Справа №461/7967/25
Провадження №3/461/2828/25
20 жовтня 2025 року м. Львів
Суддя Галицького районного суду м.Львова Кротова О.Б, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Німеччини,
проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_2 18.09.2025 о 00:50 год у м.Львові на пл. Князя Ярослава Осмомисла, 11, керував автомобілем марки «BMW 3», р.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (неприродна блідість обличчя; завужені зіниці, які не реагують на світло). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Пащука А.І. 20.10.2025 надійшли письмові пояснення, у яких останній просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з таких підстав. На усіх відеозаписах з місця події з нагрудних відеореєстраторів вбачається, що ОСОБА_2 просить забезпечити йому перекладача, оскільки не розумів української мови. Працівники поліції зупинили його автомобіль з огляду на те, що він раніше притягався до адміністративної відповідальності. Як підтверджується відеозаписом, жодних ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 виявлено не було. Більше того, працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат такого тестування, проведеного на місці, показав допустимий рівень алкоголю. Також інспектор патрульної поліції не роз'яснив ОСОБА_3 наслідки відмови проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, останній був переконаний, що його звинувачують у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Таким чином, вважає, що працівники поліції порушили права особи-іноземця, який притягається до адміністративної відповідальності, оскільки не забезпечили йому перекладача та адвоката при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення. Такі дії суперечать Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженій наказом МВС України 06.11.2015 №1376, оскільки жодної згадки про перекладача матеріали справи не містять. Також зазначив, що працівники поліції при оформленні зазначених матеріалів зловживали своїми правами, оскільки підстав для зупинки не було, а також не було підстав для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки будь-яких доказів, які б могли засвідчити факт наявності у нього на момент зупинки транспортного засобу ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння та в подальшому його відмови від проходження огляду на визначення стану сп'яніння, не надано.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , будучи належно та завчасно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, на розгляд справи не з'явився. У письмових поясненнях його захисник зазначив про те, що ОСОБА_2 на даний час перебуває за межами України, тому не може бути присутнім під час розгляду справи.
Також, у відповідь на повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, скеровані ОСОБА_3 у месенджері на номер телефону, наданий останнім, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 зазначив таке. Він підтвердив свою особу та вказав, що більше не проживає в Україні, на даний час у Німеччині (місто Гамбург), де проживає та працює. Щодо обставин справи вказав, що поліцейські не забезпечили йому перекладача та не роз'яснили прав, чим грубо порушили його процесуальні права. Він не перебував у стані наркотичного сп'яніння, тому відмовився проходити такий огляд. Однак зазначив, що трішки випив, показник приладу на стан алкогольного сп'яніння - 0,19 ‰. Окрім цього, ОСОБА_2 пояснив, що він волонтер та допомагає Україні у період війни. Не заперечив щодо розгляду справи у його відсутності.
Також інформація щодо часу та місця розгляду зазначеної справи розміщувалась на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://gl.lv.court.gov.ua.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним та те, що за правилами ч.2 ст.268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП, вважаю можливим розглядати дану справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Також враховую те, що безпідставне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Така позиція узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» (заява № 36665/02), яке набуло статусу остаточного та відповідно до якого у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. ЄСПЛ неодноразово наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходжу до такого висновку.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вимогами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Згідно із ст.9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст. 16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом; особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлює відповідно до положень КУпАП особливості відповідальності іноземців та осіб без громадянства за правопорушення. Згідно загальної норми статті 23 Закону, а також норми ст.16 цього Кодексу, іноземці та особи без громадянства, які вчинили адміністративні правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону в загальному порядку, тобто на рівні з громадянами України.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні по справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, ЄСПЛ у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У п. 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5. ПДР покладає на водія певний обов'язок, а саме: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наведена норма не містить виключень і обставин, які б надавали водію право відмовитись від такого огляду.
Дії поліцейських в наведеній ситуації в першу чергу регламентовані нормами Наказу МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», відповідно до п. 2 розділу І якого огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. До ознак наркотичного сп'яніння, серед іншого віднесено: розширені зіниці очей, які не реагують на світло; почервоніння обличчя, або неприродна блідість(п. 4 розділу І Інструкції).
