Справа № 682/3332/24
Провадження № 1-кп/682/48/2025
20 жовтня 2025 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута Хмельницької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024244160000067 від 05.04.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ногачівка Славутського району Хмельницької області, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, працюючого у філії « ІНФОРМАЦІЯ_2 », особи з інвалідністю 2 групи, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,-
ОСОБА_6 05 квітня 2024 року близько 00 год. 10 хв. перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи протиправність своїх дій, знаходячись за місцем свого проживання - в кухонній кімнаті житлового будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті тривалих неприязних відносин, розпочав словесний конфлікт зі своєю дружиною ОСОБА_4 , під час якого у нього виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, пов?язаний з домашнім насильством щодо дружини, спрямований на умисне нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 наніс один удар кулаком правої руки в область нижньої губи потерпілої ОСОБА_4 . Надалі ОСОБА_8 продовжуючи свої злочинні дії, без перерви у часі узявши лівою рукою потерпілу ОСОБА_4 за волосся на голові, долонею правої руки наніс близько п?яти ударів в область лівої частини голови, після чого, узявши потерпілу за волосся правою рукою, долонею лівої руки наніс близько п?яти ударів в область правої частини голови.
В подальшому ОСОБА_6 продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень своїй дружині, узяв потерпілу ОСОБА_4 за волосся та штовхнув її обличчям до підлоги, в результаті чого остання впала, а ОСОБА_8 , шляхом ривка за праву руку потерпілої підняв її на ноги та поволік у ванну кімнату для того, щоб вона змила кров з обличчя. Намагаючись уникнути подальшого побиття, потерпіла ОСОБА_4 вибігла до прибудови житлового будинку АДРЕСА_1 , щоб залишити вказане домоволодіння, однак, ОСОБА_8 продовжуючи свої злочинні дії, наздогнав її та знову штовхнув на підлогу, після чого схопив потерпілу за праву руку та потягнув до коридору, в якому близько трьох разів продовжував її піднімати за праву руку та штовхати на підлогу. В подальшому, потерпіла ОСОБА_4 навколішки заповзла до спальної кімнати будинку та сіла поруч із ліжком. ОСОБА_6 , продовжуючи свої протиправні дії, зайшов до потерпілої в кімнату та із тумбочки, що стояла поруч, узяв дерев?яну чесалку для тіла, якою наніс ОСОБА_4 близько п?яти ударів по різним частинам тулуба та плечей. Внаслідок зазначених злочинних дій ОСОБА_8 спричинив потерпілій ОСОБА_4 , яка відповідно до ст.3 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» є особою, яка постраждала від домашнього насильства, умисні тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому великого горбика правої плечової кістки, без зміщення уламку, ушкодження (відрив) верхньої суглобової губи, часткові ушкодження сухожилку надостного м?язу 2 ст., клювовидно-плечової, верхньої гленомеральної зв?язок 1-2 ст. цього ж плечового суглобу, з можливим місцем прикладання травмуючої сили у вигляді синця по внутрішній поверхні правого плеча у верхній третині, що в сукупності за своїм характером відносяться до СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які не були небезпечними для життя в момент заподіяння, але які за звичайним своїм перебігом спричиняють тривалий розлад здоров?я; закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, перфорації (розриву) правої барабанної перетинки в передньо-внутрішньму квадраті з розвитком після травматичного правобічного перфоративного отиту з короткочасним зниженням слуху на праве вухо, з місцями прикладання травмуючої сили у виді синців - лобної ділянки голови зліва з поширенням на скроню зліва, перед вушної ділянки обличчя зліва, правої вушної мушлі по зовнішній та по внутрішній поверхні у верхній та середній третинах, правої та лівої завушної ділянки, з поширенням синця лівої завушної ділянки на задню поверхню лівої вушної мушлі, синця лівої вушної мушлі вздовж верхнє-заднього краю завитка, рваної рани нижньої губи на поверхні перехідної кайми справа від серединної лінії в сукупності за своїм характером відносяться до ступеня ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров?я та синця зовнішньої поверхні лівого плеча у верхній третині, синців з осадненнями задньої поверхні правого та лівого ліктьових суглобів, осаднення тильної поверхні четвертого пальця правої кисті, синця правої лопаткової ділянки спини, садна міжлопаткової ділянки спини на рівні остисних відростків сьомого грудного та першого поперекового хребця, в сукупності та кожне окремо відносяться до ступеня ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми діями, які виразились у нанесенні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров?я, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 винуватим себе в інкримінованому йому злочині не визнав. Пояснив суду, що 04 квітня 2024 року близько 22-23.00 год, вони з ОСОБА_9 розпивали спиртні напої в гаражі, запросили дружину ОСОБА_4 . Вона принесла голубці, він почав пригощати її шашликом. Їй не сподобався шматочок шашлику, вона відмовилася його їсти, бо він був ніби з плівою, тоді він витягнув їй інший шматок, він їй знову не сподобався. Вона сказала, що викине їх коту та собаці. Потім заїхав ОСОБА_10 , вони ще випили трохи алкогольних напоїв і розійшлися. Він зайшов до будинку, вирішив зайти на кухню попити води. ОСОБА_4 стояла біля мийки та мила посуд, почала говорити, що він спаціально вибирав їй найгірші шматки шашлику. Потім тримаючи ніж в руках, сказала, що відріже статеві органи, щоб він не бігав до дівчат. Між ними виник словесний конфлікт, він не стримався, схопив потерпілу ОСОБА_4 за руки, сильно стиснув і відштовхнув її до тумбочки, вона вдарилася губою об ручку тумбочки і на губі виступила кров, потерпіла взяла рушника і почала витирати кров, а він пішов в кімнату і ліг спати. Інші тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілої він не спричиняв, не бачив, щоб хтось міг спричинити тілесні ушкодження. Вранці потерпіла ОСОБА_4 пішла до стоматолога, він по дорозі на роботу її зустрів, запропонував підвезти, але остання відмовилася. Його колишня дружина постійно дорікала йому, останнім часом вони часто сварилися, але тілесних ушкоджень він їй не спричиняв. Пошкодження на вусі могло утворитися від того, що потерпіла вдарилася об шафку, коли він її відштовхнув. Кров була в неї лише на губі, у ванній кімнаті він її не відмивав, і крові на дверях не було. Конфлікт між ними тривав лише 2-3 хв. Потерпіла могла все придумати, щоб стягнути з нього гроші.
