ясування наявності чи відсутності такого кровного споріднення.
Доводи відповідачки ОСОБА_4 щодо можливості проведення експертизи кровного споріднення між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , біологічні зразки якого в силу Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» зберігаються у визначений законом спосіб, не є слушними, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що наявні біологічні зразки ОСОБА_2 і вони зберігаються у визначений законом спосіб.
Згідно з п. 1 розд. ІІ Порядку відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців та його зберігання затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 28.07.2023 № 438 (у редакції наказу Міністерства оборони України 01.04.2025 № 209) відбір біологічного матеріалу у військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту здійснюється:
- на підставі заяви про відбір біологічного матеріалу та надання письмової згоди на обробку персональних даних (додаток 1);
- в обов'язковому порядку в разі введення правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» державна реєстрація геномної інформації проводиться з метою:
1) ідентифікації осіб, які вчинили кримінальне правопорушення;
2) розшуку осіб, зниклих безвісти;
3) ідентифікації невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини;
4) ідентифікації осіб, які не здатні через стан здоров'я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе.
Таким чином, навіть за наявності відібраного у ОСОБА_2 біологічного матеріалу, його використання можливе виключно для цілей передбачених у ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини».
Не береться до уваги посилання відповідачки на те, що ОСОБА_2 не є загиблим, а рахується в статусі осіб, що зникли безвісті, що виключає можливість застосування статті 130 СК України до моменту смерті особи, оскільки правовою підставою позову також зазначено ст. 128 СК України. Крім цього, зазначені обставини підлягають з'ясуванню при розгляді справи по суті.
Таким чином, з метою встановлення наявності кровного споріднення між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які є батьками ОСОБА_2 , районний суд дійшов правомірного висновку про необхідність призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи.
Апеляційна скарга не містить доводів стосовно зупинення провадження у справі.
Підсумовуючи наведене, ураховуючи потребу у з'ясуванні обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що для об'єктивного та належного розгляду справи необхідно провести у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, у зв'язку із чим зупинити провадження у справі.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 20 жовтня 2025 року.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
Н.В. Шитченко