Відповідно до ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, процедура направлення водіїв для проведення огляду визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.
Згідно із п.3 зазначеного Порядку, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Частинами 2, 3 ст.266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (пункт 7 Порядку №1103).
Незважаючи на невизнання ОСОБА_2 своєї вини, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується належними та допустимими доказами у відповідності до ст.251 КУпАП, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №457225 від 18.09.2025, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП, та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення адміністративного правопорушення;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.09.2025 (01:40 год), згідно з яким у водія ОСОБА_1 виявлені такі ознаки наркотичного сп'яніння: неприродна блідість обличчя; завужені зіниці, які не реагують на світло;
-рапортом заступника командира роти №3 батальйону №3 УПП у Львівській області ДПП В.Мухи від 18.09.2025, згідно з яким, вході спілкування з гр. ОСОБА_2 , у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови; а також ознаки наркотичного сп'яніння: неприродня блідість обличчя, завужені зіниці, що не реагують на світло. ОСОБА_3 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та такий огляд було проведено за допомогою приладу «Драгер», результат огляду - 0.18 проміле. Огляд на стан сп'яніння було зафіксовано на нагрудні відеореєстратори 471793, 471378. Надалі ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, від якого останній відмовився. Як наслідок, відносно особи - ОСОБА_2 було складено протокол серії ЕПР1 №457225 за ч. 1 ст.130 КУпАП. Факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі було зафіксовано на нагрудні відеореєстратори 471793, 471378. Гр. ОСОБА_2 було відсторонено від керування транспортним засобом, повідомлено про заборону подальшого керування таким;
-відеозаписом із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, який повністю підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наведені докази узгоджуються між собою та є достатніми для підтвердження вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому правопорушення, яке полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Так, з наданих у цій справі доказів вбачається, що поліцейськими були встановлені відповідні ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_2 , що в свою чергу мало своїм наслідком законну вимогу про проходження медичного огляду на встановлення наркотичного сп'яніння.
Покликання ОСОБА_1 та його захисника на те, що він не перебував у стані наркотичного сп'яніння, а також на порушення працівниками поліції його прав при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення, зокрема щодо незалучення перекладача, оскільки він не розумів української мови, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
З переглянутого відео з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що в ході спілкування із водієм ОСОБА_2 , у останнього були виявлені такі ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. У зв'язку з наведеним, працівником поліції було запропоновано водію ОСОБА_3 пройти огляд з метою виявлення стану сп'яніння на місці за допомогою технічного приладу «Драгер», на що він погодився (диск 1 clip-1 01:07). За результатами огляду, проведеного за згодою водія ОСОБА_1 , вміст алкоголю становив 0,18‰, про що зазначено у роздруківці результатів приладу та акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 18.09.2025. Також працівниками поліції були встановлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння: неприродня блідість обличчя, завужені зіниці, що не реагують на світло, у зв'язку з чим було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, однак ОСОБА_2 відмовився від такого огляду.
Факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння підтверджується переглянутими відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів 471793, 471378 та не заперечується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, в ході розгляду справи.
Щодо незалучення перекладача особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , та відповідно порушення його прав при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, враховую таке.
Відповідно до вимог ст. 274 КУпАП, перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, в даному випадку таким органом є суд (суддя), оскільки саме суди (судді) розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ст. 130 КУпАП.
Що ж стосується забезпечення права особи, в тому числі іноземця, на захист, то як прямо передбачено положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи, а не при складанні протоколу про адміністративне правопорушення користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
Тобто, виходячи з наведених вище положень законодавства, обов'язок щодо забезпечення реалізації прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та яка не володіє мовою, якою ведеться провадження, покладається на орган (посадову особу), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, в даному випадку таким органом є суд (суддя), а не орган поліції (поліцейський), який оформив та направив до суду відповідні матеріали.
