21 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/18206/21
Провадження № 11-кп/820/256/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання: ОСОБА_4 ,
прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019240010005874 від 15 грудня 2019 року, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2023 року,
Цим вироком
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницького, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з вищою освітою, розлученого, на утриманні має неповнолітню дитину, не працює, не має судимостей,
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та виправдано його, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Цивільний позов прокурора залишено без розгляду.
Судом вирішено питання щодо речових доказів.
ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачувався в тому, що 15 грудня 2019 року біля 15 год 40 хв керував мотоциклом «Honda CBR 1100 XX», д.н.з. НОМЕР_1 , на задньому сидінні якого перебувала пасажир ОСОБА_9 , у порушення вимог пп.12.3., 12.4. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР), рухався в лівій смузі руху проїзної частини вулиці Степана Бандери з боку вулиці Озерної в напрямку до Проспекту Миру міста Хмельницького з перевищенням дозволеної в межах населеного пункту швидкістю руху 124,416±7,77 км/год, при наближенні до виїзду з гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , діяв недбало та необережно, не передбачив можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки та з моменту виникнення небезпеки для свого руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, а саме виїзду автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 з гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на напрямок його руху, а саме проїзну частину вулиці Степана Бандери, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого в лівій смузі свого напрямку руху, поблизу подвійної суцільної лінії горизонтальної дорожньої розмітки, навпроти виїзду із вищевказаного гаражного кооперативу «Мир», допустив зустрічне перехресне ковзне зіткнення, під час якого мотоцикл «Honda CBR 1100XX», д.н.з. НОМЕР_1 , своєю лівою передньою частиною контактував з лівою задньою частиною автомобіля «VolkswagenPassat», д.н.з. НОМЕР_2 .
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та порушення ОСОБА_7 вимог ПДР, пасажир мотоцикла «Honda CBR 1100XX», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваної рани нижньої третини медіальної поверхні лівого стегна та лівого колінного суглобу з частковим пошкодженням чотирьохглавого м'язу на рівні нижньої третини лівого стегна та власної зв'язки лівого колінного суглобу, які за своїм характером відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Своїми діями ОСОБА_7 порушив вимоги п.п.12.3., 12.4. ПДР, зміст яких полягає у наступному:
- п.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Вищевказані порушення вимог безпеки дорожнього руху ОСОБА_7 перебувають у прямому причинному зв'язку з ДТП та її наслідками, а саме спричиненням середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_9 .
ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі прокурор просила скасувати виправдувальний вирок ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21 вересня 2023 року як необґрунтований і належним чином невмотивований через: невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначала, що місцевим судом визнано недопустимим доказом диск із наявним на ньому відеофайлом - відеозаписом події ДТП, бо він отриманий з істотним порушенням прав і свобод людини.
Також недопустимими доказами суд визнав: - висновки судових інженерно-транспортних експертиз обставин та механізму ДТП (висновок експерта №10.1-0358:20 від 25.09.2020, - висновок експерта №10.1-0377:20 від 29.10.2020, висновок експерта №СЕ-19/123-21/3654-ГГ від 02.07.2021), - протокол огляду предмета (відеофайлу із відеозаписом події ДТП) від 16.09.2020, - висновок судової фототехнічної експертизи від 04.03.2021, - висновок судової фоноскопічної експертизи від 19.03.2021,
Однак, місцевий суд жодним чином не мотивував свого рішення, відповідно до положень ст.87 КПК України не зазначив підстав для визнання вищевказаних доказів недопустимими та не вказав, у чому саме полягало істотне порушення прав і свобод людини і хто зазнав такого порушення.
Посилалася й на те, що в матеріалах кримінального провадження міститься ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду про тимчасовий доступ до речей та документів, а саме відеозапису із зовнішньої камери відеоспостереження, яка розміщена на території гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який згідно даних протоколу тимчасового доступу до речей та документів, 24.06.2020 року слідчим було вилучено.
Водночас, у судовому засіданні під час відкриття диску для лазерних систем зчитування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » DVD-R установлено наявність на ньому файлу «0-02-05-8», дата його створення - 04.08.2020 09:47 і такі дані щодо дати створення файлу, на переконання суду, суперечать даним протоколу тимчасового доступу до речей і документів та самому опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, де зафіксовано час отримання вказаного відеофайлу - 24.06.2020, тобто за 1,5 місяця раніше, аніж цей файл було створено, що є неможливим.
Зауважувала, що у вироку суду зазначено показання свідка ОСОБА_11 - голови гаражного кооперативу під час допиту його в ході судового розгляду, де він стверджував, що відеозапис камери відеоспостереження був вилучений працівниками поліції в день ДТП.
Однак, указане не відповідає фактичним обставинам, оскільки свідок не зміг за спливом часу детально згадати обставини вилучення диску, а лише зазначив, що слідчий не міг вилучити в нього диск 24.06.2020, тому що записи на комп'ютері зберігаються лише 2 тижні.
Заразом, слідчий ОСОБА_12 , будучи допитаним судом першої інстанції, пояснив, що, дізнавшись про наявність в гаражному кооперативі камери відеоспостереження, попросив ОСОБА_13 , як володільця відеозаписів, записати вказаний відеофайл на диск та зберігати в себе, до отримання ухвали слідчого судді.
Те, що відеофайл був вилучений саме 24.06.2020 року, ОСОБА_11 засвідчив своїм підписом у протоколі тимчасового доступу до речей та документів.
Отже, записи з камер відеоспостереження гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » отримані слідчим саме від їх законного володільця - голови гаражного кооперативу ОСОБА_11 .
Наголошувала, що при визнанні недопустимим доказом диску із наявним на ньому файлом із відеозаписом суд прийшов до помилкового висновку, що нібито органом досудового розслідування було здійснено втручання у відеозапис, зменшено обсяг відео, зокрема, вирізано частину кадру самого моменту ДТП та невідомо скільки разів перезаписано.
У своєму рішенні суд вказує, що 16.09.2020 вказаний відеофайл, що міститься на диску DVD-R «Omega», оглянуто слідчим за допомогою програми «PotPlayer», що зафіксовано у відповідному протоколі, в ході чого ним здійснено певні розрахунки, зокрема, з моменту, де чітко проглядається як автомобіль, який за зовнішніми ознаками схожий на автомобіль марки «Фольксваген» моделі «Пассат» починає виконувати маневр лівого повороту (кадр 531:14.909), виїжджаючи на проїзну частину вулиці Степана Бандери до моменту, де чітко видно, що відбувається зіткнення із мотоциклом, який рухається по вулиці Степана Бандери з боку вулиці Озерної в напрямку до Проспекту Миру (кадр 588:14.909) минає 57 кадрів, тобто 3,8 секунди. Крім цього, з моменту появи в полі зору об'єктиву камери колеса мотоциклу з лівої сторони (на куті будівлі гаражна споруда синього кольору 585:14.909) до моменту, коли він переднім колесом наближається до межі поля зору об'єктиву камери (на куті будівля гаража чорного та червоного кольорів 593:14.909) спливає 8 кадрів, тобто 0,5 секунди.
