Справа № 601/64/25
Провадження №1-кп/601/87/2025
14 жовтня 2025 року м. Кременець
Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
провівши відкрите підготовче судове засідання у залі суду у кримінальному провадженні №42024212030000019 від 15.04.2024 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-
До Кременецького районного суду Тернопільської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024212030000019 від 15.04.2024 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
У підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченої ОСОБА_6 - ОСОБА_4 подано до суду скаргу, у якій захисник посилається на незаконні рішення неуповноваженого прокурора про передачу матеріалів кримінальних проваджень №42024212030000019, 42024212030000027 та 42024212030000029 органу досудового розслідування у порядку ч.2 ст. 303 КПК України. Просить: 1. Дослідити як форму фіксації юридично значимих фактів додані до скарги копії процесуальних документів, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024212030000019. 2. У разі необхідності зобов'язати прокурора надати оригінали доданих до скарги в копіях документів та/чи інші матеріали кримінального провадження, необхідні для вирішення скарги. 3. Визнати незаконними три рішення керівника Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_7 від 15.04.2024 та 28.05.2024, яка у порушення вимог частини сьомої статті 214 КПК України без наявних для цього повноважень прийняла рішення про доручення проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях проваджень №42024212030000019, 42024212030000027 та 42024212030000029, визначивши їх підслідність за оперативним підрозділом, без фактичної передачі матеріалів кримінальних проваджень.
В обґрунтування таких вимог захисник вказує на те, що частина 2 статті 303 КПК України визначає, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не входять у перелік, визначений частиною першою цієї ж статті, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 згаданого Кодексу. Тобто законодавець надав як учаснику судового розгляду зі сторони захисту право оскаржувати будь-які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не входять в перелік, визначений частиною 1 статті 303 КПК України, лише на стадії підготовчого судового засідання. Виключно після розгляду скарг по суті у порядку частини 2 статті 303 КПК України повинні вирішуватися інші питання підготовчого судового розгляду, в тому числі про можливість призначення справи до розгляду. При цьому в КПК України немає прямих норм, які визначають порядок розгляду таких скарг судом на стадії підготовчого судового засідання. Лише у пункті 5 частини 2 статті 315 КПК України передбачено, що з метою підготовки до судового розгляду суд вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до такого розгляду. У той же час частина 1 статті 55 Конституції України, яка є нормою прямої дії, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. У цій диспозиції відсутні посилання на інші норми, відсутні застереження «у передбаченому чинним законодавством порядку» та подібні обмеження оскарження. Конституційний Суд України послідовно наголошує у своїх рішеннях на обов'язку держави забезпечувати конституційні права і свободи. Тому частина 6 статті 9 КПК України визначає, що у випадках, коли положення згаданого Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 КПК України. До однієї з таких засад належить прямо закріплене у пункті 17 частини 1 статті 7, частині 1 статті 24 КПК України гарантоване кожному право на оскарження процесуальних дій та рішень слідчого та прокурора. Диспозиція частини 6 статті 9 КПК України свідчить про те, що законодавець передбачив можливість застосування аналогії права. У науковій юридичній літературі під аналогією права розуміють застосування до спірних правовідносин загальних засад і змісту законодавства за відсутності конкретної норми, що регулює подібні відносини. Загальними основами і сенсом законодавства є принципи права. Це означає, що юридична справа вирішується на основі принципів, таких як справедливість, гуманізм, юридична рівність, відповідальність «за провину» та інших, переважно закріплених у відповідних статтях Конституції або в загальних положеннях законодавчих актів. При аналогії права принципи виконують безпосередньо регулюючу функцію і виступають єдиною нормативно-правовою підставою правозастосовного рішення. Застосування аналогії права, таким чином, обґрунтовано за наявності двох умов: - при виявленні прогалини в законодавстві; - за відсутності норми, що регулює подібні відносини, що не дає можливості застосувати аналогію закону. Правова аналогія покладає на правозастосувача більшу міру відповідальності перед суспільством, оскільки передбачає більше суб'єктивізму й творчості. При застосування аналогії права створюється нове правило поведінки суб'єктів, яке підлягає застосуванню лише до одного конкретного випадку, який розглядається, а не до всіх аналогічних суспільних відносин. Межі, суб'єкти та сфера застосування аналогії закону стосуються й аналогії права. Нажаль КПК України не містить визначень (дефініції) «аналогії права» чи «аналогії закону». Однак такі визначення містять інші кодекси України, норми яких приведенні у відповідність до міжнародних стандартів. Для прикладу, частина 1 статті 8 Цивільного кодексу України передбачає, що у випадку, якщо цивільні відносини не врегульовані згаданим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Частина 2 цієї ж статті визначає, що у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права). Частина 9 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що у випадку, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Так само частина 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). З наведеного можна зробити висновок, що у кримінальному процесі законодавець заборонив застосовувати аналогію закону, оскільки не ввів такого поняття у КПК України на відміну від інших кодексів. У той же час законодавець надав право застосовувати аналогію права, що прямо передбачено у частині 6 статті 9 КПК України. При цьому застосування аналогії права до неоднозначно врегульованих чи взагалі не врегульованих правовідносин допускається виключно в межах загальних засад кримінального провадження, визначених частиною 1 статті 7 КПК України. Частина 1 статті 7 КПК України передбачає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, серед іншого, відносяться: верховенство права (стаття 8 КПК України), законність (стаття 9 КПК України), забезпечення права на захист (стаття 20 КПК України), доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень (стаття 21 КПК України), змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 22 КПК України), забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (стаття 24 КПК України), диспозитивність (стаття 26 КПК України). При цьому частина 1 статті 8 КПК України визначає, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частина 1 статті 9 КПК України встановлює, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Особливу увагу слід звернути на те, що стаття 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому згаданим Кодексом. Кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК України, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді. Частина 1 статті 26 КПК України визначає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених згаданим Кодексом. Таким чином скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора повинна розглядатись на стадії підготовчого судового засідання з дотриманням загальних засад кримінального провадження. Для підтвердження (чи спростування) доводів будь-якої скарги, поданої у порядку частини 2 статті 303 КПК України, суд має право дослідити й відповідні процесуальні документи, що не заборонено згаданим Кодексом. Про це прямо йдеться в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012. У пункті 5 листа зазначено:«Письмові документи, в тому числі перелік яких наведено у ст. 99 КПК, а також інші матеріали, надані суду учасниками підготовчого судового засідання під час його проведення, а також отримані (витребувані судом) за результатами виконання необхідних дій під час підготовки кримінального провадження до судового розгляду, що мають значення для його розгляду, долучаються до обвинувального акта». Забігаючи на перед, допускає, що прокурор буде стверджувати про те, що у ході підготовчого судового засідання суд не має права досліджувати інші документи, крім обвинувального акту та додатків до нього. Як правило такі хибні висновки прокурори аргументують приписами другого абзацу частини 3 статті 291 КПК України, яка звучить: «Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється». По-перше, пункт 24 частини 1 статті 3 КПК України дає визначення судового провадження. Це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами. Частина 2 статті 314 КПК України визначає, що підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими згаданим Кодексом для судового розгляду. Тому системний аналіз цих норм у співвідношенні з нормами Розділу IV «Судове провадження в суді першої інстанції» КПК України надає суду правові підстави застосувати під час підготовчого судового засідання норми статті 358 КПК України та дослідити необхідні документи. По-друге, абзац другий частини 4 статті 291 КПК України стосується лише сторони обвинувачення (прокурора), При цьому така заборона не може поширюватись на випадки, коли відповідні процесуальні документи витребовуються судом або надаються прокурором з власної ініціативи для вирішення скарг сторони захисту, поданих у порядку частини 2 статті 303 КПК України. По-третє, вже існує судова практика, яка свідчить про можливість дослідження судом першої інстанції процесуальних документів, необхідних для вирішення питання про можливість закриття провадження на стадії підготовчого судового засідання у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 2384 КПК України. При цьому такі процесуальні документи оцінюються судом не як джерело доказів, а як процесуальна форма фіксації певних рішень, проведених дій тощо. Аналізуючи норми КПК України слід зазначити, що рішення суду першої інстанції щодо вирішення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора може бути оскаржено сторонами кримінального провадження в апеляційному порядку. Стаття 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень суду в порядку, передбаченому згаданим Кодексом. Кожному гарантується право на перегляд ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК України, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді. Крім того право на апеляційне оскарження рішень суду, крім випадків прямої заборони такого оскарження в законі, передбачено п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, офіційне тлумачення якого викладене в Рішеннях Конституційного Суду України № 11-рп/2007 від 11.12.2007, № 8-рп/2010 від 11.03.2010. Така ж позиція висловлена Конституційним Судом України і у Рішеннях N13-рп/2004 від 22.06.2004, N13-рп/2011 від 02.11.2011, N16- рп/2012 від 29.08.2012, N3-рп/2015 від 08.04.2015. У всіх цих рішеннях Конституційний Суд України прямо зазначає, що будь-яке рішення суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню, якщо в законі відсутня заборона такого оскарження. Крім того право на апеляційне оскарження таких ухвал суду першої інстанції прямо гарантується частиною 1 статті 532 КПК України. Вона визначає, що ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. КПК України прямо не визначає, що такі ухвали суду не підлягають апеляційному оскарженню, отже я як сторона захисту має право на оскарження їх до суду вищої інстанції.
