Справа № 592/16410/25
Провадження № 1-кп/592/1054/25
21 жовтня 2025 року м.Суми Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 12025200480002115, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, одруженого, військовослужбовця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , № запису в демографічному реєстрі 19931101-09716, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 02.07.2021 органом 5930, рнокпп НОМЕР_2 , військовий квиток Серія НОМЕР_3 , раніше судимого:
- 20.10.2010 вироком Сумського районного суду Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.104 КК України 2001 року від відбуття покарання звільнено з випробувальним терміном 1 рік 6 місяців;
- 19.09.2014 вироком Зарічного районного суду м. Суми за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 грн;
- 19.06.2015 вироком Сумського районного суду Сумської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді арешту на строк 4 місяці;
- 03.09.2015 вироком Ковпаківського районного суду м. Суми за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік;
- 29.06.2016 вироком Зарічного районного суду м. Суми за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки;
- 11.07.2017 вироком Зарічного районного суду м. Суми за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки;
- 22.01.2018 вироком Ковпаківського районного суду м. Суми за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
- 27.09.2018 вироком Зарічного районного суду м. Суми за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років, звільнений 12.09.2019 за відбуттям строку;
- 04.11.2020 Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 2 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту;
- 22.06.2021 Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі.
- 23.12.2021 Зарічним районним судом м. Суми за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.11.2020 більш суворим покаранням за цим вироком, остаточно призначено до відбуття 4 роки 1 місяць позбавлення волі. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12.05.2023 вважати засудженим із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Зарічного районного суду м. Суми від 23.12.2021 більш суворим за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.06.2021, остаточно до відбуття 5 років позбавлення волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - заступника керівника Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
установив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, на всій території України введено воєнний стан, який продовжено до цього часу.
Наказом командиру військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 25.09.2024 № 291 військовослужбовець ОСОБА_3 зарахований до списку особового складу частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 7 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) А4848.
ОСОБА_3 , перебуваючи на території ТОВ «Центральний ринок», що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Засумська, буд. 2, проник до складського приміщення № 23, комірки № 8, що знаходиться на території центрального ринку, в цей час у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на викрадення чужого майна.
З метою реалізації свого кримінального протиправного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном, ОСОБА_3 14.08.2025 близько 09:00 годин, перебуваючи в складському приміщенні № 23, комірки № 8, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Засумська, буд. 2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливим мотивом та з метою особистого збагачення, діючи таємно, взяв в приміщенні сумку ОСОБА_6 , в якій знаходились 500 гривень та дві гірлянди «Delux String 100 Led».
В цей час дії ОСОБА_3 були викриті потерпілою ОСОБА_6 , після чого ОСОБА_3 розуміючи, що його злочинні дії викриті, продовжив реалізацію свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілому матеріального збитку та бажаючи настання таких наслідків, діючи відкрито, утримуючи сумку потерпілої, вибіг з складського приміщення, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Вартість викраденого майна складає 759 грн. 00 коп.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин викладених в обвинувальному акті, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Суду пояснив, що проходить військову службу за контрактом, після умовно-дострокового звільнення з виправної колонії, прослужив 11 місяців, приймав участь бойових діях, має державну нагороду. Надалі бажає продовжити військову службу. Перебуваючи вранці 14.08.2025 в м. Суми на Центральному ринку, проник до складського приміщення, побачив жіночу сумку, що в ній було не знав, вирішив її викрасти, взяв її та раптом зайшла потерпіла, яка побачила його, після чого він разом з сумкою втік, розумів що вчиняє злочин. Зазначив про намір відшкодувати шкоду потерпілій у сумі зазначеній в обвинувальному акті - 759 грн., яку не оспорює.
Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності позиції.
Інші докази стосовно тих фактичних обставин, які учасниками судового розгляду не оспорювалися, судом на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
За встановлених обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає: щире каяття; активне сприяння розкриттю злочину, наявність статусу учасника бойових дій, перебування на утримання малолітньої дитини.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Обставин, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, є тяжким злочином.
Відповідно до вимог частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а згідно з частиною 2 статі 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до роз'яснень викладених Пленумом Верховного Суду України у постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (статті 12 Кримінального кодексу України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд на підставі статті 65 Кримінального кодексу України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами покарання» зазначено, що виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. (Постанова Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 207/5011/14-к (провадження № 51-1985 км 18)).
ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, раніше судимий, інформація, щодо притягнення до адміністративної або дисциплінарної відповідальності відсутня, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, знаходиться під динамічним спостереженням у лікарів-наркологів медичного центру, за місцем проходження служби характеризується негативно, має сталі соціальні зв'язки, одружений, утримує малолітню дитину, має хронічні захворювання з якими перебуває на диспансерному обліку, виказував про готовність нести покарання, а також бажання довести те, що він виправився і бажає стати гідним членом суспільства, який буде поважати закон і дотримуватись його вимог в подальшому проходити військову службу, має намір відшкодувати завдану потерпілій шкоду. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання за частиною 4 статті 186 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Скоппола проти Італії від 17.09.2009 (заява № 10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2018 у справі № 56/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Дана позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року), де зазначено, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13.12.2016) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11.07.2019) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Вирішення цивільного позову
Цивільний позов заявлений не був.
Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, тощо.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.08.2025 (справа № 592/13466/25, провадження № 1-кс/592/5581/25) накладено арешт з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.08.2025 (справа № 592/13470/25, провадження № 1-кс/592/5584/25) накладено арешт з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.09.2025 (справа № 592/13471/25, провадження № 1-кс/592/5585/25) накладено арешт з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
На підставі ст. 174 КПК України суд вважає необхідним скасувати накладені арешти на майно.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Положеннями ч. 1 ст. 118 КПК України визначено, що процесуальні витрати складаються із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Частиною 2 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.
У відповідності до пункту 11 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта.
Частиною 1 ст. 126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз: - судова товарознавча експертиза №СЕ-19/119-25/13809-ТВ від 29.08.2025 - 1782 грн. 80 коп.; - судова трасологічна експертиза №СЕ-19/119-25/14605-Д від 05.09.2025 -3119 грн. 20 коп. Загальна сума витрат за проведення експертиз становить 4902 грн. 00 коп.
Вказаний розмір процесуальних витрат та факт їх понесення ніким із учасників судового розгляду не оспорюється.
Відповідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_3 був фактично затриманий о 17 год. 18 хв. 14.08.2025 в порядку ст. 208 КПК України.
На досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.08.2025 (справа № 592/13260/25, провадження № 1-кс/592/5486/25) ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.10.2025 включно без визначення розміру застави.
Ухвалою суду від 10.10.2025 ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою до 05.12.2025 з визначенням розміру застави в межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 гривень 00 копійок.
Отже строк відбування покарання слід рахувати з 14.08.2025, строк попереднього ув'язнення по день набрання вироком законної сили підлягає зарахуванню у строк відбування покарання, згідно статті 72 КК України з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає - один день позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку перебуває під вартою, для запобігання ризикам ухилення від суду та вчинення нових злочинів, оскільки судом вирішено призначити покарання у виді позбавлення волі, а тому існування зазначених ризиків не зменшилося, застосований запобіжний захід необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Керуючись статтями 368, 371, 374, 376, 392, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_7 у запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначивши розмір застави в межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент протягом дії запобіжного заходу.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов'язки: 1) прибувати до суду за кожним викликом; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та перебування; 3) не відлучатися з м. Суми без дозволу суду; 4) утриматись від спілкування з потерпілою ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_8 .
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 за даним вироком рахувати з моменту фактичного затримання - 14.08.2025.
На підставі статті 72 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 зарахувати у строк призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення у період з 14.08.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає - один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальному розмірі 4902 (чотири тисячі дев'ятсот дві) грн. 00 коп.
Скасувати накладений арешт на майно, відповідно до ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.08.2025 (справа № 592/13466/25, провадження № 1-кс/592/5581/25), а саме: пакет в розірваному стані, який висів на дерев'яній поличці; тканинний пакет малинового кольору з написом: «Мене турбує довкілля», в середині якого знаходяться полотенце з написом: «Bahama», куртка з капюшоном червоного кольору з синьою вставкою, жіноча куртка бежевого кольору з капюшоном, синя куртка з капюшоном та вставками у вигляді 3 полос по бокових частинах рукавів та листком розміру А4 щоденника ОСОБА_9 .
Речовий доказ, відповідно до постанови слідчого від 14.08.2025 - пакет в розірваному стані, який висів на дерев'яній поличці; тканинний пакет малинового кольору з написом: «Мене турбує довкілля», в середині якого знаходяться полотенце з написом: «Bahama», куртка з капюшоном червоного кольору з синьою вставкою, жіноча куртка бежевого кольору з капюшоном, синя куртка з капюшоном та вставками у вигляді 3 полос по бокових частинах рукавів та листком розміру А4 щоденника ОСОБА_9 - повернути потерпілій ОСОБА_6 .
Скасувати накладений арешт на майно, відповідно до ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.08.2025 (справа № 592/13470/25, провадження № 1-кс/592/5584/25), а саме: олівець-помада матова "VELVET"; футболка з емблемою "heat gear" темного кольору.
Речовий доказ, відповідно до постанови слідчого від 14.08.2025 - олівець-помада матова "VELVET"; футболка з емблемою "heat gear" темного кольору - повернути потерпілій ОСОБА_6 .
Скасувати накладений арешт на майно, відповідно до ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.09.2025 (справа № 592/13471/25, провадження № 1-кс/592/5585/25), а саме: зв'язку ключів у кількості 3 шт. з брелоком; спортивні штани з емблемою «Nike».
Речовий доказ, відповідно до постанови слідчого від 14.08.2025 - зв'язку ключів у кількості 3 шт. з брелоком; спортивні штани з емблемою «Nike» - повернути потерпілій ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченим, захисникам, потерпілим, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Роз'яснити ОСОБА_3 , до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1