Указані розрахунки разом із іншими вихідними даними лягли в основу судових інженерно-транспортних експертиз обставин та механізму ДТП (висновок експерта №10.1-0358:20 від 25.09.2020, висновок експерта №10.1- 0377:20 від 29.10.2020, висновок експерта №СЕ-19/123-21/3654-ІТ від 02.07.2021). Судом вказано, що слідчий не є спеціалістом в даній галузі, до того ж, зазначає, що незрозуміло яким чином ним встановлено розміщення кількості кадрів та, відповідно, секунд, бо цього не описано.
Водночас судом не взято до уваги висновку експерта №СЕ-19/123-21/1414- ВЗ від 19.03.2021 судової фоноскопічної експертизи, згідно з яким у відеофайлі «0-02-05-8», що міститься на диску для лазерних систем зчитування «Omega» DVD-R 16x4,7 GB, ознак монтажу не виявлено.
При цьому експертом самостійно виконано роздрукування відеозапису «0- 02-05-8» з 16 год 55 хв 40 с по 16 год 55 хв 57 с (відповідно до дати та часу встановленого на відеореєстраторі). У відеозаписі «0-02-05-8» 50-а, 51-а, 52-а секунди містять по 15 кадрів, 53-я секунда містить 14 кадрів, 54-а секунда містить 16 кадрів. З моменту початку виконання маневру лівого повороту автомобілем «VOLKSWAGEN Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , до моменту зіткнення із мотоциклом «HONDA CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до відеозапису проходить 2,96 секунди. Середня швидкість мотоцикла «HONDA CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , в момент зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 124,416±7,77 км/год.
З огляду на визнання недопустимими вказаних доказів місцевий суд прийшов до необґрунтованого висновку про недопустимість решти наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження винуватості водія ОСОБА_7 .
Окрім того, судом не мотивовано, з яких причин надано перевагу показанням обвинуваченого в суді, в яких останній заперечує свою винуватість, та показанням потерпілої ОСОБА_9 , яка є його близькою знайомою, адже вони не узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.
Так, у судовому засіданні як обвинувачений ОСОБА_7 , так і потерпіла ОСОБА_9 , яка була пасажиром мотоцикла, яким керував ОСОБА_7 , показали, що рухались зі швидкістю 50-60 км/год, що суперечить показанням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , відеозапису з камери відеоспостереження, висновкам експертиз.
Тому прокурор просила ухвалити новий вирок, яким:
- ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України;
- призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімум доходів громадян, що еквівалентно сумі в розмірі 68 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік;
- на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
У запереченні на апеляційну скаргу прокурора потерпіла ОСОБА_9 просила вирок ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21 вересня 2023 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Уважала, що вирок суду є законним і обґрунтованим, висновки суду відповідають всебічно дослідженим фактичним обставинам події, рішення ухвалено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначала, що суд першої інстанції детально дослідив вилучений з гаражного кооперативу відеофайл на його ідентичність оригіналу, правильно визнав його недопустимим доказом та застосував теорію «Плодів отруйного дерева» до інших доказів.
У запереченні на апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_15 просив вирок ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21 вересня 2023 року, яким ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Уважав, що вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а апеляційна скарга - безпідставною.
Зазначав, що дослідивши доказ у справі, зокрема, відеофайл «0-02-05-8», що міститься на диску для лазерних систем зчитування « ОСОБА_16 », суд дійшов правильного висновку про його недопустимість та правильно застосував доктрину «Плодів отруйного дерева» до інших доказів.
Зауважував, що оскільки судом першої інстанції в повному обсязі, без порушень були досліджені докази, наведені в клопотанні прокурора, то повторне дослідження їх судом апеляційної інстанції є необґрунтованим та безпідставним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги; прокурорів: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів; заперечення потерпілої ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судове слідство, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду даного кримінального провадження цих вимог закону не дотримався, неправильно встановив фактичні обставини справи, надав зібраним у провадженні доказам в їх сукупності неналежну юридичну оцінку.
Згідно з положеннями ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту та на підставі доказів, наданих суду сторонами кримінального провадження.
Згідно правового змісту норм ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч.2 ст.91 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч.2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.ч.1, 2 ст.84 КПК України).
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, кваліфікацію його дій за вказаною статтею та призначення покарання є обґрунтованими і заслуговують на увагу.
Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили.
Згідно з ч.1 ст.368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, крім іншого, повинен вирішити: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Відповідно до ст.23 КПК України, суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази у справі: допитати обвинувачених, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи по справі. Тільки після безпосереднього дослідження доказів суд може послатися на них у вироку, обґрунтовуючи свої висновки.
Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України, суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.
Указані вимоги закону судом першої інстанції належним чином не були виконані, внаслідок чого допущено невідповідність викладених у виправдувальному вироку висновків фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на помилковість рішення суду щодо невинуватості ОСОБА_7 .
Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Згідно з п.3 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, визнаючи невинуватим та виправдовуючи ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, виходив з того, що висунуте обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не було надано достатніх та необхідних, належних, переконливих та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності свідчили би про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Апеляційний суд не погоджується з цим висновком місцевого суду з огляду на таке.
Повторно дослідивши докази в порядку ч.3 ст.404 КПК України, апеляційний суд прийшов до переконання, що висновки суду першої інстанції, які покладено в основу ухвалення виправдувального вироку, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, та містять істотні суперечності.
Визнаючи ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, суд не взяв до уваги докази сторони обвинувачення, безпідставно визнав їх недопустимими, а висновок про непричетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення побудував на нез'ясованих належним чином фактичних обставинах кримінального провадження.
Проаналізувавши всі надані стороною обвинувачення докази, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, при цьому судом надана неправильна оцінка доказам, на яких ґрунтується виправдувальний вирок.
Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_7 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, за таких обставин.
15 грудня 2019 року біля 15 год 40 хв ОСОБА_7 керував мотоциклом «Honda CBR 1100 XX», д.н.з. НОМЕР_1 , на задньому сидінні якого перебувала пасажир ОСОБА_9 , у порушення вимог пп.12.3., 12.4. ПДР, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, рухався в лівій смузі руху проїзної частини вулиці Степана Бандери з боку вулиці Озерної в напрямку до Проспекту Миру міста Хмельницького, із перевищенням дозволеної в межах населеного пункту швидкістю руху 124,416±7,77 км/год.
При наближенні до виїзду з гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 , діючи недбало та необережно, не передбачив можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки та з моменту виникнення небезпеки для свого руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, а саме виїзду автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 з гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на напрямок його руху, а саме проїзну частину вулиці Степана Бандери, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу.
