1Справа № 335/7978/25 2/335/3464/2025
17 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Сиротенко В.К, за участю секретаря судового засідання Кумер А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
13.08.2025 через систему «Електронний суд» до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ «Авентус Україна», в особі представника Ушакевич М.П., до відповідача ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 51 902,00 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 16.09.2024 між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8292879, за яким він отримав у борг 22 000,00 грн. на строк 360 днів з остаточним терміном повернення кредиту 16.10.2024.
30.09.2024 року між Товариством та Споживачем шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» укладено додаткову угоду до Договору кредиту, відповідно до умов котрої, сторони домовились збільшити суму кредиту (отриманого Споживачем) на 1700,00 грн, та викласти п.п. 1.3 Договору в новій редакції,, відповідно до котрої: * Сума кредиту (загальний розмір) складає: 23700,00 гривень. Також, відповідно до умов додаткової угоди сторонами було змінено строк повернення кредиту, що відображено у відповідній Таблиці котра додається до Додаткової угоди.
У зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків за його використання, у відповідача виникла заборгованість перед товариством, у розмірі 51902,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом-23 700,00 грн., заборгованість по відсотках-28202,00 грн, яку він просив стягнути з нього та судові витрати, а саме судовий збір, у розмірі 2422,40 грн. та інші судові витрати, в розмірі 105,00 грн.
Ухвалою судді від 23.06.2025 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 07.08.2025, яке було відкладено, через першу неявку у судове засідання відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати без його участі, проти винесення заочного рішення суду не заперечував, про що зазначив у позовній заяві.
Відповідач у судові засідання 15.09.2025 та 17.10.2025 не з'явився, про причини такої неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду відповідач не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав, у зв'язку з чим суд відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16.09.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 8292879, за яким товариство надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі цілі, в розмірі 22000,00 грн. на строк 360 днів, зі сплатою щомісяця зниженої процентної ставки в день 0,90 % від суми кредиту та стандартної процентної ставки в день 1,0 % від суми кредиту.
Крім того відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, де сторонами детально визначено умови кредитування, що зазначені в договорі.
30.09.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 підписано додаткову угоду до Договору кредиту, відповідно до умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 1700 грн. Загальний розмір кредиту складає 23 700,00 грн.
Вказаний договір та паспорт споживчого кредиту було підписано шляхом обміну електронними повідомленнями із використанням одноразового ідентифікатору у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», про що свідчать копії вказаних документів.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачці грошові кошти, що підтверджується листом ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» та ТОВ «Пейтек» про зарахування коштів на картковий рахунок відповідача, однак останній не виконі взятих на себе зобов'язань, грошові кошти та відсотки за їх користування вчасно не повернула.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачу нараховано за даним кредитним договором, станом на 06.05.2025 року, заборгованість у розмірі 51 902,00 грн., з яких 23700,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 28 202,00 грн. заборгованість за процентами.
Не дивлячись на пред'явлення позивачем досудової вимоги від 04.06.2025 Вих. № 8292879/2025, відповідач суму заборгованості перед позивачем в добровільному порядку не сплачує.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Враховуючи вищевикладені положення Закону, суд доходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитними договорами, що підтверджується розрахунками заборгованості за договорами, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Авентус Україна» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, враховуючи ст. 13 ЦПК України, суд доходить переконання, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до приписів ст. 141ЦПК України.
Щодо вимоги позивача стягнути судові витрати в розмірі 105,00 грн. на оплату витрат з відправлення досудових вимог/повідомлень/ претензій Боржникам за 1 (одну) вимогу/ повідомлення/претензію суд зазначає таке.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Представником позивача у позовній заяві не обґрунтовано, до якого виду судових витрат належать витрати на оплату послуг поштового зв'язку (відправлення досудових вимог/повідомлень/ претензій), яку просить стягнути позивач в рахунок зазначених витрат та відповідно до якого документу.
Ураховуючи вищевикладене у стягненні витрат на оплату послуг поштового зв'язку необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223 ч. 4, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» заборгованість за кредитним договором №8292879 від 16.09.2024 у загальному розмірі 51 902 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот дві) грн 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 21.10.2025 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 41078230, юридична адреса: проспект Берестейський, 90-А м. Київ, 03062.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.К. Сиротенко