Справа № 278/3164/25
Номер провадження 2/289/1046/25
21.10.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
25.08.2025 в провадження Радомишльського районного суду Житомирської області надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (далі ТОВ «КЛТ КРЕДИТ») до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором №10966 від 23.05.2024 в розмірі 545325,00 грн., яка складається з: 7000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 38325,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 23.05.2024 по 23.05.2025, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних) та Графіку платежів, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.05.2024 між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №10966, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. строком на 365 днів (до 23.05.2025), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АБ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://kitcredit.com.ua/ та підписання Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Представник позивача зазначає, що відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість на вказану суму. Щодо розміру процентної ставки, передбаченої договором, стверджує, що за договорами про споживчий кредит, які укладаються зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-ІХ, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовують для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
Кредитні кошти були перераховані відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АБ «КБ «ПРИВАТБАНК», однак відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала, в зв'язку з чим заборгованість відповідача за кредитним договором становить 545325,00 грн., яка складається з: 7000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 38325,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 23.05.2024 по 23.05.2025, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних) та Графіку платежів.
Ухвалою від 28.08.2025 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 24.09.2025 (а.с.77-78), задоволено клопотання позивача про витребування доказів, копію ухвали з додатками направлено сторонам
19.09.2025 від АБ «КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана судом інформація (а.с.85-86).
23.09.2025 відповідач ОСОБА_1 направила до суду заяву про відкладення розгляду справи, в зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 21.10.2025, про що повідомлено учасників належним чином.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявна його клопотання про розгляд справи за його відсутності. Також вказав, що не заперечує проти заочного рішення (а.с.84).
Відповідач про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином (а.с.83,96), в судове засідання повторно не з'явилася, причини неявки не повідомила. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
З огляду на вказане, суд з урахуванням положень ч. 1ст. 280, ст. 281 ЦПК України, протокольно ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 23.05.2024 ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 10966, за яким на умовах встановлених цим Договором, Товариство зобов'язалося надати Позичальникові грошові кошти в розмірі 7 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в строки, визначені цим Договором (пункт 1.1. Договору).
Мета кредиту - на споживчі цілі. Процентна ставка за користування Кредитом становить - 1,5% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 547,50%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою (пункт 1.2., 1.3. Договору).
Строк надання Кредиту та строк дії Договору становить 365 днів, зі сплатою Кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком №1 до цього Договору (пункт 1.4. Договору).
Невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «КЛТ Кредит», які розміщені на Сайті https://kltcredit.com.ua. Сума загального розміру кредиту та загальних витрат за Кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору зазначена в Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Товариство здійснює переказ суми Кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_2 , що належить Позичальникові. Розмір та строки сплати Позичальником платежів за цим Договором погоджений сторонами в Додатку №1 до цього Договору. (пункти 1.6-1.9 договору).
Відповідно до п. 2.1.1 Договору Товариство має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, встановлених Договором.
Згідно з п. 2.4.1. Договору, позичальник зобов'язаний у встановлений Договором строк сплачувати нараховані проценти за Користування Кредитом та повернути Кредит.
Договір підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 228347 (а.с.14-17).
Додатком №1 до кредитного договору № 10966 від 23.05.2024 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за договором, що підписана сторонами (а.с.18).
Згідно з даними, що містяться в інформаційному повідомленні (додаток № 2 до кредитного договору № 10966 від 23.05.2024 позичальник ОСОБА_1 повідомила Товариству власний контактний номер телефон, за яким може здійснюватися взаємодія між ним та товариством: 380978593209 (а.с.19).
Також відповідачем 23.05.2024 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 407494 підписано Паспорт споживчого кредиту, Інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який містить відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, штрафні санкції (а.с.20-22).
Згідно листа ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250609-7 від 09.06.2025 вбачається, що останнє повідомило ТОВ «КЛТ Кредит» про те, що 23.05.2024 о 10.56.41 год. на карту № НОМЕР_2 перерахувало 7 000,00 грн. за договором 10966 від 23.05.2024 (а.с.23).
Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 09.09.2025 на ім'я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Фінансовий номер телефону НОМЕР_4 . Згідно виписки АТ КБ «ПриватБанк» за договором №б/н по картковому рахунку № НОМЕР_3 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 , 23.05.2024 на цей картковий рахунок були зараховані кошти в розмірі 7000,00 грн. (а.с.85).
З наведеного вбачається, що ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» належним чином виконало свої зобов'язання за вказаним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами вищевказаного договору.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 14 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно з п. 6.1. Кредитного договору, даний договір укладається в інформаційно-комунікаційній системі на Сайті https://kltcredit.com.ua відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через особистий кабінет, ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.
Отже, відповідач уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Отже, зі змісту кредитного договору № 10966 від 23.05.2024 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що кредитор свої зобов'язання відповідно до кредитного договору виконав у повному обсязі, перерахувавши суму коштів, передбачену умовами договору на картковий рахунок, вказаний позичальником. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором не виконувала, у зв'язку з чим має заборгованість за кредитом.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості (щоденні нарахуванні і погашення) за договором № 10966 від 23.05.2024, клієнт ОСОБА_1 , відповідно до якого станом на 09.06.2025 загальна сума заборгованості становить 45325,00 грн., яка складається: 7000,00 - заборгованість за сумою кредиту, 38325,00 - прострочена заборгованість за процентами (а.с. 24-29).
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, враховуючи неспростування відповідачем твердження позивача про неповернення кредиту, а також відомостей, що містяться в розрахунку заборгованості, суд вважає встановленою обставину неповернення відповідачем 7000,00 грн. кредиту за кредитним договором №10966 від 23.05.2024.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що позивач безпідставно застосовував ставку 1,5%/день, виходячи з наступного.
Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті регулюються Законом України «Про споживче кредитування».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, від 22.11.2023 який набрав чинності 24.12.2023 внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема до статті 8, яка визначає порядок визначення реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальну вартість кредиту для споживача.
Внесеними змінами обмежено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, який не може перевищувати 1 % (п. 5 ч. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Згідно з пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» положення ч. 5 ст. 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» зобов'язано надавачів фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
Порядок розрахунку денної процентної ставки передбачено п. 4 ч. 8 Закону України «Про споживче кредитування» за формулою, згідно із яким ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Відповідно до п. 2 ч. 8 Закону для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Відповідно до пункту 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Кредитний договір між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 був укладений 23.05.2024, тобто після набрання чинності змінами, внесеними до Закону України «Про споживче кредитування».
Зі змісту кредитного договору вбачається, що інших доходів кредитодавця крім доходів у вигляді процентів за вказаним договором не передбачено, отже денна процентна ставка відповідатиме процентній ставці за користування кредитом за кожен день.
Згідно з нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», які набрали чинності 24.12.2023 розмір відсотків, встановлених договором із 24.12.2023 по 22.04.2024 не може перевищувати 2,5%, із 23.04.2024 по 20.08.2024 -1,5%, а із 21.08.2024 - 1,0%.
Кредитодавцем за період із 23.05.2024 по 20.08.2024 нараховувались відсотки за ставкою 1,5%, яка не перевищує розмір встановлений законодавством.
Однак, починаючи із 21.08.2024 - розмір денної відсоткової ставки згідно з нормами Закону № 3498-IX, від 22.11.2023 не може бути більшим - 1,0%, отже нарахована кредитодавцем заборгованість по відсотках за період із 21.08.2024 по 23.05.2025 за ставкою 1,5% не відповідає його вимогам.
Таким чином розмір заборгованості за відсотками, які підлягають стягненню із відповідача за період із дати укладення договору - 23.05.2024 по 20.08.2024 складає 9345,00 грн (7000,00 грн х 1,5% х 89 днів) та відповідає розміру заборгованості, розрахованою кредитором; за період із 21.08.2024 по 23.05.2025 - 19320,00 грн (7000,00 грн х 1% х 276 днів). Загальна сума заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 28665,00 грн (9345,00 грн. + 19320,00 грн.).
Враховуючи встановлені обставини та наведений вище розрахунок, позовні вимоги ТОВ «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 слід задовольнити частково, стягнувши із відповідача на користь позивача 35665,00 грн., з яких: 7000,00 грн. заборгованості та 28665,00 грн. заборгованості за відсотками. У іншій частині позову позивачу слід відмовити.
Твердження представника позивача про те, що розмір денної процентної ставки застосованої у розрахунку заборгованості відповідає вимогам закону «Про споживче кредитування», суд вважає помилковим з таких підстав.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.
Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки а саме: за період з 24.12.2023 по 22.04.2024 за ставкою 2,5 %; за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 (120 днів) за ставкою 1,5%; з 21.08.2024 за ставкою 1%.
При цьому, згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено обмеження максимального розміру денної процентної ставки, поширюється в тому числі і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично, не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.
Тому суд вважає помилковими доводи представника позивача щодо необхідності застосування визначеної у договорі споживчого кредитування денної процентної ставки у розмірі 1,5 % протягом усього періоду нарахування заборгованості.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд дійшов таких висновків.
Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014.
У постановах Верховного Суду від 01.02.2023 по справі №160/19098/21, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Правова позиція про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право з власної ініціативи не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, міститься в постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Звертаючись даним позовом до суду, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до заяви додано: договір про надання правової (правничої) допомоги №16/09/2024 від 16.09.2024, укладений між клієнтом ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ФОП ОСОБА_2 , який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2412 від 23.10.2018 (а.с.45-46); акт приймання-передачі наданих послуг №5 від 03.03.2025 до Договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024, згідно з яким надано клієнту юридичні послуги відповідно до умов Договору з підготовки позовних заяв про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» згідно з реєстром №1 від 03.03.2025 вартість яких складає 100000 грн. (а.с.49); витяг з реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг №5 від 03.03.2025 до Договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024 виконавцем здійснено: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №10966 від 23.05.2024 та клопотання про витребування доказів, а також складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику, вартість 10000,00 грн. Загальна кількість складених позовних заяв становить 10 шт. на загальну вартість 100000,00 грн. без ПДВ (а.с.50) та платіжну інструкції №241 від 07.03.2025 ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» сплатило ОСОБА_2 грошові кошти за надання юридичних послуг за Договором №16/09/2024 від 16.09.2024 згідно з Актом №5 від 03.03.2025 без ПДВ у сумі 100000 гривень (а.с.51).
В матеріалах справи також міститься копія довіреності від 17.09.2024 ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», якою уповноважено адвоката Руденка К.В. представляти інтереси товариства в судах України (а.с.47).
Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу позивача не відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.
Суд констатує, що справи за позовами про стягнення заборгованості не є складними, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження, чинне законодавство України та судова практика з такого предмету спору тривалий час є незмінною та стабільною.
Таким чином, суд, зважаючи на положення статей 89 133, 134, 137, 141 ЦПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат, приймаючи до уваги принципи пропорційності, реальності та розумності судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду та враховуючи складність справи, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також задоволення позовних вимог частково, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., оскільки за даних обставин справи таке стягнення буде справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 45325,00 грн.
Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., враховуючи часткове задоволення позову, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1906,12 грн. (35665,00 грн./45325,00 грн. х 2422,40 грн.).
Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (адреса: 03035, м. Київ, площа Солом'янська, буд. 2, прим. 04, код ЄДРПОУ 40076206) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за Кредитним договором №10966 від 23.05.2024 у розмірі 35665,00 грн. (тридцять п'ять тисяча шістсот шістдесят п'ять грн. 00 коп.), судовий збір в розмірі 1906,12 грн. (одна тисяча дев'ятсот шість грн. 12 коп.), та 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу, а всього 40571,12 грн. (сорок тисяч п'ятсот сімдесят одна грн. 12 коп.).
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Наталія СІРЕНКО