Унаслідок цього в лівій смузі свого напрямку руху, поблизу подвійної суцільної лінії горизонтальної дорожньої розмітки, навпроти виїзду із вищевказаного гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_7 допустив зустрічне перехресне ковзне зіткнення, під час якого мотоцикл «Honda CBR 1100XX», д.н.з. НОМЕР_1 , своєю лівою передньою частиною контактував з лівою задньою частиною автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 .
Унаслідок ДТП та порушення ОСОБА_7 вимог ПДР, пасажир мотоцикла «Honda CBR 1100XX», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваної рани нижньої третини медіальної поверхні лівого стегна та лівого колінного суглобу з частковим пошкодженням чотирьохглавого м'язу на рівні нижньої третини лівого стегна та власної зв'язки лівого колінного суглобу, які за своїм характером відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Своїми діями ОСОБА_7 порушив вимоги п.п.12.3., 12.4. ПДР, зміст яких полягає у наступному:
- п.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год
Вищевказані порушення вимог безпеки дорожнього руху ОСОБА_7 перебувають у прямому причинному зв'язку з ДТП та її наслідками, а саме спричиненням середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_9 .
Отже, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 не визнав свою винуватість у вчиненому та просив його виправдати, мотивуючи недоведеністю його вини.
Показав, що разом із пасажиркою ОСОБА_9 на мотоциклі «HONDA CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по головній дорозі на вул. С.Бандери прямо зі швидкістю 50-70 км/год, мав шолома із сонцезахисним склом. Випередивши автомобіль, перелаштувався на ліву смугу руху та рухався приблизно з тією ж швидкістю в лівій смузі руху.
Здійснюючи рух догори, за 100 м побачив автомобіль «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв на виїзді з гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », тому був упевнений у тому, що той його пропускає, бо він ( ОСОБА_7 ) рухався по головній дорозі. Однак, приблизно за 30-40 м побачив перед собою перешкоду - автомобіль «Volkswagen Passat», що з незрозумілих для нього причин виїхав йому поперек з прилеглої території.
Реагуючи на таку зміну дорожньої обстановки, щоб уникнути зіткнення, спробував зміститися вправо, однак, на мотоциклі так швидко змінити траєкторію руху як на автомобілі є неможливим, тому почав гальмувати, проте, зіткнення уникнути не вдалося.
Мотоцикл у момент зіткнення в задню ліву частину автомобіля був під кутом, можливо 45°, бо автомобіль пів корпуса був уже на зустрічній смузі руху. Зіткнення відбулося на його ( ОСОБА_7 ) смузі руху посередині, бо він там рухався.
Уважав винним у ДТП водія автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_10 , який не надав переваги в русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, тобто, мотоциклу «HONDA CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням.
Колегія суддів не може визнати такі показання обвинуваченого ОСОБА_7 достовірними, зокрема, стосовно дотримання швидкості руху мотоцикла, його розташування на проїзній частині, маневрування, місця зіткнення тощо, оскільки вони суперечать фактичним обставинам кримінального провадження та спростовуються сукупністю наявних у ньому доказів.
Незважаючи на заперечення вини обвинуваченим ОСОБА_7 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, підтверджена такими доказами.
Допитаний в суді першої та апеляційної інстанції свідок ОСОБА_10 суду показав, що у зазначений день, час та місці керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN Passat», д.н.з. НОМЕР_2 . Перед виїздом з прилеглої території (гаражний масив «Мир») на головну дорогу зупинився, подивився наліво, переконався, що перешкоди для руху в нього звідти немає, потім подивився направо, де також автомобілів не було, та на невеликій швидкості (20 км/год) почав здійснювати виїзд на головну дорогу з поворотом у подальшому наліво, під час чого постійно спостерігав за правою стороною, оскільки саме на ту смугу руху мав намір виїхати. Проїхавши дві смуги руху, повернув ліворуч та в той момент, коли його автомобіль рухався вже прямо, тобто, паралельно до розділювальної смуги руху, побачив на незначній відстані від себе мотоцикл, який «летів» по суцільній розділювальній смузі, ніби йому в лоб, та допустив зіткнення з його автомобілем, спричинивши при цьому механічні пошкодження. Уточнив, що місце зіткнення транспортних засобів відбулося на його смузі руху, приблизно за 20 см до розділювальної смуги, тобто, мотоцикл заїхав на зустрічну смугу руху.
Свідок ОСОБА_14 також підтвердила факт виїзду автомобіля «VOLKSWAGEN Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням її чоловіка ОСОБА_10 з прилеглої території на головну дорогу на невеликій швидкості. Перед початком маневру він зупинився, переконався, що немає перешкод та продовжив рух. Указувала на те, що перешкод для їх виїзду не було. Коли повернули наліво і стали у свою смугу, то побачила, як посеред дороги на них дуже швидко рухався, «летів» мотоцикл, який допустив зіткнення з їхнім автомобілем.
Окрім того, винуватість ОСОБА_7 підтверджена письмовими доказами, які були предметом безпосереднього дослідження й апеляційним судом, зокрема, рапорти працівників поліції, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.12.2019 із фототаблицями та план-схемою, протоколи проведення слідчих експериментів від 16.09.2020 та 13.05.2021, дані щодо дислокації та повздовжнього ухилу проїзної частини, які самі по собі та в своїй сукупності вказують на наявність у діях ОСОБА_7 порушення п.п.12.3, 12.4 ПДР, а відтак, доводять його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, також ці докази є інформативними відомостями, які під час досудового розслідування стали вихідними даними для проведення експертних досліджень.
Згідно даних рапортів старшого інспектора-чергового Зарічанського ВнП Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_17 від 15.12.2019 року, адресованих начальникові відділу, зі служби « НОМЕР_3 » надійшло повідомлення про те, що 15.12.2019 року о 15 год 37 хв у м. Хмельницькому на вул. С.Бандери сталася ДТП за участю автомобіля «Фольксваген» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , та мотоциклом, від Костела вниз. Заявником значиться ОСОБА_14 . Крім того, о 17 год 34 хв 15.12.2019 року в травмпункт ІНФОРМАЦІЯ_5 доставлено після ДТП ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , яких госпіталізовано до травматологічного відділення лікарні.
У період часу з 16 год 05 хв до 17 год 30 хв 15.12.2019 року було оглянуто місце ДТП, зафотографовано та складено до нього план-схему.
Оглядом встановлено, що місце ДТП знаходиться на вул. Степана Бандери, в районі заїзду до гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Ширина проїзної частини вул. Степана Бандери в районі заїзду на гаражний кооператив « ІНФОРМАЦІЯ_2 » становить 15,5 м. Ліва смуга руху вул. Степана Бандери, яка веде в напрямку до вул. Озерної становить 3,5 м, права смуга руху вул. Степана Бандери, яка веде в напрямку до вул. Озерної становить 3,8 м, ліва смуга руху вул. Степана Бандери, яка веде в напрямку до Проспекту Миру становить 3,9 м, права смуга руху вул. Степана Бандери, яка веде в напрямку до Проспекту Миру, становить 3,8 м. Наявні елементи горизонтальної дорожньої розмітки 1.3, 1.5. Перед виїздом на проїзну частину вул. Степана Бандери із гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » наявний дорожній знак пріоритету 2.1. Крім того, під час огляду місця ДТП зафіксовано розташування уламку бампера від автомобіля «VOLKSWAGEN Passat» на відстані 7,7 м від правого краю та 46,2 м від електроопори, а також сліди подряпин. Відмічено положення транспортних засобів на місці пригоди: автомобіль «VOLKSWAGEN Passat» розташований на відстані 8,1 м від правого краю проїзної частини до лівого переднього колеса автомобіля, 8 м від правого краю проїзної частини до лівого заднього колеса автомобіля та 58,2 м до електроопори; мотоцикл «HONDA CBR 1100ХХ» розташований на відстані 0,5 м від заднього колеса мотоцикла до правого краю, 1,4 м від переднього колеса мотоцикла до правого краю проїзної частини та 3,9 м до електроопори (т.1, а.м.к.п.51-62).
Згідно з даними актів огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 15.12.2019 року, в автомобіля «VOLKSWAGEN Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , наявні пошкодження лівого заднього крила, а в мотоцикла «HONDA CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , - тотальне пошкодження кузова (т.1, а.м.к.п.63, 64).
Відповідно до даних дислокації, на вулиці С.Бандери в районі виїзду з гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » міста Хмельницького позначено місце заїзду до гаражного масиву, на виїзді з масиву встановлено дорожній знак 2.1, відмічено ширину смуг руху, а також місце дозволеного виїзду з масиву з поворотом наліво (т.1, а.м.к.п.121-123).
Також з управління ЖКГ отримано дані щодо повздовжнього ухилу проїжджої частини вул. Бандери, в районі виїзду з гаражного масиву «Мир», що становить 60 проміле, спуск в сторону вул. Озерна (т.1, а.м.к.п.124).
Під час проведення слідчого експерименту 16.09.2020 року, слідчим було визначено відстань на проїзній частині вул. С.Бандери, в межах видимості камери, яка розташована на гаражному кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », - відстань від точки «А» до точки «В» становить 12,8 м (т.1, а.м.к.п.116-120).
Також винуватість ОСОБА_7 підтверджується письмовими доказами, які були предметом безпосереднього дослідження й апеляційним судом:
- висновком експерта №10.4-0013:20 від 27.03.2020 року судової транспортно-трасологічної експертизи , згідно з яким відповідно до оглядової інформації, які відобразилась на транспортних засобах, між автомобілем «VOLKSWAGEN Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , та мотоциклом «HONDA CBR 1100 ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , відбулося зустрічне перехресне ковзне зіткнення, під час якого мотоцикл «HONDA CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , своєю лівою передньою частиною контактував з лівою задньою частиною автомобіля «VOLKSWAGEN Passat», д.н.з. НОМЕР_2 (т.1, а.м.к.п.81-87). Допитаний у суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_18 повністю підтвердив та підтримав цей висновок;
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи №10.2-0034:20 від 31.03.2020 технічного стану транспортного засобу про те, що на момент огляду робоча гальмова система, рульове керування та ходова частина автомобіля «VOLKSWAGEN Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , перебували в працездатному стані (т.1, а.м.к.п.90-94);
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи №10.2-0035:20 від 14.04.2020 технічного стану транспортного засобу, на момент огляду гальмова система мотоцикла «HONDA CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , виконувала функції, що передбачені її конструкцією. Рульове керування та ходова частина перебували в несправному стані та носять аварійний характер, їх виникнення пов'язується із дією ударних навантажень, що діяли на елементи конструкції транспортного засобу в момент розвитку ДТП (т.1, а.м.к.п.97-101);
- висновком експерта №10.1-0358:20 від 25.09.2020 року судової інженерно-транспортної експертизи, згідно з яким швидкість руху мотоцикла «HONDA CBR 1100 ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , за умови подолання ним відстані 12,8 м за час 0,5 с без сповільнення, на заданому відрізку складає Vм=92,2 км/год.
У заданій дорожній обстановці, при заданих вихідних даних:
- водій автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_10 повинен був діяти відповідно до вимог пп.10.1, 10.2 та вимог дорожнього знаку 2.1 ПДР;
- водій мотоцикла «Нonda CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , як оператор транспортного засобу, повинен був діяти відповідно до вимог пп.12.3, 12.4 ПДР;
- водій мотоцикла «Нonda CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , як оператор транспортного засобу, за умови одночасного застосування гальм переднього та заднього коліс, як при визначеній швидкості руху 92,2 км/год, так і при дозволеній в населених пунктах швидкості руху 50,0 км/год, не був позбавлений технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , шляхом своєчасного застосування гальмування, тобто, шляхом своєчасного виконання вимог п.12.3 ПДР, з моменту початку руху вказаного автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 (заданого у вихідних даних моменту виникнення ОСОБА_7 небезпеки для руху).
Отже, при заданих обставинах пригоди та вихідних даних, з урахуванням результатів вирішення попередніх, з технічної точки зору до виникнення даної ДТП, могли призвести невідповідності водія Нonda CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вимогам пп.12.3, 12.4 ПДР (т.1, а.м.к.п.130-135);
- висновком експерта №10.1-0377:20 від 29.10.2020 року додаткової судової інженерно-транспортної експертизи, згідно з яким у даній дорожній обстановці, яка характеризується: - віддаленням мотоцикла «Нonda CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , від місця зіткнення, в момент виникнення водію ОСОБА_7 небезпеки для руху, що заданий у вихідних даних, Sa: 97,3м та швидкістю його руху Vм: 92,2км/год; - коефіцієнтом небезпеки, який в даному випадку менше 0,6 (Кн=0,35
- висновком судової фототехнічної експертизи №СЕ-19/123-21/507-ФТ від 04.03.2021, згідно з яким експертом виконано роздрукування відеозапису «0-02-05-8» з 16 год 55 хв 40 с по 16 год 55 хв 57 с ( відповідно до дати та часу встановленого на відеореєстраторі).
У відеозаписі «0-02-05-8» 50-а, 51-а, 52-а секунди містять по 15 кадрів, 53-я секунда містить 14 кадрів, 54-а секунда містить 16 кадрів.
З моменту початку виконання маневру лівого повороту автомобілем «VOLKSWAGEN Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , до моменту зіткнення із мотоциклом «HONDA CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до відеозапису проходить 2,96 секунди.
Середня швидкість мотоцикла «HONDA CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , в момент зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 124,416±7,77 км/год (т.1, а.м.к.п.147-149);
- висновком експерта №СЕ-19/123-21/1414-В3 від 19.03.2021 судової фоноскопічної експертизи про те, що у відеофайлі «0-02-05-8», який міститься на диску для лазерних систем зчитування «Omega» DVD-R 16х4,7 GB, ознак монтажу не виявлено (т.1, а.м.к.п.154-156).
У судовому засіданні апеляційного суду експерт ОСОБА_19 надав роз'яснення щодо проведених експертиз.
Пояснив, що для виконання фототехнічної експертизи було використано розміри і характеристики мотоцикла: його колісна база та довжина - 2,160 м, та зроблено розрахунки де: t- 2,96 с, V - 124,416 км/год, S - 4,32 м, - відстань яку подолав мотоцикл.
При проведенні фоноскопічної експертизи була використана сучасна методика дослідження матеріалів і засобів звуко- та відеозапису Ознак монтажу, наданого на дослідження відео файлу, не виявлено. На це вказувала послідовність картинок, яка відтворювалася з певною частотою.
Під час проведення 13.05.2021 року слідчого експерименту, в присутності: свідка ОСОБА_10 та його адвоката ОСОБА_20 установлено, що з урахуванням отриманих на той час органом досудового розслідування відомостей мотоцикл «Нonda CBR 1100ХХ» при встановленій швидкості руху 124,416±7,77 км/год та з врахуванням часу виконання маневру автомобілем «Volkswagen Passat» - 2,96 с знаходився (рухався) на відстані 95,6 - 108,68 м від місця зіткнення; при відповідному виставлянні транспортних засобів-учасників пригоди, встановлено, що на проїзній частині дороги чітко проглядається мотоцикл із місця водія автомобіля, а також чітко проглядається автомобіль при виїзді з гаражного масиву «Мир» перед проїзною частиною вул. С.Бандери з місця водія мотоцикла (т.1. а.м.к.п.158-166).
За висновком експерта №СЕ-19/123-21/3654-ІТ від 02.07.2021 року судової інженерно-транспортної експертизи, у заданій дорожній обстановці, при заданих вихідних даних:
- водій автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_10 повинен був діяти відповідно до вимог пп.10.1, 10.2 та вимог дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України;
- водій мотоцикла «Нonda CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , як оператор транспортного засобу, повинен був діяти відповідно до вимог пп.12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України.
Величини максимальної та мінімальної відстані, на якій знаходився мотоцикл «Honda CBR 1І00ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , від місця зіткнення, в момент виникнення водію ОСОБА_7 небезпеки для руху, що заданий у вихідних даних та в змісті даного запитання, в умовах переміщення вказаного мотоцикла до моменту зіткнення із заданою швидкістю 124,416±7,77 км/год, становлять: Samax 108,7м (при VMmax: 132,2 км/год); Samin-96,0м (при Vмmin 116,7 км/год).
При заданих обставинах пригоди та вихідних даних, водій мотоцикла «Honda CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , як оператор транспортного засобу, за умови одночасного застосування гальм переднього та заднього коліс, виконуючи вимоги п.п.12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, не був позбавлений технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до викладеного в дослідницькій частині висновку, за умови, що мотоцикл «Honda CBR 1100XX», д.н.з. НОМЕР_1 , в момент початку виїзду автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , на проїзну частину вул. Степана Бандери у м. Хмельницькому (напрямок руху мотоцикла), перебував на відстані 96,0-108,7 м та при цьому рухався з дозволеною в населених пунктах швидкістю 50 км/год, водій ОСОБА_21 в такому випадку не створював небезпеки для руху водію мотоцикла ОСОБА_7 .
При заданих обставинах пригоди та вихідних даних, за умови, що водій ОСОБА_10 в момент початку виїзду на проїзну частину вул. Степана Бандери міг не мати можливості візуально оцінити дорожню обстановку стосовно швидкісних параметрів руху мотоцикла на відстані 96,0-108,7м та «прогнозувати можливість наявності конфліктної точки транспортних засобів при обраному ним характеру переміщення автомобіля (швидкості, траєкторії та інтенсивності прискорення), дії водія автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_10 , могли не суперечити вимогам дорожнього знаку 2.1 та пп.10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України.
Приймаючи до уваги певні обмеження зі сторони експерта щодо визначення причин виникнення ДТП, при заданих обставинах пригоди та вихідних даних, з урахуванням результатів вирішення попередніх запитань, з технічної точки зору до виникнення даної ДТП, могли призвести дії водія мотоцикла «Honda CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , які не відповідали вимогам пп.12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України (т.1, а.м.к.п.241-248).
Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду експерт ОСОБА_22 підтвердив висновки експерта від 25.09.2020, 29.10.2020 та 02.07.2021 року. Зазначив, що для вирішення експертиз було достатньо вихідних даних, які були встановлені на досудовому розслідуванні.
Пояснив, що водій автомобіля «Volkswagen Passat» з прилеглої території не здійснював безперервного руху, зупинився перед проїжджою частиною, оцінив дорожню обстановку, щоб безпечно виконати маневр повороту, тому його дії не суперечили ПДР.
Роз'яснив, що перебування мотоцикла на віддаленні 97,3 м від місця зіткнення за умови дотримання ним швидкісного режиму (п.12.4 ПДР України), удвічі перевищує час переміщення автомобіля з моменту виїзду до початку контактування, тобто, водій автомобіля не змушував його зменшити швидкість чи маневрувати. Водій автомобіля «Volkswagen Passat» виїхав, оцінив дорожню обстановку в такому часовому проміжку, який за умови дотримання іншими учасниками швидкісного режиму, давала йому можливість завершити цей маневр.
За аналогією з попередніми експертизами швидкість мотоцикла була більше ніж удвічі від дозволеної швидкості в населених пунктах - мотоцикл не мав технічної можливості зупинити свій транспортний засіб до лінії руху автомобіля «Volkswagen Passat» з моменту початку виїзду цього транспортного засобу.
При дозволеній швидкості - 50 км/год мотоцикліст мав таку можливість шляхом застосування робочого гальмування, навіть не вдаючись до екстреного. Більше того, виходячи з часу переміщення автомобіля «Volkswagen Passat», який дещо менший згідно з експертизою (2,96 с), то час руху мотоцикла до зіткнення при швидкості 50 км/год складає - 6,9 с, що більше ніж удвічі перевищує час руху автомобіля;
Відповідно до висновків судово-медичних експертиз №43 від 30.01.2020, №542 від 19.07.2021, у потерпілої ОСОБА_9 станом на 15-27.12.2019 року виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваної рани нижньої третини медіальної поверхні лівого стегна та лівого колінного суглобу з частковим пошкодженням чотирьохглавого м'язу на рівні нижньої третини лівого стегна та власної зв'язки лівого колінного суглобу, що могли утворитися від дії тупого твердого предмету, яким могла бути конструкційна частина транспортного засобу, тобто, за обставин ДТП за участю обвинуваченого ОСОБА_7 , за своїм характером відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я (т.1, а.м.к.п.102-103, 107-108).