Обвинувачений ОСОБА_6 також не визнав цивільний позов потерпілої про стягнення моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн.
Захисник наполягав на тому, що пред'явлене обвинувачення є безпідставним, наявні докази не доводять вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочинного діяння.
Незважаючи на невизнання вини, оцінивши доводи обвинувачення та захисту, висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, ґрунтується на сукупності наведених нижче доказів, досліджених судом.
Так, потерпіла ОСОБА_4 пояснила суду, що її на той час чоловік ОСОБА_6 04.04.2024 року приїхав до них додому разом зі шваґром, привезли шашлик і пішли до гаражу, де пили спиртні напої, запрошували її до себе, але вона відмовилася, бо готувалася до приїзду доньок.
Через деякий час вона зайшла до гаражу, принесла їм голубці. ОСОБА_6 дав їй шматок шашлику, вона попросила інший, а той забрала, щоб викинути собаці, бо він був з прожилками. О 00.10 год. ОСОБА_6 зайшов до будинку, вона була в кухні і мила посуд біля раковини. ОСОБА_6 сказав, що якщо їй не сподобався шашлик, то це її останній шашлик і відразу вдарив в обличчя, від удару лопнула губа. Вона почала просити його, щоб він не робив біди, бо вони чекали приїзду доньк. Але ОСОБА_11 схопив її і почав бити, спочатку по правому вуху, потім наніс удар у ліве вухо. Після цього взяв її голову і почав бити потилицею в шафу, яка висіла на стіні. Великими вказівними пальцями намагався видавити їй очі. Вона знову просилася, щоб він припинив свої дії. Але він схопив її знову і кинув на підлогу. Хватав, рвав і знову кидав на підлогу. Бив руками і ногами. Вона захлиналася від крові і боялася дихати, не могла піднятися. В якийсь момент вона захотіла піднятися, бо в роті було багато крові, за щось схопилася, але то були геніталії чоловіка. Він розгнівався схопив і з усієї сили перевернув і вдарив об плитку. Вона втратила свідомість. Тоді він повів її у ванну, почав відмивати, приказуючи при цьому, що вона не гарна в крові. Потім поволік у куток, що знаходився у коридорі, де він весь час її катував. Знову почав бити у кутку. Вона думала, що вибіжить на вулицю, почне кричати і її хтось почує і прийде на допомогу. Лівою рукою намагалася відкрити двері, бо права рука не рухалася, а просто висіла. ОСОБА_6 весь час хапав її за праву руку, і волік за неї у хату. В коридорі була плитка, він її кидав на плитку. Вона намагалася заповзти в кімнату, де на підлозі застелений ламінат, бо вже не могла більше терпіти біль. Коли він її бив згадував їй все погане, що відбувалося у їх житті. Потім зателефонував до ОСОБА_12 і сказав, що завтра вони будуть їсти пиріжки з горохом, бо він її добиває. Але ОСОБА_13 залаявся на ОСОБА_6 і сказав, щоб більше не телефонував вночі, якщо вони б'ються, то нехай собі б'ються. Вона просила ОСОБА_14 викликати поліцію, але той не відреагував. Потім ОСОБА_6 почав бігати пити воду, на тумбочці лежала дерев'яна чесалка, він схопив її і бив ще нею, поки вона не зламалася.
Знову підняв її і кинув на підлогу, а потім завалився спати. Вона дочекалася, поки він міцно заснув, полізла до ванної кімнати, зробила декілька фотографій на телефон, бо боялася, що ОСОБА_6 прокинеться і буде знову її бити, а потім закопає і діти нічого не дізнаються про її смерть.
Вранці вона почула, що чоловік збирається на роботу, почула шум машини і почала збиратися йти на роботу, бо боялася лишатися вдома.
До поліції вирішила не йти, бо ОСОБА_11 постійно насміхався і казав їй, що в нього там є друзі, і йому нічого не буде. Коли йшла на роботу, проїхала машина ОСОБА_6 , він зупинився і запропонував сісти до машини, інакше втопить її під містком. Вона сказала, що йде до стоматолога, а сама пішла на роботу. На роботі її бачили колеги в такому стані, потім вона пішла до лікаря і та викликала поліцію.
В подальшому вона поїхала до судово-медичного експерта, який її оглянув і зафіксував тілесні ушкодження. Також вона робила комп'ютерну томографію плеча, рентгензнімки. У неї було виявлено лінійний перелом стінки сосковидного відростку. Вона тривалий час лікувалася стаціонарно, також лікується амбулаторно, не може жити без знеболювальних ліків. Постійно відчуває шум в голові, дуже болить праве плече, їй рекомендовано операцію. Також вона лікувалася в лор-відділенні, бо в неї немає вушних перепонок, через завдані їй ОСОБА_6 удари. Крім того, їй діагностували запалення кісткового мозку, збирається рідина. 02.05.2024 року їй повторно оглядали плечовий суглоб і повторно голову. Судовий експерт втановив їй середньої тяжкості тілесні ушкодження, вона погодилася. Але стан її здоров'я залишається поганим, вона приймає ліки, дуже болить права рука. Від цього відчуває моральні страждання, чоловік зробив її калікою, вона не може спати від болю, не може повноцінно працювати, всі гроші витрачає на лікування. А ОСОБА_6 навіть не вибачився. Зараз стоїть питання про звільнення з роботи, бо вона не може працювати за станом здоров'я.
Просила задовольнити її цивільний позов у повному обсязі.
Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що вона є дочкою потерпілої, 05.04.2024 року вона на телефоні зайшла в додаток «Телеграм» і побачила фотографію матері, яка була побита. Відразу зателефонувала їй і вона повідомила, що її вночі побив батьком ОСОБА_6 . Коли приїхала додому, то побачила двері зі слідами крові, речі були в крові. Вона бачила матір декілька хвилин, бо вона була в лікарні. У неї були синці на обличчі, руках. Від мами дізналася, що ввечері між нею та ОСОБА_6 виник конфлікт через шашлик, яким він її пригостив в гаражі, де він перебував із дядьком Колею, де розпивали спиртні напої, а вона не схотіла його їсти. Коли вона була вдома, батько попросив її прибрати, вона бачила заламану дерев'яну чесалку, яку привозила в якості сувеніру батьку. Де вона потім поділася, їй невідомо. З 2021 року між її мамою та батьком відбуваються сварки, які переходять у бійки. Неодноразово ОСОБА_6 піднімав на неї руку, а також кидався з ножем. Зараз вони з мамою не проживають у будинку по АДРЕСА_1 , бо батько їх не пускає туди. На фотографії, що мама відправила їй та сестрі, вона перебувала у їх кімнаті, голова була побита, обличчя було в крові. Також вона бачила ОСОБА_4 в лікарні, коли її переодягала, в неї були синці по всьому тілу. Батько рідко вживає алкогольні напої, але під час сварок з мамою часто проявляє агресію та наносить побої.
Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що працює разом із потерпілою ОСОБА_4 05.04.2024 року вона залишилася після добового чергування на роботі, щоб розібрати товар. Прийшла ОСОБА_4 , була розгубленою, з побитою губою. Зайшла до приміщення, де знаходяться медичні препарати, сіла на кушетку і сказала, що трохи посидить. Скаржилася на поганий стан здоровя, шуми в голові, біль у плечі. Повідомила, що її побив чоловік. Відлежалася з півгодини, потім пішла на прийом до дільничного лікаря. ОСОБА_17 не могла закинути сумку на плече, бо в неї дуже боліла права рука. Раніше до цього дня вона не бачила ОСОБА_4 побитою. Хоча іноді ОСОБА_17 скаржилася на своє життя, на погіршення сімейних стосунків із чоловіком. Після побиття її чоловіком, вона стала емоційно пригніченою, весь час її турбують шуми в голові, стала менш активною. До цього часу почувається погано.
Свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що є працівником поліції. 05.04.2024 перебував на чергуванні, від сімейного лікаря наішло повідомлення про побиття ОСОБА_4 , яка перебувала в неї на прийомі. Він виїхав на виклик до лікарні. Від ОСОБА_4 відібрав заяву та пояснення в кабінеті сімейного лікаря. У ОСОБА_4 були тілесні ушкодження в області обличчя, синців він не бачив. Вона повідомляла, що її побив чоловік, бо вона не захотіла їсти шашлик, яким він її пригостив. Йому невідомо, чи відвозив ОСОБА_19 потерпілу до судово-медичного експерта, але він з ним виїздив на виклик. Він лише зранку заступив на чергування, тому йому невідомо, чи надходили від ОСОБА_4 виклики поліції вночі.
Свідок ОСОБА_20 пояснила суду, що проживає по сусідству із ОСОБА_21 , бувала в них в гостях, на святах, не бачила ніколи агресію зі сторони ОСОБА_6 , але ОСОБА_17 часто на нього скаржилася.
05.04.2024 року зустріла ОСОБА_4 , вона йшла на роботу, була дуже пригніченою, її трусило, вона не могла говорити, повідомила, що її вночі побив ОСОБА_22 і вона боїться залишатися вдома.
Вона справилася на роботі і пішла до ОСОБА_4 на роботу, примусово завела її до лікаря. Того ж дня її ушпиталили до неврологічного відділення. В неї була розбита губа, вибитий зуб, обличчя було побите, боліла голова, синці були в області вух, потилиці, на спині, на грудній клітині, руки були червоні, праву руку вона взагалі не могла підняти.
Коли ОСОБА_4 перебувала в лікарні, вона приходила до неї, допомагала переодягатися, водила її до туалету, а тому бачила на ній тілесні ушкодження. Від ОСОБА_17 вона дізналася, що ОСОБА_22 із друзями сиділи в гаражі, смажили шашлик. А коли ОСОБА_22 зайшов до будинку, то почав бити її, щось йому не сподобалося. Йому не подобалося, що ОСОБА_17 готує їжу для свого батька, який один проживає в селі.
Напередодні бійки, вона бачила ОСОБА_4 , коли йшла додому по вулиці, ОСОБА_17 греблася на дворі, не була побитою. Їй відомо, що раніше ОСОБА_22 також її бив, вона зверталася із заявою до поліції, але потім помирилися, це було за півроку до цієї події.
Свідок ОСОБА_9 показав суду, що ввечері 04.04.2024 він разом із ОСОБА_6 у нього в гаражі розпивали спиртні напої, смажили шашлик. Прийшла ОСОБА_4 , її чоловік пригостив її шматком шашлику, вона принесла голубці, їй не сподобався шматок шашлику, криків та конфліктів між нею та ОСОБА_6 не було. Вночі 05.04.2024 року зателефонував ОСОБА_6 і запитав чи дійсно він вибрав для ОСОБА_17 поганий шматок шашлику, на що він насварився і попросив не телефонувати вночі. Він чув, що ОСОБА_17 щось говорила, але що вона просила про допомогу, він не пам'ятає. Після цього ОСОБА_22 казав, що між ним та ОСОБА_17 тієї ночі щось сталося. Казав, що ОСОБА_4 хотіла йому відрізати геніталії, а він її відштовхнув і все. ОСОБА_4 він бачив після того, але йому невідомо, які тілесні ушкодження й завдав чоловік. Ініціатором розлучення із ОСОБА_6 була ОСОБА_17 .
Свідок ОСОБА_23 показала суду, що 05.04.2024 року до неї на прийом звернулася ОСОБА_4 . Скаржилася на головокружіння, головний біль, у неї були садна на обличчі, спині, гематома за вухом. ОСОБА_4 повідомила, що вночі її побив чоловік, вона зі свого мобільного телефону викликала поліції, направила ОСОБА_4 на стаціонарне лікування до неврологічного відділення. Працівники поліції прибули через 20 хвилин, почали відбирати заяву та пояснення він ОСОБА_4 . До цього ОСОБА_4 також зверталася на прийом, але з іншого приводу, бо перебуває у неї на обліку, але інше захворювання не має відношення до тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_4 05.04.2024 року. На прийомі ОСОБА_4 плакала, була схвильованою, в неї дуже боліла голова, права рука. В подальшому вона бачила ОСОБА_4 , цікавилася станом її здоров'я, вона повідомляла, що продовжує лікуватися стаціонарно, це лікування повязане із завданими їй тілесними ушкодженнями.
