Справа № 536/2092/24 Номер провадження 22-ц/814/1841/25Головуючий у 1-й інстанції Река А. С. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
09 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Дряниця Ю.В.,
судді Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»
на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просять стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 52224,05 гривень, яку обґрунтовують витягом з додатку до Договору факторингу №2808-23 від 28 серпня 2023 року, згідно якої сума заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 21409,42 гривні та заборгованість за відсотками у розмірі 30814,63 гривень.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2025 року позовну заяву Товариства зобмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без розгляду.
Ухвала районного суду мотивована тим, що позивачем не надано витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, без поважних причин.
З ухвалою суду не погодився позивач. У доводах апеляційної скарги вважає висновки районного суду помилковими. Наводить доводи, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві стосовно предмету спору.
У доводах щодо незгоди з ухвалою суду вказує, що районний суд безпідставно не взяв до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем разом із позовною заявою.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 грудня 2024 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 726996 від 12 жовтня 2021 року з відображенням нарахованих сум заборгованості та відсотків, а також з урахуванням всіх платежів відповідача ОСОБА_1 у рахунок погашення кредиту та розрахунком суми відсотків у відповідності до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
18 грудня 2024 року зазначену ухвалу було отримано позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа 18 грудня 2024 року.
22 січня 2025 року копію ухвали Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 грудня 2024 року про витребування доказів було направлено позивачу повторно. Зазначена ухвала повторно отримана позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа 22 січня 2025 року.
Залишаючи позовну заяву без розгляду районний суд вказав, що позивачем не надано витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, без поважних причин.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного сду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту зазначених норм закону слідує, що саме позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається на підставу своїх вимог, а відтак, саме позивач має право надати суду докази, необхідні та достатні в тій мірі, в якій він визнає за необхідне для доведеності переконливості перед судом його аргументів.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Норма ч. 10 ст. 84 ЦПК України кореспондується з нормою п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Системне тлумачення п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України свідчить, що його слід застосовувати у взаємозв'язку з положеннями ч.ч. 7-10 ст. 84 ЦПК України, а залишення позову без розгляду можливе лише у випадку неподання позивачем витребуваних доказів без поважних причин, тобто коли позивач володіє певними доказами, які необхідні для повного і всебічного з'ясування обставин справи, але свідомо ухиляється від надання їх суду. В іншому випадку суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, зобов'язаний розглянути справу по суті на підставі тих доказів, які надані учасниками справи.
Як встановлено судом, ухвалу про витребування доказів було отримано позивачем та його представником в системі «Електронний Суд» в електронному кабінеті 18 грудня 2024 року (а.с. 220) та 22 січня 2025 року (а.с. 223,224,227), що підтверджується матеріалами справи.
При цьому, станом на 06 лютого 2025 року ухвала суду від 16 грудня 2024 року позивачем не була виконана та письмові доказів витребувані судом надані не були. Представник позивача в судові засідання 20.01.2025 та 06.02.2025 року не з'явився, будь яких повідомлень чи пояснень щодо поважності причин не виконання ухвали від 16.12.2024 року не направив.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Системний аналіз положень ст. 12, 44, 84, 95, п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дає підстави вважати, що суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує свої процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.
Оскільки позивач без поважних причин не виконав вимогу суду про витребування доказів, на якому базуються позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про неможливість здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів та залишив позовну заяву без розгляду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції законна та обґрунтована і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Доводи апеляційної скарги на правильність висновків місцевого суду не впливають, оскільки не ґрунтуються на доказах та зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції. Крім того, зміст апеляційної скарги містить у переважній більшості викладення позиції позивача щодо вирішення справи по суті позовних вимог, хоча рішення у даній справі судом не ухвалювалось.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - залишити без задоволення.
Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак