Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/264/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 405/4181/24 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
14.10.2025 року. м.Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 14.05.2025, про відмову в скасуванні повідомлення про підозру
Захисник - адвокат ОСОБА_7 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда зі скаргою на повідомлення про підозру, в інтересах ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12024120000000494 від 19.04.2024 року, яке просив скасувати з підстав того, що повідомлення про підозру ОСОБА_9 вручене не у спосіб визначений законом, а саме повідомлення про підозру є не законним, з підстав зазначених у скарзі.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 14.05.2025 відмовлено в задоволенні скарги захисника - адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах ОСОБА_9 на повідомлення про підозру.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що 20.04.2024 року, у спосіб передбачений ст.135 КПК України, за адресою фактичного місця проживання та реєстрації дружини ОСОБА_9 . ОСОБА_10 , а саме: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 для передання підозрюваному у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_9 вручене повідомлення про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора. Таким чином, слідчий суддя в рамках розгляду скарги сторони захисту на стадії досудового розслідування позбавлений можливості належним чином дослідити докази по справі та надати їм оцінку, що можливо зробити виключно на стадії судового розгляду справи по суті.
Не погоджуючись з рішенням суду захисником-адвокатом ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 була подана апеляційна скарга з доповненням, у якій просив ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 20.04.2025 скасувати, зобов'язати орган досудового розслідування вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України протягом, 24 годин з моменту прийняття рішення внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про прийняте рішення. Сторона захисту переконана, що повідомлення про підозру ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12024120000000494 від 19.04.2024 року не вручена та взагалі здійснено не у спосіб, передбачений ст.111 та гл.11 КПК України.
Повідомлення про підозру залишено на ганку будинку АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_9 давно не мешкає, оскільки не проживає однією сім'єю з ОСОБА_10 . Тому остання відмовилася брати повідомлення про підозру у зв'язку з тим, що вони один з одним не спілкуються. Вказує на порушення правоохоронними органами недоторканості майна, а саме незаконне проникнення до території домоволодіння ОСОБА_9 . Повідомлення про підозру не конкретизоване, а тому вважає, що порушує право на захист. Вказує, що всі питання оформлення земель проходили через нотаріусів, працівників держгеокадастру, інших працівників.
Зазначає, що є три повідомлення про підозру, які усі суперечать одна одній щодо кваліфікації дій ОСОБА_9 , ролі і кількості учасників організованої злочинної групи. Витяг з ЄРДР кримінального правопорушення не є тотожним фабулі повідомлення про підозру. Досудове розслідування проводиться не уповноваженим органом досудового розслідування. Орган досудового розслідування, прокурор повністю ігнорували клопотання сторони захисту направлені на те, щоб розслідувати обставини того, хто ж фактично організував злочинну схему.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи сторони захисту - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених у ній підстав; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги зазначивши, що повідомлення про підозру було вручено у відповідності до вимог кримінально процесуального закону, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли із суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України. Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями гл.22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст.278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст.276, зміст повідомлення про підозру ст.277 вказаного закону. Підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення процесуальних норм.
Відповідно до ст.89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Виходячи зі змісту ч.1 ст.42 КПК України, підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому КПК України, вручено повідомлення про підозру, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Колегія суддів, перевіряючи на предмет форми та змісту оскаржуваного повідомлення про підозру від 20.04.2024 щодо ОСОБА_9 , встановила, що вона відповідає вимогам ст.277 КПК України.
У відповідності до матеріалів 20.04.2024 року заступником начальника відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024120000000494 від 19.04.2024 року.
20.04.2024 року, у спосіб передбачений ст. 135 КПК України, за адресою фактичного місця проживання та реєстрації дружини ОСОБА_9 . ОСОБА_10 , а саме: АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 для передання підозрюваному у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_9 вручене повідомлення про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Не знайшли підтвердження доводи сторони захисту щодо відсутності в ОСОБА_9 статусу підозрюваного в кримінальному провадженні через неналежне вручення повідомлення про підозру .
Враховуючи, що у день складання повідомлення про підозру ОСОБА_9 , 20.04.2024, останній за місцем мешкання був відсутній, слідчий, не маючи можливості особисто вручити повідомлення про підозру ОСОБА_9 за зареєстрованою адресою проживання вручив його дружині ОСОБА_10 в розумінні п.1 ч.1 ст.3 КПК України. Твердження захисника, що ОСОБА_10 не проживає спільно з ОСОБА_9 , а тому, не має повноважень на отримання офіційних процесуальних документів від імені підозрюваного, не узгоджуються із вимогами чинного законодавства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КПК України, близькими родичами та членами сім'ї є - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюб.