На думку захисника матеріали кримінального провадження №42024212030000019 передані не органу досудового розслідування, а оперативному підрозділу, не тим прокурором, який вносив відомості до ЄРДР та розпочав слідство.
Також, захисник ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про закриття кримінального №42024212030000019 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із закінченням після повідомлення особі про підозру строку досудового розслідування визначеного ст.219 КПК України. В обґрунтування таких вимог захисник вказує на те, що обвинувальний акт, яким ОСОБА_6 висунуто обвинувачення за ч.3 ст. 368 КК України, складений та затверджений прокурорм 06.01.2025.Вперше ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру 24.07.2024. Тому з 24.07.2024 розпочався перебіг строку досудового розслідування, визначений п.2 третього абзацу частини першої статті 219 КПК України. Таким чином, захисник вважає, що передбачений законом двомісячний строк досудового розслідування завершився 24.09.2024, однак досудове розслідування тривало, а такий процесуальний строк у передбаченому законом порядку не продовжувався.
Також, у судовому засіданні захисником ОСОБА_4 подано до суду скаргу про визнання незаконним рішення керівника органу досудового розслідування - начальника СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8 ,оформленого дорученням від 24.07.2024, яким на думку захисника в порушення вимог пункту 2 частини другої статті 39 КПК України протиправно усунуто слідчих слідчої групи та старшого такої групи у кримінальному провадженні №42024212030000019. Скаргу обґрунтовує тим, що відсторонення слідчої ОСОБА_9 від керівництва слідчою групою,відсторонення всіх слідчих такої групи від здійснення досудового розслідування та визначення слідчого ОСОБА_10 для подальшого проведення досудового розслідування відбулося без винесення керівником органу досудового розслідування вмотивованої постанови, без зазначення підстав для відсторонення слідчих та старшої слідчої групи, без ініціативи прокурора чи без його повідомлення про таке рішення.
Також, у судовому засіданні засіданні прокурор ОСОБА_4 подав скаргу про визнання незаконними дії слідчого слідчого відділу Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_10 , які виразилися в порушенні вимог ч. 3 ст. 295 КПК України і полягали у не врученні захисникам підозрюваних у кримінальному провадженні № 42024212030000019 ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 копії клопотання від 18.09.2024 про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, не отриманні заперечень на це клопотання як від підозрюваних так і їх захисників та передчасного направлення такого клопотання керівнику Кременецької окружної прокуратури.
Крім того, просив визнати незаконними дії керівника Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_14 , яка передчасно та безпідставно прийняла до розгляду клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців без дотримання п'ятиденного строку, визначеного ч.3 ст. 295 КПК України для подачі заперечень сторони захисту.
Крім того, просив визнати незаконним рішення керівника Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_14 від 18.09.2024 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024212030000019 до трьох місяців.
Також, у судовому засіданні захисник ОСОБА_4 подав заперечення на ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 24.07.2024 про дозвіл на проведення обшуку 23.07.2024 в робочому кабінеті ОСОБА_6 та просив визнати її незаконноюЄ, пославшись на те, що жодна із зазначних слідчим суддею підстав не давала права на проникнення до службового кабінету обвинуваченої ОСОБА_6 , що знаходився у приміщенні Кременецької РДА без відповідної ухвали слідчого судді, оскільки такі підстави не передбачені ч.3 ст. 233 КПК України.
Також, у судовому засіданні захисник ОСОБА_4 подав скаргу на незаконні рішення та дії слідчого, прокурора щодо проведення обшуку 23.07.2024 у кримінальному провадженні №42024212030000019 у порядку ч.2 ст. 303 КПК України та просив визнати їх незаконними, посилаючись на те, що жодна із зазначених старшим слідчим слідчої групи ОСОБА_10 підстав не давала права на проникнення його та прокурора ОСОБА_3 до службового кабінету обвинуваченої ОСОБА_6 без відповідної ухвали слідчого судді, оскільки такі підстави не передбачені ч.3 ст. 233 КПК України.
