Справа № 674/481/25
Провадження № 2-а/674/33/25
15 жовтня 2025 року м. Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Шафікової Ю.Е.,
за участю секретаря Проценко Л.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Файчука А.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дунаївці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати постанову серії НЕА №4333394 від 23.03.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказаною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 23.03. 2025 о 09 год. 34 хв. в селищі Ярмолинці по вул. Хмельницька,3, здійснив зупинку ближче 10 м від пішохідного переходу, чим порушив п.15.9 г. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, за що накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Вважає дану постанову протиправною, відсутній склад адміністративного правопорушення. Намагався здійснити зупинку у спеціально відведеному місці для посадки/висадки пасажирів, де в той час знаходився інший автобус із включеним покажчиком лівого повороту та розпочав рух. В цей час поряд із транспортним засобом позивача зупинився автомобіль працівників поліції та поліцейський повідомив про порушення ПДР. ОСОБА_1 не погоджуючись з порушенням заявив клопотання про перенесення розгляду справи, клопотання відхилено працівником поліції, тобто грубо порушення ст. 280 КУпАП. В постанові відсутні відомості про відстань від пішохідного переходу, де зупинився автобус. Позивач виконав вимоги п. 15.9.г ПДР України в частині переваги в русі автобусу, який розпочав рух, що виключає склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП. У постанові містяться записи різними ручками та різним почерком, що свідчить про порушення розгляду справи поліцейськими з можливим втручанням сторонніх осіб, відсутня інформація щодо надсилання постанови рекомендованим листом, відсутнє посилання яким технічним засобом здійснено фото обо відеозапис. Належним доказом порушення є замір відстані на місці вчинення правопорушення. Означені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 02 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в справі з повідомленням сторін.
09 квітня 2025 року від відповідача - Головного управління національної поліції в Хмельницькій області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову. Оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню. На підтвердження вчинення адміністративного правопорушення є відео з бодікамери поліцейського, а також з камер відеоспостереження «безпечне місто». Позивач, керуючи транспортним засобом зупинився ігноруючи вимоги ПДР щодо заборони зупинки транспортного засобу ближче 10 метрів до пішохідного переходу. Транспортний засіб, який стояв попереду не здійснював рух ні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ні перед вчиненням ОСОБА_1 правопорушення. У відповідача не було необхідності вимірювати відстань від пішохідного переходу до того місця, де зупинився автомобіль позивача, адже факт невиконання вимог п.15.9 ПДР є очевидним.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Представник відповідача - Головного управління національної поліції в Хмельницькій області в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23.03.2025 капралом поліції відділення поліції №3 смт.Ярмолинці Хмельницького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області Гай О.Р., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4333394 відносно ОСОБА_1 .
Вказаною постановою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
За змістом постанови, ОСОБА_1 , 23.03. 2025 о 09 год. 34 хв. в селищі Ярмолинці по вул. Хмельницька,3, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м від пішохідного переходу, чим порушив п.15.9 г. ПДР України. До постанови додається відеозапис.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є протиправними, постанову складено незаконно, вимог ПДР не порушував.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Знідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.15.9 «Г». Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі по тексту - ПДР України), зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, крім іншого, справи про адміністративні правопорушення щодо порушення правил зупинки ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У Рішенні Конституційним судом України 26.05.2015 р. по справі №5-рп/2015 (п. 2.3) зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу (у редакції Закону №767-VII від 23.02.2014) визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
Таким чином, КСУ зазначив, що перелік адміністративних правопорушень, які підлягають розгляду у скороченому провадженні (тобто фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення) є вичерпним і може бути змінений лише законом, зокрема, такий перелік порушень передбачений ч. 1 та ч. 2 ст. 258 Кодексу (у редакції Законами № 767-VII від 23.02.2014)
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.15р. № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи відносно позивача.
Зазначені норми права вказують на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальністьза яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.
Таким чином, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, в таких випадках право на захист в повній мірі реалізується під час оскарження винесеної на місці зупинки постанови. Отже, працівник поліції розглянувши справу про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу позивача діяв в межах своїх повноважень.
Крім того, з наданих відповідачем до відзиву відеозаписів, вбачається, що транспортний засіб під керуванням позивача, автобус Mersedes-Benz Sprinter д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку одразу за пішохідним переходом на відстані значно ближчій ніж 10 метрів, що є очевидним та не потребує окремих замірів. Крім того, транспортний засіб, що знаходився попереду не вмикав покажчик повороту, та не розпочинав рух. Тобто, водій ОСОБА_1 своїми діями порушив п.15.9 «Г» ПДР, яким забороняється зупинка на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. Отже, не відповідають дійсним обставинам справи доводи позивача, що він намагався здійснити зупинку у відведеному місці, проте виконував вимоги ПДР щодо надання переваги в русі автобусу, що розпочинав рух. Такі аргументи викладені позивачем для уникнення відповідальності у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо твердження позивача, що оскаржувана постанова не містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснюється відеозапис, слід зазначити наступне.
Відповідно частиною 2 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Водночас, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція).
За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Тому, такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду у справі від 14 лютого 2018 року у справі №536/583/17, від 29 травня 2018 року у справі № 727/6565/17 та від 11 липня 2019 року у справі №686/15730/16-а. А також викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №674/1472/23 від 22 січня 2024 року.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17 зазначено, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Проте, в даному випадку позивачем не надано суду жодного доказу на спростування обставин, які викладені в оскаржуваній постанові відповідача, а також доказів відсутності факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приймаючи рішення в цій справі, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» та у рішенні «Авшар проти Туреччини». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує також на те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню в повному обсязі, підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Керуючись ст.ст.1, 9, ч.1 ст. 122 ч.2, 280, 283, 288, 293, 294 КУпАП, ст.ст. 9, 10, 11, 77, 79, 241-246, 286 КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення -відмовити.
Згідно ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- відповідач Головне управління національної поліції в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 4010882, місцезнаходження: м.Хмельницький, вул. Зарічанська,7).
Повне рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Суддя Ю. Е. Шафікова