А отже, ОСОБА_10 є особою, відповідно до п .1 ч.1 ст.3 КПК України, як особа, яка спільно проживає, з підозрюваним за зареєстрованою адресою ОСОБА_9 , а саме АДРЕСА_1 і вручення йому повідомлення про підозру не суперечить положенням ч.1 ст.278 та ч.2 ст.135 КПК України, згідно з якими, у разі неможливості вручити особисто, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений ст.135 КПК України, тобто шляхом: надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, вручення під розписку дорослому члену сім'ї чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Перебування ОСОБА_9 за межами України в день складання повідомлення про підозру стало підставою для вручення такого члену сім'ї, а саме - дружині. Ніким із учасників судового розгляду не заперечувався той факт, що на момент складання оскаржуваного повідомлення про підозру та вручення їй його копії, ОСОБА_9 перебував в зареєстрованому шлюбі, хоч як наголошувала сторона захисту, він не проживав за місцем реєстрації близько 20 років.
Факт відмови дружини ОСОБА_9 від отримання копії повідомлення про підозру жодним чином не може свідчити про незаконність дій слідчого. Обов'язок органу досудового розслідування полягає у вчиненні всіх передбачених законом процесуальних дій для належного вручення повідомлення, і такий обов'язок вважається виконаним у момент, коли відповідна спроба вручення була здійснена у спосіб, прямо передбачений нормами КПК України. Відмова адресата чи члена його сім'ї від прийняття документа не усуває правових наслідків вчиненої процесуальної дії та не нівелює її законність.
Адвокатом ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначалось, що його підзахисний ОСОБА_9 добросовісний набувач земельних ділянок та вважає, що фактичні обставини не відповідають дійсності. Землі у відповідності до державних актів знаходились у фізичних осіб та договори укладались саме з фізичними особами, та не належали державі. У 2023 році ОСОБА_9 сам звернувся із заявою про злочин стосовно нього.
З приводу доводів сторони захисту щодо невідповідності викладених у повідомленні обставин матеріалам кримінального провадження, визначеній кваліфікації, а також відсутності у ньому належних та допустимих доказів протиправних дій ОСОБА_9 , слід зазначити наступне (обґрунтованість повідомлення про підозру).
Доводи на які посилається сторона захисту стосується фактичних обставин справи та оцінки доказів, що є предметом перевірки в кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування в тому числі після повідомлення особі про підозру. Достатність та обґрунтованість повідомлення про підозру підтверджується сукупністю наявних доказів, які відповідають вимогам закону для повідомлення особі про підозру.
Варто зазначити, що кваліфікація інкримінованого діяння матеріалам справи може змінюватися у ході досудового розслідування як у бік пом'якшення, так і у бік уточнення чи то зміни кваліфікації шляхом інкримінування інших складів кримінальний правопорушень.
Питання про неналежність та допустимість доказів щодо причетності підозрюваного повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості. На даній стадії досудового розслідування суд позбавлений можливості вирішувати питання визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, та лише має визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Перевіряючи питання щодо наявності у ОСОБА_11 звання Почесного консула Литовської республіки в м. Кропивницькому встановлено, що на час вручення підозри в даному кримінальному провадженні ОСОБА_11 дійсно виконував зазначені обов'язки.
Перевіркою повноважень, та можливих особливостей повідомлення про підозру, встановлено, що Почесний консул в своїй діяльності користується усіма привілеями та імунітетами, передбаченими гл.3 Віденської конвенції про консульські зносини від 24.04.1963 року. Як було встановлено в суді апеляційної інстанції такі привілеї та імунітет не встановлюють особливостей повідомлення про підозру.
Таким чином, підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Гл.22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку їх вручення, колегія суддів не вбачає.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не здобуто доказів порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України, які б стали підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_9 .
Доводи сторони захисту про те, що повідомлення про підозру складено без достатніх доказів на підтвердження обставин інкримінованого діяння, фактично зводяться до питань доведеності винуватості, оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів.
Однак, з'ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п.10 ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування суд не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
У відповідності до змісту ст.368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності таких доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Доводи апелянтів наведені у апеляційних скаргах висновків слідчого судді не спростовують та не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, перевіркою матеріалів судового провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 276, 277, 303, 307, 309, 376, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 14.05.2025, якою відмовлено в задоволенні скарги захисника - адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах ОСОБА_9 на повідомлення про підозру- без зміни.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4