Колегія суддів уважає, що вищезгадані висновки експертиз відповідають вимогам статей 101 та 102 КПК України, оскільки вони містять докладний опис проведених експертами досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання. Ці експертні дослідження проведені кваліфікованими та досвідченими експертами, на підставі наданих їм матеріалів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено підстав уважати вказані висновки експертів необґрунтованими чи такими, що суперечать іншим матеріалам справи або викликають інші обґрунтовані сумніви в їх правильності.
З огляду на викладене, та те, що кожний учасник руху мав право розраховувати на те, що й інші учасники дорожнього руху будуть виконувати вимоги правил дорожнього руху, зокрема, в частині дотримання швидкісного режиму, слід ураховувати, що первинне порушення обвинуваченим ОСОБА_7 вимог Правил дорожнього руху полягало саме в тому, що він значно (більше ніж у два рази) перевищив допустиму в населеному пункті швидкість, рухаючись зі швидкістю щонайменше 124,416 км/год.
Тому в дорожній ситуації, що склалася, коли виїхав автомобіль «Volkswagen Passat», та в процесі руху зі значним перевищенням швидкості саме для водія мотоцикла «Honda CBR 1100XX» виникла небезпека для руху, а як наслідок він через це не зміг зупинити свій транспортний засіб та уникнути зіткнення.
При цьому, при дозволеній в населених пунктах швидкості руху 50,0 км/год та навіть при визначеній швидкості руху - 92,2 км/год, водій мотоцикла ОСОБА_7 не був позбавлений технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», шляхом своєчасного застосування гальмування, оскільки зупинився би, не доїжджаючи до місця зіткнення, чого було би достатньо для забезпечення безпеки руху в ситуації, що склалася, чим спростовано показання обвинуваченого про рух зі швидкістю не більше 50-70 км/год.
Жодних перешкод, які би завадили обвинуваченому дотримуватися встановленого в населеному пункті режиму швидкості, не було. Такі дії вчинені ним умисно і свідомо, у зв'язку з чим указане порушення вимог Правил дорожнього руху не може вважатися вимушеним.
Оскільки ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом руху з допустимою швидкістю та своєчасним гальмуванням, і достатньою умовою уникнення зіткнення був рух з допустимою швидкістю на момент застосування гальмування, то зазначене свідчить про наявність причинного зв'язку між його діями та настанням ДТП, внаслідок якого настали відповідні суспільно небезпечні наслідки.
Водночас потерпіла ОСОБА_9 під час апеляційного розгляду наполягала на невинуватості ОСОБА_7 , посилалась на те, що останній не міг їхати на мотоциклі зі швидкістю 124,416±7,77 км/год, оскільки вона сиділа позаду нього вільно, не трималась за водія, що на великій швидкості було би неможливим. Стверджувала, що мотоцикл рухався зі швидкістю не більше 60 км/год, визначити її змогла, бо сама є водієм мотоцикла і в цьому орієнтується. До того ж, зазначила, що вони мали намір повернути на гаражний масив, що приблизно через 200 м від повороту на гаражний масив «Мир», про що також вказував і сам обвинувачений.
Показала, що мотоцикл рухався прямо, посередині в лівій смузі руху. З другорядної дороги виїхав автомобіль «Volkswagen Passat», призупинився і під кутом проїхав повз них. Мотоцикл завчасно пригальмував і обвинувачений хотів його скерувати вбік управо, щоб уникнути зіткнення. Але автомобіль, не зупиняючись, переїхав дві смуги і зупинився на зустрічній смузі руху. Тобто, автомобіль не надав переваги в русі і таким чином перешкодив руху мотоцикла, який зіткнувся з лівим крилом автомобіля. Саме зіткнення відбулося на смузі руху мотоцикла. Унаслідок ДТП вона тривалий час лікувалась та проходила реабілітацію, претензій до обвинуваченого не має, вважає винуватим водія автомобіля «Volkswagen Passat».
Колегія суддів не може визнати правдивими та неупередженими ці показання потерпілої ОСОБА_9 , оскільки вони є друзями з обвинуваченим, а тому вона може бути зацікавлена в результатах розгляду кримінального провадження на його користь. З іншого боку її показання щодо обставин ДТП, зокрема, стосовно дотримання швидкості руху мотоцикла, його розташування на проїзній частині, маневрування, місця зіткнення тощо, сповна спростовуються сукупністю наявних у провадженні численних об'єктивних доказів, оцінка яких дана вище, та абсолютно не узгоджуються з ними.
Як убачається з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, сторона захисту просила визнати диск для лазерних систем зчитування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » DVD-R з наявним на ньому файлом «0-02-05-8», який сторона обвинувачення надала до суду, недопустимим доказом та застосувати доктрину «плодів отруйного дерева», з огляду на те, що він отриманий з порушенням вимог чинного законодавства, наявна на диску копія відеозапису не ідентична оригіналу запису, та, на думку захисту, органом досудового розслідування було здійснено втручання у відеозапис, зменшено об'єм відео, серед іншого, вирізано частину кадру самого моменту ДТП, та невідомо скільки разів перезаписано.
Вирішуючи питання допустимості вказаного доказу, місцевий суд дійшов висновку про те, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано та судом не встановлено, що наявний у матеріалах кримінального провадження відеозапис події ДТП є тим, що був вилучений 24 червня 2020 року на підставі ухвали слідчого судді від 25 травня 2020 року, та є ідентичним оригіналу запису.
Обґрунтовуючи такі висновки, місцевий суд указав, що дата створення відеофайлу є 04 серпня 2020 року, що суперечить відомостям протоколу тимчасового доступу до речей та документів, відповідно до якого дата створення цього відеозапису - 24 червня 2020 року, а також тривалість цього відеозапису становить 1 хвилину 06 секунд, тоді як відповідно до ухвали слідчого судді від 25 травня 2020 року тривалість відеозапису, який підлягав вилученню, мала становити 1 годину.
За таких обставин, оцінюючи досліджені у справі докази, суд дійшов висновку, що отримання працівниками правоохоронними органами (в ході судового розгляду не представилось за можливе встановити осіб) відеозапису камери відеоспостереження, що встановлена в гаражному кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », мало місце в день ДТП - 15.12.2019 року без будь-якого процесуального судового рішення.
Відтак, суд першої інстанції визнав відеофайл «0-02-05-8» недопустимим доказом у зв'язку з тим, що оскільки він отриманий з істотним порушенням прав і свобод людини, а зазначена у ньому дата створення - 04 серпня 2020 року 09:47, викликає сумніви в достовірності інформативних даних, що містяться на ньому.
