іменем України
Справа № 285/4548/25
провадження у справі № 2/0285/2084/25
20 жовтня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,
за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,
сторони у справі:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (надалі - ТОВ "СВЕА ФІНАНС" ), представник позивача - Паладич А.О.,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив:
18.08.2025 представник позивача ТОВ "СВЕА ФІНАНС"звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором № 4442654 від 07.06.2023 у розмірі 22 425, 00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 07.06.2023 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір позики № 4442654 шляхом обміну повідомленнями, підписаний у порядку Закону України " Про електронну комерцію" .
Відповідно до умов даного Договору товариство надало позичальнику грошові кошти в сумі 6 000,00 грн на погоджених умовах, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальнику із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а позичальник зобов'язався повернути таку саму суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити плату(проценти). Строк позики становить 30 днів.
Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, не повернув кошти та не сплатив проценти, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.
При цьому відповідачем 07.07.2023 на виконання умов Договору позики було сплачено кошти у сумі 675 грн 00 коп.
27.12.2023 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та позивачем ТОВ "СВЕА ФІНАНС" ( попередня назва - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») укладено Договір факторингу № 01.02-92/23, відповідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 4442654 відповідно Реєстру боржників .
Загальний розмір заборгованості відповідача за Договором позики № 4442654 від 07.06.2023 становить 22 425,00 грн, з яких 6 000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 16 425,00 грн заборгованість по несплачених відсотках.
Оскільки відповідач не погашає заборгованість в добровільному порядку змушені звернутися до суду.
02.09.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, оскільки позивачем не доведено факту переходу права відповідної вимоги до нього та в тому обсязі, який заявлено.
20.08.2025 після виконання вимог ст. 187 ЦПК України, провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у змісті відзиву на позов просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін за наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 07.06.2023 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір позики № 4442654( з фіксованою диференційованою ставкою) у формі електронного документу з використанням електронного підпису у порядку, передбаченому Законом України " Про електронну комерцію" .
Відповідно до умов даного Договору було надано позичальнику суму позики - 6 000,00 грн строком на 30 днів з базовою процентною ставкою за перший день - 22,21%, з другого дня 2,50 % ( фіксована). Дата повернення позики - 07.07.2023. Орієнтовна загальна вартість позики 7 350,00 грн, з якої 6 000,00грн сума позики, 1350,00 грн відсотки за 30 днів строку позики, що вбачається з відповідної Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, що є Додатком №1 до Договору позики.
Сторони дійшли згоди щодо умов договору. Невід'ємною частиною Договору є Додаток № 1 Паспорт споживчого кредиту, які також підписано позичальником та Правила надання грошових коштів у позику, з якими позичальник ознайомився.
Відповідно до довідки ТОВ "ФК "ФІНЕКСПРЕС" від 20.05.2025 , яка надає фінансові платіжні послуги з переказу коштів, ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" 07.06.2023 було ініційовано переказ коштів ОСОБА_2 07.06.2023 у сумі 6 000,00 грн.
27.12.2023 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та позивачем ТОВ "СВЕА ФІНАНС" ( попередня назва - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») укладено Договір факторингу №01.02-92/23, відповідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 4442654 від 07.06.2023 відповідно Реєстру боржників ( копія витягу з реєстру боржників, № 2693) .
Відповідно до Витягу з реєстру боржників та довідки-розрахунку, виконаної первісним позикодавцем, станом на 27.12.2023 заборгованість відповідача за Договором №4442654 від 07.06.2023 становить 22 425,00 грн, з яких 6 000,00 грн - заборгованість за основною сумою позики, 16 425,00 грн - заборгованість за відсотками.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За вимогами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.517 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вирішуючи даний спір на підставі наданих доказів судом встановлено факт укладення між позивачем та первісним позикодавцем Договору позики та видачі відповідачу відповідних грошових коштів в порядку його виконання, а також існування заборгованості.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності даного Договору. Зазначений Договір недійсним не визнаний.
Також позивач посилається на те, що в порядку виконання свого зоов'язання да Договором позики відповідачем 07.07.2023 було внесено кошти в сумі 675 грн, що вбачається також з відповідного розрахунку заборгованості та не оспорюється відповідачем. Відповідно усталеної практики Верховного Суду такі конклюдентні дії сторони свідчать про визнання відповідачем боргу.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором позики встановлено, що нарахування заборгованості, зокрема по відсотках за період з 07.06.2023 по 27.12.2023, відбулося поза строком надання позики, визначеним Договором.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За таких умов, з огляду на наявний у справі розрахунок заборгованості, взявши до уваги погоджений сторонами строк позики ( 30 днів) та часткову оплату відповідачем позики, суд вважає доведеною суму заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №4442654 від 07.06.2023 в розмірі 6 675, 00 грн, з якої: 6 000, грн - сума основного боргу, 675,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
При цьому доказів пролонгації строку позики матеріали справи не містять.
Отже решту суми заборгованості за кредитом, суд вважає не доведеною, оскільки остання нарахована після спливу строків позики.
Щодо аргументів відповідача, викладених у відзиві на позов, який піддає сумніву факт переходу права вимоги від первісного позикодавця до позивача, оскільки матеріали справи не містять повного Реєстру боржників, а лише Витяг з нього, який підписаний самим позивачем, то суд зазначає наступне.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Відповідно до п. 5 ч. 3 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Відповідно до частин першої - третьої статті 2 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру ( постанова від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ).
Так, з огляду на наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено своє право вимоги до відповідача за Договором позики, оскільки первісний позичальник у зобов'язанні передав йому документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Зокрема передано відповідний Договір позики та Додатки до нього, докази перерахування суми позики відповідачу, розрахунок заборгованості, виконаний первісним позичальником із зазначенням щоденних нарахувань та сплат, докази оплати за Договором факторингу, неповний Реєстр боржників та до нього відповідний Витяг з Реєстру боржників, що в своїй сукупності, дає підстави вважати більш вірогідним ніж ні, набуття позивачем прав вимоги до відповідача.
Натомість клопотань щодо витребування повного Реєстру боржників до суду не заявлено.
Отже на підставі викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості у сумі 6 675,00 грн, доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов'язання згідно погоджених умов кредитування, заборгованість не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір з врахуванням часткового задоволення позовних вимог. Так розмір стягуваного судового збору відповідно до пропорційності задоволення позовних вимог становить 721,15 грн ( 29,77 %).
Керуючись статтями 4, 76 - 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 284, 289, 352, 354, 355Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" 6 675 ( шість тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн 00 коп заборгованості за Договором № 4442654 від 07.06.2023 та 721 ( сімсот двадцять одну) грн 15 коп судових витрат по сплаті судового збору.
В решті частині позовних вимог - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційний розгляд справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Найменування сторін :
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" ( ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження - бульв. Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ ) ;
- відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).
Дата складення повного судового рішення - 20.10.2025.
Суддя А.В.Михайловська