Як зазначено вище, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , на розгляд справи не з'явився, відповідно не скористався своїм правом на послуги перекладача під час розгляду справи, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження. Більше того, згідно із переглянутим відео з місця події (диск 1 clip-0 00:55, clip-3 01:33), інспектор зазначав про таку можливість реалізації свого права у суді.
Також, як вбачається із направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.09.2025, а також письмових пояснень ОСОБА_1 , особу останнього було встановлено на підставі посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 17.08.2023, орган, що видав - 4601.
З дослідженого відеозапису вбачається, що після встановлення працівниками поліції, що ОСОБА_2 є громадянином Німеччини, та з'ясувавши, що останній володіє англійською мовою, вони почали спілкуватися з ним англійською мовою, яку він розумів. Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 розумів і українську мову (диск 1 clip-0 00:50, 00:57, clip-1 01:08, clip-7 02:46), однак намагався демонструвати незнання української мови перед працівниками поліції та вимагав перекладача. Так, ОСОБА_2 неодноразово говорив українські слова (диск 1 clip-0 00:54, 00:55, 00:59, clip-1 01:14), навіть вживав українські слова ненормативної лексики (диск 1 clip-0 00:57, clip-1 01:04, 01:10 ). Окрім цього, працівник поліції пропозицію щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння також записав мобільним додатком - перекладачем на німецьку мову і ОСОБА_2 прочитав цю пропозицію (диск 1 clip-2 01:24). Також пропозиція пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння та наслідки відмови від проходження такого була озвучена особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, на англійській мові (диск 1 clip-3 01:41). Складений протокол про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції був оголошений ОСОБА_3 на українській та англійській мові (диск 1 clip-7 02:34, 02:40). Після завершення складення матеріалів про адміністративне правопорушення, працівник патрульної поліції запропонував на наступний день особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, з'явитись в Управління патрульної поліції, що знаходиться у м.Львові на вул.Перфецького для доставки його на розгляд справи до суду. Дана пропозиція була йому озвучена на англійській мові, відповідно ОСОБА_2 таку зрозумів (диск 1 clip-8 02:50, 02:59).
Серед іншого, ОСОБА_2 у відповідь на припущення працівника поліції щодо його перебування у стані наркотичного сп'яніння, зазначив, що він вживає лікарські препарати згідно рецепта лікаря - «Ципралекс» (диск 1 clip-3 01:42). Працівник патрульної поліції вказав, що ці лікарські препарати впливають на швидкість реакції під час керування транспортним засобом та вкотре запропонував ОСОБА_3 поїхати в медичний заклад, де, серед іншого, перевірити чи впливають зазначені лікарські препарати на швидкість його реакції (диск 1 clip-3 01:45).
Отже, ОСОБА_2 розумів характер вимог працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки комунікував з поліцейськими.
Таким чином, за наслідками дослідження відеозаписів з нагрудних камер поліцейських не встановлено обставин, які б свідчили про обмеження за мовними ознаками ОСОБА_1 у його правах під час проведення огляду на стан сп'яніння та інших дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, відтак порушень Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 №1376, не встановлено.
Та обставина, що у ОСОБА_1 наявна посвідка на тимчасове проживання в Україні у сукупності з даними відеозапису, на якому зафіксовано спілкування з поліцейськими порушника, спростовують доводи про нерозуміння української мови ОСОБА_1 , відтак не вбачаю наявності суттєвих процедурних порушень у діях поліцейських при складанні протоколу у цій справі, а позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника, щодо нерозуміння української мови є дещо перебільшеною та такою, яка спрямована як спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за вчинене. Більше того, працівники поліції спілкувались з правопорушником і на англійській мові.
Окрім цього, розглядаючи дану справу, враховую те, що постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 21.02.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Разом з тим, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.
Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_2 17.02.2023 року о 00 год. 12 хв. у м. Львові на перехресті вул. Чорновола та вул. Хімічна, керував транспортним засобом марки «BMW M1» у стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу автомобіля, що фіксувалось на портативні відеореєстратори №471928№ №471675, що підтверджується тестом №1392 від 17.02.2023 року, прилад ARHK 0114, результат тесту 0,70 ‰. Таким чином, ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. а) п. 2.9. ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час розгляду цієї справи ОСОБА_2 вину визнав, у вчиненому правопорушенні щиро розкаявся, від послуг перекладача відмовився.
Як зазначено вище, положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлює відповідно до положень КУпАП особливості відповідальності іноземців та осіб без громадянства за правопорушення. Згідно з загальною нормою ст. 23 Закону, а також ст. 16 КУпАП, іноземці та особи без громадянства, які вчинили адміністративні правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону в загальному порядку, тобто, на рівні з громадянами України. Отже, з огляду на встановлені обставини справи, ОСОБА_2 має посвідку на тимчасове проживання в Україні, керував транспортним засобом на території України, а отже має обов'язок знати та дотримуватися Правил дорожнього руху, які також викладені українською мовою, оскільки він погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі України.
За таких обставин, вина ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР та вчиненні правопорушення доведена повністю, його дії за ч.1 ст.130 КУпАП кваліфіковані вірно, оскільки він, керуючи автомобілем, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, а відтак як іноземець, який на законних підставах перебуває на території України, підлягає адміністративній відповідальності за вчинене, на загальних підставах з громадянами України.
При цьому, судом враховується те, що керування у стані наркотичного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, тяжкість якого обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Зокрема, у стані сп'яніння істотно знижується увага водія та швидкість його реакції, що зумовлює загрозу для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого водія та власності третіх осіб. Саме ця обставина і зумовила прийняття законодавцем Закону, яким було посилено відповідальності за керування в стані сп'яніння.
Невизнання ОСОБА_2 своєї вини, а також доводи, наведені його захисником у клопотанні, жодним чином не підтверджене, спростовується вищенаведеним і розцінюється як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене. Разом з тим, особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення, надано достатньо доказів в підтвердження вчинення порушення за ч.1 ст.130 КУпАП та вини у цьому ОСОБА_1 , відтак немає підстав сумніватися в їх достатності та достовірності.
Згідно із ч.1 ст.130 КУпАП за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, передбачена відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
У ч.2 ст.33 КУпАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Тобто, санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, а ч.2 ст.33 КУпАП не дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що ст. 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Очевидно, що право і покарання в одній державі можуть складатись інакше, ніж в іншій державі. Держава вправі встановлювати на своїй території будь-які норми закону, для регулювання суспільних відносин. Позбавлення спеціального права наданого громадянину, є адміністративним стягненням, яке застосовується на особу, не залежно від юрисдикції органу який його видав. Тобто форма видачі спеціального права та орган який його видав, не можуть впливати на покарання (стягнення), яке застосовує суд від імені держави, оскільки у такий спосіб влада будь-якої держави виконує свій обов'язок по забезпеченню безпеки та правопорядку на своїй території незалежно від того, хто вчиняє правопорушення. Для позбавлення права керування транспортним засобом не встановлено у законі застереження, щодо можливості застосування такої санкції у випадках коли спеціальне право видане лише внутрішніми органами, установами або організаціями України. Головними критеріями для такого стягнення повинна бути наявність відповідного спеціального права і можливість ним вільно користуватись. Порушення правопорядку в України за допомогою спеціального права виданого поза межа держави України, вимагає припинення такого порушення від відповідних правоохоронних органів та в подальшому від правосуддя законної реакції на встановлене порушення на умовах і в порядку передбаченому законом для громадян України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримав посвідчення водія НОМЕР_3 , яке вилучено, та видано тимчасовий дозвіл ПК162236 від 18.09.2025.
Отже, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Окрім цього, у відповідності до ст.40-1 КУпАП із ОСОБА_1 слід стягнути 605,60 грн судового збору в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 40-1, 221, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати до нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік застосувати на території вчинення правопорушення - України.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн 60 коп судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред'являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
У відповідності до ч.1 ст.307 КУпАП штраф правопорушником повинен бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя Ольга КРОТОВА