Крім того, посилаючись на доктрину «плодів отруйного дерева», місцевий суд визнав недопустимими доказами, що отримані з використанням цього відеофайлу, зокрема, протокол огляду предмета від 16 вересня 2020 року, висновок судової фототехнічної експертизи № СЕ-19/123-21/507-ФТ від 04 березня 2021 року, висновок судової фоноскопічної експертизи № СЕ-19/123-21/1414-В3 від 19 березня 2021 року, висновки судових інженерно-транспортних експертиз обставин та механізму ДТП № 10.1-0358:20 від 25 вересня 2020 року, № 10.1-0377:20 від 29 жовтня 2020 року, № СЕ-19/123-21/3654-ІТ від 02 липня 2021 року.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без урахування усталеної судової практики Верховного Суду, який неодноразово наголошував на тому, що не кожне недотримання вимог процесуального закону слугує підставною для визнання доказу недопустимим.
Так, ухвалюючи вирок, судом першої інстанції не було враховано позиції Великої Палати Верховного Суду, відображеної у мотивувальній частині постанови від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження № 13-3 кс 22), відповідно до якої невідповідність тим чи іншим вимогам закону не в будь-якому випадку нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, а лише в разі, якщо вона (невідповідність) призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
Як зазначено судом у вироку, на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2020 року слідчому було надано дозвіл на тимчасовий доступ до відеозапису із зовнішньої камери відеоспостереження, яка розміщена на території гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за період часу з 15:00 по 16:00 15 грудня 2019 року.
Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24 червня 2020 року, на підставі ухвали слідчого судді слідчим було вилучено відеофайл «0-02-05-8» розміром 9153 КБ, що засвідчив у протоколі своїм підписом свідок ОСОБА_11 . Згідно з протоколом огляду предметів від 16 вересня 2020 року слідчим було оглянуто відеофайл «0-02-05-8», який містився на DVD-R диску «Omega».
У судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_11 , голова гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ствердив, що відеозапис із камери відеоспостереження він добровільно надав працівникам поліції в день ДТП на їх звернення. При цьому, зазначив, що вони особисто здійснили копіювання відео з камери відеоспостереження, бо він не володів навиками роботи з комп'ютерною технікою. Також зазначив, що відеозапис зберігається лише упродовж двох тижнів, а потім автоматично здійснюється його перезапис новою інформацією (відео).
У судовому засіданні апеляційної інстанції слідчий ОСОБА_12 показав, що виїжджав на місце ДТП, складав протоколи огляду місця події, транспортних засобів. Відеозапис із камери спостереження був добровільно наданий головою гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », він вилучав не відеозапис, а диск із відеофайлом. При цьому зазначив, що сам диск він залишив раніше, коли дізнався, що на масиві встановлений відеонагляд. Попросив переписати відео та зберігати в себе, а після отримання ухвали слідчого судді було проведено тимчасовий доступ і вилучення його із записаним відеофайлом, що зафіксував у відповідному протоколі.
Указаний відеофайл був безпосередньо переглянутий місцевим судом під час судового розгляду, при цьому в ході дослідження цього доказу судом з'ясовувалась позиція сторін кримінального провадження стосовно того, чи відповідають дійсності обставини, які зафіксовані на цьому відеофайлі. Як обвинувачений (на час розгляду кримінального провадження) ОСОБА_7 , так само і потерпіла ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_10 підтвердили те, що на відеозаписі зафіксована подія ДТП, яка мала місце 15 грудня 2019 року за їхньої участі.
Аналогічна позиція обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_9 була висловлена при дослідженні цього відеофайлу апеляційним судом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що приймаючи рішення про недопустимість як доказу відеофайлу «0-02-05-8», який міститься на диску «Omega» DVD-R, з посиланням на істотне порушення прав і свобод людини, місцевий суд не зазначив, які саме права і свободи людини були порушені в цій конкретній процесуальній ситуації.
Такими, що не засновані на законі, на думку колегії суддів, є й обґрунтування рішення про недопустимість цього доказу тим, що у випадках, коли слідчий суддя надає дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів, визначаючи при цьому обсяг ознайомлення, копіювання або вилучення таких речей і документів, сторона кримінального провадження, яка отримала такий дозвіл, має використати зазначений захід забезпечення кримінального провадження у максимально дозволеному слідчим суддею обсязі.
У цьому кримінальному провадженні на момент звернення до слідчого судді сторона обвинувачення мала інформацію про орієнтовний час ДТП. Отримавши тимчасовий доступ до інформації, яка містилася на засобах відеоспостереження гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », слідчий самостійно визначив, а прокурор надав суду файл з відеозаписом ДТП тривалістю достатньою, на їх погляд, для доведення обставин, які підлягають доказуванню у цьому провадженні.
Крім того, колегія суддів уважає, що ставлячи під сумнів достовірність інформативних даних, що містяться на відеофайлі, суд першої інстанції при оцінці висновку судової фоноскопічної експертизи № СЕ-19/123-21/1414-В3 від 19 березня 2021 року, в якому стверджується, що у відеофайлі «0-02-05-8», який міститься на диску «Omega» DVD-R, ознак монтажу не виявлено, не виконав вимоги ч.10 ст.101 КПК України, відповідно до яких висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Наведене вище свідчить про помилковість висновків суду стосовно недопустимості як доказу відеофайлу «0-02-05-8», який міститься на диску «Omega» DVD-R, оскільки сторонами кримінального провадження не оспорювалась сама подія та обставини, які зафіксовані на відеозаписі, а розмір відеофайлу може свідчити, що в подальшому на експертизу було надано лише фрагмент відеозапису, на якому засвідчено відомості, які є предметом доказування, а не весь відеозапис цілком.
Аналізуючи вказаний доказ, колегія суддів уважає, що місцевий суд в порушення вимог закону та практики Верховного Суду помилково визнав його недопустимим, бо не кожне недотримання вимог процесуального закону слугує підставою для визнання доказу недопустимим.
Окремо, колегія суддів зауважує те, що запис з камери відеоспостереження гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_2 був отриманий слідчим добровільно саме від представника цього кооперативу, який є його володільцем.
Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з указаних норм закону, запис з камер відеоспостереження слідчий міг отримати не тільки шляхом тимчасового доступу до них, а й в інший законний спосіб, зокрема, внаслідок добровільного їх надання володільцем цієї інформації, на що не звернув увагу місцевий суд.
Ураховуючи викладене, колегія суддів також уважає помилковими й висновки суду про визнання недопустимими за доктриною «плодів отруйного дерева» протоколу огляду предмета від 16 вересня 2020 року, висновків експертів № СЕ-19/123-21/507-ФТ від 04 березня 2021 року, № СЕ-19/123-21/1414-В3 від 19 березня 2021 року, № 10.1-0358:20 від 25 вересня 2020 року, № 10.1-0377:20 від 29 жовтня 2020 року, № СЕ-19/123-21/3654-ІТ від 02 липня 2021 року.
Крім того, колегія суддів уважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що судом не надано належної оцінки сукупності інших доказів, які були надані стороною обвинувачення.
