Справа №523/16967/23
Провадження №1-кп/523/624/25
10 жовтня 2025 року м. Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , та сторін провадження: прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022162490000553 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185, ч.2 ст.15, ч.4 ст.186 КК України,
встановив:
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185, ст.15 ч.2, ст.186 ч.4 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 , неодноразово не прибував у судові засідання, про дату та час був належним чином повідомлений про, що свідчить розписка у справі.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про оголошення в розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки останній ухиляється від суду та зупинення судового провадження до його розшуку.
14.11.2024 року обвинуваченого ОСОБА_4 було оголошено у розшук, однак ухавала не була виконана.
Прокурор в ході розгляду заявив клопотання про оголошення обвинуваченого ОСОБА_4 у міжнародний розшук та необхідність обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у порядку ст. 350 КПК України.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку про доцільність оголошення в міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , виділення матеріалів кримінального провадження щодо останнього в окреме провадження та необхідність зупинення судового провадження до його розшуку з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КПК України, основним завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного була застосована належна правова процедура.
Такою процедурою щодо обвинуваченого, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи у міжнародний розшук.
Чинним КПК не регламентовано поняття «міжнародний розшук» та не розкрито змісту зазначеного терміну. При цьому, поняття «міжнародний розшук» використовується у ст. 193 КПК України як одна з підстав для вирішення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 323 КПК України якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду.
Згідно до ч. 1 ст. 335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку.
Суд в ухвалі від 14.11.2024 року уже констатував, що є достатні підстави вважати, що обвинувачений переховується від суду. При цьому до моменту його прибуття розгляд провадження не можливий в силу положень ст. 318 КПК.
Відповідно, у вказану дату обвинуваченого оголошено в розшук.
Водночас, нині, щодо розшуку, з огляду на наявність інформації про перетин обвинуваченим кордону, Суд зазначає таке.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення розшуку, тож з метою визначення вказаного поняття, слід звернутися до Академічного тлумачного словника Української мови, де вказано, що розшук (юр.) - це система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник і т. ін.
Таким чином, аналіз положень КПК України в сукупності із зазначеним визначенням поняття «розшук» дає підстави зробити висновок, що розшук - це система слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на виявлення зниклої особи.
Водночас, КПК України не регламентовано поняття «міжнародний розшук» та не розкрито зміст зазначеного терміну. Проте, термін «міжнародний розшук» використовується в цьому кодексі, до прикладу, як обов'язкова підстава для обрання запобіжного заходу у порядку ч. 6 ст. 193 КПК.
Окрім того, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук є підставою для не визначення розміру застави при обранні запобіжного заходу, а відповідно до ч. 3 ст. 193 та ч. 3 ст. 323 КПК оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук є передумовою для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності обвинуваченого та для здійснення судового розгляду за відсутності обвинуваченого.
Приписами ч. 6 ст. 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відтак, факт перебування обвинуваченого у міжнародному розшуку має бути доведений і підтверджений. Таке тлумачення суду підтверджується й абз. 7 п. 6 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», відповідно до якого, факт перебування підозрюваного, обвинуваченого в міжнародному розшуку підтверджується відповідними відомостями, серед яких надано довідку, витяг із бази даних Інтерполу тощо.
Отже, підставами для обрання запобіжного заходу відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України є доведення прокурором ризиків, передбачених статтею 177 цього ж Кодексу та доведений і підтверджений факт оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук.
З вищевикладеної норми слідує, що розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу за відсутності обвинуваченого можливі за наявності двох обов'язкових умов:
1) наявність підстав, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу, для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого;
2) оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук.
Відсутність хоча б однієї з цих обов'язкових умов унеможливлює обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому особа під час розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу може вважатися оголошеною в міжнародний розшук лише за наявності відповідних підтвердних документів (довідки, витягу з бази даних Інтерполу; надіслання запиту про розшук і прийняття його до виконання іншою державою, яка не є членом МОКП; надіслання запиту про розшук до іншої держави на підставі двосторонньої угоди тощо).
Згідно ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави, на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочинів, передбачених ч. 2 і 3 ст.ст. 146 КК України стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.
Ч. 1 ст. 184 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ч. 2 ст. 188 КПК України передбачає, що клопотання може бути подане:
1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою;
2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику;
3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.
Враховуючи те, що кримінальний процесуальний закон не містить визначень понять «розшук» та «міжнародний розшук». «Розшук» можна витлумачити як комплекс слідчих та оперативно-розшукових заходів, здійснюваних компетентними органами та спрямованих на встановлення місцезнаходження особи з метою виконання завдань кримінального провадження. «Міжнародний розшук» є таким же за своїм змістом комплексом заходів, які здійснюються компетентними органами декількох держав у відповідності до актів міжнародного права, зокрема, актів Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу, членом якої Україна є з 04 листопада 1992 року.
Отже, «розшук» є більш широким інститутом по відношенню до «міжнародного розшуку», який є його кваліфікованим різновидом. Для ініціювання саме міжнародного розшуку прокурор має навести аргументовані доводи щодо використання обвинуваченим для ухилення від суду території інших держав.
Розшук є родовим поняттям, він може здійснюватися на території України, бути міждержавним та/або міжнародним. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу.
Отже, аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних осіб, а міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави-ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних органів запитуваних країн з використанням в т.ч., при наявності підстав, можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.
Враховуючи викладене, суд уважає, що існують достатні підстави для оголошення обвинуваченого додатково в міжнародний розшук, з огляду на ухилення від явки до суду та залишення території України.
Встановлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для розгляду кримінального провадження в розумні строки, та з цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду.
Відтак, факт перебування обвинуваченого у міжнародному розшуку має бути доведений і підтверджений. Таке тлумачення суду підтверджується й абз. 7 п. 6 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511?550/0/4?13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», відповідно до якого, факт перебування підозрюваного, обвинуваченого в міжнародному розшуку підтверджується відповідними відомостями, серед яких названо довідку, витяг із бази даних Інтерполу тощо.
Отже, підставами для обрання запобіжного заходу відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України є доведення прокурором ризиків, передбачених статтею 177 цього ж Кодексу та доведений і підтверджений факт оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук.
З цих підстав та керуючись ст. 323, 335, 369-372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Оголосити у міжнародний розшук громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Організацію розшуку обвинуваченого відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП України в Одеській області, контроль за виконанням покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Судове провадження - зупинити.
Ухвала може бути оскаржена в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення, в інший частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Суддя ОСОБА_1