Також, вина обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 05.04.2024 року за № 12024244160000067 були внесені відомості про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 за попередньою кваліфікацією ч.1 ст.125 КК України (а.п.3);
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 05.08.2024 року за № 12024244160000067, внесені відомості про перекваліфікацію дій ОСОБА_6 на ч.1 ст.122 КК України ( а.п. 1,2);
- рапортом помічника чергового ВнП№1 Шепетівського РУП від 05.04.2024 року, відповідно до якого 05.04.2024 року о 13.44 год. від ОСОБА_23 сімейного лікаря ІНФОРМАЦІЯ_3 , до якого звернулася ОСОБА_4 надійшло повідомлення, що останній її чоловік спричинив тілесні ушкодження. (а.п. 7);
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 05.04.2024 року, який підтверджує, що 05.04.2024 року потерпіла ОСОБА_4 звернулася зі заявою про спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6 о 01.00 год. ночі, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, за місцем спільного проживання в АДРЕСА_1 . Тілесні ушкодження були заподіяні у область голови, обличчя, спини, тулуба, шиї, рук, просила притягнути останнього до кримінальної відповідальності (а.п.9);
- з відповіді КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 05.04.2024 року видно, що ОСОБА_4 , з 05.04.2024 року госпіталізована до неврологічного відділення із діагнозом : струс головного мозку. Медична карта стаціонарного хворого № 2566.
- ухвалою слідчого судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.04.2024 року про надання тимчасового доступу до документів, що знаходяться у медичному закладі - КП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Славутської міської ради - медичної картки стаціонарного хворого № 2566 на ОСОБА_4 , яка з 05.04.2024 року перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Славутської міської ради з можливістю вилучення їх оригіналів.(а.п. 15-16);
- повідомленням ОСОБА_23 від 05.04.2025 року - лікаря КП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » про побиття ОСОБА_4 її чоловіком, що було виявлено під час огляду пацієнтки, ОСОБА_4 направлено на стаціонарне лікування в неврологічне відділення (а.п. 17);
- висновком судово-медичної експертизи № 47 від 05.04.2024 року, яка розпочата о 15.00 год.-15.30 год, як уточнив допитаний під час судового розгляду, судово-медичний експерт ОСОБА_24 , відповідно до якого у ОСОБА_4 відмічені наступні тілесні ушкодження : закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, множинні забійні рани голови, тулуба, рук, післятраматичний правобічний отит, перелом передньої стінки правого сосковидного відростка, крововилив під шкіру сосцевидних відростків, забій м'яких тканин правого плеча. Магнітно-резонансним томографічним дослдіженням правого плечового суглобу 02.05.2024 року у ОСОБА_4 відмічено ознаки консолідуючого відривного перелому великого горбика плечової кістки без зміщення та істотного розходження уламку, частковий розрив сухожилку надостьового м'язу на ґрунті тендинозу. На час проведення огляду 05.04.2025 року у ОСОБА_4 наявні наступні тілесні ушкодження :
- синець лобної ділянки голови зліва ;
- синець передвушної ділянки обличчя зліва ;
- синець правої вушної раковини. Синець правої завушної ділянки;
- синець завушної ділянки зліва;
- забійна рана нижньої губи справа;
- синець внутрішньої поверхні правого плеча
- синець зовнішньої поверхні лівого плеча;
- синці і осаднення задньої поверхні правого та лівого ліктьових суглобів;
- осаднення тильної поверхні четвертого пальця правої кисті;
- синець правої лопаточної ділянки спини, садно міжлопаточної ділянки спини.
Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого(их) предмету (ів), якими могли бути рука, кулак, нога людини чи інші тупі предмети, могли виникнути в час та за обставин вказаних у постанові та обстежуваною, за властивостями та локалізацією не відповідають механізму виникнення внаслідок падіння з висоти власного зросту та самоушкодження.
Заподіяні ОСОБА_4 тілесні ушкодження відповідно до вимог пп. 2.2,2.3,4.6,4.13 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, правобічний перфоративний середній отит, синець лобної частини голови зліва, синець передвушної ділянки обличчя зліва, синець правої вушної раковини, синець правої завушної раковини, синець завушної ділянки зліва, забійна рана нижньої губи справа відносяться за своїм характером до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; тілесні ушкодження у вигляді синця внутрішньої поверхні правого плеча, синця зовнішньої поверхні лівого плеча, синців і осаднень задньої поверхні правого та лівого ліктьових суглобів, осаднення тильної поверхні четвертого пальця правої кисті, садно міжлопаточної ділянки спини відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Відмічений в медичних документах перелом правої скроневої кістки в ділянці сосцевидного відростка ОСОБА_4 при встановленні ступеня тяжкості до уваги не приймався, оскільки не підтверджений об'єктивними клінічними даними та проведеним повторним дослідженням КТ-грами кісток черепа. Також експерт у означеній експертизі утримався від встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді консолідуючого відривного перелому великого горбика плечової кістки без зміщення та істотного розходження уламку, часткового розриву сухожилку надостьового м'язу на ґрунті тентинозу, забою правого плечого суглоба та синця правої лопаточної ділянки спини до проведення ренгенографічного дослідження правого плечого суглобу, оскільки в представлених медичних документах об'єктивних даних про порушення функції правого плечого суглоба, відомостей про лікувальні заходи стосовно перелому правої плечової кістки з 05.04.2024 року по 02.05.2024 року не відмічено, клінічний діагноз про забій правого плечового суглобу під час стаціонарного лікування ґрунтується на суб'єктивних відомостях - скаргах потерпілої. (а.п. 21-23);
- висновком комісійної судово-медичної експертизи ІНФОРМАЦІЯ_7 № 144 від 18.07.2024 року, відповідно до якого у відповіді на 2.2 питання, зазначено, що закритий перелом великого горбика правої плечової кістки, без зміщення уламку, ушкодження (відрив) верхньої суглобової губи, часткові ушкодження сухожилку надостного м'язу II ступеню, клювовидно-плечової, верхньої гленомеральної травмуючої сили у вигляді синця по внутрішній поверхні правого плеча у верхній третині, в сукупності за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які не були небезпечними для життя в момент заподіяння, але які за звичайним своїм перебігом спричиняють тривалий розлад здоров'я - понад 21 день, крім того станом на 26.04.2024 року ОСОБА_4 продовжувала скаржитися на болі в правому плечовому суглобі, а станом на 02.05.2024 перелом великого горбика правої плечової кістки ще загоювався, а не був таким, що вже повністю загоївся (згідно п.п. 2.2.1.а/-в/, п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6);
Синець зовнішньої поверхні лівого плеча у верхній третині, синці з осадненням задньої поверхні правого та лівого ліктьових суглобів, осаднення тильної поверхні четвертого пальця правої кисті, синець правої лопаткової ділянки спини, садно міжлопаткової ділянки спини на рівні остистих відростків сьомого грудного та першого поперекових хребців, в сукупності та кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають скороминучі наслідки (згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6);
Діагнози : «Перелом зовнішньої стінки правої скроневої кістки в ділянці сосковидного відростка. Лінійний перелом передньої стінки правої скроневої кістки в ділянці сосковидного відростка» не підтверджені даними консультативного висновку лікаря - рентгенолога кабінету комп'ютерної томографії від 12.06.2024 року, яка переглядала диск із записом комп'ютерної томографії головного мозку від 06.04.2024 року, а тому ці діагнози не враховувалися в даному випадку при встановленні наявності та ступеня тяжкості телесних ушкоджень.
