21 жовтня 2025 року м. Чернівці
справа № 2-813/2012
провадження №22-ц/822/811/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.
секретар Бугай В.М.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького районного суду м.Чернівців від 29 травня 2025 року в цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст вимог
ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню по справі №2-813/12 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Посилалась на те, що 27 листопада 2006 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11084970000 за умовами якого, позичальник отримав у кредит грошові кошти у розмірі 60 000,00 доларів США строком до 15.11.2016 року з процентною ставкою в розмірі 12,30 % річних.
Згідно договору поруки від 27.02.2009 року № 237506 ОСОБА_1 зобов'язалася відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_2 укладеного договору про надання споживчого кредиту № 11084970000 від 27.11.2006 року.
Заочним рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 03.08.2012 року по справі №2-813/12 задоволено вимоги банку та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 377 990,58грн. та судові витрати. На виконання рішення було видано виконавчі листи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Вказувала, що у 2024 році AT «УкрСиббанк» затверджена програма лояльності за договором про надання споживчого кредиту № 11084970000 від 27.11.2006 року, яка направлена на врегулювання питання щодо погашення заборгованості при умові сплати 12 830,00 доларів США, а також відшкодування залишку витрат по сплаті судового збору 3219,00 грн., з подальшим анулюванням з боку банку залишку заборгованості.
30.01.2025 року виконано умови AT «УкрСиббанк», сплачено в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11084970000 від 27.11.2006 року погоджена банком сума та відшкодовано судові витрати.
Враховуючи викладене вважає, що виконавчі листи Першотравневого районного суду м. Чернівців від 12.05.2015 року по справі № 2-813/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь AT «УкрСиббанк» суми боргу за договором кредиту № 11084970000 від 27.11.2006 року в розмірі - 377 990,58грн., витрат по сплаті судового збору 3369 грн., є такими, що не підлягають виконанню на підставі ст. 432 ЦПК України.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Чернівецького районного суду м.Чернівців від 29 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Чернівецького районного суду м. Чернівців від 29 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Визнати виконавчі листи Першотравневого районного суду м. Чернівців від 12.05.2015 року по справі № 2-813/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» боргу за договором кредиту № 11084970000 від 27.11.2006 року в розмірі - 377990,58 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 3369 грн., такими, що не підлягають виконанню.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції вважав, що заявницею не надано доказів про те, що обов'язок боржника відсутній повністю у зв'язку з його виконанням.
Такі висновки суду є помилковими. Факт виконання умов кредитного договору № 11084970000 від 27.11.2006 року укладеного з АТ «УкрСиббанк» підтверджується доданими до заяви копіями квитанцій від 30.01.2025. Крім того, згідно доданої до заяви копії довідки АТ «УкрСиббанк» від 04.02.2025 № 61-4-03/29/30 вбачається, що кредитний договір № 11084970000 від 27.11.2006 року припинив свою дію в зв'язку з його виконанням внаслідок повернення кредитних коштів.
При розгляді справи суд першої інстанції не встановив обставин, які мають значення для її вирішення.
Та не врахував, що добровільне виконання боржником поза межами виконавчого провадження, у відповідності до змісту норм ст.432 ЦПК України є матеріально-правовою підставою для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що заочним рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 03.08.2012 року задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто солідарно з них заборгованість за кредитним договором №11084970000 від 27.11.2006 року в розмірі 377 990,58 грн. та витрати по сплаті судового збору.
На виконання рішення судом було видано 19.12.2012 року виконавчі листи №2-813/2012 на кожного з боржників.
ІНФОРМАЦІЯ_2 боржник ОСОБА_2 помер.
У 2024 році банком була затверджена програма лояльності за Договором про надання споживчого кредиту № 11084970000 від 27.11.2006 року, яка направлена на врегулювання питання щодо погашення заборгованості при умові сплати 12 830,00 доларів США, а також відшкодування залишку витрат по сплаті судового збору 3219,00 грн., з подальшим анулюванням з боку банку залишку заборгованості.
30.01.2025 року ОСОБА_1 було сплачено за кредитним договором №11084970000 від 27.11.2006 р. 12 830 доларів США та 3219 грн. судових витрат.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до положень ст. 124, ст. 129-1 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов, як підстава для їх виконання.
Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
Отже, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, законодавець пов'язує лише з тим, що виконавчий лист було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як убачається з матеріалів справи заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 03.08.2012 року по справі № 2-813/2012 позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з них солідарно заборгованість за договором кредиту № 11084970000 від 27.11.2006 року в розмірі - 377990,58грн. та 3369 грн. судового збору.
На виконання рішення судом було видано 19.12.2012 року виконавчі листи №2-813/2012 на кожного з боржників.
ІНФОРМАЦІЯ_2 боржник ОСОБА_2 помер.
30.01.2025 року ОСОБА_1 було сплачено за кредитним договором №11084970000 від 27.11.2006 р. 12 830 доларів США та 3219 грн. судових витрат.
Як на підставу для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, заявник посилається на те, що 30.01.2025 року нею була погашена заборгованість.
Однак, на момент видачі виконавчих листів, поза межами виконавчого провадження зобов'язання не було виконано, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування ст. 432 ЦПК України.
Інших, передбачених законом підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, заявником не зазначено.
Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені ним в заяві та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду справи, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб'єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що виконання рішення суду на підставі виконавчого листа на стадії виконавчого провадження, не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, що відповідно до ст. 375 ЦПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернівецького районного суду м.Чернівців від 29 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: І.Б. Перепелюк
Н.К. Височанська
І.М. Литвинюк