Справа №345/5316/25
Провадження № 2/345/2415/2025
21.10.2025 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Якиміва Р.В.
секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги,-
за участю представника позивача Грицай В.А.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката Сметанікова А.В.,
представник ФОП Галкіна Г.О. звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 880,46 грн., яка складається з 658,09 грн. боргу за житлово-комунальні послуги за період з серпня 2017 по квітень 2021, інфляційні втрати у розмірі 167,28 грн., 3 % річних у розмірі 48,63 грн., а також судові витрати у розмірі 968,96 грн. судового збору та 5174,80 грн. витрат на правничу допомогу.
Позов мотивує тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. Відповідно до протоколу електронного аукціону №BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно Додатку №1 до вказаного Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто є новим кредитором до фізичних осіб боржників за надані послуги з поводження з побутовими відходами згідно з додатком №1 до акту про придбання майна на аукціоні від 14.11.2024 року, зокрема до мешканців за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до Акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з серпня 2017 року до квітня 2021 року заборгованість з надання послуг з управління побутовими відходами становить 658,09 грн.. Відповідачі зареєстровані на вказаний період за адресою АДРЕСА_1 . А тому з огляду на приписи ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачі є споживачами комунальних послуг. Оскільки відповідачі не погасили дану заборгованість перед позивачем, як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних витрат, розмір яких склав 167,28 грн. та нарахування 3% річних на суму заборгованості, яка склала 48,63 грн.. Відповідач добровільно вказану заборгованості не погашає, тому позивач звернувся до суду з даним позовом, яким просить стягнути в примусовому порядку вказану вище заборгованість та судові витрати по справі.
Представник відповідача Сметаніков А.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позову, в тому числі, застосувати до позовних вимог строк позовної давності. Відзив мотивує тим, що відповідач не мав будь-яких відносин з КП «ЕКОСЕРВІС», не споживав та не користувався послугами, які, нібито, надавала їй дана організація. Сам акт звірки розрахунків не є доказом, оскільки в ньому зі сторони споживача зазначено іншу особу. ЗУ «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 скасовується п.19 Прикінцевих положень ЦК Україн, яким встановлювалось право на продовження строку позовної давності до припинення дії чи скасування воєнного стану в Україні та ще на 30-денний строк після його припинення чи скасування. При цьому , вказаним законом не зазначено про зупинення перебігу такого строку, а лише про його продовження на строк дії воєнного стану. Так як дана норма скасована, а щодо набрання чинності названим законом ,законодавцем було передбачено тримісячний строк, то вважаю, що такий строк був достатнім для врегулювання побічних питань особами, які могли скористатись правом на продовження строку позовної давності під час дії відповіднох норм закону. Як вбачається з позовної заяви поданої 03.09.2025 позивач таким правом не скористався і клопотання про поновлення строку суду не подавав. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що з аналізу норм Закону №540-IX, Закону №2120-IX, Закону №3450-IX вбачається, що строк позовної давності для звернення до суду щодо стягнення заборгованості не завершився, оскільки його перебіг був продовжений на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та зупинений на час дії воєнного стану в Україні. Строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у період з березня 2019 в силу приписів п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення « ЦК України продовжено на строк дії воєнного стану. Посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що відповідач не користувався послугами з вивезення побутових відходів, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у підтвердження таких доводів заявником не надано жодного допустимого доказу. Між КП «Екосервіс» та відповідачем існують фактичні договірні відносини на підставі відкритого особового рахунку, про свідчать часткові оплати. З матеріалів справи слідує, що відповідачі до Комунального підприємства «Екосервіс» офіційно не зверталися, тому останнім правомірно нараховувалася заборгованість за надані послуги з управління побутовими відходами. Жодних заперечень щодо невиконання умов договору (неотримання послуг) відповідач на адресу Комунального підприємства «Екосервіс» не направляв. Позивач, як новий кредитор до відповідачів на підставі передання права вимоги, має повне законне право звертатися з вимогами про стягнення: основної суми боргу; інфляційних втрат за весь період прострочення; трьох процентів річних. Таким чином, вимоги нового кредитора є законними, обґрунтованими і відповідають положенням чинного законодавства України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задоволити, посилаючись на викладені обставини у позовні заяві та відповіді на відзив.
Відповідач у судовому засіданні у задоволені позовних вимог просив відмовити, пояснив, що жодних договірних відносин з позивачем у нього не має, він не споживав та не користувався послугами, які, нібито, надавала йому дана організація у вказаний у позові період, а квартира належала його бабусі. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідач не мав будь-яких відносин з КП «ЕКОСЕРВІС», не споживав та не користувався послугами, які, нібито, надавала їй дана організація. Сам акт звірки розрахунків не є доказом, оскільки в ньому зі сторони споживача зазначено іншу особу. ЗУ «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 скасовується п.19 Прикінцевих положень ЦК України, яким встановлювалось право на продовження строку позовної давності до припинення дії чи скасування воєнного стану в Україні та ще на 30-денний строк після його припинення чи скасування. При цьому , вказаним законом не зазначено про зупинення перебігу такого строку, а лише про його продовження на строк дії воєнного стану. Як вбачається з позовної заяви поданої 03.09.2025 позивач клопотання про поновлення строку суду не подавав. Крім того просить відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, оскільки дана справа є малозначною, а заявлений розмір витрат на правову допомогу є неспіврозмірним розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, заслухавши доводи сторін, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги"фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, є індивідуальним споживачем.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (ст. 1 ч. 1 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
В силу дії п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
В судовому засіданні встановлено, що Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 року КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом.