Діагноз «Менінгіома серпа мозку», яка не є тілесним ушкодженням, не підтверджена даними консультативного висновку лікаря-рентгенолога кабінету комп'ютерної томографії від 12.06.2024 року, яка переглядала диск із записом комп'ютерної томографії головного мозку від 06.04.2024 року. За даними консультативного висновку лікаря-рентгенолога від 12.06.2024 року при перегляді диску із записом комп'ютерної томографії головного мозку від 06.04.2024 року, було виявлено звапнення передніх відділів серпа, яке може бути як віковими змінами, або може виникати як наслідок перенесених запальних змін.
Крім того, на запитання 2.6 та 2.7 щодо виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 за обставинами наведених нею під час допиту 24.05.2024 року та перебуванні у причинно-наслідковому зв'язку тілесних ушкоджень, виставлених у діагнозах лікарями ОСОБА_25 із обставинами, викладеними нею під час допиту 24.05.2024 року, експерт зазначив, що тілесні ушкодження у ОСОБА_4 могли виникнути у неї і за обставин, на які вказала ОСОБА_4 під час її допиту 24.05.2024, а саме при нанесенні ударів кулаками рук та ногами сторонньої особи, травма вище вказаних структурних частин правого плечового суглобу могла утворитися від різкого ривка за руку сторонньою особою, садно міжлопаткової ділянки могло утворитися при волочинні тіла потерпілої сторонньою особою. (а.п. 29-37);
- фотознімками, долученими до заяви про залучення ОСОБА_4 до кримінального провадження як потерпілої та до протоколу її допиту від 24.05.2024 року, на яких видно тілесні ушкодження у вигляді синців на лівій руці, плечі, обличчі, пальцях правої руки, вушній раковині. (а.п. 44-48);
- рішенням ІНФОРМАЦІЯ_8 від 05.06.2024 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , в якому зазначено, що подружжя перебувало у шлюбі із 20.11.2004 року, 2021 року нормальні сімейні стосунки між позивачкою та припинилися через постійні сварки, які супроводжувалися побиттям та психологічним насильством. (а.п. 64-65);
- рапортом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_26 , з якого слідує, що 29.08.2021 року, 30.08.2021 року ОСОБА_4 зверталася на лінію « НОМЕР_1 » за фактом домашнього насильства ОСОБА_6 ; 05.04.2024 року ОСОБА_4 звернулася на лінію « НОМЕР_1 » по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , проте ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності не притягувався. (а.п. 81-83);
- протоколом проведення слідчого експерименту із потерпілою ОСОБА_4 , у житловому будинку за адресою : АДРЕСА_1 , проведеного за письмовою згодою ОСОБА_6 від 12.11.2024 року, в якому зазначено, що ОСОБА_4 добровільно погодилася продемонструвати події, які відбувалися у ніч з 04.04.2024 року на 05.04.2024 року за місцем її проживання, а саме : АДРЕСА_1 всередині житлового будинку, де вона проживала разом із своїм чоловіком ОСОБА_6 . Надалі в приміщенні будинку, а саме у кухні близько 00.10 год. 05.04.2024 року потерпіла продемонструвала, як вона стояла поряд із раковиною, коли її чоловік ОСОБА_27 зайшов до кухні і спричинив їй тілесні ушкодження, а саме наніс удари долонею рук як правою так і лівою в обличчя потерпілої ОСОБА_4 та головою, а саме потилицею вдарив об дерев'яну тумбочку, яка висить на стіні в кухні. Подальші дії, які відбувалися у кухні зафіксовані на камеру, здійснювалася безперервна відеозйомка. Далі потерпіла ОСОБА_4 показала, які події відбувалися у коридорі, а саме як ОСОБА_6 спричиняв їй тілесні ушкодження. Також побиття ОСОБА_4 відбувалося у спальній кімнаті, детальний огляд відображено на оптичному диску, що є додатком до протоколу слідчого експерименту. Зазначений відеофайл, що міститься на оптичному диску переглянутий судом за участю всіх учасників кримінального провадження під час судового розгляду (а.п. 93-99);
- протоколом огляду предмету від 21.11.2024 року, в ході якого було оглянуто телефон марки «Самсунг» моделі А 52, ІМЕІ НОМЕР_2 , який потерпіла ОСОБА_4 добровільно надала для огляду.
