Справа №523/13932/25
Провадження №1-кс/523/6449/25
10 жовтня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , вивчивши скаргу ОСОБА_2 на постанову на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_3 від 03.07.2025 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №42021163030000078 від 29.09.2021 за ст. 366 ч. 1 КК України, -
До Пересипського районного суду міста Одеси надійшла скарга ОСОБА_2 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_3 від 29.09.2021 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №42021163030000078 від 29.09.2021 за ст. 366 ч. 1 КК України.
На обґрунтування доводів скарги ОСОБА_2 просить скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_3 від 03.07.2025 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №42021163030000078 від 29.09.2021 за ст. 366 ч. 1 КК України, оскільки вважає її незаконною та неґрунтованою.
Згідно з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
26.06.2025 року слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_3 винесено постанову від 03.07.2025 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №42021163030000078 від 29.09.2021 за ст. 366 ч. 1 КК України.
ОСОБА_2 у своєму клопотанні вказав інформацію щодо необхідності проведення слідчих дій.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Статтею 26 КПК України також встановлено засади диспозитивності кримінального провадження. Зокрема, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ч. 2 ст. 55 КПК України визначено, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Як визначено у ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Аналізуючи викладене, слідчий суддя зазначає, що постанова повинна бути обґрунтованою.
Відповідно до вимог ч. 1 п. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, і в тому числі, у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Слідчий суддя бере до уваги, що згідно зі ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволення клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Аргументуючи такий висновок відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_4 , оскільки не слідством не отримано інформації про переміщення транспортного засобу в результаті виконання постанови.
Вказана постанова містить належне обґрунтування та зазначення мотивів, з яких виходив слідчий при винесенні оскаржуваної постанови з посиланням на норми КК України та КПК України.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, мотив наведений слідчим у постанові про відмову в задоволенні клопотання не розкриває зміст обставин, які є підставою для її прийняття, що не відповідає вимогам, визначеним ч. 5 ст. 110 КПК України.
Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови слідчим не наведено обґрунтування мотиву прийняття такого рішення, що є суттєвим порушенням вимог ст.110 КПК України та безпосередньо впливають на законність прийнятого слідчим рішення.
З огляду на наведене, скарга підлягає задоволенню, а постанова слідчого від 03.07.2025 - скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.110, 284, 303, 304, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_3 від 03.07.2025 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №42021163030000078 від 29.09.2021 за ст. 366 ч. 1 КК України, - задовольнити.
Постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_3 від 03.07.2025 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №42021163030000078 від 29.09.2021 за ст. 366 ч. 1 КК України - скасувати.
Зобов'язати слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 розглянути клопотання ОСОБА_2 від 26.06.2025 року по кримінальному провадженню №42021163030000078 від 29.09.2021 року та повідомити заявника про результати розгляду його заяви в порядку вимог ст. 220 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1