Справа № 554/7464/24 Номер провадження 11-сс/814/527/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
13 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретарем з участю прокурора захисника підозрюваногоОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 18 червня 2025 року у кримінальному провадженні №42023172690000057,
Цією ухвалою стосовно ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, розлученого, несудимого,
підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 та ч.5 ст.191 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 57 діб, до 13 серпня 2025 року, із визначенням застави в розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 грн, з покладенням певних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні під час перебування на посаді директора Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської ОДА, в умовах воєнного стану, повторно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволодіння чужим майном у великих та особливо великих розмірах.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить збільшити розмір застави до 3120,8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9449812 грн.
При цьому зазначає, що визначений слідчим суддею розмір застави не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а також є неспівмірним з розміром заподіяної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування захисника та підозрюваного про законність і обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1ст.177 цього Кодексу.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень та необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави в апеляційній скарзі не спростовуються.
Доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність збільшення розміру застави є непереконливими.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При визначенні застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчий суддя, згідно з вимогами закону, з урахуванням тяжкості злочину та особи підозрюваного, визначив розмір застави у межах, передбачених п.3 ч.5 ст.182 КПК України.
Ні клопотання слідчого, ні апеляційна скарга прокурора не містять належного обґрунтування того, що застава у такому розмірі не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Більше того, у засіданні апеляційного суду прокурор не заперечував належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, прокурором не доведено наявність виключних випадків для визначення застави особі, підозрюваній у вчиненні особливо тяжкого злочину, у розмірі, який перевищує максимальний розмір, встановлений п.3 ч.5 ст.182 КПК України.
Що стосується доводів прокурора про невідповідність розміру застави заподіяній шкоді, колегія судді наголошує про таке.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» Європейський суду з прав людини, аналізуючи обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави, зазначив що гарантія, передбаченап.3ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні.
Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти.
Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що визначення застави у розмірі 9449812 грн лише з мотивів розміру нанесених збитків, внаслідок передбачуваного злочину, може порушити права, які гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, відповідає вимогам ч.5 ст.182 КПК України та здатний забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів і не буде порушувати права підозрюваного.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407 та 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 18 червня 2025 року у кримінальному провадженні №42023172690000057 стосовно ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4