Під час огляду цього мобільного телефону, у галереї виявлене зображення обличчя потерпілої ОСОБА_4 зі слідами бурого кольору на губі, фотозображення датоване 05.04.2024 о 2.05 год. Також у галереї наявне фотозображення частини металопластикових дверей зі слідами бурого кольору, схожими на кров. Фото датоване 05.04.2024 року о 09.06 год. (а.п. 103-106);
- висновком додаткової судово-медичної експертизи від 29.11.2024 року № 135, в якій зазначено судово-медичним експертом ОСОБА_24 , що локалізація та характер виявлених ним тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 під час проведення судово-медичної експертизи за механізмом спричинення відповідають показанням, викладеним потерпілою під час проведення слідчого експерименту 12.11.2024 року (а.п. 109-114);
Допитаний під час судового розгляду судовий експерт ОСОБА_24 суду показав, що проводив судово-медичну експертизу потерпілої ОСОБА_4 , потерпілу доставив працівник поліції, від нього він отримав постанову про призначення судово-медичної експертизи, також йому були надані медичні картки потерпілої, висновок магнітно-резонансної томографії, рентгензнімки. Після ознайомлення із постановою слідчого, він відразу розпочав огляд потерпілої, який він зазвичай фіксує на диктофон, а потім переносить у висновок експерта, оскільки працює без медсестри. Під час складання висновку експерта, був у медичному халаті, без годинника, тому зазначив час початку проведення експертизи із годинника на комп'ютері. Можливо після оновлення час збився і він не звернув на це увагу, розбіжність у часі складала близько 30 хв., тому уточнив, що експертиза була розпочата близько 15.30 - 15.40 год. Але без постанови слідчого він не міг проводити судово-медичну експертизу. Оскільки він не міг прочитати диск із дослідженням магнітно-резонансної томографії, в описах лікарів не було зазначено про лікувальні заходи стосовно перелому правої плечової кістки з 05.04.2024 до 02.05.2024 року, тому він утримався від встановлення тілесних ушкоджень у виді перелому правої скроневої кістки та перелому великого горбика правої плечової кістки без зміщення уламку.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_28 показав суду, що дізнавач ОСОБА_29 вносив відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_4 до ЄРДР, після цього була створена група дізнавачів, до якої увійшов і він ОСОБА_28 , тому він має право здійснювати дізнання без окремого доручення. Після цього ним було винесено постанову про призначення судово-медичної експертизи, проведення якої доручено судово-медичному експерту ОСОБА_24 , копію якої разом із медичною документацією спрямовано експерту. Постанова про призначення судово-медичної експертизи не може бути винесена до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, оскільки в ній вказується номер кримінального провадження, який генерується автоматично під час внесення відомостей до ЄРДР. Картка стаціонарного хворого ОСОБА_4 була спрямована КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на адресу ВП №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області на запит дізнавача. Ухвалою слідчого судді надавався тимчасовий доступ до медичних документів потерпілої ОСОБА_4 , проте медичні документи вже були надані на запит дізнавача, тому протокол тимчасового доступу до документів не складався. Потерпіла ОСОБА_4 також надавала добровільно медичні документи, обстеження, рентгенологічні знімки, які він супровідним листом надав судово-медичному експерту. Потерпіла ОСОБА_4 наполягала на спрямуванні всієї медичної документації відносно неї судово-медичному експерту, скарг з приводу надання картки стаціонарного хворого лікарнею не висловлювала.
Отже, наведені вище та досліджені в ході судового розгляду докази є належними і допустимими, оскільки отримані органом досудового розслідування згідно з вимогами Кримінального процесуального законодавства України та містять в собі фактичні дані, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України. У зв'язку з наведеним вище, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого в судовому засіданні доведена "поза розумним сумнівом".
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбаченихст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Щодо доводів сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого злочину за ч.1 ст.122 КК України та про недопустимість доказів, зібраних у зазначеному кримінальному провадженні : постанови про визначення групи дізнавачів, які здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні та прийняття кримінального провадження до свого провадження від 05.04.2024 року, постанови про призначення судово-медичної експертизи від 05.04.2024 року, висновку судово-медичної експертизи № 47 від 09.05.2024 року, постанови про призначення комісійної судово-медичної експертизи від 06.06.2024 року, висновку комісійної судово-медичної експертизи № 55 від 28.06.2024 року, висновку додаткової експертизи № 135 від 03.12.2024 року, що є підставою для виправдання обвинуваченого, суд не погоджується з наведених підстав.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв'язку з недотриманням законного порядку їх одержання.
Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов'язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.
З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Виходячи з наведеного суд може визнати дані висновків експертиз недопустимими доказами лише за умови, якщо призначення експертизи «неповноваженим дізнавачем», як стверджує захисник, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні групи дізнавачів та не мав повноважень на складання постанови про призначення судово-медичної експертизи, призвела до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України. У разі визнання даних висновку експерта недопустимими доказами у зв'язку з призначенням експертизи таким дізнавачем, суд у кожному випадку повинен аргументувати, які саме конвенційні чи конституційні права і свободи підозрюваного, обвинуваченого або інших осіб були знівельовані, звужені чи обмежені та в чому це виразилося.
Зазначений висновок зробив ВС у постанові ВП ВС від 31.08.2022 року у справі № 756/10060/17 провадження №13-3кс22.
Натомість твердження захисника про неповноважність дізнавача ОСОБА_28 , а також про винесення постанови про призначення судово-медичної експертизи потерпілій ОСОБА_4 до внесення відомостей до ЄРДР є хибним та не підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Так, в матеріалах кримінального провадження міститься досліджений судом витяг з ЄРДР, в якому зазначений номер кримінального провадження 12024244160000067, витяг сформований дізнавачем ОСОБА_29 05.04.2024 року о 15.03 год. на підставі заяви ОСОБА_4 . У витязі з ЄРДР зазначено ПІБ дізнавачів, які здійснюють : ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_28 (а.п. 3); На арк.4 кримінального провадження міститься постанова про визначення групи дізнавачів, які здійснюватимуть досудове розслідування в кримінальному провадженні та прийняття кримінального провадження до свого провадження від 05.04.2024 року, яка складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_28 , в ній визначено групу дізнавачів та старшим групи дінавачів зазначено : (визначаю себе ОСОБА_29 ), що є технічною опискою, крім того вказана постанова не містить підпису ОСОБА_28 . Проте під час перевірки судом законності вказаної постанови, прокурором надано на дослідження суду постанову про визначення групи дізнавачів з підписом ОСОБА_28 .
Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_28 зазначив, про те, що припустився технічної помилки, зазначивши старшим групи дізнавачів ОСОБА_29 та поклав до кримінального провадження постанову без підпису, натомість у наглядове провадження прокурора долучив постанову про визначення групи дізнавачів із своїм підписом.
Тому суд вважає, що по-перше постанова про призначення групи дізнавачів не є доказом у справі, а процесуальним документом, тому не може бути визнана судом недопустимим доказом відповідно до ст.87 КПК України.
По-друге, захисником не зазначено які істотні права людини і основоположні свободи її підзахисного порушені означеною постановою.
По-третє, наявність у матеріалах кримінального провадження постанови про визначення групи дізнавачів, які здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні та прийняття кримінального повадження до свого провадження від 05.04.2024 року із технічними помилками та не підписаної начальником дізнання ОСОБА_28 не свідчить про неповноважність дізнавача ОСОБА_28 та недопустимість постанови про призначення судово-медичної експертизи від 05.04.2024 року.
Окрім того, прокурором під час судового розгляду надано для огляду постанову про визначення групи дізнавачів, які здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні та прийняття кримінального повадження до свого провадження від 05.04.2024 року, яка підписана ОСОБА_28 .
Відповідно до висновку викладеного у Постанові ВС від 14.02.2022 року у справі №477/426/17 (провадження №51-4963 кмо 24), постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами.
Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.
А тому у суду відсутні сумніви у достовірності постанови про визначення групи дізнавачів від 05.04.2024 року, та існуванні її на час винесення постанови про призначення судово-медичної експертизи, а технічні описки у означеній постанові не свідчать про її незаконність та відсутність її у матеріалах кримінального провадження.
Що стосується посилання захисника на недопустимість доказів : постанови про призначення судово-медичної експертизи від 05.04.2024 року, висновку судово-медичної експертизи № 47 від 09.05.2024 року, постанови про призначення комісійної судово-медичної експертизи від 06.06.2024 року, висновку комісійної судово-медичної експертизи № 55 від 28.06.2024 року, висновку додаткової експертизи № 135 від 03.12.2024 року, оскільки постанова про призначення судово-медичної експертизи складена до внесення відомостей до ЄРДР, а також первісна судово-медична експертиза потерпілої ОСОБА_4 в порушення вимог ст.214 ч.3 КПК України проведена судово-медичним експертом ОСОБА_24 до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, суд зазначає наступне.
Суд відповідно до ст.87 КПК України визнає недопустимими докази. Визначення доказів міститься у ст. 84 КПК України. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Отже, постанови про призначення судових експертиз є процесуальними рішення дізнавача і не можуть бути визнані недопустимими доказами, оскільки вони є актами, які ухвалюються під час провадження, а не доказами в розумінні джерела доказів. Допустимість стосується лише доказів, отриманих з порушенням закону, які не можуть бути використані для обґрунтування процесуальних рішень.
Що стосується проведення судово-медичної експертизи 05.04.2024 року до внесення відомостей до ЄРДР, то зазначене не відповідає дійсності.
Відповідно до ст.214 ч.5 КПК України, у Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження, у постанові про призначення судово-медичної експертизи від 05.04.2024 року, дізнавачем ОСОБА_28 вказано номер кримінального провадження № 12024244160000067 від 05.04.2024 року, що генерується під час реєстрації кримінального провадження, допитаний судом судовий експерт ОСОБА_24 зазначив, що судова експертиза розпочалася близько 15.30 -15.40 год, на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 05.04.2024 року, яка йому була надана, у висновку експерта він міг помилково зазначити час, який був на комп'ютері, проте він міг не відповідати дійсності через збій після оновлення комп'ютера, тому у суду немає підстав вважати, що експертиза ОСОБА_4 була проведена до внесення відомостей до ЄРДР, а тому з цих підстав висновок експерта від 05.04.2024 року не може бути визнаним недопустимим.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 стверджує, що висновки судових експертиз, проведених у вказаному кримінальному провадженні є недопустимими через те, що вони базуються на медичній документації зібраній в спосіб, не передбачений КПК України.
А саме, медична документація не витребовувался самим експертом, а надавалася потерпілою, медична картка стаціонарного хворого № 2556 надана дізнавачу ОСОБА_28 КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » супровідним листом, а не на виконання ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей та документів, що міститься в матеріалах кримінального провадження, оскільки відсутній протокол тимчасового доступу до медичної документації ОСОБА_4 .
Разом з тим, суд зазначає, що ст. 93 КПК України передбачено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Тобто надання потерпілою ОСОБА_4 в якості доказу медичної документації, рентгенологічних знімків, обстежень виконаних в ході здійснення лікувальних заходів, а також отримання доказів дізнавачем шляхом направлення запитів до державних органів, здійснено в порядку передбаченому ст.93 КПК України.
Судом з метою усунення суперечностей, було допитано ОСОБА_28 , який показав суду, що протокол тимчасового доступу на підставі ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до медичної документації ОСОБА_4 не складався, оскільки медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_4 була надана лікарнею на запит дізнавача, заперечень зі сторони потерпілої ОСОБА_4 не було, частина медичної документації надана потерпілою, заява про надання в якості доказів медичної документації, наданої потерпілою не долучалася ним до матеріалів кримінального провадження.
Тому суд вважає, що з підстав зазначених захисником, не можна визнати недопустимими висновки судово-медичних експертиз.
Окрім того у висновку ВС від 01.11.2022 року у справі 344/2995/15-к провадження №51-8361км18, ВС зазначає, що він неодноразово вирішував, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Також Суд зазначав, що якщо доказ визнається недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, суд має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.
За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
У Постанові від 13.10.2020 року у справі № 185/1230/18, провадження №51-6537км19, Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини 1 статті 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів надається особою, у володінні якої вони знаходяться. Лише у разі відмови особи надати такий доступ, процесуальний закон вимагає втручання слідчого судді, який своєю ухвалою може зобов'язати володільця надати тимчасовий доступ до речей ідокументів органу досудового розслідування.
Сторона захисту не надала підтвердження тому, що тимчасовий доступ до медичної документації не був здійснений лікарнею та/або представниками потерпілого добровільно. Зокрема, дружина померлого, яка визнана потерпілою у цьому провадженні, не висловлювала жодних заперечень зцього приводу і її поведінка не свідчить про те, що вона вважала свої права порушеними внаслідок отримання органами розслідування доступу до згаданої медичної карти.
За таких обставин у Суду немає підстав вважати, що медична документація, надана експерту з порушенням процесуального закону.
Оскільки захисник, не зазначив, які права її підзахисного порушені внаслідок отримання медичної документації без виконання ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_4 , в ній міститься лише інформація що стосується потерпілої ОСОБА_4 , яка не заперечувала проти її розголошення в спосіб направлення медичної документації на запит дізнавача, медична картка стаціонарного хворого була надана органу дізнання добровільно, тому не було підстав для тимчасового доступу до неї та вилучення вказаного доказу на підставі ухвали слідчого судді, потерпіла ОСОБА_4 наполягала на швидкому розслідуванні злочину та відновлення її порушених прав, тому збирання доказів дізнавачем саме у такий спосіб не є порушенням норм КПК України та виправдовує таке втручання у права потерпілої на розголошення інформації про стан її здоров'я за відсутності заперечень з її боку.
А тому вказані докази є допустимими в розумінні ст.87 КПК України. Суперечності у висновках судових експертиз були усунуті шляхом проведення комісійної експертизи та надання судовим експертам, які проводили комісійну судово-медичну експертизу, всієї медичної документації ОСОБА_4 , дисків із результатами обстежень потерпілої, а тому у суду немає підстав вважати висновок комісійної судово-медичної експертизи № 55 від 28.06.2024 року недопустимим доказом, доказів на спростування зазначеного висновку стороною захисту не надано.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо ненанесення потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, окрім синця на губі, та синців на руках, суд вважає неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються показами потерпілої ОСОБА_4 , які є детальними, послідовними, а також підтвердженими нею під час проведення слідчого експерименту за її участю, під час якого потерпіла на місці вчинення кримінального правопорушення в точності до первинних показів відтворила всі обставини скоєного відносно неї злочину її чоловіком ОСОБА_6 , детально розказала і показала як їй заподіювалися тілесні ушкодження. Свідок ОСОБА_23 - лікарка, якою була оглянута потерпіла ОСОБА_4 підтвердила, що ОСОБА_4 скаржилася на головокружіння, головний біль, у неї були садна на обличчі, спині, гематома за вухом. До цього ОСОБА_4 зверталася до неї на прийом, але з іншого приводу, тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_4 05.04.2024 року, в неї до цього не було. Про наявність у потерпілої ОСОБА_4 тілесних ушкоджень засвідчила також свідок ОСОБА_20 , яка допомагала потерпілій у лікарні і бачили її без одягу. Крім того, наявність у потерпілої ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, давність їх спричинення та механізм їх утворення, про який зазначає потерпіла, підтвержується висновком судово-медичної експертизи від 05.04.2024 року, висновком комісійної судово-медичної експертизи та висновком додаткової судово-медичної експертизи про відповідність механізму спричинення виявлених у потерпілої ОСОБА_4 тілесних ушкоджень показанням, викладеним нею під час проведення слідчого експерименту 12.11.2024 року.
Отже, доводи сторони захисту в ході судового розгляду жодним чином не спростовують висновків суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КК України.
При призначенні обвинуваченому покарання судом враховуються вимоги, передбачені ч.1ст. 65 КК України, а саме суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
У відповідності дост. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 , є нетяжким злочином.
Так, обвинувачений раніше не судимий, є особою з інвалідністю 2 групи, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, на час вчинення кримінального правопорушення одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, за місцем роботи характеризується позитивно.
Обтяжуючими обставинами згідно ст.67 КК України суд враховує вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України суд не знаходить.
Згідно з частиною другоїстатті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи наведене вище, а також особу ОСОБА_6 , який вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, що свідчить про відсутність критичного ставлення до скоєного, неусвідомлення у повному обсязі своєї провини та протиправної поведінки, пробачення у потерпілої не просив, моральну шкоду не відшкодував, думку прокурора, який просив призначити покарання у виді позбавленні волі, потерпілої, яка просила призначити справедливе покарання, погодилася із думкою прокурора, суд дійшов до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_6 слід застосувати покарання, яке суд вважає доцільним і достатнім для його виправлення в межах санкції ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі, оскільки покарання у виді обмеження волі та виправних робіт не може бути призначене особам з інвалідністю 2 групи відповідно до ст. 57,61 КК України, та є занадто м'яким, враховуючи тяжкість скоєного кримінального правопорушення та особу винного.
Відповідно до досудової доповіді від 07.02.2025 року, складеної відносно ОСОБА_6 , останній на думку органу пробації може виправитися без позбавлення або обмеження волі на певний строк, не становить високої небезпеки для суспільства, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням наведеног, у суду є підстави для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, оскільки він раніше не судимий, є особою з інвалідністю 2 групи, вчинений ним злочин є нетяжким, прокурор та потерпіла хоча і наполягали на суворому покаранні обвинуваченого, проте суд вважає, що ОСОБА_6 може виправитися без ізоляції від суспільства і застосування до нього ст. 75 КК України, є виправданим та зможе змінити поведінку обвинуваченого, вказане покарання є справедливим та відповідає особі обвинуваченого та тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення.
Разом з тим, суд вважає підставним застосувати до ОСОБА_6 обмежувальні заходи, передбачені ст.91-1 КК України, оскільки він вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з домашнім насильством відносно своєї дружини, у виді заборони наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства - ОСОБА_4 , може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; направлення для проходження програми для кривдників, строком на 3 місяці.
Також, потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн.
Позов потерпілої мотивовано тим, що внаслідок нанесення їй тілесних ушкоджень, обвинувачений проявив зневажливе ставлення відносно неї як жінки та людини. ОСОБА_4 отримала тривалий розлад здоров'я, лікувалася стаціонарно, їй рекомендовано проведення оперативного втручання, на її обличчі та тілі були синці, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень в неї були сильні головні болі, біль у плечі, вусі, вона втратила нормальний сон, змушена була приймати сильні знеболювальні ліки, досі відчуває страх, тривогу, що це може повторитись. Її душевні страждання мають тривалий характер, стан здоров'я не відновився до цього часу. ОСОБА_6 пробачення не просив, моральну шкоду не визнає, відшкодувати її не бажає. Навпаки вживає всіх заходів аби уникнути кримінальної відповідальності та цивільно-правової відповідальності за завдану їй моральну шкоду.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
За змістом ч.1 ст.129, абз.7 п.2 ч.3 ст.374 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.
Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч.3 ст.23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Оцінюючи вимоги позивачки про заподіяння моральної шкоди, суд вважає, що ОСОБА_4 внаслідок вчинення протиправних дій з боку відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_6 , зазнала фізичного болю та душевних страждань, змістом яких є тривалий розлад здоров'я у зв'язку із заподіяними їй тілесними ушкодженнями, що виразилося у стаціонарному лікуванні потерпілої, прийманні ліків, проходженням обстежень, у її житті відбулася вимушені зміни звичного способу життя, її супроводжують тривожність та головні болі, вона змушена була залишити житловий будинок, в якому тривалий час проживала через страх за життя, повторення відносно неї домашнього насильства зі сторони колишнього чоловіка.
З урахуванням наведеного, негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України), а отже моральну шкоду було завдано.
Таким чином, зважаючи на конкретні обставини провадження, наслідки, що настали, характер і глибину фізичних, душевних, емоційних страждань, які перенесла потерпіла, їх тривалість, зважаючи на обставини, при яких було заподіяно моральну шкоду, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_4 в порядку відшкодування моральної шкоди 150 000 грн., що буде адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнала потерпіла внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 .
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_6 не обирати.
Витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази у справі відсутні.
Керуючись ст.100, 124, 368, 370, 374 КПК України, ст. 23, 1167 ЦК України, суд
Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в 2(два) роки.
Покласти на ОСОБА_6 , обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Застосувати до ОСОБА_6 обмежувальні заходи, передбачені ст.91-1 КК України строком на 3 місяці, у виді :
- заборони наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства - ОСОБА_4 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
- направлення для проходження програми для кривдників.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.
В інший частині позову про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження.
Засудженому, прокурору, вручити копію вироку в день його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1