Справа №523/20282/25
Провадження №1-кс/523/6329/25
06 жовтня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Пересипської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , представника власника автомобілю - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора, винесеного в рамках кримінального провадження за №12025162490001623 від 26.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України про арешт майна,-
26.09.2025 року до Пересипського районного суду міста Одеси надійшло клопотання, про накладення арешту на майно вилучене 25.09.2025 року під час огляду місця ДТП за адресою м. Одеса, вул. Семена Палія, буд. 52.
Як вбачається з клопотання про арешт майна, в провадженні СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12025162490001623 від 26.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Так, органами досудового розслідування встановлено, що 25.09.2025 року, приблизно о 18:52 годині, у м. Одесі по вул. Семена Палія, 52, дорожньо транспортна пригода за участю автобуса «I-VAN A07A-30» р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався по вул. Семена Палія з боку вул. Генерала Бочарова в напрямку вул. Ак. Заболотного та автомобіля «Renault Logan» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась в попутному напрямку. У результаті ДТП пасажир автобуса ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримала тілесні ушкодження, з якими була госпіталізована до ООКЛ на амбулаторне лікування.
25.09.2025 слідчим СВ відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , проведено огляду місця ДТП, в ході якого виявлено та вилучено:
- автобус «I-VAN A07A-30», р.н. НОМЕР_1 , номер кузову: НОМЕР_3 ;
- автомобіль «Renault Logan», р.н. НОМЕР_2 , номер кузову: НОМЕР_4 .
В подальшому, вилучені під час проведення огляду транспортні засоби, постановою слідчого від 18.09.2025 року визнанні речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Зазначені речі, які необхідно заарештувати можуть мати значення для кримінального провадження як докази, які можуть містити на собі інформацію, що має значення для досудового розслідування, прямо пов'язану із кримінальним провадженням. Крім того, безпосередньо самі предмети необхідні для подальшого призначення у кримінальному провадженні ряду експертиз.
Необхідність накладення арешту на вказане майно (речі) обґрунтовується необхідністю дослідження цих об'єктів в ході досудового розслідування, використання їх в ході проведення слідчих дій та встановлення істини по даному кримінальному провадженню, необхідністю проведення ряду експертиз, в яких виникне необхідність.
Зазначене майно необхідне для забезпечення його збереження як речового доказу, запобігання можливості приховування, знищення доказів злочинної діяльності, а також має суттєве значення для розслідування кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому;
представник власника автомобілю - адвокат ОСОБА_4 заперечив проти клопотання прокурора.
Дослідивши надані матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання представника власника транспортного засобу, ОСОБА_9 , слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до пп.1,2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
В даному випадку, вилучене майно підпадає під критерії, передбачені п.1 та п.4 ч.2 ст.167 КПК України та на даний час є достатні підстави, які передбачені абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, вважати що в подальшому вказане майно може бути приховано, пошкоджено або знищено.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Зазначене майно є речовим доказом так як вказане майно може містити на собі інформацію, що має значення для досудового розслідування, прямо пов'язану із кримінальним провадженням та крім того, безпосередньо вказані предмети необхідні для подальшого призначення у кримінальному провадженні ряду експертиз.
Таким чином, вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України.
Далі, у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.
Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.
Як вже було зазначено вище, положення КПК України, зокрема ст.170 КПК України, передбачають накладення арешту на майно, яке є речовим доказом за кримінальним провадженням.
Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Також, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами було законним та таким, що відповідає принципу верховенства права, так як вказане майно було вилучено під час обшуку, після чого орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.
Таким чином, дії органів державної влади відповідають положенням КПК України та принципу верховенства права, з чого вбачається, що втручання не було свавільним і задовольнило вимогу законності.
Щодо забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, то в даному випадку інтереси суспільства щодо здійснення досудового розслідування, де майно є речовим доказом, перевагає вимозі захисту основоположних прав конкретної особи в частині мирного володіння майном фізичної або юридичної особи.
З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право не суперечить загальній нормі, зазначеній у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».
Таким чином, слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, оскільки без застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не можливо виконати завдання кримінального провадження в частині захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
Викладаючи мотиви прийнятого рішення, щодо обставин скоєного кримінального правопорушення та наявних доказів, слідчий суддя вважає за необхідне дотриматися балансу між мотивуванням судового рішення, що передбачено ч.1 ст.370 КПК України та недопустимістю розголошення відомостей досудового розслідування, що передбачено ст.222 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.131, 132, 170-173 КПК України,
Клопотання представника власника транспортного засобу, ОСОБА_9 - залишити без задоволення
Клопотання прокурора Пересипської окружної прокуратури міста Одеси про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на транспортні засобиіз забороною користуванням, володінням та розпорядженням. :
- автобус «I-VAN A07A-30», р.н. НОМЕР_1 , номер кузову: НОМЕР_3 ;
- автомобіль «Renault Logan», р.н. НОМЕР_2 , номер кузову: НОМЕР_4 .
Після проведення судових експертиз та отриманих відповідних висновків повернути власникам чи їх представникам транспортні засоби під відповідальне зберігання із можливістю користування.
Роз'яснити, що ухвала про арешт майна може бути скасована за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1