Також, у судовому засіданні захисник ОСОБА_4 подав скаргу на бездіяльність слідчого та прокурора , де просив визнати незаконною бездіяльність старшого слідчої групи у кримінальному провадженні №42024212030000019 - слідчого СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_10 та старшого прокурора групи прокурорів у цьому ж кримінальному провадженні - начальника Шумського відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_3 , які без законних підстав до 06.01.2025 не повертали особисті документи ОСОБА_6 : службове посвідчення №21/2022, видане 24.02.2022 Кременецькою РДА та паспорт громадянки України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , що виданий 02.03.2017 органом 6119. Скаргу обґрунтовує тим, що 20.08.2024 Тернопільський апеляційний суд частково задовольнив його апеляційну скаргу, подану в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 та скасував ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області про відсторонення від посади в частині покладення обов'язку здати на зберігання слідчому документи, які посвідчують обіймання посади. Однак, слідчий незаконно утримував службове посвідчення ОСОБА_6 з 21.08.2024, хоча перешкод для його повернення не було. Також, без наявності законних підстав сторона обвинувачення на думку захисника незаконно заволоділа паспортом громадянки України ОСОБА_6 для виїзду за кордон і утримувала його до 06.01.2025 року.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 та її захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали клопотання захисника ОСОБА_4 про визнання незаконними рішень та клопотання про закриття кримінального провадження.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні проти задоволення вказаних клопотань сторони захисту заперечила, надала суду письмові заперечення на клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження та на скарги.
Заслухавши учасників кримінального провадження, надавши оцінку доводам сторони захисту, викладеним у поданих ними скаргах та клопотанні, запереченням сторони обвинувачення, та дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, суд дійшов наступних висновків.
При вирішенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, суд враховує наступне.
Підготовче судове засідання у суді першої інстанції є складовою судового провадження, під час якого суд вправі приймати рішення, віднесені до його компетенції на цій стадії судового процесу приписами ст. 314 КПК України.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до п.10 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Поряд з цим, варто зазначити, що на стадії підготовчого судового засідання суд не наділений правом досліджувати докази, які стосуються рішень щодо перебігу строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема, здійснити перевірку та перерахунок строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Такі обставини можуть бути дослідженні судом під час судового розгляду.
Отже, суд вважає подане клопотання про закриття кримінального провадження передчасним, а тому у його задоволенні слід відмовити.
При вирішенні скарг захисника ОСОБА_4 на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Суд також відзначає, що у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2024 року по справі №161/6643/22, зазначено про те, що норми чинного КПК України не надають суду повноважень до ухвалення вироку оцінювати рішення слідчого, прокурора, слідчого судді, оскільки з'ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого судового засіданя, а також те, що суд не наділений правом досліджувати докази, що стосуються цих рішень, так як такі обставини можуть бути досліджені судом під час судового розгляду.
Отже, суд вважає подані скарги передчасними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до таких висновків.
Кримінальне провадження відповідно до ст. 32, 33 КПК України підсудне Кременецькому районному суду Тернопільської області.
Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення відсутні.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 5-8, 10 ч.1 або ч. 2 ст. 284 КПК України у підготовчому судовому засіданні, або зупинення провадження у підготовчому судовому засіданні, немає.
Наведене дає можливість призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду.
Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303,314-317 КПК України, суд, -
У клопотанні захисника ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження - відмовити.
У задоволенні скарги №1 захисника ОСОБА_4 про визнання незаконними рішення керівника Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_14 про передачу матеріалів кримінальних проваджень №42024212030000019, №42024212030000027 та №42024212030000029 органу досудового розслідування - відмовити.
У задоволенні скарги №2 захисника ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення керівника органу досудового розслідування-начальника СВ Кременецького РВП ГНП в Тернопільській області ОСОБА_15 , оформленого дорученням від 24.07.2024 - відмовити.
У задоволенні скарги №3 захисника ОСОБА_4 про визнання незаконними дій слідчого та дій і рішення прокурора при продовженні строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024212030000019 - відмовити.
У задоволенні скарги №4 захисника ОСОБА_4 про визнання незаконними рішення та дії слідчого, прокурора щодо проведення обшуку у кримінальному провадженні №42024212030000019 - відмовити.
У задоволенні заперечення №5 на ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області про дозвіл на проведення обшуку у кримінальному провадженні №42024212030000019 - відмовити.
У задоволенні скарги №6 захисника ОСОБА_4 про визнання незаконною бездіяльність слідчого та прокурора щодо невиконання рішення суду апеляційної інстанції та щодо безпідставного утримання особистих документів підозрюваної у кримінальному провадженні №42024212030000019 - відмовити.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження №42024212030000019 від 15.04.2024 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України у відкритому судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 22 жовтня 2025 року у приміщенні Кременецького районного суду Тернопільської області за адресою: вул.. Чорновола, 7, м. Кременець Тернопільської області.
Про час судового розгляду повідомити прокурора, обвинувачену та її захисників.
У судове засідання викликати прокурора, обвинувачену, захисників.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде складений не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини ухвали і оголошений учасникам судового провадження 21.10.2025 о 12 год. 20 хв.
Головуючий