Відповідно до протоколу електронного аукціону №BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 року переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 14.11.2024 року на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно Додатку №1 до вказаного Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказані норми права визначають такі ознаки відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання визначена ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі заміни сторони зобов'язання до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
КП «Екосервіс» здійснювало вивезення та захоронення твердих побутових відходів на території Калуської територіальної громади. Послуги населенню надавались фактично, оскільки КП «Екосервіс» було єдиним виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території Калуської територіальної громади. Тарифи з вивезення побутових відходів на території Калуської територіальної громади затверджувалися рішеннями виконавчого комітету Калуської міської ради.
За адресою: АДРЕСА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на абонента ОСОБА_3 .. Також відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (довідка №443648180) за адресою: АДРЕСА_1 власником є ОСОБА_2 , тобто відповідач по справі.
Таким чином, між КП «Екосервіс» та відповідачем виникли договірні відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 .
КП «Екосервіс» надавав відповідачу відповідні послуги, однак останній не виконував свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги. Як вбачається з наданого позивачем акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 розмір заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 становить 658,09 грн. Оскільки відповідач не погасив дану заборгованість перед позивачем, як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних витрат та нарахування 3% річних на суму заборгованості.
Доказів належного виконання зобов'язань відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ними наданими йому КП «Екосервіс» послугами. Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог відносно відшкодування інфляційних витрат та нарахування 3% річних на суму заборгованості позивачем не надано доказів того, що набуте ним право вимоги заборгованості в сумі 880,46 грн. включає в себе відповідні нарахування інфляційних витрат та нарахування 3% річних. Зокрема, акт про придбання майна на аукціоні не передбачає, що позивач набув право вимоги, окрім суми боргу , на такі нарахування. Отже за висновком суду позивач набув права нарахування на інфляційні витрати та нарахування 3% річних з моменту набуття права вимоги на дебюторську заборгованість КП «Екосервіс», тобто з 14.11.2024. Таким чином, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та згідно перерахунку розмір нарахованих за період з 14.11.2024 до 25.09.2025 (дата подачі позову до суду) 3% річних складає 17.09 грн. , інфляційні втрати - 65,12 грн..
Щодо застосування позовної давності до вимог позивача за даним позовом, суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Розділ «Прикінцеві та перехідніположення» ЦКУкраїни доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.
Постановами КМУ від 11березня 2020№ 211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався.
Статтею 58 Конституції України, статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, з 02.04.2020 визначений статтею 257 ЦК України строк позовної давності продовжений.
Законом України «Про внесеннязмін доПодаткового кодексуУкраїни таінших законодавчихактів Українищодо діїнорм наперіод діївоєнного стану'від 15.03.2022№ 2120-IX в редакції Закону України«Про внесеннязмін доЦивільного кодексуУкраїни щодовдосконалення порядкувідкриття таоформлення спадщини'від 08.11.2023№ 3450-IX розділ «Прикінцевіта перехідніположення» Цивільногокодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Оскільки на момент звернення до суду з даним позовом строк позовної давності було продовжено на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що доводи відповідача про те, що позивачем заявлено вимоги з пропуском строку позовної давності, є помилковими, а тому судом до уваги не приймаються.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позов задоволено частково (відсоток задоволення 84%), тому з відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 813,92 грн. (968,96 грн. (судовий збір сплачений за подання позову) х 84%).
Частиною другою вказаної статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 133ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5174,80 грн. представник позивача надала суду: договір про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025 укладений між Адвокатським бюро «Юлії Біжко» тапозивачем, додаток №1 від 14.07.2025 до договору, додаток № 2 від 14.07.2025 до договору, акт № 48 від 17.10.2025 здачі приймання до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025, в яких деталізовано кожен вид виконаних робіт та наданих послуг.
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, клопотання представника відповідача про неспівмірність зазначених втрат, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 1500,00 грн., оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
На підставі вищевикладеного, ст. 58 Конституції України, ст.ст. 253, 256, 257, 264, 512, 512-514, 526, 530, 536, 543, 625 ЦК України, ст.ст.1,5,7,9,27Закону України«Про житлово-комунальніпослуги», керуючись ст.ст. 3, 76, 76, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 заборгованість у розмірі 740,30 грн., яка складається з 658,09 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з серпня 2017 року до квітня 2021 року, інфляційних втрат у розмірі 65,12 грн., 3% річних у розмірі 17.09 грн..
Стягнути із ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , 813,92 грн. судового збору та 1500,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 21.10.2025.
Суддя: