Справа № 522/23063/25-Е
Провадження № 2-з/522/570/25
21 жовтня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., дослідивши матеріали заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бец Наталії Андріївни, відповідачі: Міністерство розвитку громад та територій України, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний», про забезпечення позову до подачі позову,
До Приморського районного суду м. Одеси 16.10.2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Бец Наталії Андріївни, відповідачі: Міністерство розвитку громад та територій України, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний», про забезпечення позову до подачі позову, у якій просить:
- зупинити дію наказу Міністерства розвитку громад та території України «Про звільнення директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» № 105-ОС від 13.10.2025;
- зупинити дію наказу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» № 1107-ос від 14.10.2025 про звільнення директора ДП «МТП «Південний» Олійника О.О.;
- заборонити проведення реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу Державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи в частині відомостей про керівника.
Заява обґрунтована протиправністю оскаржуваних Наказів, проведення аудиторської перевірки всупереч закону та положенням Статуту ДП та факт звільнення позивача може нести серйозні репутаційні ризики як для державних органів , так і для держави в цілому, та наміру подання відповідного позову, а також необхідністю захисту в межах позовних вимог від незаконних дій Відповідачів, співмірністю, адекватністю та обґрунтованістю заявлених Позивачем заходів забезпечення позову, застосування яких спрямовано на забезпечення дійсної ефективності судового захисту.
Матеріали заяви суддя отримала 17.10.2025 року.
До суду 17.10.2025 року від представника Міністерства розвитку громад та територій України - Паньків В.В. та представника Держаного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» - Волошина В.Е. надійшли заперечення на заяву, згідно яких просили у задоволенні заяви відмовити.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
З заяви судом вбачається, що предметом майбутнього позову будуть вимоги до Міністерства розвитку громад та територій України, Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» про визнання протиправними та скасування наказу Міністерства розвитку громад та території України «Про звільнення директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» № 105-ОС від 13.10.2025 та наказу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» № 1107-ос від 14.10.2025 та поновлення на посаді.
Також з заяви вбачається, що підсудність майбутнього позову буде визначення згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь № 1907158 від 20.10.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 07.07.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Керуючись роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними у п. 4 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
При цьому, процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення, утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам. При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Як встановлено судом та вбачається зі змісту заяви предметом майбутнього спору у цій справі буде визнання протиправними та скасування наказу Міністерства розвитку громад та території України «Про звільнення директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» № 105-ОС від 13.10.2025 та наказу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» № 1107-ос від 14.10.2025 та поновлення на посаді.
Суд виходить з того, що такий захід забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства розвитку громад та територій України і ДП та заборону проведення реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу Державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи в частині відомостей про керівника, вміщує в собі два заходи забезпечення позову, що тотожні за своїм змістовним навантаженням та цілям (один з яких не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України, ні міжнародним договором, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України).
Крім того, формулювання заходу забезпечення позову "заборона вчинення реєстраційних дій шляхом зупинення дії відповідного наказу" також не відповідає жодному з передбачених законом заходів забезпечення позову.
Разом з тим, саме по собі погіршення фінансового стану та репутаційні ризики підприємства- майбутнього відповідача по справі, є лише припущеннями позивача, з чим не погоджується представник підприємства, і не є тією очевидною обставиною, яка надає право вибірково призупиняти дію наказів про звільнення.
Проте, аналіз поданого позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та матеріалів справи свідчить про те, що жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат позивачем не представлено.
Питання ознак порушення процедури проведення аудиту фінансової звітності ДП «Морський торговельний порт «Південний», яке є стратегічним підприємством, потребує дослідженню в процесі розгляду справи по суті.
Також з відзиву вбачається, що 16.10.2025 було внесено у встановленому законом порядку зміни до ЄДРЮО та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відомостей про керівника підприємства (в.о. ОСОБА_2 ).
Сам факт пред'явлення позову про визнання незаконним звільнення та скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі, не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, заявник ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову не зазначив жодних вагомих підстав, яким чином невжиття заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у своїй заяві, а саме зупинення дії наказу Міністерства розвитку громад та території України «Про звільнення директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» № 105-ОС від 13.10.2025 та наказу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» № 1107-ос від 14.10.2025 про звільнення директора ДП «МТП «Південний» ОСОБА_1 може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, а також зважаючи на те, що заборона вчиняти будь-які дії, може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Заборона Міністерству розвитку громад та територій України, ДП «Морський торговельний порт «Південний»,, проводити реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу Державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи в частині відомостей про керівника, є фактичним вирішенням спору без розгляду справи по суті, що є порушенням вимог процесуального права.
Згідно п. 5 Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 зазначено, що у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.
Суд погоджується з доводами відповідача, що спірні накази № 105-ОС від 13.10.2025 року та № 1107-ос від 14.10.2025 року є правовими актами індивідуальної дії та є таким, що вичерпав свою дію в часі, і зупинення їх не призведе до поновлення становища позивача що було до наказів.
Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 про застосування заходів до забезпечення позову до подачі позову.
Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бец Наталії Андріївни, відповідачі: Міністерство розвитку громад та територій України, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний», про забезпечення позову до подачі позову
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Учасники справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Домусчі Л.В.