Справа №522/12050/25
Провадження №2/522/6163/25
21 жовтня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої допомоги,-
02 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої допомоги, у якій позивач просив стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачені кошти у розмірі 4 000,00 гривень та здійснити розподіл судових витрат.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 10 червня 2025 року позовну заяву - залишено без руху, надано позивачеві 10-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
17 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на виконання ухвали суду від 10 червня 2025 року.
Ухвалою суду від 18 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справ. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву.
23 липня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому відповідачка просила відмовити у задоволенні позову.
24 липня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від Департаменту праці та соціальної політики ОМР надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
04 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Центру надання соціальних послуг в Приморському районі із заявою про заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання якої є: АДРЕСА_1 (а.с.8).
20 квітня 2022 року ОСОБА_1 через Єдиний державний веб-портал електронних послуг (портал Дія) звернулася із заявою про призначення допомоги (а.с.10зв).
На підставі зазначеної заяви ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким здійснювалося облікування виплат, що підтверджується витягом з інтегрованої інформаційної системи (а.с.11).
26 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Центру надання соціальних послуг в Приморському районі із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам №1318/2 (а.с.12)
На підставі зазначеної заяви, 05 травня 2022 року прийнято рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання за період з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:
а) набуття або збереження майна;
б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;
в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
У статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила:
- по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату;
- по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18).
Як вже було встановлено, на підставі заяв 20 квітня 2022 року (подана через портал «Дія») та від 26 квітня 2022 року (подана особисто під час відвідування органу соціального захисту) ОСОБА_1 здійснювалася виплата грошової допомоги.
Зазначене призвело до того, що ОСОБА_1 здійснювалася виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам - двічі, на підставі двох різних заяв.
Механізм призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам регулюється Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, зі змінами.
У п. 3 Порядку, в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин вказано, що допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 14 квітня 2022 року, надається починаючи з березня 2022 року.
У відзиві на позовну заяву відповідачка зазначає про те, що за період з березня по червень 2022 року вона отримувала допомогу ВПО в загальному розмірі 8 000,00 гривень, що повністю узгоджується з постановою КМУ від 20.03.2022 року №332, згідно якої працездатні особи, які мають статус ВПО отримували по 2 000,00 гривень на місяць.
У відзиві на позов відповідачка зазначає, що вона намагалася самостійно через портал «Дія» подати заяву на отримання виплат ВПО, для цього їй знадобилося зареєструватися в додатку. Проте, відповідачка не зрозуміла, чи вийшло у неї подати заявку онлайн. Тому, 26.04.2022 року вже фізично звернулася до органів соціального захисту із заявою про надання допомоги на проживання ВПО, в якій безпосередньо були вказані реквізити для перерахунку.
Тобто, у відзиві на позов відповідачка не заперечує той факт, що вона двічі зверталася із заявами про призначення допомоги.
В той же час, відповідачкою не доведено, що під час особистого звернення до органів соціального захисту вона повідомляла, що вже зверталася із такою заявою через портал «Дія».
Не надано доказів на підтвердження того, що вона зверталася до уповноважених на те органів із заявою/запитом, у яких просила б надати інформацію про те, що було їй призначено допомогу на підставі заяви від 20 квітня 2022 року, поданої через веб-портал «Дія».
У заяві від 26 квітня 2022 року, яка підписана особисто ОСОБА_1 відсутні будь-які застереження від ОСОБА_1 з приводу того, що вона вже зверталася із заявою про отримання допомоги. У цій заяві чітко визначено, що вона ознайомлена з умовами надання допомоги.
Такі дії ОСОБА_1 призвели до подвійної виплати допомоги ВПО без належних на те підстав, за різними заявами, що вочевидь не відповідає встановленому принципу добросовісності.
На підставі розпорядження УСЗН в Приморському районі м. Одеси від 13.07.2022 року №470617, особовий рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 знято з обліку та утримано надміру виплачені кошти за період з 01.03.2022 року по 30.04.2022 року у розмірі 4 000,00 гривень.
У відзиві на позовну заяву відповідачка вказує, що не надано жодного належного доказу, який би підтверджував той факт, що відповідачеві було надміру сплачено грошову суму у розмірі 4 000,00 гривень за період з 01.03.2022 року по 30.04.2022 року, зокрема, платіжних інструкцій з печаткою банку про проведення платежів.
У тому ж відзиві, відповідачка зазначає про те, що вона отримана грошову допомогу ВПО на загальну суму 8 000,00 гривень. До відзиву також долучена виписка про рух коштів по рахунку за період з 01.03.2022 року по 31.08.2022 року, яка підтверджує факт надходження допомоги ВПО, а саме, 24.05.2022 року у розмірі 4 000,00 гривень, а також 06.07.2022 року у розмірі 4 000,00 гривень.
Доктрина римського права «venire contra factum proprium» (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб'єкта права як добросовісної або недобросовісної.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20).
Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки (рішення від 17 січня 2013 року у справі «Карабет та інші проти України» (KARABET AND OTHERS v. UKRAINE), заяви № № 38906/07 і 52025/07, пункт 276).
Визнання відповідачкою у відзиві факту отримання допомоги ВПО у розмірі 8 000,00 гривень та одночасне зазначення про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що вона таку допомогу отримувала свідчить про наявність в діях відповідачки суперечливої процесуальної поведінки, спрямованої на уникнення цивільно-правової відповідальності.
Тому, враховуючи те, що виплата надміру допомоги ВПО відбулася саме з вини ОСОБА_1 , яка двічі звернулася із заявами про призначення такої допомоги, беручи до уваги той факт, що ОСОБА_1 не вживала будь-яких заходів задля перевірки того, чи була їй призначена допомога за першою заявою, а під час подання другої заяви не повідомила уповноважений на те орган про те, що вона вже зверталася із заявою про призначення допомоги, суд вважає, що позивачем спростована презумпція добросовісності дій відповідача та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 3 028,00 гривень.
Згідно платіжною інструкцією від 21.05.2025 року №54, позивачем сплачено 3 028,00 гривень в якості судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору - підлягає задоволенню.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 133, 137, 141, 175, 178, 187, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої допомоги - задовольнити.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , адреса ВПО - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь позивача - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, м. Одеса, вул. Косовська, 2Д, ЄДРПОУ - 36290160, надміру виплачену допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , адреса ВПО - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь позивача - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, м. Одеса, вул. Косовська, 2Д, ЄДРПОУ - 36290160, суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.