Як видно з мотивувальної частини вироку, місцевий суд дійшов висновку, що інші допустимі докази у кримінальному провадженні, зокрема, протокол огляду місця події від 15 грудня 2019 року з таблицею та план-схемою, протоколи проведення слідчих експериментів від 16 вересня 2020 року та від 13 травня 2021 року, висновки судово-медичних експертиз № 43 від 30 січня 2020 року, № 542 від 19 липня 2021 року, висновки судових інженерно-транспортних експертиз № 10.2-0034:20 від 31 березня 2020 року, № 10.2-0035:20 від 14 квітня 2020 року, висновок транспортно-трасологічної експертизи № 10.4-0013:20 від 27 березня 2020 року, а також показання потерпілої та свідків не вказують на наявність у діях ОСОБА_7 порушення ПДР, а отже не доводять його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.374 КПК України, в разі визнання особи виправданою, в мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Отже, наведена вище норма процесуального закону, яка за своєю природою є імперативною, зобов'язує суд не просто у рішенні викласти кінцевий підсумок стосовно впливу того чи іншого доказу на недоведеність тих фактів, які є предметом доказування у кримінальному провадженні, а й викласти детальний аналіз того, чому суд дійшов такого переконання, та чому не бере до уваги такі докази.
Аналіз мотивувальної частини вироку в цьому кримінальному провадженні дає підстави дійти висновку, що навіть констатувавши про недопустимість того чи іншого доказу, частина інших доказів, які суд окреслив допустимими, не отримала своєї оцінки із дотриманням положень ст.94 КПК України як кожен окремо, так само і їх сукупність, як того вимагають положення ст.374 КПК України.
Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту - це дія або бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, пов'язана з порушенням однієї або кількох вимог ПДР або інших нормативних актів, що регламентують безпеку дорожнього руху чи експлуатацію транспорту.
Об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, включає три обов'язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень); в) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Водночас, належить ураховувати, що кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в цьому Законі про кримінальну відповідальність, тобто, тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків і перебувають із ними у причинному зв'язку.
Порушення ОСОБА_7 правил дорожнього руху, зокрема, п.п.12.3, 12.4 ПДР, перебуває в причинному зв'язку з наслідками, що настали, тобто, в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_23 середньої тяжкості тілесне ушкодження, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.286 КК України.
З огляду на викладене, апеляційний суд визнає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо ухвалення виправдувального вироку з підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст.373 КПК України, тобто, за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, - ненадання переконливих, допустимих доказів порушення ним ПДР, що перебувають у причинному зв'язку із спричиненням потерпілій середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Навпаки, встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини кримінального провадження спростовують висновки суду першої інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а відтак указують на безпідставність його виправдання.
Оцінюючи зібрані докази в даному кримінальному провадженні за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення доведена і кваліфікує його дії за ч.1 ст.286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Заразом апеляційний суд ураховує, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч.ч.2 та 4 ст.17 КПК України, які передбачають, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним в його вчиненні.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Належно проаналізувавши і оцінивши всі докази, співставивши їх з показаннями обвинуваченого та потерпілої, які є непереконливими, плутаними, суперечливими, поза розумним сумнівом є достатні підстави прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України.
Ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 , суд першої інстанції усупереч вимог ст.374 КПК України не надав належного аналізу і оцінки інших доказів, не навів належної мотивації, чому взяв до уваги саме показання обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_23 , які категорично заперечували провину першого в інкримінованому кримінальному правопорушенні та з урахуванням інших доказів не є визначальними доказами.
Під час судового провадження апеляційний суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
У процесі досудового та судового слідства встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало значення для правильного вирішення провадження, допитані всі особи, показання яких мають значення у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, вирок ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про необхідність скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК та ухвалення нового обвинувального вироку, є обґрунтованими.
За змістом ст.50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та попередження вчиненню ним нових злочинів.
Згідно зі ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах встановлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання, ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції в дотримання вимог ст.ст.50,65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно ст.12 КК України є нетяжким необережним злочином, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше несудимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України, у виді штрафу в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Указане покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 , а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
При цьому апеляційний суд ураховує, що ОСОБА_7 після роз'яснення йому положень ст.49 КК України не дав згоди на закриття кримінального провадження через сплив строків притягнення його до кримінальної відповідальності, вважаючи себе невинуватим.
На підставі ч.5 ст.74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Учинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.286 КК України, в силу ст.12 КК є нетяжким злочином, за який не передбачене покарання у виді позбавлення волі і з дня його вчинення (15 грудня 2019 року) минуло понад 3 роки.
Відтак, ОСОБА_7 підлягає звільненню від покарання за скоєне ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, при цьому перебіг давності не переривався.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Що стосується доводів прокурора про вирішення цивільного позову, то вони є слушними, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, серед іншого, ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 1 ст.368, ч.ч.3, 4 ст.374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови в ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Прокурором в інтересах держави в особі КНП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » Хмельницької міської ради заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_7 про стягнення 4 156 грн 68 коп на відшкодування витрат, понесених лікарнею на лікування потерпілої ОСОБА_23 .
Згідно з довідкою КНП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » Хмельницької міської ради №173 від 12.02.2020 року, потерпіла ОСОБА_23 перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні цього медичного закладу з 15.12.2019 року по 27.12.2019 року, тобто 12 ліжко-днів. Вартість лікування становить 4 156 грн 68 коп (т.2, а.м.к.п.62).
Оскільки лікування потерпілої проводилося закладом охорони здоров'я, що є в державній власності, то кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи, якій належить заклад охорони здоров'я (ч.2 ст.1206 ЦК України).
При визначенні розмірів спричиненої шкоди суд апеляційної інстанції перевірив суть позовних вимог, характер діяння особи, що заподіяла шкоду (обвинуваченого), та їх наслідки у вигляді заподіяної шкоди здоров'ю потерпілої, що є очевидними, на що закладом охорони здоров'я на її лікування витрачено 4 156 грн 68 коп.
За таких обставин цивільний позов прокурора підлягає задоволенню повністю.
Окрім того, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.
На підставі ст.124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 9 769 грн 32 коп необхідно стягнути з ОСОБА_7 на користь держави.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 418, 420, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок ІНФОРМАЦІЯ_7 від 21 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ч.5 ст.74, п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави задовольнити та стягнути з ОСОБА_7 в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_9 на користь держави в особі:
ІНФОРМАЦІЯ_8 в особі КНП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » Хмельницької міської ради - 4 156 грн 68 коп.
Стягнути із ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у справі в сумі 9 769 грн 32 коп за проведення експертиз.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 18.12.2019 р. на автомобіль «VOLKSWAGEN Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , та мотоцикл «HONDA CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , - скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- автомобіль «VOLKSWAGEN Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , - залишити ОСОБА_10 за належністю;
- мотоцикл «HONDA CBR 1100ХХ», д.н.з. НОМЕР_1 , - залишити ОСОБА_7 за належністю;
- DVD-R диск марки «Omega» - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
На вирок може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3